Постанова № 64533613, 01.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 758/1230/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Ларіонова Н.М.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

26.01.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про визнання відмови у перерахунку пенсії протиправною; зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV, яка діяла на час призначення пенсії та з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; перерахунок провести з 1 липня 2010 року, з часу призначення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пенсія йому обрахована з порушенням вимог чинного на час призначення пенсії законодавства, оскільки розрахована не з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, а за останні 24 місяці служби.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 р. у задоволені позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 р. та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули. За приписами ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом МВС України від 23.06.2010 р. № 1108о/с ОСОБА_2 звільнено у запас з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з корупцією в транспортній галузі Антикорупційного бюро (на правах управління), за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 30 червня 2010 року.

З 01.07.2010 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області позивачу призначено пенсію за вислугу років, відповідно Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з проханням провести перерахунок призначеної пенсії.

Листом від 21 липня 2015 року № 616/л-01 відповідачем відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що встановлення розмірів пенсійних виплат делеговано Кабінету Міністрів України.

Вказаний лист позивач отримав 28 липня 2015 року.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні підлягає виплаті лише протягом встановленого проміжку часу, а тому не має постійного характеру і включення її розміру до грошового забезпечення при обчисленні пенсії не є можливим.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року №3591-IV) встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатно посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(№ 107 ) пунктом 29 розділу II внесено зміни до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року №3591-IV ): в частині третій слова "за останньою штатною посадою перед звільненням" виключити та доповнити словами "та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року внесену зміну до частини 3 статті 43 зазначеного Закону визнано неконституційною.

Згідно з п.п. 5, 6, 7 вказаного Рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

За таких обставин, дія частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 28 грудня 2007 року втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 22 травня 2008 року, а тому на час звільнення позивача з військової служби була чинною поновлена норма частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(в редакції Закону від 04 квітня 2006 року №3591-IV).

Крім того, відповідно до положень статті 1-1 Закону України „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04 квітня 2006 року №3591-IV законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якими є постанови Уряду, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають положення статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(в редакції Закону від 04 квітня 2006 року № 3591-ІV).

Як встановлено судом, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, призначило позивачу пенсію, обчислену з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням, що суперечило статті 43 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(в редакції Закону від 04 квітня 2006 року №3591-IV), яка діяла на час спірних правовідносин та що привело до нарахування пенсії у зменшеному розмірі.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що обчислення позивачу пенсії з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням не відповідало вимогам законодавства України, чинного на час призначення йому пенсії, а тому вважає позовні вимоги обгрунтованими.

Однак, статтею 99 КАС України визначені строки звернення до адміністративного суду. Відповідно до ч.1 вказаної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.

Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Як вказувалось раніше, з позовом до суду позивач звернувся 26.01.2016 року, хоча ставить питання про порушення його прав за час, більший ніж шість місяців.

Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом щодо частини своїх вимог. Тому, вимоги позивача за період з 01.07.2010 року по 25.07.2015 року (тобто за час, який передував шестимісячному терміну до моменту звернення до суду) підлягають залишенню без розгляду, задоволенню підлягають позивні вимоги, починаючи з 26.07.2015 року.

При прийнятті даного рішення судом апеляційної інстанції враховувались правові позиції Верховного Суду України, висловлені в постанові від 07.07.2015 р. у справі № 21-1424а15.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 06.02.2017 р.

Керуючись ст. ст. 41,196,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м.Києва від 29 серпня 2016 р., задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду м.Києва від 29 серпня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії за період з 01 липня 2010 року по 25 липня 2015 року, залишити без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-ІV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» з 26 липня 2015 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-ІV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» з 26 липня 2015 року та виплатити йому суми недоотриманої пенсії з цього часу.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.