Ухвала суду № 64544879, 31.01.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1851/14-к

Провадження № 11-кп/779/23/2017

Категорія ч.2 ст.121 КК України

Головуючий у 1 інстанції Бельмега М.В. М. В.

Суддя-доповідач Шкрібляк Ю.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Дячука В.М., Кукурудза Б.І.,

секретаря с/з Кравчук І.Я.,

з участю прокурора Баландіної Ю.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

потерпілої ОСОБА_6,

представника потерпілої Васютина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора Івано-Франківської області Вахітова Р.Ф., обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката Васютина М.В., на вирок Косівського районного суду від 25 жовтня 2016 року по кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі КК), -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 українець, з повною загальною середньою освітою, неодружений, ніде не працює, раніше не судимий, громадянин України, -

визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст. 121 КК на - 8 (вісім) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишено попередньо обраний - тримання під вартою.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з 17 год 10хв. 09 червня 2014 року.

Час перебування ОСОБА_3 під вартою з 09 червня 2014 року по день набрання вироком законної сили зараховано йому в строк покарання, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК, в розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3. на користь держави процесуальні витрати в сумі 2692, 92 грн. за проведення судових експертиз.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнено. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_2, в користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки АДРЕСА_2, 38 000 грн. (тридцять вісім тисяч гривень) в рахунок відшкодування майнової шкоди, і 100 000 грн. (сто тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнено. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_2, в користь ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, жительки АДРЕСА_2, 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень) в рахунок відшкодування майнової шкоди, і 100 000 грн. (сто тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.. Долю речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Так, ОСОБА_3 проживав в АДРЕСА_2. Упродовж 2013-2014 років між ОСОБА_3 та його сусідом ОСОБА_10 виникали конфлікти та сварки, оскільки останній звинувачував ОСОБА_11 у тому, що обвинувачений за відсутності його сина ОСОБА_12, ходить до його невістки ОСОБА_13

ОСОБА_3 протягом дня, 08 червня 2014 року, в магазині, що у АДРЕСА_2, розпивав спиртні напої. Близько 22 год. 30 хв. він пішов в сільський клуб на дискотеку.

Цього ж дня, близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_3, повертаючись з сільського клубу додому, проходив повз господарство ОСОБА_10, що в АДРЕСА_2. У цей час, ОСОБА_10 вийшов на дорогу, де між ними та ОСОБА_3 розпочався конфлікт на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків, який переріс у бійку. Під час бійки ОСОБА_3, будучи обурений поведінкою ОСОБА_10, вирішив умисно заподіяти йому тілесні ушкодження.

ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою виконання злочинного наміру, спрямованого на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10, з мотивів особистих неприязних стосунків, які склалися раніше, в процесі сварки, умисно наніс ОСОБА_10 удар ногою в живіт, від якого потерпілий впав на землю. Після чого ОСОБА_3 дерев'яною палицею став умисно наносити ОСОБА_10 удари по голові і грудній клітці.

В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_10, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 51 від 08 липня 2014 року, тілесні ушкодження: у вигляді закритої травми живота із крововиливами в жирову клітковину сонячного сплетіння, підшлункову залозу, брижу тонкої кишки, підшкірно-жирову клітковину передньої черевної стінки, яка ускладнилась рефлекторною зупинкою серця, закриту черепно-мозкову травму із забоєм речовини головного мозку, крововиливами в м'які тканини голови, перелому кісток і садна носа, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і є небезпечними для життя в момент спричинення та перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті; закриту тупу травму грудної клітки із переломом 9-го ребра зліва, забій нижньої долі лівої легені, синці у ділянці грудної клітки, що мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; забійну рану правої брови, синці та садна лобної, правої виличної та тім'яної ділянок, синці в ділянках лівої та правої брови, носа, повік правого ока, лівої вушної раковини і завушної ділянки, лівої та правої скроневих ділянок, поперекової ділянки, синця та крововиливи верхньої губи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_10 було спричинено не менше 8-ми ударів твердим тупим предметом, яким могла бути дерев'яна палиця. Травма живота могла бути спричинена внаслідок одного удару твердим тупим предметом, яким могла бути як нога, так і рука людини. Після вчинення злочину, ОСОБА_3 з місця події скрився. У своїй апеляційній скарзі (далі АС) прокурор не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації, вважає вирок Косівського районного суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного обвинуваченому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_3 винним та призначити покарання за ч.2 ст.121 КК - 10 років позбавлення волі. В поданій АС обвинувачений зазначає, що вирок Косівського районного суду щодо нього є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд при його постановленні допустив однобічність та неповноту судового слідства, при цьому висновки його не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеня тяжкості злочину та його особі. Просить змінити оскаржуваний вирок, та пом'якшити йому покарання. В АС потерпіла ОСОБА_8 та представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат Васютин М.В. вказують, що вирок Косівського районного суду є незаконним з підстав невідповідності висновків суду, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Просять вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК та призначити покарання у межах санкції вказаної статті . Окрім цього просять дослідити такі докази:

- протокол огляду місця події, яким підтверджується, що місце вчинення злочину знаходиться біля дерев"яної огорожі, на якій відсутні дерев"яні штахети, якими ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_10 у ділянку голови та обличчя;

- показання обвинуваченого ОСОБА_3, якими він не визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України;

- показання потерпілої ОСОБА_8, якими підтверджується, що місце вчинення злочину знаходиться від їхнього житлового будинку на віддалі близько 50-ти метрів. Обвинувачений ОСОБА_3 мав умисел виключно на вбивство її чоловіка. Для реалізації цього злочинного наміру ОСОБА_3 зазделегідь розробив злочиний план. ОСОБА_3 усвідомлював, що розправитися із її чоловіком біля їхньої хати йому не вдасться, оскільки вона, невістка та сусіди неодмінно у це вмішаються. Тому він виманив її чоловіка з хати і, побачивши, що чоловік вийшов на двір лише у трусах та майці, наніс йому сильний удар в обличчя і зразу ж почав віддалятися, заманюючи чоловіка до того безлюдного місця, де він ОСОБА_3 уже заготовив дерев"яні штахети для розправи над чоловіком і саме в цьому місці йому ніхто та ніщо не могло завадити вбити чоловіка, що власне і сталося.

- виготволені фототаблиці місця події, якими підтверджується, що у дерев"яній огорожі біля самого місця вбивства ОСОБА_10 відсутні дві дерев"яні штахети, саме ті, якими наносив йому удари обвинувачений ОСОБА_3 і які було вилучено під час огляду місця події;

- речові докази - уламки дерев"яних палиць штахет, якими обвинувачений ОСОБА_3 наносив удари у ділянку голови та обличчя моєму чоловікові ОСОБА_10 і які було знайдено та вилучено під час огляду місця події;

- показання потерпілої ОСОБА_9, з яких вбачається, що в момент вбивства її батька вона вдома не була, оскільки перебуває на заробітках за кордоном. Коли рідні повідомили про вбивство батька, то вона негайно повернулася додому і готувалася разом до його похорону. До неї підійшла рідна сестра обвинуваченого ОСОБА_3 і вибачалася за нього при цьому вона розповіла, що її рідний брат обвинувачений ОСОБА_3 напередодні трагедії отримав із Косівського районного суду повістку про виклик у суд і він, подумав, що то її батько подав на нього в суд, а тому за це її брат вирішив убити батька, однак, як згодом вияснилося, її батько взагалі не скаржився в суд на ОСОБА_3, а викликали обвинуваченого судовою повісткою у суд через вчинене ним дрібне хуліганство щодо його рідної сестри, саме за заявою якої дільничним міліції було складено адмін.протокол на ОСОБА_3 та направлено в суд для притягнення його до адмін.відповідальності;

- показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 які розповіли суду, що, коли вони поралися у себе на городі, то до них із бензопилою в руках забіг дуже розгніваний ОСОБА_3 і сказав, що йде вбити та відрізати голову ОСОБА_17 (сільська кличка вбитого мого чоловіка ОСОБА_10.). Однак, шляхом умовляння їм, ОСОБА_15, вдалося того разу не допустити і відвернути вбивство людини;

- постанову Косівського районного суду від 13.06.2014 року у справі про адмін.правопорушення №347/1323/14-п щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, жителя АДРЕСА_1, якою обвинуваченого визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП та накладено стягнення - 51 грн. штрафу. Стягнуто з ОСОБА_3 36 грн.54 коп. судового збору.

- розписку, з якої вбачається, що повістка на ім"я ОСОБА_3 про з"явлення до Косівського районного суду Івано-Франківської області на 08:00 13.06. 2014 року як правопорушника передана йому 04.06.2014 року;

- висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 № 72 від 12.06.2014 року, згідно якого у ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота із крововиливами в жирову клітковину сонячного сплетіння, підшлункову залозу, брижу тонкої кишки, підшкірно-жирову клітковину передньої черевної стінки, яка ускладнилась рефлекторною зупинкою серця, закритої черепно-мозкової травми із забоєм речовини головного мозку, крововиливами в м'які тканини голови, перелому кісток і садна носа, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і є небезпечними для життя в момент спричинення та перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті (а.с. 154 матеріалів досудового розслідування Т.№ 1); - висновок додаткової судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10, яким встановлено, що у ділянку голови та обличчя потерпілого ОСОБА_10 було нанесено близько 5-6 ударів дерев"яним предметом; - висновок судової трасологічної експертизи цілого за частинами, згідно якого знайдені на місці події уламки дерев"яної палиці раніше становили дві штахети. Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєному, щиро розкаявся. Також зазначив, що жаліє з приводу скоєного ним злочину, оскільки потерпілий був його хрещеним батьком. Просить задоволлити його АС та пом'якшити йому покарання. Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Баландіної Ю.Ю., яка підтримала подану прокурором АС, частково підтримала подані АС потерпілої та представника потерпілої - адвоката Васютина М.В. та заперечила доводи АС обвинуваченого, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_16 суворіше покарання; пояснення обвинуваченого та його захисників - адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтримали АС обвинуваченого та заперечили проти доводів АС прокурора, потерпілої та представника потерпілої - адвоката Васютина М.В.; пояснення потерпілої ОСОБА_6 та її представника - адвоката Васютина М.В., які підтримали подану АС адвокатом та потерпілої ОСОБА_8, частково підтримали подану АС прокурора, заперечили проти доводів АС обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження, та додані документи під час апеляційного розгляду; обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають до задоволення, виходячи із наступного. Клопотання викладені в АС потерпілої ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката Васютина М.В. про дослідження доказів, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки вказані докази були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Таких вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався. Згідно ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Покликання прокурора на м'якість призначеного ОСОБА_16 покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного обвинуваченому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, є необґрунтованим, виходячи із наступного. Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», п. 2, роз'яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог в частині призначення обвинуваченому покарання дотримався. Призначене покарання є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по справі у їх сукупності, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_3, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а доводи апеляційної скарги прокурора в цій частин, є безпідставними та непереконливими. Так, призначаючи ОСОБА_16 покарання, суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_3, врахував також дані про його особу та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Також судом вірно взято до уваги обставини, що обтяжють покарання, а саме вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (злочину) в стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів погоджується з встановленими даними про особу обвинуваченого ОСОБА_3, зокрема тим, що на обліку у наркологічному і психоневрологічному кабінетах Косівської райполіклініки не числиться, проживає з батьком та матір'ю, посередню характеристику за місцем проживання, нерухомого майна не має, транспортні засоби за ним не зареєстровані, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Колегія суддів також відносить до обставин, які пом'якшують ОСОБА_3, покарання, зокрема повне визнання ним своєї вини та щире каяття у вчиненому під час апеляційного розгляду справи.

Враховуючи наведене, обставини, на які посилається прокурор в АС, як на підстави для призначення суворішого покарання, були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, встановивши вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, тобто в межах визначених санкцією частини статті кримінального закону, та що це покарання відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та його індивідуалізації.

Покликання прокурора в АС про те, що суд першої інстанції у вироку безпідставно визнав щире каяття, оскільки обвинувачений під час досудового так і судового розгляду в суді першої інстанції вини не визнавав, не розкаявся у скоєному, і це стало передумовою необґрунтованого пом'якшення кримінально-правового становища, є необґрунтованим виходячи із наступного.

Колегія суддів зазначає, що невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду в суді першої інстанції, є обраною ним позицією захисту. Обвинувачений вправі визнати вину та щиро покаятись у вчиненому на будь-якій стадії судового розгляду, і це законом не заборонено Тому реалізація стороною захисту своїх прав, передбачених ст. 42 КПК, є втіленням таких загальних засад кримінального провадження, як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та диспозитивність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Зважаючи на викладене, покликання прокурора в АС на м'якість призначеного йому покарання, є безпідставними. Вирок щодо ОСОБА_3 колегія суддів визнає законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування та призначення більш суворого покарання, про що просить прокурор у своїй АС, немає.

Покликання ОСОБА_3 у своїй АС на те, що суд першої інстанції призначив йому надто суворе покарання, є необґрунтованим, виходячи із наступного.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, у виді 8 (вісім) років позбавлення волі, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК, врахував тяжкість інкримінованого йому злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, зокрема те, що на обліку у наркологічному і психоневрологічному кабінетах Косівської райполіклініки не числиться, проживає з батьком та матір'ю, посередню характеристику за місцем проживання, нерухомого майна не має, транспортні засоби за ним не зареєстровані.

Окрім цього, покарання, призначене судом першої інстанції ОСОБА_3 апеляційний суд також вважає достатнім і справедливим.

Тому, підстав для застосування до ОСОБА_3, ще більш м'якого покарання, апеляційний суд не вбачає.

Покликання в АС потерпілої ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката Васютина М.В. на незаконність вироку з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а також те, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував його дії, оскільки обвинувачений, на їх думку, вчинив умисне вбивство з хуліганських мотивів, тобто кримінальне правопорушення передбачене п.7 ч.2 ст. 115 КК, є необґрунтованим виходячи із наступного.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю).

Таким чином, за встановлених судом першої інстанції обставин, дії ОСОБА_3 мали умисний, за винятком психічного ставлення до наслідків у вигляді смерті, які були необережними, активний характер, були протиправними, між цими діями та їх наслідками існував прямий причинний зв'язок, а саме наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 в результаті умисних ударів палицею по голові та грудях.

Згідно з висновком експерта № 51 від 08 липня 2014 року та додатками до нього (т.1 а.п.134-138, 148, 149, 150) смерть ОСОБА_10 настала від рефлекторної зупинки серця, яка розвинулась внаслідок закритої тупої травми живота із крововиливами в жирову клітковину сонячного сплетіння, підшлункову залозу. Враховуючи характер розвитку трупних ознак смерть настала в термін 6-12 годин до початку судово-медичної експертизи трупа в морзі..

Вищезазначені докази, переконливо свідчать, що смерть потерпілого наступила саме від нанесених ОСОБА_3 умисно ударів палицею в голову і груди потерпілого і немає підстав вважати, що дії засудженого слід кваліфікувати за іншою статтею КК.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 при завданні ударів палицею по голові та грудях усвідомлював, що спричиняє тяжкі тілесні ушкодження, але не мав умислу на вбивство ОСОБА_10, те що він зразу ж припинив завдавати тілесні ушкодження, а тому його дії суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, з призначенням покарання в межах санкції вказаної статті.

За таких обставин, доводи АС потерпілої ОСОБА_8 і представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката Васютина М.В., про те, що ОСОБА_3 вчинив умисне вбивство з хуліганських мотивів, є безпідставними, суперечливими і такими, що не ґрунтуються на вимогах ст. 337 КПК.

Окрім цього, відповідно до ч.4 ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції. За таких обставин, АС прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката Васютина М.В., не підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги заступника прокурора Івано-Франківської області Вахітова Р.Ф., обвинуваченого ОСОБА_3., потерпілої ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката Васютина М.В. залишити без задоволення, а вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - у цей же строк з часу отримання копії ухвали.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді В.М. Дячук

Б.І. Кукурудз