Постанова № 64533325, 02.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа № 917/1579/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І. В., суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність №34 від 19.12.2016),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.11.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №158 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2016 у справі № 917/1579/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаззбут", м.Полтава,

до Решетилівської центральної районної лікарні, с.Решетилівка, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.12.2016 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8051,39 грн пені, 577,19 грн 3% річних, 5543,06 грн інфляційних, 1378,00 грн судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Скарга обґрунтована тим, що відповідач є бюджетною установою та здійснює закупівлю товарів і послуг у відповідності до Закону України «Про здійснення державних закупівель». Однак, в лютому і березні 2016 року постачальник (позивач) постачав природний газ без укладення відповідного договору у неузгоджених з споживачем розмірах, строках, порядку та умовах, тобто між сторонами були відсутні підстави виникнення зобовязань (відповідно вони і не виникли) та істотні умови визначені законодавством, тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для покладення на відповідача визначених ст.ст.546, 549 ЦК України, ст.199 ГК України видів забезпечення виконання зобовязань у вигляді пені.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В жовтні 2016 року ТОВ «Полтавагаззбут» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Решетилівської центральної районної лікарні заборгованості за договором на постачання природного газу № 12Б-Р-З/Б від 20.01.2016 у розмірі 14171,64 грн, з яких: 577,19 грн 3% річних, 8051,39 грн пені, 5543,06 грн інфляційних.

Позов обґрунтовано тим, що 20.01.2016 року між ТОВ "Полтавагаззбут", постачальником, та Решетилівською центральною районною лікарнею, споживачем, укладено договір на постачання природного газу №12Б-Р-3/Б, згідно з яким постачальник постачає природний газ споживачеві, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.2.1. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з моменту укладення цього договору відповідно до положень даного договору (з урахуванням всіх його додатків та додаткових угод).

Відповідно до п.2.2. договору постачальник забезпечує постачання підтвердженого обсягу природного газу споживачу протягом визначеного у додатку №1 періоду постачання.

Відповідно до п.3.7. договору розрахунковим періодом за договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, у наступному порядку: щомісячної 100% поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку до договору протягом місяця поставки природного газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.3.9. договору датою оплати (здійснення розрахунку) визначається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.3.10. договору за підсумками розрахункового періоду, споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобовязаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обєм (обсяг) розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п.3.11. договору на підставі отриманих від споживача даних та/або оператора ГРМ/ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником постачальника.

Відповідно до п.3.12. договору споживач протягом двох днів з дня одержання акту приймання-передачі природного газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п.4.2.3. договору споживач зобовязався забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу, згідно з умовами договору.

Відповідно до п.8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за цим договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п.8.2. договору у разі прострочення виконання споживачем своїх зобовязань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, споживач зобовязаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.11.1. договору договір набирає чинності з 01.01.2016 та діє в частині постачання природного газу до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з постачання природного газу в січні-березні 2016 року, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу підписаними сторонами без застережень, а саме: в січні 2016 року в об'ємі 25,637 тис. куб. м. на загальну суму 199005,68 грн, в лютому 2016 року в об'ємі 16,634 тис. куб. м. на загальну суму 125946,66 грн, в березні 2016 року в об'ємі 13,725 тис. куб. м. на загальну суму 104184,29 грн.

За об'єм природного газу, спожитий в січні 2016 року з остаточним терміном оплати 07.02.2016 відповідач розрахувався вчасно.

За об'єм природного газу, спожитий в лютому 2016 року з остаточним терміном оплати 07.03.2016 відповідач повністю розрахувався лише 10.05.2016, чим допустив прострочення платежу на 84 дні, що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача, доданими до матеріалів справи.

За об'єм природного газу, спожитий в березні 2016 року з остаточним терміном оплати 07.04.2016 відповідач повністю розрахувався лише 12.05.2016, чим допустив прострочення платежу на 32 дні, що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача, доданими до матеріалів справи.

Враховуючи те, що відповідачем договірні зобов'язання в частині своєчасного проведення розрахунків не виконувалися, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

03.11.2016 до суду від відповідача надійшла заява, в якій відповідач, посилаючись на те, що він є бюджетною установою, що фінансується з бюджету району, просив залучити до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Решетилівської районної державної адміністрації.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Решетилівської районної державної адміністрації.

Третя особа у поясненнях (вх.№15251 від 08.12.2016) зазначила, що п. 4 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" заборонялось укладення договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим законом. Договір №12Б-Р-З/Б укладено між позивачем та відповідачем 20.01.2016 без проведення процедури закупівлі. Таким чином, його вартість не може перевищувати суму планових асигнувань у тимчасовому кошторисі та бути більше 200 000,00 грн. З огляду на викладене, третя особа вважає, що підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні, оскільки відповідач не порушував термінів виконання зобов'язань.

08.12.2016 Господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вже зазначалось, позивач поставив відповідачу передбачений в договорі товар, але за об'єм природного газу, спожитий в лютому 2016 року з остаточним терміном оплати 07.03.2016 відповідач повністю розрахувався лише 10.05.2016, чим допустив прострочення платежу на 84 дні. За об'єм природного газу, спожитий в березні 2016 року з остаточним терміном оплати 07.04.2016 відповідач повністю розрахувався лише 12.05.2016, чим допустив прострочення платежу на 32 дні.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені ст.611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.8.2. договору у разі прострочення виконання споживачем своїх зобовязань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, споживач зобовязаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 8051,39 грн за період з 08.03.2016 по 11.05.2016.

З урахуванням норм чинного законодавства, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 8051,39 грн обґрунтованими, в звязку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.

Щодо стягнення 3% річних за період з 08.03.2016 по 11.05.2016 у розмірі 577,19 грн та 5543,06 грн інфляційних за період березень-квітень 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Відповідно до п.3.1. постанови Вищого господарського суду України №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 577,19 грн 3% річних та 5543,06 грн інфляційних є також обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що постачальник поставив природний газ у неузгоджених з споживачем розмірах, строках, порядку та умовах, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.1. договору постачання природного газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між постачальником та споживачем.

Ціна природного газу за цим договором визначається за 1000 куб.м та становить 6441,80 грн, без урахування ПДВ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу.

Ціна природного газу до сплати за 1000 куб.м - 7762,44 грн.

Відповідно до п.3.3. договору загальна вартість договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів природного газу, згідно актів приймання-передачі, складених сторонами протягом періоду постачання.

Постачання підтвердженого обсягу природного газу споживачу протягом визначеного у додатку №1 періоду постачання визначено у розрахунку сум вартості природного газу.

Відповідно до абз.2 п.3.7. договору у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.3.10. договору за підсумками розрахункового періоду, споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобовязаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обєм (обсяг) розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п.3.12. договору споживач протягом двох днів з дня одержання акту приймання-передачі природного газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п.4.2.3. договору споживач зобовязався забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу, згідно з умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем акти приймання-передачі газу за січень-березень 2016 року підписані без зауважень. Позивачем 3% річних та пеня нараховані з 08.03.2016, тобто відповідно до умов договору.

За таких обставин, зазначені посилання відповідача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилання апелянта на те, що договір №12Б-Р-З/Б від 20.01.2016 укладено між позивачем та відповідачем без проведення процедури закупівлі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ст.1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до п.1, 4 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон 500 тисяч гривень.

Як вбачається з матеріалів справи в договорі №12Б-Р-З/Б від 20.01.2016 не визначено вартість договору, а відповідно до розрахунку сум вартості природного газу до договору на постачання природного газу №12Б-Р-З/Б від 20.01.2016 (а.с.64) загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу та становить 199005,68 грн, тобто не перевищує 200 тис.грн визначених Законом.

Тому, колегія суддів вважає вищезазначені посилання апелянта необґрунтованими.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2016 у справі № 917/1579/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Решетилівської центральної районної лікарні залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2016 у справі № 917/1579/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06.02.2017

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Фоміна В. О.