Постанова № 64533410, 02.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року

справа № 804/6726/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.

суддів: Іванова С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №804/6726/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» 10 жовтня 2016 року звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач-1), Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – відповідач-2), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за квітень 2016 року, а податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 12.05.2016 року.

Позов обґрунтовано тим, що підставою зазначеною у квитанції №1 для неприйняття декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за квітень 2016 року зазначено те, що позивач не є платником ПДВ в цей період. Однак, вказана у квитанції №1 підстава для не прийняття податкової декларації не передбачена нормами ПКУ.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що договір про визнання електронних документів укладений між відповідачем-2 та позивачем на момент подання декларації був чинний та повинен був виконуватися. Єдиною підставою для неприйняття податкової звітності відповідач визначив відсутність договору, що не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того, податкова декларація ТОВ «РАФТОЛА» за квітень 2016 року була отримана податковим органом 12.05.2016 року, в свою чергу відповідач протягом 5 робочих днів на адресу позивача письмову відмову про не прийняття декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року не надсилав, а тому спірна податкова декларація вважається прийнятою.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач-1 оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процессуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не наддав оцінки усім обставинам справи, зокрема і тому факту, що на час подання позивачем податкової звітності в електронному вигляді було чиним рішенням податкового органу від 29.02.2016 року про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «РАФТОЛА». Крім того, в доводах апеляційної скарги відповідач-1 вказує на те, що за змістом судового рішення не зрозуміло яке саме право позивача було порушено відповідачем-1.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача-1 який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ТОВ «РАФТОЛА» зареєстроване як юридична особа та знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Між Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська та ТОВ «РАФТОЛА» укладено договір про визнання електронних документів (а.с.17-19).

Згідно із договором орган ДПС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

12.05.2016 року позивач в електронному вигляді направив до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вищезазначену податкову звітність податковим органом не було прийнято у зв’язку з тим, що «порушено вимоги п.48 ст. 48 ПКУ, а саме: ІПН 370069704676 не був платником ПДВ в періоді квітень 2016 року» , що підтверджується квитанцією №1 (а.с.23). Правомірність дій податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за квітень 2016 року з тих підстав, що позивач не був платником ПДВ в періоді квітень 2016 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 48.1-48.4 ст. 48 Податкового кодексу України Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

48.2. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

48.3. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

48.4. У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

відмітка про звітування за спеціальним режимом;

код виду економічної діяльності (КВЕД);

код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Як зазначено в п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з п.п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 484 статті 48 цього Кодексу, такий орган державні податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: 49.11.1. у разі отримання такої декларації, надісланої поштою або засобами електронної зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; 49.11.2. у разі отримання такої декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Тобто, положеннями статті 49 Податкового кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для відмови платнику податків у прийнятті податкової декларації з ПДВ, а саме: порушення платником податків вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, які передбачають форму та обов'язкові реквізити податкової декларації.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що такої підстави для не прийняття податкової звітності як «порушено вимоги п.48 ст. 48 ПКУ, а саме: ІПН 370069704676 не був платником ПДВ в періоді квітень 2016 року» положеннями ст. 49 Податкового кодексу України не передбачено.

Враховуючи те, що податковим органом відмовлено позивачу у прийнятті податкової декларації з підстав не передбачених законом, суд апеляційної інстанції зробив висновок про протиправність дій Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови позивачу у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за квітень 2016 року.

Слід зазначити й те, що частиною 1 статті 49 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Враховуючи те, що податкова декларація подається контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків, а також те, що позивач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що саме відповідач-2 протиправно відмовив позивачу у прийнятті податкової звітності.

Щодо тверджень заявника в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не наддав оцінки усім обставинам справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №371 від 29 лютого 2016 року анульовано державну реєстрацію платника ПДВ ТОВ «РАФТОЛА» (а.с.37).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у справі №804/2285/16 визнано протиправним та скасовано вищезазначене рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року по справі № 804/2285/16 повернути відповідачу (а.с.38).

Враховуючи те, що рішення №371 від 29 лютого 2016 року яким анульовано державну реєстрацію платника ПДВ ТОВ «РАФТОЛА» скасовано у судовому порядку з підстав його протиправності, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що процедура поновлення податковим органом ТОВ «РАФТОЛА» статусу платника ПДВ не може позбавляти такого платника податків у період поновлення цього статусу прав передбачених для платників ПДВ.

Крім того, враховуючи положення статті ст. 49 Податкового кодексу України, якою встановлено, що податкова декларація повинна бути зареєстрованою датою її фактичного отримання контролюючим органом, суд апеляційної інстанції, зробив висновок про необхідність визнання податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за квітень 2016 року прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було отримано контролюючим органом, тобто – 12 травня 2016 року.

Разом з цим суд, апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на наступне.

Відповідно ж до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом п.3 ч.1 ст.163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Згідно з ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.

Також в пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (cf. «Дюлоранс проти Франції», п.34553/97, п.33, від 21.03.2000р.; «Донадзе проти Грузії», n 74644/01, пп.32 et 35, від 07.03.2006р.).

Крім того, Європейський суд з прав людини у пунктах 23 та 25 Рішення «Проніна проти України» від 18.07.2006р. вказав, що суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Однак, суд першої інстанції при прийнятті постанови від 10 листопада 2016 року неповно встановив обставини справи, зокрема і щодо підстави, яка стала відмовою у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за квітень 2016 року та не надав оцінки усім доводам та доказам, що були надані відповідачем, що свідчить про те, що розглядаючи цю справу, суд надав перевагу доводам та доказам, про які зазначив позивач, тоді як не спростував та не пояснив, чому не взяв до уваги докази відповідача, що є порушенням норм процесуального права, принцип якого закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як гарантія для сторін на право на справедливий суд.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, 202, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України – задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №804/6726/16 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за квітень 2016 року.

Визнати податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за квітень 2016 року прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було отримано податковим органом, – 12 травня 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 03 лютого 2017 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко