Ухвала суду № 64534633, 31.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 р. №876/9525/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я.,

за участю представників позивача - Якимів О.М.,

та відповідача - Тістечко Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення Митниці від 23.08.2016 №209000012/2016/200151/2 про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване Рішення є протиправним, оскільки під час митного оформлення товарів декларантом митному органу надано усі, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК) необхідні документи, які повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а тому у Митниці були відсутні правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів. Вказує, що незважаючи на той факт, що всупереч положенням ч.3 ст.53 МК митним органом не було обґрунтовано причин необхідності подання декларантом додаткових документів, останній з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої ним митної вартості надав на вимогу митного органу весь перелік додаткових документів згідно заяви від 07.09.2016 №359 (далі - Заява). Попри це, митний орган відмовив у визнанні заявленої декларантом митної вартості, пославшись на допущення описки у призначенні платежу платіжного доручення про оплату транспортних послуг, а також не прийнявши до уваги висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією Львівською торгово-промисловою палати (далі - ТПП), які повністю підтверджують задекларовану ТОВ митну вартість товарів. Крім того, позивач звертає увагу на те, що застосуванню наступних методів визначення митної вартості товарів повинна передувати процедура консультацій між митним органом та декларантом відповідно до положень статтей 59 та 60 МК, однак така проведена не була.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі № 813/3469/16 позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач, самостійно обравши при декларуванні третій метод визначення митної вартості товарів, тим самим визнав неможливість проведення митного оформлення за першим або другим методом визначення митної вартості. Зважаючи на цей факт, апелянт вважає не зрозумілою позицію суду першої інстанції щодо необхідності проведення консультації митного органу із декларантом у відповідності до статтей 59, 60 МК. Більше того, відповідач вказує, що така консультація таки проводилася, і належним доказом такої вважає наявну у матеріалах справи копію електронного повідомлення декларанту від 23.08.2016 наступного змісту: «У Митниці наявна інформація, що вартість даних операцій складає ківі - 0,65 дол за кг, виноград 1.45 дол за кг» (а.с.91). Вважає дане повідомлення таким, що за своїм змістом в повному обсязі відповідає процедурі консультації (обмін інформацією), описаній у ч.4 ст.57 МК.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.08.2016 ТОВ через представника ФОП ОСОБА_4, який діє відповідно до договору доручення від 01.06.2011 №49, в електронному вигляді подано до митного оформлення на митний пост «Малехів» Митниці вантажно митну декларацію (далі - ВМД) №209140000/2016/034859 на товар «ківі свіже, виду Actinidia chinesis, врожай 2016 року, упаковане в ящики, призначене для громадського харчування» та «виноград столовий свіжий, виду Vitis vinifer, врожай 2016 року, упакований в ящики, недавлений, непресований, неконсервований, для тимчасового зберігання, призначений для громадського харчування». Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість за пп.«б» п.2 ч.1 ст. 57 МК по ціні договору на подібні товари, а саме: ківі 0,41 Євро/кг, виноград 0,71 Євро/кг або 0,80 дол. США/кг.

На підтвердження митної вартості товарів декларантом подано наступні документи:

декларацію митної вартості від 23.09.2016;

контракт укладений між фірмою «Fruttaviva s.r.l.» (Італія) та ТОВ від 05.03.2012 №153-03-2012 з додатками до нього від 05.03.2012 №01-03-2012, від 20.07.2012 №02-07-2012, від 28.11.2012 №03-11-2012, від 14.12.2012 №04-12-2012, від 14.08.2013 №05-08-2013; від 12.11.2014 №06-11-2014;

інвойс від 20.08.2016 №1003;

CMR від 22.08.2016 з відмітками про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного та радіоекологічного контролю;

договір транспортного експедирування від 11.12.2015 №11/12-1;

рахунок-фактуру від 22.08.2016 №97 про надання транспортно-експедиційних послуг;

довідку від 22.08.2016 про вартість транспортно-експедиційних послуг;

сертифікат походження товарів EUR.1 від 22.08.2016 №0057342;

фітосанітарний сертифікат №EC/PL/0704783;

договір доручення від 01.06.2011 №49 (а.с.15-38).

Також, декларантом надано ВМД від 06.08.2016 №500060006/2016/013703 та від 22.08.2016 №500060006/2016/014767 щодо розмитнення подібних товарів на Одеській митниці ДФС по цінах: ківі 0,41 євро/кг, виноград 0,71 євро/кг або 0,80 дол. США/кг (а.с.41-46).

23.08.2016 декларантом через засоби електронного зв'язку отримано повідомлення від головного державного інспектора Митниці Ходань Л.Б. про необхідність подання додаткових документів, а саме: 1) прейскуранти, прайс-листи виробника товару; 2) копія митної декларації країни відправлення; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертним організаціями; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджуються вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (а.с.39).

23.08.2016 на вимогу митного органу декларантом з додаткових документів надано митну декларацію країни відправника від 22.08.2016 №16PL401050E0094974.

Цього ж дня головним митним інспектором Митниці Ходань Л.Б. прийнято Рішення за резервним методом по ціні: ківі 0,57 євро/кг, виноград 1,28 євро/кг. У вказаному Рішенні міститься посилання на те, що митна вартість не може бути визначена за вартістю визначеною декларантом, у звязку з невірно проведеним декларантом розрахунком митної вартості, відсутнє документальне підтвердження розрахунку заявленої митної вартості товарів та неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2, 3 ст.55 МК (а.с.8-9).

Разом з цим, з метою недопущення псування товарів, декларант, не погоджуючись із Рішенням, звернувся до Митниці у порядку ч.7 ст.55 МК про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК.

У зв'язку зі сплатою позивачем відповідних митних платежів та фінансових гарантій, вказаний вище товар був випущений у вільний обіг згідно ВМД від 23.08.2016 №209140000/2016/034871 (а.с.12-14).

07.09.2016 ТОВ, керуючись положеннями частин 8, 9 ст.55 МК, звернулося до Митниці із Заявою про надання додаткових документів, визнання заявленої декларантом митної вартості, скасування Рішення та вивільнення сплаченої фінансової гарантії.

До вказаної Заяви на вимогу митного органу позивачем надано додатковий перелік документів, а саме:

прайс-лист фірми «Fruttaviva s.r.l.» щодо цін на товари, які декларуються;

угода-замовлення на перевезення вантажу від 20.08.2016;

акт надання транспортно-експедиційних послуг від 23.08.2016 №97;

висновок ТПП від 06.09.2016 №19-09/1232 про якісні та вартісні характеристики товарів (далі - Висновок);

платіжне доручення від 30.08.2016 №0100037140 про оплату транспортно-експедиційних послуг;

платіжне доручення в іноземній валюті від 05.09.2016 №1263 про оплату вартості імпортованого товару (а.с.49-56; 60-61).

Також у вказаній заяві повідомлено, що ТОВ не укладало договорів із третіми особами, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається та відповідно коштів на користь таких третіх осіб не сплачувало.

Листом Митниці від 19.09.2016 №14755/10/13-70-19/39 (далі - Лист) у відповідь на Заяву декларанта повідомлено про залишення Рішення без змін (а.с.64-66).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, щопозивачем на підтвердження митної вартості ввезеного товару надано усі передбачені частинами 2, 3 ст. 53 МК документи, які повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а відповідачем у свою чергу не доведено, що ці документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Більше того, суд зазначив, що надіслання декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимоги про подання додаткових документів, не може вважатися процедурою консультації, оскільки право вимоги таких документів, передбачене ч.3 ст.53 МК, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч.4 ст.57 МК. Відтак, Рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Статтею 49 МК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 та 2 ст.52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобовязані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як передбачено частинами 2 та 3 ст.53 МК, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Наведені норми вказують на те, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен перевіряти числове значення митної вартості та встановлювати причинний зв'язок між наявністю розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та неможливістю перевірити числове значення митної вартості. Проте варто звернути увагу, що ці повноваження повинні здійснюватися митним органом у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

При цьому, встановлення цих обставин є обов'язковим, оскільки саме з їх наявністю закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для невизнання митної вартості заявленої декларантом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як визначено у частинах 1-3 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 1 та 2 ст.57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статтей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем покупцю, відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 МК.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року №21-127а15.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Згідно із ч.6 ст.54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 7-9 ст.55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом

Як слідує із матеріалів справи позивачем 23.08.2016 під час митного оформлення товару відповідачу надано усі необхідні документи передбачені ч.2 ст.53 МК, які повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідачем не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено, що ці документи містять розбіжності чи ознаки підробки, а відтак правильним є висновок, що у митного органу не було правових підстав для витребування у декларанта додаткового переліку документів.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на той факт, що підставою для витребування додаткових документів стало те, що у платіжному дорученні від 30.08.2016 №0100037140 на оплату транспортних послуг в призначенні платежу зазначено рахунок №97 від 21.08.2016, замість рахунку №97 від 22.08.2016, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказане платіжне доручення не подавалося декларантом під час митного оформлення 23.08.2016, так його на цей час ще не існувало. Це платіжне доручення датоване 30.08.2016 і подане позивачем на Митницю як додатковий документ до Заяви.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем документи для розмитнення товару не містили розбіжностей, відповідно і відсутні були підстави для витребовування додаткових документів. Всупереч наведеним вище вимогам Закону, митний орган витребував додаткові документи, не зазначивши при цьому, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або які сумніви мають усунути.

Попри зазначені обставини, незважаючи на не обґрунтування відповідачем причин необхідності подання додаткових документів, позивачем, в межах строків, визначених ст.55 МК, були надані митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів згідно Заяви.

Однак, відповідач Листом відмовив у визнанні заявленої декларантом митної вартості, пославшись, окрім вказаної вище помилки у признанні платежу, на те, що Висновок ТПП підготовлений станом на 06.09.2016, а поставка товарів мала місце 20.08.2016.

Проте, такі посилання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у п.5 примітки до Висновку експерт зазначає, що зазначені у ціновій довідці гуртові ціни орієнтовані, і уточняється на день укладення контракту на поставку (виписки рахунку-фактури) з урахуванням величини партії. У п.2 цієї примітки до висновку зазначено, що цінова довідка дійсна протягом 1-го місяця за умови відсутності значних коливань на валютному та продовольчому ринку України та ЄС.

У ч.2 ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Враховуючи те, що митний орган не спростував, що ціни які викладені у висновку не відповідають ринковим цінам станом на день поставки, посилання на недостовірність визначеної експертом ціни є безпідставним.

Крім цього суд першої інстанції вірно вказав, що із вказаного Висновку вбачається, що під час експертного дослідження оцінювачем було зроблено запит до продавця - фірми «Fruttaviva s.r.l.» про надання інформації щодо вартості оцінюваних товарів, на який отримано відповідь про те, що вартість ківі ІІ кат. становить 0,31 дол.США/кг, а винограду Red globe size L - 0,50 дол.США/кг. При цьому, безпідставним є посилання митного органу на те, що продавцем не надано інформації щодо цін на ківі І категорії, оскільки як вбачається з Висновку ТПП, фірма «Fruttaviva s.r.l.» повідомила, що цей товар ними уже проданий, а відтак вона не в змозі повідомити ціни на товар, який нею уже проданий.

Окрім цього, неприйнявши до уваги Висновок ТПП суто з формальних підстав, митний орган не наводить жодних доказів неможливості визначення митної вартості на підставі усіх інших документів. Як уже зазначалося вище, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для невизнання митної вартості заявленої декларантом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими покликання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано той факт, що декларантом митна вартість товару заявлена по третьому методу визначення митної вартості товарів, оскільки таке ні позивачем, ні судом першої інстанції не заперечується. Вибір декларантом зазначеного методу визначення митної вартості товарів жодним чином не вказує на правомірність Рішення, оскільки відповідно до ч.1 ст.51 та частин 1, 2 ст.52 МК митна вартість товарів визначається декларантом і він не позбавлений можливості заявити митну вартість за третім методом, посилаючись на розмитнення за аналогічними цінами його ж подібних товарів на Одеській митниці. Більше того, обрання декларантом того чи іншого методу визначення митної вартості не звільняє митний орган від обов'язку довести наявність законних та обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів.

Доводи відповідача щодо відсутності необхідності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом, передбаченої положеннями статтей 59, 60 МК, з огляду на той факт, що позивачем обрано третій метод визначення митної вартості, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки проведення таких консультацій має передувати застосуванню кожного наступного методу визначення митної вартості. Саме під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Однак митним органом такої процедури консультації із декларантом проведено не було. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що надіслання декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимоги про подання додаткових документів, не може вважатися процедурою консультації, оскільки право вимоги таких документів, передбачене ч.3 ст.53 МК, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч.4 ст.57 МК. Не може вважатися і проведенням консультації зазначення митним органом про її проведення у рішенні про коригування митної вартості.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 06 лютого 2017 року.