Ухвала суду № 64533949, 31.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 р.Справа № 820/4161/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Калитки О. М. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р. по справі № 820/4161/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна" (далі - позивач, ТОВ "Корнеліус Україна"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000551401 від 29.04.2016 на загальну суму 53160 грн., з яких 42528 грн. - податку на прибуток та 10632 грн. - штрафні санкції, в повному обсязі; скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000561401 від 29.04.2016 на суму 346901 грн. - завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 29.04.2016р. № 0000551401, від 29.04.2016р. № 0000561401.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на не дотримання судом вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Учасники судового процесу були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 31.01.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ТОВ "Корнеліус Україна" зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області як платник податків (т.1 а.с.132-135).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видами діяльності ТОВ "Корнеліус Україна" є: виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у.; виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну; консультування з питань комерційної діяльності й керування; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (т.1 а.с.132-135).

ГУ ДФС у Харківській області проведена планова невиїзна перевірка ТОВ "Корнеліус Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.

За результатами планової невиїзної перевірки складений акт від 13.04.2016 р. №172/20-40-14-01-08/33607742 (т.1 а.с.15-48), у висновках якого встановлено порушення вимог пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток у 2013 році у загальній сумі 42528 грн., у т.ч. за півріччя 2013 року - в сумі 23861 грн., 3 квартал 2013 року - в сумі 33391 грн., 2013 рік - у сумі 42528 грн., в 1 кварталі 2014 року - в сумі 17613 грн., півріччя 2014 року - в сумі 29160 грн., 3 квартал 2014 року - в сумі 44830 грн., та завищення від'ємного значення по податку на прибуток - на суму 346901 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 29.04.2016 р. №0000551401, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 53160 грн., в т.ч. за основним платежем - 42528 грн. та штрафними санкціями - 10632 грн. (т.1 а. с.13);

- від 29.04.2016 р. №000561401, яким збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток у розмірі 346901 грн. (т.1 а. с.14).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.04.2016р. № 0000551401, від 29.04.2016р. № 0000561401 є необґрунтованими, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, зміна показника валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та в статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового Кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що в перевіряємому періоді позивач здійснював господарську діяльність з експорту обладнання на підставі укладених зовнішньоекономічних контрактів.

Так, між ТОВ "Корнеліус Україна" (продавець) та ІМІ Соrnelius Deutschland Gmbh, Німеччина (покупець), укладено контракти від 27.02.2012р. №3171, від 20.05.2014р. №3522, від 20.05.2014р. №3524 (т.1 а.с.49-53). Згідно з п.1 вказаних контрактів продавець продає, а покупець купує пивне обладнання: пиво охолоджувачі, пивні колони та комплектуючі. Товар поставляється за умови FCA Харків, Україна, згідно SNCOTERMS 2010, якщо інше не обумовлено у відповідному додатку. Також положеннями п. 6 вказаних контрактів визначено, що в разі сплати продавцем транспортних послуг, покупець компенсує транспортні витрати з доставки товару на підставі виставленого продавцем рахунку - фактури протягом 30 днів з дати інвойсу.

Як встановлено з письмових пояснень представника позивача, наданих в ході розгляду справи, оскільки у позивача відсутні власні можливості для здійснення перевезення ТМЦ за вказаними контрактами, ТОВ "Корнеліус Україна" уклав декілька договорів щодо надання транспортно - експедиторських послуг.

Так, згідно матеріалів справи, між ТОВ "Корнеліус Україна" (довіритель) та ФОП ОСОБА_2 (повірений), укладено декілька договорів - доручень про надання транспортно - експедиційних послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.06.2010р. №Э41/3 (т.1 а.с.54-56), а також від 14.05.2014р. №Э83/3 (т.1 а.с.68-70).

Відповідно до пп.1.2 вказаних договорів - доручень довіритель доручає повіреному за винагороду організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученнях. Згідно з пп.1.3 вказаних договорів - доручень повірений діє від свого імені за рахунок та за дорученням довірителя. Повірений в межах даного договору доручення, надає послуги з пошуку та підбору перевізників або їх довірених осіб, тобто організує перевезення найманим вантажним автотранспортом, а також залучає інших учасників транспортного процесу у відповідності до діючого законодавства України та вимог міжнародних Конвенцій.

На підтвердження надання транспортно - експедиційних послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом за вказаними договорами - дорученнями позивачем до матеріалів справи надано заявки про надання транспортно - експедиційних послуг, довідки про транспортно - експедиційні витрати, акти здачі - приймання послуг, акти здачі - приймання робіт, інвойси, вантажно - митні декларації, екологічні декларації, калькуляції цін, рахунки - фактури, товарно-транспортні накладні (СМК) (т. 1 а.с.57-67, 71-84, т.2, т.3, т.4 а.с.1-2).

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Корнеліус Україна" (довіритель) та ТОВ "Гарсан" (повірений), укладено декілька договорів доручення про надання транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.01.2009р. №Э02/3 (т.1 а.с.85-87), а також від 20.05.2014р. №Э85/3 (т.1 а.с.98-100).

Відповідно до пп.1.2 вказаних договорів - доручень довіритель доручає повіреному за винагороду організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученнях. Згідно з пп.1.3 вказаних договорів - доручень повірений діє від свого імені за рахунок та за дорученням довірителя. Повірений в межах даного договору доручення, надає послуги з пошуку та підбору перевізників або їх довірених осіб, тобто організує перевезення найманим вантажним автотранспортом, а також залучає інших учасників транспортного процесу у відповідності до діючого законодавства України та вимог міжнародних Конвенцій.

На підтвердження надання транспортно - експедиційних послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом за вказаними договорами - дорученнями позивачем до матеріалів справи надано заявки про надання транспортно - експедиційних послуг, довідки про транспортно - експедиційні витрати, акти здачі - приймання послуг, акти здачі - приймання робіт, інвойси, вантажно - митні декларації, товарно-транспортні накладні (СМК), тощо (т. 1 а.с.87-97, 101-111, 150-250).

Як вбачається з вказаних первинних документів, контрагентами позивача відповідно до умов договорів - доручень про надання транспортно - експедиційних послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом були залучені для виконання вказаних послуг треті особи.

Придбання позивачем послуг у контрагентів ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Гарсан" було необхідно для здійснення господарської діяльності шляхом поставки товару в ході господарських операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи контрактами, договорами, актами приймання - передачі послуг тощо.

Зазначене придбання послуг у контрагентів безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані послуги забезпечують належне виконання поставки устаткування за контрактами під час зовнішньоекономічної діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Позивачем надані належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання послуг, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "Корнеліус Україна".

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Корнеліус Україна". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Корнеліус Україна" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від зазначених вище контрагентів, взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між ТОВ "Корнеліус Україна" та зазначеними вище контрагентами і правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Доводами податкового органу в акті перевірки та в апеляційній скарзі щодо визначених порушень стало те, що в актах здачі - прийняття транспортно - експедиційних послуг не визначено об'єм наданих експедитором робіт; які самі роботи були здійснені експедитором, а також те, що акти здачі - прийняття послуг не засвідчують надання експедиційних послуг безпосередньо ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Гарсан", а саме розрахунку послуг перевезення із зазначенням перевізника, який безпосередньо здійснює міжнародне транспортне перевезення та має відповідні дозвільні документи, розрахунку експедиторських послуг.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на таке.

Положеннями ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно з положеннями ст.4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності (ч.1 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (ч.2 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання (ч.3 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України.

Таким чином, діючим законодавством не передбачено обов'язку експедитора безпосередньо самому здійснювати міжнародне перевезення вантажу, при цьому надано право укладати договори з перевізниками для відправлення вантажів, а також не ставить в залежність обов'язку експедитора мати відповідну ліцензію для здійснення транспортно-експедиторську діяльність.

При цьому, положеннями ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що товарно-транспортні накладні (СМК) містять всі необхідні відбитки печаток та штампів, які надають право для перетину вантажу через митний кордон України.

Крім того, у наданих СМК у графі 16 зазначено безпосередньо найманого експедитором перевізника, який здійснював перевезення вантажу. В графі 17 СМК зазначено державний номер автомобіля, яким здійснювалося перевезення.

При цьому, відомості СМК збігаються з даними заявок щодо номеру автомобіля, місць пунктів навантаження, маршруту, найменування відправника та вантажоотримувача. В актах здачі - прийняття транспортно-експедиційних послуг дані щодо державного номера автомобіля та маршруту перевезення також відповідають відомостям СМК.

Також в ході розгляду справи встановлено, що дані вантажно-митних декларацій тотожні відомостям у заявках та актах здачі - прийняття транспортно-експедиційних послуг щодо державного номера автомобіля та прізвища водія.

Враховуючи вищевикладене, експедитор підтверджував факт надання транспортно-експедиційних послуг перед замовником накладними СМК, що є підставою для складання відповідних актів здачі-прийняття транспортно-експедиційних послуг, крім того, до кожного такого акту додавалися довідки про витрати, які під час перевірки були також представлені ревізорам (долучені до позову в якості додатків).

Щодо доводів податкового органу стосовно того, що при порівнянні актів здачі - прийняття послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Гарсан" та актів складених з контрагентом - покупцем позивача ІМІ Соrnelius Deutschland Gmbh (Німеччина), останні підписані раніше, ніж складені та отримані акти здачі приймання транспортно-експедиційних послуг від ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Гарсан", колегія суддів не приймає до уваги як підставу, що засвідчує нереальність наданих експедиторських послуг, оскільки, виходячи з того, що перевезення товару передбачало перетин кордону України та відповідно перевезення на значну відстань, отже, різниця в підписанні вказаних актів обумовлена поверненням перевізника на територію України.

Колегія суддів зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами: ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Гарсан" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

З огляду на викладене, позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України з реалізації права на відображення валових витрат по операціях з ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Гарсан". Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.04.2016 р. № 0000551401, від 29.04.2016 р. № 0000561401 є необґрунтованими, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р. по справі № 820/4161/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Калитка О.М. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2017 р.