Постанова № 64541342, 06.02.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/3376/16-п Головуючий у 1 інстанції Ільченко О. І. Провадження № 33/795/38/2017 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2017 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Оседача М.М.

з участю захисника - адвоката Берези О.П.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу захисника - адвоката Берези О.П. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Як встановив суд, 3 листопада 2016 року близько 23 години 57 хвилин в м. Прилуки по вул. Котляревського, водій ОСОБА_2, керував автомобілем BMW, д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить висновок № 152 Прилуцької ЦМЛ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з даною постановою суду адвокат Береза О.П. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та закрити провадження у справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що працівниками поліції, в порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на місці проведено не було та не зафіксовано у протоколі у присутності свідків про відмову ОСОБА_2 від освідування за допомогою технічних засобів, що, на його думку, вказує на незаконне подальше направлення останнього на медичне освідування. Також, зазначає, що у висновку медичного огляду не зазначено про наявність у його підзахисного тілесних ушкоджень, які позбавляли можливості правильно пройти огляд, відсутній запис про отримання примірника вказаного висновку. Крім того, автор скарги звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складений на бланку, який втратив свою чинність, а тому є юридично не значущим та не створює юридичних наслідків.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає непереконливими доводи скарги виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи забезпечив у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення та навів докази, на основі яких у визначеному законом порядку встановив наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Місцевим судом перевірялось дотримання працівниками поліції та лікарем порядку проведення огляду на стан сп'яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції). Доводи апеляційної скарги про те, що огляд на стан сп'яніння був проведений з порушеннями вимог цих нормативних актів, є необґрунтованими.

Твердження апеляційної скарги захисника про те, що освідування особи на стан сп'яніння може бути проведене в лікувальному закладі лише в разі незгоди водія з результатами огляду, що проводився поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (який на місці не проводився), не заслуговують на увагу, позаяк ґрунтуються на довільному тлумаченні захисником вищевказаних норм законодавства. При цьому, як положеннями ст. 266 КУпАП, так і п. 7 вищевказаної Інструкції передбачено, що огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проводиться або в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, або в разі його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським.

Доводи скаржника про не залучення на місці зупинки працівниками поліції двох свідків, що, на його думку, не відповідає вимогам Інструкції, не можуть бути прийнятими до уваги.

Вказані положення Інструкції регламентують порядок проведення огляду поліцейськими водія на місці зупинки в присутності двох свідків, який в даному випадку не проводився, в зв'язку з проходженням огляду в медичному закладі.

Як встановлено на підставі досліджених доказів, огляд в медичному закладі було проведено на підставі направлення поліцейського на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_2 з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння і згідно висновку щодо результатів такого висновку № 152 Прилуцької ЦМЛ від 4 листопада 2016 року ОСОБА_2 перебував у стані сп'яніння.

Допитаний в суді першої інстанції лікар-терапевт КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» Хмелик П.П. підтвердив, що проводив огляд на стан сп'яніння ОСОБА_2, в якого на момент проведення огляду були виражені ознаки сп'яніння: неадекватна поведінка; похитування; запах алкоголю з ротової порожнини.

Не можуть бути взятими до уваги і пояснення ОСОБА_2 про те, ніби то він не керував транспортним засобом, а тільки перебував в автомобілі, де в цей час підійшли працівники поліції, які запідозрили його, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

З цього приводу слід відмітити, що про цю обставину ОСОБА_2 було вказано в своїх поясненнях в суді апеляційної інстанції, він мав реальну можливість про це зазначити в протоколі про адміністративне правопорушення, або надати інші докази, які б свідчили про перебування його в транспортному засобі на зупинці чи стоянці, однак ні ним, ні його захисником не надано таких доказів, а тому таку версію ОСОБА_2 слід розцінювати як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Що стосується твердження апелянта про те, що протокол складений на бланку, зразок якого втратив чинність, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки форма самого протоколу та його зміст відповідають вимогам ст. 256 КУпАП і вказані обставини не спростовують факт перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, відповідно до п.18 перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», до 31 грудня 2016 року співробітникам поліції дозволялось використання службових посвідчень, бланків, печаток, штампів, логотипів та емблем міліції та Міністерства внутрішніх справ України.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та обґрунтовано обрав стягнення в вигляді штрафу в сумі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що, на думку суду, є достатнім для виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення та попередження вчинення нею нових адміністративних правопорушень.

При призначенні стягнення місцевим судом враховано характер вчиненого правопорушення, ступінь вини правопорушника, його відношення до вчиненого, відсутність обставин, які б обтяжували чи пом'якшували відповідальність.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судом першої інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Берези О.П. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Оседач