Ухвала суду № 64544317, 07.02.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/247/15-ц Головуючий у 1-й інст. Руденко В. О.

Категорія 5 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Кочетова Л.Г.,

суддів: Коломієць О.С., Косигіної Л.М.,

за участю секретаря: Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частини житлового домоволодіння в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та в обґрунтування вимог зазначила, що їй на праві власності належить 2/9 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 належить 7/9 частина вказаного будинку. У зв»язку з тим, що відповідач чинить перешкоди в користуванні будинком, вона позбавлена можливості користуватися своєю власністю. Просила виділити їй в натурі 2/9 частини домоволодіння, а саме кімнату 1-4, сарай «Б» та стягнути грошову компенсацію в розмірі 7294,00 грн.

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та в обгрунтувамння вимог зазначила, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі. Крім того, відповідач не користується будинком, участі в утриманні будинку не приймає та забезпечена житлом. Просила припинити право власності ОСОБА_1 на будинок та земельну ділянку, визнати це право за нею зі сплатою грошової компенсації в загальній сумі 31586,00 грн.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2016 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено, позов ОСОБА_2 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове - про задоволення її позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд дійшов неправильного висновку про неподільність будинку, судом безпідставно не застосовано правову позицію Верховного Суду України по справі № 6-68цс14, у рішенні не зазначено норму закону, на підставі якої припинено її право власності на земельну ділянку.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10-13).

Як вбачається з висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи (т.2 а.с. 203-232), стан спірного будинку оцінюється як ветхий, стан несучих елементів - аварійний, ненесучих - дуже ветхий; виділити позивачу внатурі її частку без проведення переобладнання та прибудов неможливо; для здійснення переобладнання та прибудови відсутня технічна можливість, оскільки втручання в несучі конструкції будинку може привести до його руйнації вцілому та є небезпечним.

Вказані висновки сторонами не спростовані, твердження апелянта про можливість поділу будинку є голослівним, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Згідно з вимогами ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Оскільки частка позивача є незначною, не може бути виділена в натурі, спільне користування будинком є неможливим через неприязні стосунки, що не заперечується сторонами, позивач забезпечена житлом, спірне майно як житло не використовує, припинення права власності на вказану частку в домоволодінні не завдасть істотної шкоди її інтересам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на частину будинку.

У відповідності до вимог частини 1 статті 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Оскільки позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на землю та визнання права власності на неї за ОСОБА_2 є похідними від вимиог щодо будинку, та враховуючи вимоги ст. 377 ЦК, колегія суддів вважає, що висновок суду задоволення вказаних вимог є правильним.

При цьому не зазначення вказаної норми закону в тексті судового рішення, не є підставою для його скасування.

Рішення суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справі 6-68цс14, а тому посилання апелянта на вказану обставину є надуманим.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому на підставі ст. 308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 209. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді