Ухвала суду № 64542606, 30.01.2017, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/314/17

Провадження № 2-з/0203/8/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Католікян М.О., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

27 січня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

27 січня 2017 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просить суд накласти арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 із забороною здійснювати будь-які дії стосовно реєстрації, перереєстрації майна.

Ознайомившись з поданими матеріалами доходжу наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

За вимогами ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позовну повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Нормою ст.152 ЦПК України позов може бути забезпечений в тому числі шляхом заборони вчиняти певні дії щодо майна, яке є предметом спору. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Ураховуючи зміст приведених норм, а також принципи співмірності, вважаю зазначену вимогу такою, що не підлягає задоволенню, оскільки із матеріалів справи вбачається неспівмірність позовних вимог і вартості квартири. Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з передметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення.

Керуючись ст. ст. 151-153, 208, 210 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено у апеляційний суд Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя М.О. Католікян