Рішення № 64540046, 18.01.2017, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/2238/16-ц

Провадження №2/592/47/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю: секретаря судового засідання Троценко Ю. Ю. ,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

за участю представниці відповідача за довіреністю: Рубан О. А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка про поновлення умов оплати праці, про визнання неправомірних дій, скасування наказів та поновлення порушених прав, -

В С Т А Н О В И В :

03.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка про поновлення умов оплати праці, про визнання неправомірних дій, скасування наказів та поновлення порушених прав, в якому він зазначив про те, що 01.11.2010 року Сумським державним педагогічним університетом ім. А. С. Макаренка з ним було укладено безстроковий трудовий договір та було видано наказ № 124-к від 01.11.2010 року по СумДПУ ім. А. С. Макаренка "Щодо особового складу" та було встановлено заробітну плату, яка складається з посадового окладу в розмірі 1067 грн. та надбавки за складність та напруженість в роботі в розмірі 50 відсотків посадового окладу. Надбавка за складність та напруженість в роботі, відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" , є складовою структури заробітної плати. 08.08.2013 року по СумДПУ ім. А. С. Макаренка було видано наказ у № 76-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " . В констатуючій частині вищевказаного наказу пунктом 2 до нього було застосовано зменшення розміру заробітної плати на 10 відсотків як допоміжне дисциплінарне стягнення. З наказом він був ознайомлений, але зі змістом категорично не погодився з наступних міркувань: 1. Відповідно до ст. 147 КЗпП України допускається виключно один захід стягнення, це догана або звільнення. 2. Згідно з ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяця до їх запровадження або зміни. 3. Відповідно до ст. 32 КЗпП України зміна істотних умов праці допускається тільки в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці за згодою працівника, який повинен бути повідомлений про це не пізніше, ніж за два місяця. Його усні звернення до керівництва були проігноровані, а на письмові він отримав формальні відписки, що нібито в діях керівництва університету немає жодних порушень. Таким чином, не виплачуючи суми, відповідач порушив його право як працівника на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантоване Конституцією України (ст. 43) , Законом України "Про оплату праці" , та обмежив право на використання його власності для задоволення потреб. Невиплата заробітної плати, інших належних працівникові сум є втручанням у право заявника на мирне володіння майном "Конвенція про захист прав людини та основних свобод" . 29.01.2016 року його було ознайомлено з наказом по Сумському державному педагогічному університету ім. А. С. Макаренка № 30 від 28.01.2016 року "Про упорядкування структури заробітної плати та попередження працівників" та було вручене попередження № 200 про майбутнє звільнення 31 березня 2016 року. Відповідно до констатуючої частини наказу особисто йому, як працівнику університету, з 1 квітня 2016 року вводиться визначений термін на отримання заробітної плати (31 червня 2016 року) , а з 1 липня 2016 року заробітна плата взагалі буде зменшена на 40 відсотків (ст. 2 Закону України "Про оплату праці" визначає надбавку як складову структури заробітної плати) . З наказом він не погодився з міркувань його незаконності, а саме: 1. В констатуючій частині наказ № 30 посилається на постанову КМУ від 09.12.2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно- правових актів" , постанову КМУ від 01.03.2014 року № 65 "Про економію державних коштів" , постанову КМУ від 30.08.2002 року № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" , наказ Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" , п. п. 1.3. та п. п. 1.7. розділу 1 додатку № 5 колективного договору Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка, ст. 97 та ст. 103 КЗпП України. Жодними вищезазначеними нормативними документами не визначено право роботодавця запровадження погіршених умов в оплаті праці, визначення строку на отримання заробітної плати, а ст. 97 п. 4 КЗпП України взагалі забороняє роботодавцю в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці. Вищезазначені розпорядчі акти не передбачають ані підстав, ані механізму запровадження строку у нарахуванні та виплаті заробітної плати. Окремо звертає увагу суду на суттєве обмеження, встановлене КЗпП України та Пленумом Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" , які не допускають зменшення розміру заробітної плати без зміни в організації праці. 2. Посилання на недостатність коштів фонду оплати праці на 2016 рік, як на підставу на зменшення розміру заробітної плати, є некоректним, оскільки по окремим працівникам на підставі наказів поточного року відбувається значне підвищення розміру заробітної плати та вводяться до штату університету нові посади. Саме формулювання "недостатність коштів фонду оплати праці на 2016 рік" є цілком безглуздим: на 1-й квартал 2016 року Міністерством освіти і науки України доведені ліміти фінансування фонду заробітної плати, під нього сформовано тимчасовий штатний розпис на 1-й квартал. Постійний штатний розпис буде затверджено в лютому на весь календарний рік з відповідним розподілом коштів на весь рік. Крім того в наказі № 30 відсутня службова записка начальника планового відділу університету з посиланням на розмір річного кошторису, обґрунтуванням необхідності скорочення розміру заробітної плати, розрахунку розміру економії коштів. Тобто можна вважати, що фінансово-економічних підстав для зменшення розміру заробітної плати з 1 липня 2016 року на 40 відсотків не існує. 3. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та КЗпП України прямо передбачає обов'язок роботодавця погоджувати зміни в оплаті праці з профспілковими органами, що конкретно в даному випадку зроблено не було. 4. При ознайомлені з наказом № 30 від 28.01.2016 року йому була висунута умова, якщо він не погоджується на зменшення заробітної плати на 40 відсотків з 1 липня 2016 року, то його буде звільнено 31 березня 2016 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Він вважає подібні погрози недопустимими з наступних міркувань: - будь-яке незаконне рішення роботодавця не може мати для працівника ніяких наслідків, а в п. 10 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9 роз'яснено про те, що зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, запровадження нових форм організації праці, в тому числі запровадження бригадної форми організації праці замість індивідуальної і, навпаки, впровадження передових методів, технологій. У доповнення до цього висновку Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 27.09.2012 року № 10-1389/0/4-12 уточнив: зміна істотних умов праці, зокрема зменшення заробітної плати, може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці, а не лише повідомлення працівника в установлений законом строк. 15 лютого 2016 року він звернувся до ректора університету зі службовою запискою, в якій детально виклав недопустимість протиправних та юридично необґрунтованих заходів, що порушують права найманих працівників. За його принципову позицію щодо незгоди з протизаконними діями адміністрації університету, на нього весь час здійснюється моральний тиск, створюється штучна напруга в роботі, з боку проректора ОСОБА_4 на його адресу неодноразово висловлювались погрози звільнення, в присутності сторонніх осіб допускаються некоректні та образливі висловлювання та доводяться до виконання накази, що завідомо неможливо виконати. Таким прикладом може слугувати розпорядження від 30.12.2015 року провести претензійно-позовну роботу по стягненню заборгованості по 15 особам в строк до 31.12.2015 року. Вищезазначені обставини можуть слугувати доказом утиску та упередженого ставлення з боку керівництва. 17 лютого 2016 року о 8 год. 30 хв. в кабінеті ректора університету в присутності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ректор ОСОБА_11 ознайомив його з наказом від 16 лютого 2016 року про застосування до нього дисциплінарного стягнення. Обставини, які вказані в наказі, є надуманими та безглуздими, пояснень по суті він не надавав, а сам наказ виданий з процесуальними порушеннями, що могуть бути причиною для його скасування. Про ці всі обставини він виклав у запереченні, просив дати йому належним чином завірену копію наказу та довів до відома присутніх, але це відобразилось в некоректних коментарях на його адресу. Така емоційна напруга та тиск з боку адміністрації призвела до того, що о 9 год. 40 хв. він був каретою швидкої допомоги з медпункту університету, куди він звернувся за допомогою, доставлений до інфарктного відділення 1-ї Сумської міської клінічної лікарні з попереднім діагнозом: гіпертонічний криз ускладнений з високим ступенем ризику, ішемічна хвороба серця та стенокардія, що виникла вперше. Лікування він проходив стаціонарно до 01 березня 2016 року. Вартість лікування коштувала йому значних матеріальних витрат, які не були заплановані та стали значною втратою для сімейного бюджету його родини. Витрати склали суму 2306,73 грн. . Такі дії з боку адміністрації університету стали причиною стійкого розладу стану здоров'я. Відповідно до виписки з історії хвороби він протягом тривалого часу змушений вживати медичні препарати, обмежується його фізична та емоційна активність, порушений його звичайний уклад життя та соціальні зв'язки. Ці обставини викликають у нього відчуття власної неповноцінності. Порушення нормального життєвого ритму викликають депресію та почуття роздратованості, неспокою. За даних обставин йому причинена моральна шкода, яку він оцінює в 10000 грн. . Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.8,36,43,55 Конституції України, ст. ст. 38, 41, 42 Закону України "Про професійні спілки, іх права та гарантії діяльності" , ст. ст. 9, 16, 21, 22, 32, 103, 237-1, 247 КЗпП України; ст. 33, 34 Закону України "Про оплату праці" ; ст. ст. 13, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 3, 15, 45, 118, 119, 120 ЦПК України, він просив: 1. Прийняти до розгляду позовну заяву. 2. Визнати дії Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка по зменшенню розміру заробітної плати незаконними. 3. Визнати дії Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка по погіршенню умов оплати праці (встановлення строку) незаконними. 4. Визнати незаконним та скасувати наказ по СумДПУ ім. А. С. Макаренка № 76-к від 08.08.2013 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині зменшення розміру заробітної плати (надбавки) . 5. Визнати незаконним та скасувати наказ по СумДПУ ім. А. С. Макаренка № 30 від 28.01.2016 року в частині встановлення строку оплати праці (дії надбавки до 30.06.2016 року) ОСОБА_1 . 6. Визнати незаконним та скасувати наказ по СумДПУ ім. А. С. Макаренка від 16.02.2016 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " . 7. 3обов'язати СумДПУ ім. А. С. Макаренка провести перерахунок заробітної плати та стягнути на його користь недоплачену заробітну плату за період з 08 серпня 2013 року по день виплати сум. 8. Стягнути з СумДПУ ім. А. С. Макаренка вартість лікування в сумі 2306,73 грн. . 9. Стягнути з СумДПУ ім. А. С. Макаренка моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (а. с. 2 - 8) .

20.04.2016 року представниця відповідача за довіреністю ОСОБА_12 надала заперечення проти позову, в якому вона зазначила про те, що ОСОБА_1 провідним юрисконсультом юридичного відділу Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка було подано позов про поновлення умов оплати праці, визнання неправомірними дій, скасування наказів та поновлення порушених прав. Із заявленими позовними вимогами відповідач не погоджується з наступних причин: 1. Наказ № 76-к "Про застосування дисциплінарного стягнення" щодо позивача був виданий 08.08.2013 року. Ч. 1 ст. 233 КЗпП України встановлено тримісячний строк для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників. В даному випадку він сплинув в листопаді 2013 року. Доказів щодо поважності причин пропуску строку та звернення до суду з позовом через більш ніж два роки після видачі наказу позивачем не надано. Тому вона вважає вимоги щодо скасування наказу № 76-к від 08.08.2013 року та зобов'язання відповідача провести перерахунок заробітної плати та стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 08.08.2013 року по день виплати сум безпідставним. 2. Наказом № 27-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " від 16 лютого 2016 року останньому оголошено догану за невиконання ним своїх функціональних обов'язків. Обов'язки провідного юрисконсульта юридичного відділу Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка встановлені посадовою інструкцією, в якій, зокрема, зазначено, що провідний юрисконсульт проводить претензійно-позовну роботу (п. п. 2.1.4. посадової інструкції) . Саме за невиконання доручень керівництва університету, які безпосередньо стосуються його функціональних обов'язків, до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани. Відповідачем при застосуванні дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 було чітко дотриманий передбачений законом порядок для даного виду стягнення, а саме: оголошення догани відбулося в місячний термін з моменту виявлення порушення трудової дисципліни, працівнику було запропоновано надати письмові пояснення до винесення наказу про застосування дисциплінарного стягнення та його було ознайомлено із даним наказом. Таким чином, наказ № 27-к від 16.02.2016 року про оголошення ОСОБА_1 догани є законним, виданим у відповідності до чинного законодавства, а підстави для його скасування відсутні. 16 та 17 лютого 2016 року, під час оголошення та ознайомлення позивача із наказом № 27-к від 16.02.2016 року, жодного тиску із боку адміністрації Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка на ОСОБА_1 не було. Мала місце службова нарада, яка проходила у звичайному режимі та робочій обстановці. Погіршення стану здоров'я позивача жодним чином не пов'язано із діями керівництва. Крім того, згідно наказу № 76 від 18.02.2016 року було створено комісію щодо розслідування факту погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 . Відповідно висновкам акту комісії випадок, який трапився із провідним юрисконсультом ОСОБА_1 , не є нещасним випадком чи професійним захворюванням. За таких обставин вона вважає безпідставними вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу № 27-к від 16.02.2016 року, стягнення вартості лікування в сумі 2306,73 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн. . 3. Щодо визнання незаконним та скасування наказу № 30 від 28.01.2016 року "Про упорядкування структури заробітної плати та попередження працівників" , то даний наказ був виданий на підставі відповідних нормативно-правових актів та є законним та обґрунтованим. З огляду на викладене вище, відповідно до ст. 128 ЦПК України, враховуючи необґрунтованість вимог позивача, вона просила суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка в повному обсязі (а. с. 51, 52) .

15.09.2016 року позивач ОСОБА_1 надав заяву про зменшення позовних вимог по справі № 592/2238/16-ц, в якій він зазначив про те, що: 1. Станом на 15.09.2016 року відповідачем по справі СумДПУ ім. А. С. Макаренка в добровільному порядку йому було відшкодовано вартість (частково) лікування в Сумській ЦМЛ в сумі 2100 грн. . Він вважає за необхідне зменшити розмір вимоги про відшкодування вартості лікування до 206 грн. . 2. 14.09.2016 року відповідачем було видано наказ про скасування незаконного дисциплінарного стягнення, накладеного на нього в лютому місяці поточного року. Від вимоги про скасування наказу відмовляється, оскільки вона виконана відповідачем в добровільному порядку (а. с. 99) .

30.11.2016 року позивач ОСОБА_1 надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/2238/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка про поновлення умов оплати праці, про визнання неправомірних дій, скасування наказів та поновлення порушених прав. Відповідно до ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або уменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. Користуючись цим правом позивач вважає за необхідне уточнити свої позовні вимоги. Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з вищезазначеним позовом стали незаконні дії адміністрації навчального закладу по зменшенню розміру заробітної плати на 10 відсотків з серпня 2013 року, встановлення строку на отримання заробітної плати до липня 2016 року, незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та тиск, що призвело до раптового серцевого захворювання та стійкого розладу стану здоров'я, що в свою чергу призвело до непередбачених фінансових витрат на лікування. За час судового розгляду справи відповідачем в добровільному порядку було частково задоволено позовні вимоги, а саме: - скасовано незаконний наказ про застосування дисциплінарного стягнення; - частково компенсовано вартість лікування. Також матеріалами справи та показами свідків підтверджено факт тиску на позивача з боку адміністрації. При таких обставинах, керуючись ст. 31 ЦПК України він просив: 1. Визнати дії Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка по зменшенню розміру заробітної плати (зменшення розміру надбавки) незаконними. 2. Визнати дії Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка по погіршенню умов оплати праці ( встановлення строку) незаконними. 3. Визнати незаконним та скасувати наказ по Сумському державному педагогічному університету ім. А. С. Макаренка № 76-к від 08.08.2013 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині зменшення розміру заробітної плати (надбавки) . 4. Визнати незаконним та скасувати наказ по Сумському державному педагогічному університету ім. А. С. Макаренка № 30 від 28.01.2016 року в частині встановлення строку оплати праці (дії надбавки до 30.06.2016 року) ОСОБА_1 . 5. Визнати наявність тиску та упередженого ставлення до позивача з боку керівництва Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка. 6. Зобов'язати Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка провести донарахування заробітної плати та стягнути на його користь недоплачену заробітну плату за період з 08 серпня 2013 року по день винесення рішення судом з урахуванням індексу інфляції. 7. Стягнути з Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка вартість лікування в сумі 646,73 грн. . 8. Стягнути з Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (а. с. 108, 109) .

У відкритому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним ним в позовній заяві, в заяві про зменшення позовних вимог, в заяві про уточнення позовних вимог. Він просив: 1. Визнати дії Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка по зменшенню розміру заробітної плати (зменшення розміру надбавки) незаконними. 2. Визнати дії Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка по погіршенню умов оплати праці ( встановлення строку) незаконними. 3. Визнати незаконним та скасувати наказ по Сумському державному педагогічному університету ім. А. С. Макаренка № 76-к від 08.08.2013 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині зменшення розміру заробітної плати (надбавки) . 4. Визнати незаконним та скасувати наказ по Сумському державному педагогічному університету ім. А. С. Макаренка № 30 від 28.01.2016 року в частині встановлення строку оплати праці (дії надбавки до 30.06.2016 року) ОСОБА_1 . 5. Визнати наявність тиску та упередженого ставлення до позивача з боку керівництва Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка. 6. Зобов'язати Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка провести донарахування заробітної плати та стягнути на його користь недоплачену заробітну плату за період з 08 серпня 2013 року по день винесення рішення судом з урахуванням індексу інфляції. 7. Стягнути з Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка вартість лікування в сумі 646,73 грн. . 8. Стягнути з Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка моральну шкоду в розмірі 10000 грн. .

У відкритому судовому засіданні представниця відповідача за довіреністю ОСОБА_12 позов не визнала, надала пояснення, аналогічні викладеним в запереченні. Вона просила відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог позивача.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, пояснення представниці відповідача за довіреністю ОСОБА_12, пояснення свідків: ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_15, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Із змісту наказу ректора Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка ОСОБА_16 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " № 76-к від 08.08.2013 року, вбачається, що юрисконсультом (провідним фахівцем) університету ОСОБА_1 систематично не виконуються доручення, які безпосередньо стосуються його функціональних обов'язків. Так, у травні 2013 року йому було доручено підготувати позовні заяви на осіб, які отримали подвійну оплату за вимушений прогул (ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 М ) , що завдало фінансової шкоди університету на суму близько 50 тисяч гривень. Але, незважаючи на постійні нагадування, станом на початок серпня, ці матеріали так і залишилися не підготовлені. ОСОБА_1 постійно порушуються правила внутрішнього трудового розпорядку: систематичні запізнення на роботу та відсутність на робочому місці без поважних причин. 01 серпня 2013 року ОСОБА_1 не з'явився на засідання Зарічного районного суду по справі ОСОБА_23 без поважної причини. Виходячи з вищевикладеного та на підставі доповідної записки першого проректора ОСОБА_24 від 01.08.2013 року, акта про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 без поважних причин від 08.08.2013 року, пояснень ОСОБА_1 , було наказано: 1. Оголосити догану юрисконсульту (провідному фахівцю) ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання своїх посадових обов'язків. 2. Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 "Про упорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" та додатка № 5 колективного договору Сумського державного університету ім. А. С. Макаренка на 2012 - 2015 роки, зменшити ОСОБА_1 з 08 серпня 2013 року виплату надбавки за складність, напруженість у роботі на 10 % , поточна виплата надбавки за складність, напруженість у роботі - 40 % від посадового окладу. 3. Начальнику відділу роботи з кадрами та документального забезпечення ОСОБА_8 у триденний термін ознайомити з наказом ОСОБА_1 під розписку. 4. Контроль за виконанням даного наказу покласти на першого проректора ОСОБА_24 (а. с. 10) .

Із змісту наказу ректора Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка ОСОБА_11 "Про упорядкування структури заробітної плати та попередження працівників" № 30 від 28.01.2016 року, вбачається, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" , постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 року № 65 "Про економію державних коштів" , постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів, та організацій окремих галузей бюджетної сфери" , наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" , п. п. 1.3. та п. п. 1.7. розділу І додатку № 5 колективного договору Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка, ст. 97 та ст. 103 Кодексу законів про працю України, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка та з недостатністю коштів фонду оплати праці на 2016 рік, було наказано: 1. З 1 квітня 2016 року змінити умови оплати праці працівникам, що зазначені у Додатку № 1 та Додатку № 2, встановивши строк дії надбавок за складність і напруженість (Додаток № 1) та за високі досягнення в праці (Додаток № 2) до 30.06.2016 року. 2. Начальнику відділу кадрів ОСОБА_8 : - у строк до 31 січня 2016 року ознайомити працівників, що зазначені в Додатку № 1 та Додатку № 2, під особистий підпис з цим наказом і повідомленням про наступну зміну умов оплати праці. 3. Контроль за виконанням наказу покласти на проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_4 (а. с. 14, 15, 53) .

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Дана норма містить у собі перелік юридичних фактів, які складають підставу виникнення правовідносин по відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові. Першим таким юридичним фактом є порушення власником законних прав працівника. До юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належно доведені. Не відповідало б змісту ст. 237-1 КЗпП України стягнення з власника моральної шкоди лише на підставі заяви про наявність такої шкоди, якщо немає обставин, зазначених у ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України (моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя) . Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника. Наявність ст. 237-1 КЗпП України виключає застосування до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові ст. ст. 1167, 1168 ЦК України. Це суттєво, оскільки названі норми встановлюють різні підстави для виникнення обов'язку відшкодування шкоди. Неможливість застосування ст. ст. 1167, 1168 ЦК України виключає застосування до відносин, які при цьому виникають, й інших норм цивільного права. Незважаючи на зазначення в ч. 2 ст. 237-1 КЗпП України на те, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, судова практика після включення до КЗпП України названої статті пішла шляхом стягнення моральної шкоди, заподіяної порушенням власником трудових прав працівників не лише при ушкодженні здоров'я працівника та у випадках, передбачених контрактом, але і в інших випадках. Звичайним стало стягнення моральної шкоди у випадках незаконного звільнення працівника. Визнається за можливим відшкодування моральної шкоди, викликаної невиплатою належних працівникові грошових сум, виконанням робіт в небезпечних для життя та здоров'я умовах тощо (п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" ) .

Отже, моральну шкоду працівникові відшкодовує безпосередньо роботодавець, якщо наявні такі умови: - факт порушення роботодавцем законних прав працівника. В цьому випадку законним правом визнається будь-яке суб'єктивне право працівника, що виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди, укладеної між роботодавцем і його працівником як сторонами трудових відносин; - працівникові завдано моральних страждань, або він втратив нормальні життєві зв'язки, або в нього виникла потреба прикласти додаткових зусиль для організації свого життя; - причинний зв'язок між другою і першою умовами. Тобто моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або виникнення потреби в працівника докласти додаткових зусиль для організації свого життя спричинені внаслідок порушення роботодавцем законних прав працівника. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року) , при застосуванні норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції України потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо. Суддя не вправі відмовити особі у прийнятті заяви з такими вимогами лише з тієї підстави, що вона не розглядалася комісією по трудових спорах.

Із змісту абз. 2 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року) , вбачається, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (ст. ст. 130, 132 - 134 КЗпП України) , якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (наприклад, ст. 47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ) .

Згідно абз. 1 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року) , судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрала чинності 13.01.2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо) , яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно п. 31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджених Постановою Державного комітету СРСР з охорони праці та соціальних питань за узгодженням з ВЦРПС № 213 від 20.07.1984 року, наказ (розпоряждення) про застосування дисциплінарного стягнення із зазначенням мотивів його застосування оголошується (повідомляється) робітнику, підданому стягненню, під розписку в триденний строк.

Аналізуючи встановлені обставини справи, наведені норми права, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Отже, що стосується вимоги про визнання незаконним та про скасування наказу по Сумському державному педагогічному університету ім. А. С. Макаренка № 76-к від 08.08.2013 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині зменшення розміру заробітної плати (надбавки) дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , то суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу ректора Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка ОСОБА_16 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " № 76-к від 08.08.2013 року, ОСОБА_1 саме 01.08.2013 вчинив дисциплінарний проступок. Тобто відповідачу ще 01.08.2013 року було відомо про вчинення позивачем дисциплінарного проступку. І лише 08.08.2013 року відповідач видав наказ "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " , а не 01.08.2013 року, як того вимагає ч. 1 ст. 148 КЗпП України, а саме: безпосередньо за виявленням проступку, тобто в найкоротший строк.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що представницею відповідача не було надано відомостей про те, коли саме позивач був ознайомлений під розписку з оскаржуваним наказом. Вказана обставина дозволяє суду констатувати про недодержання відповідачем процедури (порядку) застосування дисциплінарного стягнення, тобто про порушення відповідачем встановленого порядку застосування дисциплінарних стягнень, передбаченого ст. 149 КЗпП України (а. с. 10) .

Крім того, суд дійшов висновку про те, що за одне й те саме правопорушення позивача ОСОБА_1 було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що суперечить конституційному принципу, передбаченому ст. 61 Основного Закону України, згідно якій ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а саме: позивачу ОСОБА_1 за неналежне виконання своїх трудових обов'язків було оголошено догану та за одне й те саме правопорушення було наказано зменшити виплату надбавки за складність, напруженість у роботі.

Отже, що стосується вимоги про визнання незаконним та скасування наказу по Сумському державному педагогічному університету ім. А. С. Макаренка № 30 від 28.01.2016 року в частині встановлення строку оплати праці (дії надбавки до 30.06.2016 року) ОСОБА_1 , то суд дійшов наступного висновку.

Ч. 3 ст. 32 КЗпП України передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Отже зі змісту зазначеної норми вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

До того ж, зміна істотних умов праці, зокрема зменшення заробітної плати, може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці, а не лише повідомлення працівника в установлений законом строк.

Оскільки представницею відповідача не було надано жодного переконливого доказу про те, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, відтак суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам ст. 32 КЗпП України. І така позиція абсолютно узгоджується із усталеною судовою практикою, а саме: - постанова Верховного Суду України від 04.07.2012 року по справі № 6-59цс12 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29192451) ; - лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права" № 10-1389/0/4-12 від 27.09.2012 року (а. с. 17 - 19) .

Отже, що стосується вимоги про стягнення з Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10000 грн. , то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При розгляді даної цивільної справи позивачем були надані суду переконливі докази того, що йому дійсно була заподіяна моральна шкода. А відтак, суд вважає позовні вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності; враховуючи, що розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою, суд дійшов висновку про те, що розмір моральної шкоди є частково обґрунтованим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 23 ЦК України та роз'яснень, наданих в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27.02.2009 року, оскільки визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди частково відповідає вимогам розумності і справедливості.

Отже, що стосується вимоги про стягнення з Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка на користь ОСОБА_1 вартості лікування в сумі 646,73 грн. , то суд дійшов наступного висновку.

Під час розгляду даної справи позивачем були надані переконливі докази того, що під час виконання своїх трудових обов'язків, він захворів, у зв'язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні, а відтак здійснював витрати на своє лікування. Представницею позивача на було надано жодних доказів на спростування даних обставин, що само по собі свідчить про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Крім того, суд враховує ту обставину, що 15.09.2016 року відповідачем по справі - Сумським державним педагогічним університетом ім. А. С. Макаренка в добровільному порядку було відшкодовано позивачу часткову вартість лікування в Сумській центральній міській лікарні в сумі 2100 грн. (а. с. 99) . Таке свідчить про те, що в цій частині вимоги позивача є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд бере до уваги те, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, бо суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. А результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті, що у повній мірі узгоджується та не суперечить вимогам ст. 212 ЦПК України.

Отже, що стосується вимог про: - визнання дій Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка по зменшенню розміру заробітної плати (зменшення розміру надбавки) незаконними; - визнання дій Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка по погіршенню умов оплати праці ( встановлення строку) незаконними; - визнання наявності тиску та упередженого ставлення до позивача з боку керівництва Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка, то суд дійшов наступного висновку.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно абз. 1 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 року у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України) .

Для позначення припущень, що встановлені законом і мають правове значення, використовується термін "презумпція" . Законодавець не дає дефініцій презумпції. В науці під презумпцією розуміється припущення про наявність або відсутність юридично значимої обставини, яке перерозподіляє доказові обов'язки учасників процесу та закріплене (або опосередковано закріплене) спеціальною процесуальною нормою. Презумпція одночасно виступає і як процесуальне правило, яке встановлює особливий порядок розподілу доказових обов'язків, і як ймовірне знання про існування якогось факту, події. Презумпції, які встановлені нормами матеріального закону, підлягають застосуванню в цивільному процесі. Основне їх призначення - перерозподіл обов'язків з доказування. Зокрема, факти, які за законом презюмуються, тобто припускаються встановленими, потребують спростування, а не доказування.

Що стосується вимог про: - визнання дій Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка по зменшенню розміру заробітної плати (зменшення розміру надбавки) незаконними; - визнання дій Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка по погіршенню умов оплати праці ( встановлення строку) незаконними; - визнання наявності тиску та упередженого ставлення до позивача з боку керівництва Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка, то суд враховує те, що дані вимоги не обґрунтовані належними та допустимим доказами й є лише припущенням позивача (абз. 1 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 року) . А доказування не може ґрунтуватися на припущеннях в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України, відтак суд дійшов до висновку про те, що в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Отже, що стосується вимог про зобов'язання Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка провести донарахування заробітної плати та стягнути на його користь недоплачену заробітну плату за період з 08 серпня 2013 року по день винесення рішення судом з урахуванням індексу інфляції, то суд дійшов наступного висновку.

Беручи до уваги те, що, за висновком суду, наказ ректора Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка ОСОБА_16 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " № 76-к від 08.08.2013 року, слід скасувати, відтак виплата надбавки за складність, напруженість безумовно мають бути донараховані відповідачем та виплачені позивачу. Тому суд дійшов висновку про те, що ці вимоги є передчасними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд бере до уваги п. 24 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" , в яких наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного конституційного, трудового законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 до Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка про поновлення умов оплати праці, про визнання неправомірних дій, скасування наказів та поновлення порушених прав, слід задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 208, 209, 213 - 215, 218, 222 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка про поновлення умов оплати праці, про визнання неправомірних дій, скасування наказів та поновлення порушених прав, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ по Сумському державному педагогічному університету ім. А. С. Макаренка № 76-к від 08.08.2013 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині зменшення розміру заробітної плати (надбавки) .

Визнати незаконним та скасувати наказ по Сумському державному педагогічному університету ім. А. С. Макаренка № 30 від 28.01.2016 року в частині встановлення строку оплати праці (дії надбавки до 30.06.2016 року) ОСОБА_1 .

Стягнути з Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка вартість лікування в сумі 646,73 грн. .

Стягнути з Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка моральну шкоду в розмірі 5000 грн. .

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка в дохід держави судовий збір в розмірі 1600 грн. .

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції - Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков