Ухвала суду № 64538364, 01.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/7229/14-ц 01.02.2017 01.02.2017

Справа №490/7229/14-ц

Провадження №88-ц/784/100/17

Суддя першої інстанції: Батченко О.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Бондаренко Т.З.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 лютого 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Бондаренко Т.З.,

суддів - Крамаренко Т.В., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участю: представника позивачів ОСОБА_2 та представника відповідача Ремешевського Є. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2016 року, ухваленого у справі за позовом

ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») за участю третьої особи - Управління у справах захисту прав споживачів Миколаївської області про стягнення депозиту та відсотків,

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») за участю третьої особи - Управління у справах захисту прав споживачів Миколаївської області про стягнення коштів за депозитним договором та відсотків.

Постановлено стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 грошові кошти за договорами банківського вкладу: № SAMDN 25000706325808 від 06.07.2009 року на суму 20003,56 Євро; SAMDN 25000706325747 від 06.07.2009 року на суму 20003,56 Євро; SAMDN 25000710968045 від 23.06.2010 року на суму 20160,00 Євро; SAMDN 25000711039908 від 30.06.2010 року на суму 40000 Євро; SAMDN 25000711039999 від 30.06.2010 року на суму 20000 Євро; SAMDN 25000711038320 від 30.06.2010 року на суму 28380,07 дол. США; SAMDNWFD 0070037205400 від 17.12.2013 року на суму 37324,82 дол. США; SAMDN 0100****2947 від 22.04.2013 року на суму 23342,74 дол. США; SAMDN 0100****6970 від 25.09.2012 року на суму 5035 дол. США; SAMDN wfd 00700360025 від 16.12.2013 року на суму 100 дол. США; SAMDN wfd 00700360089 від 16.12.2013 року на суму 100 дол. США; SAMDN wfd 00700360228 від 16.12.2013 року на суму 100 Євро; SAMDN wfd 00700360270 від 16.12.2013 року на суму 100 Євро; SAMDN wfd 00700360184 від 16.12.2013 року на суму 100 Євро; а також кошти за картковими рахунками № НОМЕР_3 - 808,89 дол. США; № НОМЕР_5 - 1427,21 дол. США; № НОМЕР_4 - 5344,25 Євро.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 грошові кошти за договорами банківського вкладу: № SAMDN01000740638066 від 14 лютого 2014 року в розмірі 125 051 грн. 61 коп.; № SAMDN01000709936374 від 25 березня 2010 року в розмірі 23 116, 36 Євро; № SAMDN25000711041081 від 30 червня 2010 року в розмірі 40 246,61 Євро; а також грошові кошти за картковими рахунками:

№ НОМЕР_1 в розмірі 441 грн. 09 коп. та № НОМЕР_2 - 367,39 Євро.

Апеляційним судом Миколаївської області від 21 липня 2015 року заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2014 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 грошових коштів за частиною договорів скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договорами :SAMDN 0100****2947 від 22.04.2013 року в сумі 23342,74 дол. США; SAMDN 0100****6970 від 25.09.2012 року в сумі 5035 дол. США; SAMDN wfd 00700360025 від 16.12.2013 року в сумі 100 дол. США; SAMDN wfd 00700360089 від 16.12.2013 року в сумі 100 дол. США; SAMDN wfd 00700360228 від 16.12.2013 року в сумі 100 є

Євро; SAMDN wfd 00700360270 від 16.12.2013 року в сумі 100 Євро; SAMDN wfd 00700360184 від 16.12.2013 року в сумі 100 Євро; на рахунку № НОМЕР_3 в сумі 808,89 дол. США; на рахунку № НОМЕР_5 в сумі 1427,21 дол. США; на рахунку № НОМЕР_4 в сумі 5344,25 Євро та ОСОБА_5 грошових коштів за рахунками: № НОМЕР_1 в розмірі 441 грн. 09 коп. та № НОМЕР_2 в розмірі 367, 39 Євро відмовлено. В іншій частині вказане рішення залишено без змін.

В серпні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з заявою про ухвалення у даній справі додаткового рішення, посилаючись на те, що суд, постановляючи заочне рішення залишив без вирішення частину позовних вимог. Так в позові ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача грошовий вклад по депозитному договору з урахуванням нарахованих процентів. Проте, суд стягнув лише суму депозитного вкладу, не вирішивши питання про стягнення нарахованих процентів, не зважаючи на те, що в судовому рішенні міститься висновок щодо стягнення вказаних сум.

Додатковим рішенням Центроального районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2016 року позов задоволено частково та стягнуто з банку на користь ОСОБА_4 відсотки за договорами банківського вкладу № SAMDN25000706325808,№SAMDN25000706325747,SAMDN2500071096804, №SAMDN25000711039908 та № SAMDN25000711039999 в сумі 2290, 79 Євро а також відсотки за договорами банківського вкладу № SAMDN25000711038320 та №SAMDNWFD0070037205400 в сумі 1457, 37 доларів США. Взадоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі банк просить скасувати додаткове рішення суду в частині задоволених вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони надавали докази і давали пояснення , не ухвалено рішення.

Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_4, він просив стягнути кошти за декількома депозитними договорами в сумі 136476, 64 Євро та 99187, 37 доларів США, без зазначення складових вказаних сум. Із наведеного в позові розрахунку заборгованості вбачається, що до вказаних сум також входять нараховані проценти відповідно до умов кожного договору депозиту.

Ухвалюючи заочне рішення в частині задоволення позову ОСОБА_4, суд стягнув суми депозитного вкладу, які вказані в депозитних договорах без нарахованих процентів.

ОСОБА_4 в заяві про ухвалення додаткового рішення просив ухвалити додаткове рішення стосовно не всіх депозитних договорів, про які було заявлено позов, а лише стосовно частини договорів, за якими рішення залишено в силі судом апеляційної інстанції, а саме за договором № SAMDN25000706325808, за яким нараховано процентів 382, 01 Євро, за договором № SAMDN25000706325747, за яким нараховано процентів 382,01 Євро, за договором № SAMDN25000710968045, за яким нараховано процентів 555,59 Євро, за договором № SAMDN25000711039908, за яким нараховано процентів 768,69 Євро та за договором №SAMDN 25000711039999, за яким нараховано процентів 384, 34 Євро, а всього в сумі 2472, 64 Євро.

Також відсотки за договорами банківського вкладу №SAMDN25000711038320 в сумі 677,20 доларів США та № SAMDN wfd0070037205400 в сумі 809,21 доларів США, а всього 1486, 41 доларів США.

В той же час, районний суд ухвалюючи додаткове рішення та задовольняючи заяву про таке ОСОБА_4, не звернув уваги на те, що зазначені ним суми процентів в заяві не співпадають із сумами нарахованих процентів які за цими ж договорами вказані в розрахунку наведеному в позовній заяві (т.1 а.с. 5).

Уточнені вимоги, щодо ухвалення додаткового рішення, на які послався представник в суді апеляційної інстанції, також не співпадають з заявленими сумами в позові (а.с.168-169).

Проте, суд на власний розсуд визначив суму нарахованих процентів за договорами, які вказані в заяві про ухвалення додаткового рішення, як в Євро - 2290, 79, так і в доларах США - 1457, 37.

В той же час, вказані суми (2290,79 Євро та 1457,37 доларів США) процентів за депозитними договорами ОСОБА_4 не були предметом дослідження при розгляді даної справи, в справі відсутній розрахунок саме вказаних сум, такі розрахунки відсутні і в заочному рішенні суду від 24 грудня 2014 року, також відсутнє посилання на ці суми, як складові загального боргу за депозитними договорами з ОСОБА_4, в зв'язку з чим стосовно вказаних сум сторони і не давали пояснення.

Таким чином, районний суд, ухвалюючи додаткове рішення, фактично змінив суть основного рішення та вирішив вимоги, не досліджені в судовому засіданні, що суперечить як положенням ст. 220 ЦПК України, так і роз'ясненням викладеним в п. 20 Постанови Пленуму ВСУ України «Про судове рішення у цивільній справі».

За вказаних обставин, додаткове рішення, як таке, що не відповідає вимогам процесуального закону, на підставі положень п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.

Додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2016 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «Приватбанк») за участю третьої особи - Управління у справах захисту прав споживачів Миколаївської області про стягнення депозиту та відсотків - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Т.З. Бондаренко

Т.В. Крамаренко

Л.М. Царюк