Ухвала суду № 64533952, 31.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 р. №876/9658/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я.,

за участі представників позивача - Тістечко Ю.Я.,

та третьої особи - Ярошика Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року у справі за її позовом до Спільного Українсько-Швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Головне управління ДФС у Волинській області, про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Дніпропетровська митниця ДФС (далі - Митниця, ДФС відповідно) звернулася до суду з позовом до Спільного Українсько-Швейцарського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькенергоком» (далі - ТОВ) про стягнення податку на додану вартість (далі -ПДВ) в розмірі 116034,80 грн шляхом перерахування до Державного бюджету України (далі - ДБУ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 18.02.2010 здійснив митне оформлення товару за заявленою митною вартістю товару згідно рішення про визначення митної вартості товару від 13.02.2010 №110000011/2010/100308/2 (далі - Рішення) із збільшенням розміру сплати ПДВ у сумі 116034,80грн. На виконання судових рішень про скасування Рішення, позивачу 11.03.2011 повернено надмірно сплачене ПДВ у вказаному розмірі

У подальшому, постановою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року вищенаведені судові рішення скасовані та відмовлено ТОВ у позові. Відтак, у ТОВ виник податковий обов'язок зі сплати до ДБУ ПДВ, яке було передчасно повернуто.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2016 року у справі №803/925/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила Митниця, яка покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити. У поданій апеляційній скарзі вказує на обставини наведені в позові, яким суд не дав належної правової оцінки.

Відповідач не надіслав в судове засідання свого представника, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому апеляційний суд, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що чинним законодавством не передбачено права митного органу на звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення надмірно повернутих митних платежів, а спірні кошти не підпадають під визначення податкового боргу.

Такі висновки цього суду відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ 18.02.2010 здійснило митне оформлення товару за заявленою митною вартістю товару згідно Рішення із збільшенням розміру сплати ПДВ у сумі 116034,80грн (а.с.24-28).

За результатом судового оскарження вказаного Рішення, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі №2а-3863/10/0470, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, визнано протиправним та скасовано Рішення (а.с.10-14).

На виконання вказаних судових рішень ТОВ зверталося до Дніпропетровської митниці (далі - Митниця-1; правонаступник Митниця) із заявами про повернення надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 116034,80грн. Такі кошти, на підставі висновку Митниці-1 про повернення з ДБУ помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи від 05.03.2013 №05, 11.03.2013 перераховані на рахунок ТОВ (а.с.22-23, 29-32).

Поряд з цим, за касаційною скаргою Митниці-1, постановою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ (а.с.15-17).

В подальшому, Дніпропетровська митниця Міндоходів (далі - Митниця-2; правонаступник Митниці-1) звернулася до ТОВ із листом від 31.03.2014 №2016/04-50-10 про сплату спірної суми податкового зобов'язання з ПДВ, однак такі кошти добровільно не сплачені (а.с.33-34).

Треба відзначити, що позивач вживав заходи для повернення до ДБУ спірних коштів.

Так, за заявою Митниці-2, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року допущено поворот виконання судового рішення у адміністративній справі №2а-3863/10/0470 та стягнуто з ТОВ суму ПДВ 11603480грн (а.с.18-19, 51-52).

Така ухвала була скасована ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, а в задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2014 року відмовлено Митниці-2 у відкритті касаційного провадження на ухвалу апеляційного суду. Останній суд вважав, що спірні кошти повернуті з ДБУ не у порядку виконання судового рішення (а.с.20-21).

Більше того, позивач неодноразово звертався до податкових органів за місцем обліку відповідача про вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у порядку передбаченого главами 4, 9 Податкового кодексу України (далі - ПК) (а.с.53-58).

Податковим повідомленням-рішенням (далі - ППР) від 09.06.2016 №0002331406 Головне управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС) на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року встановлено порушення ТОВ п.36.1 ст.36, п.190.1 ст.190 ПК, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з ввезених на територію України товарів у розмірі 116034,80грн (а.с.95).

В наслідок адміністративного оскарження, рішенням ДФС від 23.08.2016 №18190/6/99-99-11-03-03-25, указане ППР скасовано. Підставою для винесення такого рішення стало не проведення ГУ ДФС перед винесенням ППР документальної перевірки (а.с.88-92, 108-109, 126-127).

Виходячи із правової позиції Верховного Суду України, за п.5 ч.4 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Однак, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, у розглядуваному випадку ні Митним кодексом України, ні ПК, ні «Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», який затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364), не передбачено права митного органу на звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення надмірно повернутих митних платежів.

Фактично правового обґрунтування можливості звернення позивача до суду із розглядуваним позовом та стягнення таких коштів в судовому порядку не наведено ні в позові, ні в апеляції.

При цьому, спірні кошти не підпадають під визначення податкового боргу в розумінні підпунктів 14.1.39, 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК, оскільки правовою підставою для виникнення податкового боргу (грошового зобов'язання) в розумінні цього Кодексу є: або ППР про визначення грошового зобов'язання, або самостійне декларування такого зобов'язання платником податків.

Вказані кошти не були нараховані ППР, або самостійно задекларовані платником податків, а тому не можуть вважатися податковим боргом.

Наведені висновки суду першої інстанції є повними та вичерпними, а відповідні доводи апелянта - надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне, невиправдано спрощене і неправильне трактування наведених вимог законодавства.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 06 лютого 2017 року.