Рішення № 64538320, 13.11.2015, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/667/2015 Справа № 490/12930/14-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2015 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Батченка О.В., при секретарі Сукач А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Дельт Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до відповідачів, в якому просить в рахунок виконання основного зобов'язання ОСОБА_1 щодо оплати заборгованості у розмірі 1 070 003 грн. 48 коп., з яких: за додатковою угодою № 11376525001 сума заборгованості за кредитом складає 650 309 грн. 07 коп., за відсотками - 402 122 грн.; за кредитним договором № НОМЕР_1 сума заборгованості за відсотками - 17 572 грн. 41 коп. за договором про надання споживчого кредиту № 11376525000 від 28 липня 2008 року, звернути стягнення заборгованості за договором іпотеки № б/н від 28 липня 2008 року, шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем АТ "Дельта Банк" на предмет іпотеки, а саме: трикімнатна квартира загальною площею 68,20 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У судове засідання сторони не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Представник позивача просив про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує. Відомості про поважність причин неявки у судове засідання відповідачів матеріали справи не містять.

Суд ухвалив про заочний розгляд справи в порядку ст. 224, 225 ЦПК України на підставі наявних в ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 28 липня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11376525000 (відповідно до додаткової угоди сторін реєстраційний номер було змінено на № 11376525001), відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у розмірі 52 600 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14,50 % річних строком з 28 липня 2008 року по 26 липня 2024 року.

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ "УкрСиббанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ "Дельта Банк" замінює АТ "УкрСиббанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ "УкрСиббанк" до АТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до АТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати (замість АТ "УкрСиббанк") від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитами та забезпечувальними договорами.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором, між 28 липня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавцями передано в іпотеку нерухоме майно: трикімнатну квартиру загальною площею 68,20 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_3, зареєстрованого КП ММБТІ в реєстраційній книзі 110, номер запису 18992 та в ЕРПВНМ за р. № 3556300.

Встановлено, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1, скориставшись кредитними коштами, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, а тому станом на 07 серпня 2008 року виникла заборгованість, яка склала 1 070 003 грн. 48 коп., з яких: за додатковою угодою № 11376525001 сума заборгованості за кредитом складає 650 309 грн. 07 коп., за відсотками - 402 122 грн.; за кредитним договором № НОМЕР_1 сума заборгованості за відсотками - 17 572 грн. 41 коп.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Згідно п. 7.1. Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані належним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцями при укладені цього договору, виявляється недостовірними та/або недійсними, у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором, а також у інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п.7.2 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі, в тому числі переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки рахунок виконання зобов'язання, в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Так, згідно зі ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частина 1 ст. 35 Закону передбачає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш, ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Вказаний порядок надсилання вимоги про усунення порушень умов договору позивачем був дотриманий та на виконання вказаних вимог закону позивачем на адресу відповідачів було надіслано листа-вимогу про усунення порушень, що підтверджується наявною в матеріалах справи вимогою. Проте, вказані у вимозі порушення усунуто не було.

Крім того, положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.1, ч.2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.

Положення ст.ст. 36, 37, 38 цього ЗУ «Про іпотеку» передбачають можливість задоволення забезпечених іпотекою вимог шляхом набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність або шляхом його продажу іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі. На відміну від продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів, звернення стягнення на предмет іпотеки цими способами може відбуватися за умови, якщо вони безпосередньо передбачені окремим договором з іпотекодавцем або застереженням у договорі іпотеки.

Так, згідно зі ст.36 Закону передання іпотекодавцем предмета іпотеки у власність іпотекодержателю на підставі окремо укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя або перехід до нього права власності на предмет іпотеки на підставі застереження в договорі іпотеки є позасудовим способом задоволенням вимог, що здійснюється за взаємною домовленістю іпотекодавця та іпотекодержателя.

Однак наведеною нормою не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб та набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. Такий висновок виходить зі змісту статей 36, 37 Закону про іпотеку, у яких, зокрема, задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який поряд з іншими може застосовуватися, якщо його передбачено договором.

Тому у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК вправі вимагати застосування його і судом, оскільки у розумінні змісту ч. 5 ст. 11 ЦК вказані норми Закону про іпотеку є передбаченим законом випадком, коли рішення суду може бути підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, незважаючи на можливість позасудового вирішення питання про передання іпотекодержателю у власність предмета іпотеки у рахунок погашення забезпечених іпотекою його майнових вимог ст. 36 Закону про іпотеку не виключає і можливість прийняття судом рішення про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Цей висновок повністю узгоджується зі змістом ч. 2 ст. 35 Закону про іпотеку, якою встановлено право іпотекодержателя у будь-який час звернутися до суду, оминаючи передбачений ч. 1 ст. 35 цього Закону позасудовий порядок добровільного задоволення його вимог іпотекодавцем.

Також у п.39 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Отже, банк самостійно визначає передбачений чинним законодавством України, у тому числі Законом України «Про іпотеку», а також Іпотечним договором, укладеним сторонами, спосіб захисту своїх прав, зокрема шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьому в силу вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Враховуючи те, що позичальник зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, а договором іпотеки передбачено право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та в рахунок погашення заборгованості в сумі 1 070 003 грн. 48 коп. за кредитним договором № НОМЕР_1 та додатковою угодою № 11376525001 звернути стягнення шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки - трикімнатна квартира загальною площею 68,20 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, 07.06.2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" № 1304 - VІІ від 03.06.2014 року.

Відповідно до ч.1 вищевказаного Закону визначено, що протягом його дії:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/ майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що квартира, яка є предметом іпотеки, має 68,20 кв.м. загальної площі, 40,30 кв.м. житлової площі, використовується відповідачами для проживання, доказів наявності іншого житла у відповідачів не має.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 1 827 грн. 00 коп. з кожного.

Керуючись Законом України «Про іпотеку», Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3-4, 10-11, 57-60, 88, 169, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 1 070 003 грн. 48 коп. за додатковою угодою № 11376525001 та кредитним договором № НОМЕР_1 перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на трикімнатна квартира загальною площею 68,20 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_3, зареєстрованого КП ММБТІ в реєстраційній книзі 110, номер запису 18992 та в ЕРПВНМ за р. № 3556300.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в розмірі по 1 827 грн. 00 коп. з кожного.

Відстрочити виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Центрального районного суду м. Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання його копії. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Центрального районного суду

м. Миколаєва ОСОБА_4