Ухвала суду № 64536646, 01.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 495/6503/16-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мишко В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нєхожиній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

22.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із адміністративним позовом до виконкому Білгород-Дністровської міськради Одеської області, в якому просив суд визнати незаконними дії відповідача, пов'язані з пред'явленням на примусове виконання до відділу ДВС Білгород-Дністровського МУЮ не набувшої чинності постанови адміністративної комісії виконкому №11/01-16 від 26.01.2016 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що у відповідача станом на 14.04.2016р. не було законних підстав для пред'явлення до відділу ДВС на примусове виконання спірної постанови адміністративної комісії від 26.01.2016 року, оскільки остання, у зв'язку з оскарженням її 22.02.2016р. до суду, на той момент ще не набрала законної сили.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 09.11.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції з невідомих підстав не прибули, про дату, час та місце розгляду справи, були своєчасно та належним чином повідомлені.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

26.01.2016 року Адміністративною комісією виконкому Білгород-Дністровської міськради відносно позивача винесено постанову №11/01-16, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1360 грн.

22.02.2016 року вказану постанову адміністративної комісії №11/01-16 від 26.01.2016 року було оскаржено позивачем до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

25.02.2016 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито провадження у справі №495/1343/16-а за скаргою ОСОБА_1 на постанову адміністративної комісії виконкому Білгород-Дністровської міськради №11/01-16 від 26.01.2016 року.

29.02.2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області копію вказаної ухвали від 25.02.2016 року про відкриття провадження у справі №495/1343/16-а було направлено до виконкому Білгород-Дністровської міської ради.

04.03.2016 року про оскарження в судовому порядку вказаної постанови від 26.01.2016р. повідомив виконком і позивач ОСОБА_1

Розгляд адміністративної справи №495/1343/16-а судом призначався на: 15.03.2016 pоку, 31.03.2016 pоку, 28.04.2016 pоку, 25.05.2016 року та 22.06.2016 року.

22.06.2016 року постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (по справі №495/1343/16-а) зазначену вище постанову адміністративної комісії виконкому Білгород-Дністровської МР №11/01-16 від 26.01.2016 року було скасовано.

Проте, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міськради, достовірно знаючи про оскарження позивачем спірної постанови, 14.04.2016 року звернувся до відділу ДВС Білгород-Дністровського МУЮ із заявою про прийняття до примусового виконання цієї постанови №11/01-16 від 26.01.2016р.

18.04.2016 року державним виконавцем відділу ДВС Білгород-Дністровського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50851859 та надано ОСОБА_1 строк до 24.04.2016 року для добровільного виконання даної постанови №11/01-16 від 26.01.2016 року.

Не погоджуюсь з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, а також з того, що спірними діями відповідача ніяким чином не було порушено прав позивача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та самого адміністративного позову, позивач ОСОБА_1 вважає, що виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міськради 14.04.2016 року було незаконно пред'явлено на примусове виконання до відділу ДВС Білгород-Дністровського МУЮ постанову адміністративної комісії №11/01-16 від 26.01.2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки виконкому було достовірно відомо про те, що вказана постанова від 26.01.2016 року на той момент ще не набрала законної сили у зв'язку з оскарженням її до суду. Таким чином, на думку позивача, відповідачем, в даному випадку, були здійснені незаконні дії по примушенню його робити те, що не передбачено діючим в Україні законодавством, тобто в наявності протиправні посягання на його права і свободи.

Разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не може погодитися з такою позицією позивача і вважає її не обгрунтованою та безпідставною, з огляду на наступне.

Так, відповідно до змісту приписів ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

Положеннями ч.1 ст.6 КАС України, позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях №6-рп/1997 від 25.11.1997р.у, №9-рп/1997 від 25.12.1997р. щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55, ст.ст.64,124 Конституції України, ст.248-2 ЦПК України, встановлено, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Але, при цьому, на думку суду, право на звернення до адміністративного суду із позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного позову ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб був наданий судовий захист, необхідно встановити, що особа, яка звернулася з цим позовом, дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем саме у публічно-правових відносинах.

Таким чином, з наведених вище норм права слідує, що позивач, в даному випадку, фактично на власний розсуд визначив, що його права було порушено рішенням чи дією відповідача, як суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки саме у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, одночасно необхідно звернути увагу на той факт, що ні в адміністративному позові, ні в апеляційній скарзі (1 арк.), ні представником позивача в судовому засіданні суду 1-ї інстанції так і не було конкретизовано та сформульовано в чому саме виразилося порушення передбачених Конституцією та законами України прав, свобод та охоронюваних інтересів ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин у зв'язку із пред'явленням виконкомом 14.04.2016р. на примусове виконання до відділу ДВС Білгород-Дністровського МУЮ спірної постанови №11/01-16 від 26.01.2016 року, яка, в подальшому, рішенням суду від 22.06.2016р. була скасована, а вказане виконавче провадження №50851859 постановою державного виконавця від 12.09.2016р. - закрито за п.4 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (т.б. у зв'язку із скасуванням рішення, яке підлягало виконанню).

Таким чином, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що дії виконавчого комітету Білгород-Дністровської міськради, пов'язані з пред'явленням на примусове виконання до відділу ДВС Білгород-Дністровського МУЮ постанови адміністративної комісії виконкому №11/01-16 від 26.01.2016р. ніяким чином не порушують права позивача ОСОБА_1, оскільки не породжують, не змінюють та не припиняють його права і обов'язки саме у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, слід заважити, що від вказаних вище дій відповідача жодних негативних наслідків (або шкоди) для позивача не наступило. Доказів зворотного позивач до суду не надав та в матеріалах справи останні не містяться.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко