Постанова № 64533801, 01.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року № 876/8601/16Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язати вчинити дії,

встановив:

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління соціального захисту населення Калуської РДА Івано-Франківської області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік; 2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та нарахувати позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до статті 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат; 3) зобов'язати відповідача провести відповідні грошові виплати у розмірі 4730 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив в адміністративному позові відмовити.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.10.2016 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації щодо здійснення нарахування ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат.

З цією постановою суду першої інстанції від 21.10.2016 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є незаконною, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій (ветеранам війни) у 2016 р. слід застосовувати не Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статтею 12 якого передбачено, що розмір щорічної грошової допомоги до 05 травня повинен становити 5 мінімальних пенсій за віком, а застосовувати постанову Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 р. «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою передбачено, що у 2016 році розмір грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій становить 920 грн..

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 21.10.2016 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 19.03.2015 р. НОМЕР_1 (а.с. 3).

У 2016 році позивачеві виплачена щорічна разова грошова допомога до 05 травня у розмірі 920 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Однак, пунктом 26 розділу VІ «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 року №79-VІІІ) встановлено, що норми і положення, серед іншого, ст.ст. 12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень.

Отже, станом на день виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році розмір зазначеної допомоги визначався Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання щодо розміру разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році слід виходити з принципу дії закону в часі, відповідно до якого втрата юридичної сили акта (чи певної його норми) пов'язується, зокрема, з прийняттям нового акта, що встановлює інші правила, ніж ті, що були встановлені попереднім актом.

Тому, з 01.01.2015 року Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» припинені дії норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині, яка, зокрема, стосується розміру разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

На час розгляду та вирішення справи зазначені норми Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» у встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України не визнані.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що дії (бездіяльність) Управління соціального захисту населення на час виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у розмірі 920 грн. були протиправними.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у розмірі, визначеному ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викликана не протиправними діями Управління соціального захисту, а прийняттям законодавцем нового закону, яким установлено, що положення, зокрема, ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Крім цього, слід врахувати, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожному достатнього життєвого рівня. Конституційний Суд України виходив із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права, обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України. Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України.

З врахуванням наведеного, щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік позивачу правомірно виплачена у розмірі, встановленому постановою КМ України, а отже висновок суду першої інстанції про задоволення позову незаконний та необгрунтований.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції від 21.10.2016 року слід скасувати та прийняти нову постанову суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області - задоволити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язати вчинити дії - скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язати вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови виготовлено 06.02.2017 року.