Ухвала суду № 64533828, 01.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2278/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 року по справі за їх позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Аніка» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання незаконними та скасування:

рішення (листа) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 11 грудня 2015 року вих.№13843/10/10-13-11-02-10;

рішення ГУ ДФС у Київській області від 22 лютого 2016 року вих. № 422/10/10-36-11-01-10;

рішення ДФС України від 17 травня 2016 №10716/6/99-99-08-02-01-15;

зобов'язаня ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київської області включити відомості з поданої ТОВ «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць листопад 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах ДФС України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Аніка» подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2015 позивачем подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року з додатками № 2, 3, 4 та 5 до неї. Також, разом з податковою декларацією позивачем подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2015 року (включно з додатками) відповідно до абзацу другого пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України у вигляді листа від 10 грудня 2015 року вих. №217/12-15 (а.с. 105-124).

ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області листом від 11.12.2015 № 13843/10/10-13-11-02-10 повідомили позивача про те, що податкова декларація вважається не визнаною як податкова звітність у зв'язку з тим, що вона подана з порушенням вимог п. 49.4 ст. 49 ПК України. Також, у зазначеному листі податковим органом запропоновано позивачу надати податкову декларацію з податку на додану вартість за відповідний період у спосіб, який передбачений чинним законодавством.

Подана до ГУ ДФС у Київській області скарга (вих. №24/01-16 від 26.01.2016) рішенням від 22.02.2016 №422/10/10-36-11-01-10 залишена без задоволення, а рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі - без змін.

Подана до ДФС України скарга (вих. №88/04-16 від 04.04.2016) Рішенням ДФС України від 17.05.2016 №10716/6/99-99-08-02-01-15 - залишена без задоволення, а рішення нижчестоящих податкових органів - без змін.

На подану до Міністерства фінансів України скаргу листом № 31-111.20-09-10/11325 повідомлено позивача про направлення його скарги за належністю розгляду до ДФС України.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість такої відмови. Судова колегія пристає на позицію суду першої інстанції щодо правомірності спірних рішень, виходячи з наступного.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення (листа) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 11 грудня 2015 року вих.№13843/10/10-13-11-02-10, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2015 між ТОВ «Аніка» та ДПІ у Києво-Святошинському району ГУ ДФС у Київської області укладено договір №1 про визнання електронних документів, реєстраційний № 9000131426, відповідно до умов якого платник податків має можливість реєструвати податкові накладні та подавати податкову звітність засобами телекомунікаційного зв'язку. Згідно розділу 3 підпункту 1.1. пункту 1 договору платник податків зобов'язаний надсилати до органу ДПС податкові документи в електронному вигляді у форматі (стандарті), затвердженому ДПА України. Доказів розірвання зазначеного договору матеріали справ не містять.

Порядок та спосіб подання податкової звітності врегульований нормами п. 49.3 - 49.7 ст. 49 ПК України.

Разом з тим 01.01.2015 набрав чинності Закон України № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесено до ПК України зміни, зокрема, введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, пунктом 49.3 ст. 49 ПК України (в редакції чинній станом 09.06.2015 р.) передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до п. 49.4 ст. 49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Процедура подання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі до контролюючого органу регулюється Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011.

Аналогічно п. 2 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044 та діяв до 01.02.2016) передбачено, що декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, щодо подачі податкової декларації з податку на додану вартість чинне законодавство передбачає спеціальні вимоги, зокрема, її подання виключно в електронній формі. Приписи п. 49.3 ст. 49 ПК України застосуванню до позивача не підлягають, а тому подача податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період травень 2015 року в електронному вигляді є обов'язком позивача.

Також, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (пп. 49.9.1); у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (пп. 49.9.2).

Більше того, в силу норм п. 46.4 ст. 46 цього Кодексу якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Тобто, наведені норми дозволяють платнику податків у випадку, коли існуюча затверджена форма податкової звітності збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, зазначити про даний факт у відповідній податковій декларації (якщо таке передбачено формою звітності) та/або подати доповнення до такої декларації в тому числі у паперовій формі. Подання податкової декларації всупереч встановленої форми не дозволяється.

Таким чином, позивачем порушено визначений чинним податковим законодавством порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року, зокрема, порядок її направлення, а саме: засобами поштового зв'язку, замість електронної форми, а тому така податкова декларація не може бути визнана прийнятою.

Щодо вимог про визнання незаконними та скасування рішення ГУ ДФС у Київській області від 22 лютого 2016 року вих. № 422/10/10-36-11-01-10 та рішення ДФС України від 17 травня 2016 №10716/6/99-99-08-02-01-15, колегією суддів встановлено наступне.

Статтею 56 ПК України врегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Згідно абз.3 п.56.18 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Виходячи з вищевикладених доводів, судова колегія вважає, що оспорюванні рішення ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України прийнято за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, визначення юрисдикції адміністративних судів здійснюється з урахуванням характеру спору, предмета та суб'єктивного складу спірних правовідносин. Колегія суддів звертає увагу на те, що наведена норма підлягає застосуванню у системному зв'язку зі статтею 2 КАС України, за змістом якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-владних повноважень, порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, оскарженню підлягають лише ті правові акти індивідуальної дії, які є рішеннями відповідних суб'єктів владних повноважень. Зі змісту п.1 ч.2 ст.17 КАС України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень, сформовані в правових актах індивідуальної дії, можуть бути оскаржені в адміністративних судах тільки в тому випадку, коли в цих правових актах індивідуальної дії зафіксовані рішення, що стосуються прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, як це передбачено у статті 2 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у Київській області та ДФС України, прийняті за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, не є актами реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не мають самостійного юридичного значення, оскільки не містять обов'язкового для суб'єкта господарювання припису. Такі рішення самі по собі не породжують у платника будь-якого додаткового обов'язку та не перешкоджають реалізації його права, зокрема, щодо оскарження до суду самого рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті податкової звітності, викладеного у листі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 року у справі № К/800/63653/14.

З огляду на встановлення законності спірних рішень, вимога про зобов'язання включити відомості з поданої ТОВ «Аніка» податкової декларації з ПДВ за листопад 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах ДФС України, також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від визнання протиправності спірних рішень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень та вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.