Ухвала суду № 64534013, 01.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 р.Справа № 820/4707/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.,

за участю представника відповідача Діденко А.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю представника третьої особи Михайліної О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі № 820/4707/16

за позовом ОСОБА_4

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області третя особа Харківська міська рада

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа Харківська міська рада, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 11.05.2016 №379-1303 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 27413,33 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що податковим органом під час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення не враховано того факту, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та Харківською міською радою після закінчення його дії в 2013 році до теперішнього часу не продовжено, незважаючи на неодноразові прохання орендаря. Таким чином, зважаючи на те, що у користуванні ОСОБА_4 фактично відсутня земельна ділянка, то у податкового органу відсутні підстави для стягнення з позивача земельного податку за користування такою ділянкою.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі № 820/4707/16 задоволено адміністративний позов ОСОБА_4 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа - Харківська міська рада, про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа надала письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких вказала, що дія договору оренди землі від 15.06.2011 року належним чином не припинена, а тому третя особа має право вимагати від позивача своєчасної сплати орендної плати.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, представника позивача, представника третьої особи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, між ОСОБА_4 (орендар) та Харківською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі від 15.06.2011 року строком до 01.02.2013 року, відповідно до якого орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, нежитлове приміщення № 25-1, нежитлова будівля літ «Б-1» площею 0, 00077 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Факт виконання умов вищезазначеного договору підтверджується актом приймання - передачі земельної ділянки від 24.11.2011 року № 251/11.

В подальшому, позивач неодноразово (23.10.2012 року, 02.06.2014 року, 16.10.2014 року та 08.02.2016 року) звертався до Харківської міської ради з проханням продовжити дію вказаного договору оренди земельної ділянки від 15.06.2011 року.

Листами від 20.06.2014 року № Ш-5-9975/1-14.08-39, від 06.11.2014 року № Ш-5-19794/1-14.08-39 та від 03.03.2016 року № Ш-5-5005/1-16.08-39, Харківською міською радою повідомлено ОСОБА_4 про недоцільність розгляду вказаного питання.

Поряд з цим, листом Департамента земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради від 30.09.2016 року № 6741/0/225-16 повідомлено ОСОБА_4, що дія договору оренди землі від 15.06.2011 року станом на 29.09.2016 року належним чином не припинена.

Таким чином, Департаментом земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради не продовжено дію договору оренди землі від 15.06.2011 року з ОСОБА_4, однак позивач продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку вищезазначеного договору оренди (тобто після 2013 року) за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, то такий договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором у контексті розуміння Закону України "Про оренду землі".

Київською ОДПІ, прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 року № 379-1303, яким ОСОБА_4 визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 27413, 33 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано мінімальної трьохвідсоткової межі річної суми платежу з орендної плати за землю, а Київською ОДПІ під час прийняття спірного рішення не враховано суми сплати ОСОБА_4 орендної плати за землю, а також через невідповідність розрахунку орендної плати за землю вимогам діючого податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Як встановлено, згідно п. 5 договору оренди землі від 15.06.2011 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якою користується позивач, складає 191453грн.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року N 21-274а14.

Відповідно до п. 289.2 ст. 289 ПКУ, грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, який розраховується за формою, вказаною у цій нормі.

Згідно з п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель сільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = [І - 10] : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням ПО. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

При цьому, законодавчо встановлений коефіцієнт індексації грошової оцінки землі тягне за собою автоматичну зміну розміру орендної плати. При цьому, визначена нормативно-грошова оцінка землі не змінюється, а лише індексується на відповідний коефіцієнт, що, у свою чергу, не є підставою для внесення змін до договору оренди.

За таких обставин, розмір орендної плати, визначений договором оренди від 15.06.2011 року, в будь-якому випадку повинен був бути проіндексований згідно правил ст. 289 Податкового кодексу України та з урахуванням необхідності дотримання хоча б нижньої межі річної суми платежу з орендної плати, а саме 3 відсотків нормативної грошової оцінки у розумінні ст. 288 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до змісту листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.22-201/2-16 від 11.01.2016 року, за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2015 рік становив 143,3 %.

Враховуючи це, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті Податкового кодексу України, станом на 1 січня 2016 року становить 1,433.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять за 2015 рік - 1,433.

Отже, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015-2016 роки становить 1,433.

Відтак, з урахуванням вищезазначених норм права, мінімальна сума грошових зобов`язань з орендної плати за землю, яку має сплачувати ОСОБА_4 за 2016 рік з урахуванням нижньої межі у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки у контексті розумінні ст. 288 Податкового кодексу України, складає 8230, 56 грн.

Між тим, як вбачається з п. 9 договору оренди землі від 15.06.2011 року, річний розмір орендної плати за земельну ділянку складає 15316, 28грн, тобто позивачем дотримано вимог ст. 288 Податкового кодексу України щодо мінімальної трьохвідсоткової річної суми платежу.

При цьому, як встановлено пояснень відповідача ОСОБА_4 як добросовісним платником податків, проведено оплату орендної плати з фізичних осіб за 2014-2015 роки, згідно пояснень податкового органу. (а.с. 55)

Водночас, податковим органом до суду не надано детального розрахунку та обгрунтованих пояснень з приводу застосування Київською ОДПІ, як бази оподаткування, розміру орендної плати за землю за рік у розмірі 15316, 28грн., у той час як у розумінні ст. 271 ПК України такою базою є нормативна грошова оцінка землі, а саме 191453 грн. відповідно до договору про оренду землі від 15.06.2011 року.

Також, суд звертає увагу, що відповідачем здійснено розрахунок орендної плати наступним чином: 15316, 28 (орендна плати за землю за рік ) *1, 249 (індекс споживчих цін за 2014 рік) * 1, 433 (індекс споживчих цін за 2015 рік).

Тобто відповідачем в одній формулі проведено розрахунок земельного податку одночасно і за 2014 рік і за 2015 рік, що не передбачено вимогами діючого законодавства та здійснено без врахування особливостей формули розрахунку вказаного податку, що регламентовано вимогами ст. 288 Податкового кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі № 820/4707/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі № 820/4707/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2017 р.