Ухвала суду № 64533633, 31.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24764/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Понсе Кашоіди О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Корпорейшн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 2К Корпорейшн» (далі - Позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2015 року №0009002207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача та заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ « 2К Корпорейшн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Моноліт-Тач» та ТОВ «Мерідан Груп» за весь період здійснення таких взаємовідносин.

В ході проведення перевірки встановлено, що Позивачем допущено порушення: п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 383 121,00 грн., у тому числі по періодах: у червні 2014 року - в сумі 46 717,00 грн., у липні 2014 року - в сумі 59 217,00 грн., у серпні 2014 року - в сумі 81 717,00 грн., у вересні 2014 року - в сумі 39 217,00 грн., у жовтні 2014 року - в сумі 61 439,00 грн., у листопаді 2014 року - в сумі 94 814,00 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 08.10.2015 року № 482/22-07/37145714 та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.10.2015 року № 0009002207, яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 478 901,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 383 121,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 95 780,00 грн.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Кодексу визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За приписами п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, документи, зокрема: договори, накладні, рахунки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що Позивача 25.06.2010 року взято на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві за №394000 та зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Моноліт-Тач» та ТОВ «Мерідан Груп» за весь період здійснення таких взаємовідносин.

01.11.2014 року між ТОВ « 2К Корпорейшн» (замовник) та ТОВ «Моноліт-Тач» (виконавець) укладено договори №МОН/Ч-1114, №МОН/КК-011114, №МОН/Х-1114 та від 01.10.2014 року №МОН/Д-011014 про надання маркетингових послуг щодо товарів ТМ «Чернігівське», «Hoegaarden», «Стелла Артуа», «Бекс», «Leffe», ТМ «Кока-Кола», ТМ «Хортиця», «Мороша водка», «Первак», ТМ «Картулі Вазі» на території ресторанів мережі «Козирної карти».

Предметом надання послуг є: розміщення товарів вказаних торгівельних марок в місцях продажу, а саме: в мережі ресторанів «Козирної карти»; вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту на товар, збір та розповсюдження інформації про товари на умовах, погоджених сторонами; дослідження кон'юнктури ринку, інформування клієнтів, які перебувають в ресторанах мережі «Козирна карта».

Позивачем надано акти про надання послуг, податкові накладні, звіти про надані послуги, платіжні доручення на оплату отриманих послуг, на підтвердження виконання укладених договорів з ТОВ «Моноліт-Тач».

Також, між ТОВ « 2К Корпорейшн» (замовник) та ТОВ «Мерідан Груп» (виконавець) укладено договори від 01.06.2014 року №МЕР/КВ0614, №МЕР/Б0614, №МЕР/Д0614, №МЕР/С0614 та від 01.05.2014 року №МЕР/Ч0514 про надання маркетингових послуг щодо розміщення товарів ТМ «Каса Верде», ТМ «Базалетті», ТМ «Картулі-Вазі», ТМ «Сараджишвілі», ТМ «Чернігівське», «Hoegaarden», «Стелла Артуа», «Бекс», «Leffe», ТМ «Кока-Кола» на території мережі ресторанів «Козирної карти».

Предметом надання послуг є: розміщення товарів вказаних торгівельних марок в місцях продажу, а саме: в мережі ресторанів «Козирної карти»; вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту на товар; збір та розповсюдження інформації про товари на умовах погоджених сторонами; дослідження кон'юнктури ринку, інформування клієнтів, які перебувають в ресторанах мережі «Козирна карта».

На підтвердження виконання умов вищенаведених договорів Позивачем надано акти надання послуг, податкові накладні, звіти про надані послуги з просування продукції, платіжні доручення на оплату наданих послуг.

Реалізація товарів здійснювалася в мережах ресторанів Коза-дереза, Чорный поросенок, Тарантіно, Печь Харьков, Кувшин, Калинка-Малинка, Баккара, Майамі, Шато-Харків, Авто-гриль Погреби, Караван, Шато Київ, Freedom, Козачок Совки, Да Вінчі, Тандир, Нобу, Казбек, Дежавю, Хінкалі, Скатерть Самобранка, Нон-Стоп, Тюбетейка, Спотикач, Креп де Шин, Мисливець, Козачок Шасливе, Тюбетейка на Тарасівській, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами про надання послуг, укладеними з ПП «Вангогія 2006», ТОВ «Люкс -Вік», ТОВ «Тарантіно», ПП «Мілена-Р», ТОВ «Албіоні Компані», ТОВ «Зеркало», ТОВ «Фортоніт-Ком», ТОВ «Майамі», ТОВ «Шато-Харків», ТОВ «Миливець Плюс», ТОВ «Скрін ТВ», ТОВ «Глав Пив Трест», ТОВ «Куренівський парк», ТОВ «Козачок Совки», ТОВ «Флекс», ТОВ «Абєона АГМ», ТОВ «Фірма «Вікторія і К», ТОВ «Вазарі», ТОВ «Театраль», ТОВ «Флагман 2004», ТОВ «Іппон», ПП «Ден», ПП «Тора», ТОВ «Спотикач», ТОВ «Промінь», ТОВ «ЛД», ДП «Козачок», ТОВ «Вальте».

Щодо посилання апелянта про те, що укладені угоди між Позивачем та його контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених вказаними угодами, колегія суддів зазначає наступне.

15.07.2015 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві разом з супровідним листом №2430/7/26-53-09-01 отримано для виконання постанову старшого слідчого І-го ВКР СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві ст.лейтенанта податкової міліції Бачинського І.А. від 15.07.2015 року про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ « 2К Корпорейшн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Монліт-Тач» та ТОВ «Мерідан Груп» за весь період здійснення таких взаємовідносин.

З інформації вказаної у постанові від 15.07.2015 року вбачається, що у провадженні СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за № 32015100040000027 від 09.04.2015 року щодо службових осіб ТОВ «Профіт Плюс Дистрибуція» по факту умисного ухилення від сплати податків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені слідством особи організували реєстрацію, зокрема, ТОВ «Моноліт-Тач» та ТОВ «Мерідан Груп» з метою прикриття незаконної діяльності.

10.07.2015 року у службових осіб ТОВ « 2К Корпорейшн» на підставі ухвали Дніпровського районного суду м.Києва вилучено оригінали бухгалтерських документів по взаємовідносинах з ТОВ «Моноліт-Тач» та ТОВ «Мерідан Груп».

Проведеним оглядом даних документів встановлено, що підписи директора ТОВ «Моноліт -Тач» ОСОБА_6 та директора ТОВ «Мерідан Груп» ОСОБА_7 виконані на протоколі допиту свідків відрізняються від підписів виконаних у вилучених документах.

Відповідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами закону встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Відповідачем не надано доказів винесення вироку у кримінальній справі, яким би було визнано факт фіктивності контрагентів Позивача чи факт умисного ухилення від сплати податків.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи містять докази розрахунків між сторонами, що призвели до зміни майнового стану суб»єктів господарювання, докази прийняття-передачі наданих послуг, звіти.

Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Пунктом 19 цього Положення визначено, що витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Колегія суддів звертає увагу на те, що фактичне отримання маркетингових послуг підтверджується наявними в матеріалах справи первинними та бухгалтерськими документами відповідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, звіти містять результати досліджень закупівель по ресторанам.

За приписами пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Отже, послуги отримані Позивачем не спрямовані на безпосередній приріст (збереження) активів платника податків та їх вартості під час здійснення спірних господарських операцій, а спрямовані на створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що маркетингові та консультаційні послуги не вимагають обов'язкової наявності у відповідача виробничих площ та технологічного обладнання.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати, понесені Позивачем з метою отримання маркетингових та консультаційних послуг, здійснені з ТОВ «Моноліт-Тач» та ТОВ «Мерідан Груп» в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Моноліт-Тач» та ТОВ «Мерідан Груп» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус платників податку на додану вартість.

Слід зазначити, що контролюючим органом висновки про сумнівність господарських операцій між Позивачем та контрагентами зроблені не у зв'язку з відсутністю чи неправильним складанням первинних, а на підставі показань засновників та директорів вказаних товариств, отриманих в ході досудового розслідування кримінальної справи.

Податковий кредит сформований Позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від контрагентів, а також Товариством підтверджено правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами, зокрема, по сплаті ПДВ.

Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом від 23.10.2015 року № 0009002207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 06 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.