Постанова № 64533276, 31.01.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа № 904/5255/16

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився ;

відповідача ОСОБА_1 за довіреністю від 25.04.2016р. №01-юр/3210; ОСОБА_2 за довіреністю від 30.05.2016р. №01-16юр/41-76;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 компанії «Харківобленерго», м. Харків

на рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016р.

у справі № 904/5255/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «АКБ «Базис», м. Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_3 компанії «Харківобленерго», м.Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2016р. у справі №904/5255/16 (головуючий суддя Прохоров С.А., суддя Денисюк Т.С., суддя Калантай М.В.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" до ОСОБА_3 компанії "Харківобленерго" про визнання договору недійсним; визнано недійсним договір банківського рахунку № 1272/3/4/18/08 від 18.08.2005р., укладений між ОСОБА_3 компанією "Харківобленерго", в особі голови правління ОСОБА_4 та ОСОБА_3 комерційним банком "Базис", в особі директора Першої Харківської філії АКБ "Базис" ОСОБА_5; стягнуто з ОСОБА_3 компанії "Харківобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378грн (т.1,а.с.224-230).

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 15, 16, 20, 92, 95, 203, 207, 215, 216, 237, 239 ЦК України, статті 207, 208 ГК України мотивоване тим, що договір банківського рахунку від 18.08.2005р. №1272/3/4/18/08 від імені АКБ «Базис» підписаний директором першої Харківської філії АКБ «Базис» ОСОБА_5 на підставі довіреності від 26.04.2004р. №КПД-1649 зі строком дії один рік, яка, відповідно, закінчила свою дію 26.04.2005р., у звязку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 діяв від імені АКБ «Базис» без достатніх на то повноважень, що є підставою для визнання договору недійсним.

ОСОБА_3 компанія «Харківобленерго» з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016р. у справі №904/5255/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (т.2, а.с.240-248).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що: по-перше, судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що оспорюваний договір прийнято до виконання та значною мірою виконаний, оскільки позивачем відкритий рахунок та здійснювалось розрахунково-касове обслуговування, а відповідач сплачував кошти за виконані позивачем операції і надані послуги, що свідчить про його схвалення, а відтак підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні; по-друге, позовні вимоги ґрунтуються лише на припущеннях, та не підтверджені належними доказами, оскільки позивачем не надано оригіналу чи копії довіреності, на яку він посилається; по-третє, на думку скаржника, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, оскільки не були досліджені докази, надані відповідачем, зокрема, фотокопія довіреності від 26.04.2004р. №КПД-1649, посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно з якою голова правління АКБ «Базис» уповноважила директора Першої Харківської філії ОСОБА_5 вчиняти правочини від імені банку, строк дії довіреності становить 3 роки, тобто до 23.04.2007р. Оскільки спірний договір укладений 18.08.2005р., а строк довіреності встановлений до 23.04.2007р., то ОСОБА_5 мав необхідні повноваження на укладення спірного договору; по-четверте, відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності, оскільки відповідно до статті 257 ЦК України строк позовної давності щодо визнання недійсним спірного договору сплив 18.08.2008р., проте суд не надав йому жодної правової оцінки.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 21.12.2016р. ПАТ «Харківобленерго» зазначає, що ним отриманий скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей, з якого вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_6 26.04.2004р. була посвідчена довіреність, строк дії якої встановлений до 23.04.2007р., номер у реєстрі нотаріальних дій КПД-1649, бланк серії ВВС 183664 (т.2,а.с.2-4).

Відзивом від 22.12.2016р. ПАТ «АКБ «Базис» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду від 28.11.2016р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому зазначає, що довіреність від 26.04.2004р. №КПД-1649, яка видана на імя ОСОБА_5, мала строк дії один рік, у звязку з чим закінчила свою дію 26.04.2005р. Крім того, зазначає, що згідно відповіді приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 26.08.2016р., вих. №1323/01-16 довіреності на імя ОСОБА_5, які підтверджують його повноваження на укладення договорів станом на 18.08.2005р., нею не видавались. Також згідно повного витягу з Єдиного державного реєстру довіреностей, виданого нотаріусом ОСОБА_6, нотаріально посвідчена довіреність від 26.04.2004р. №КПД-1649, видана на імя ОСОБА_5, в реєстрі відсутня, а отже, директор Першої Харківської філії ОСОБА_5 не мав повноважень на укладення спірного договору. Крім того, вказує на те, що банк з 28.08.2012р. до 21.10.2014р. знаходився в процедурі ліквідації, постійно приймав участь у судових процедурах щодо поновлення своєї діяльності, також відбувались зміни в штаті, у звязку з чим про наявність договору банківського вкладу від 18.08.2005р. ПАТ «АКБ «Базис» стало відомо лише в червні 2016року (т.2,а.с.5-8).

У письмових поясненнях від 04.01.2017р відповідач зазначив, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2016р. у справі №904/3713/16 стягнуто з ПАТ «АКБ «Базис» на користь АК «Харківобленерго» суму, що залишилась на рахунку №1272/3/4/18/08, що, на думку апелянта, свідчить про схвалення оспорюваного правочину (т.2,а.с.20,21).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги і просили рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї.

Позивач у справі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать підпис його представника на повідомленні про оголошення в судовому засіданні апеляційної інстанції, 22.12.2016р., про відкладення розгляду справи на 31.01.2017р. (т.2, а.с.12), та відтиск штампу на звороті останнього аркуша ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016р. (т.2,а.с.15-17).

У пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обовязковою, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.08.2005р. між ОСОБА_3 компанією «Харківобленерго» (клієнтом) в особі голови правління ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту та ПАТ «АКБ «Базис» (банком) в особі ОСОБА_5, що діє на підставі Положення про філію та Довіреності рег. №КПД-1649 від 26.04.2004р., укладений договір банківського рахунку №1272/3/4/18/08, який підписаний вищевказаними особами та скріплений печатками (а.с.11-15).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №260053011272, відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. №492, та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно із пунктом 2.1.1 цього договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства, крім випадків обмеження розпорядження коштами у випадках, встановлених законодавством України.

Пунктом 2.3 цього договору встановлено, що банк зобовязаний приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Щомісячно нараховувати та сплачувати до пятого числа наступного за звітним клієнту 2% відсотка річних за користування тимчасово вільними коштами, що знаходяться на рахунку клієнта та зараховувати їх на поточний рахунок клієнта №260053011272 в Першій Харківській філії АКБ «Базис» МФО 351599 (п.2.3.3 договору).

Відповідно до п.8.2 цього договору днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі «відмітки банку».

Пунктом 7.1 спірного договору встановлено, що він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом 10 років.

ПАТ «АКБ «Базис» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до АК «Харківобленерго» про визнання недійсним договору банківського рахунку від 18.08.2005р. №1272/3/4/18/08 з підстав підписання його неуповноваженою особою, а саме, ОСОБА_7 на підставі довіреності від 26.04.2004р. №КПД-1649, строк дії якої закінчився 26.04.2005р. (т.1,а.с.5-7).

У відзиві від 13.07.2016р. АК «Харківобленерго» просить, зокрема, застосувати позовну давність до вимог позивача щодо визнання недійсним оспорюваного договору з огляду на приписи статей 257, 267 ЦК України (т.1,а.с.26,27).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2016р. у справі №904/5255/16 позов задоволено з підстав, викладених вище (т.1, а.с.224-230).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору банківського рахунку від 18.08.2015р. №1272/3/4/18/08 на підставі ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України через відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка вчинила спірні правочини, з боку ПАТ «АКБ «Базис» (ч.2 ст.203 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

У частині 1 статті 181 ГК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами частини 1 статті 208 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст.207 ЦК України).

Отже, враховуючи вищевикладене, положеннями Цивільного та Господарського кодексів України передбачено, що правочин (договір) (який вчиняється у письмовій формі юридичною особою) повинен бути підписаний уповноваженими сторонами та скріплений печаткою юридичної особи.

За таких обставин, юридичні особи - сторони правочину (договору) при його укладенні зобовязані встановити особу та її повноваження, яка підписує договір.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про банки та банківську діяльність» виконавчим органом банку є правління (рада директорів). У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 244 ЦК України встановлено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Частиною 1 статті 247 ЦК України встановлено, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.

В матеріалах справи наявна копія довіреності, яка видана АКБ «Базис» в особі голови правління ОСОБА_8, яка діяла на підставі Статуту, зареєстрованого управлінням НБУ в Харківській області, директору Першої Харківської філії АКБ «Базис» ОСОБА_5, представляти інтереси банку у всіх підприємствах, установах, організаціях, а також перед фізичними особами, а також вчиняти правочини від імені банку за всіма питаннями, повязаними з господарсько-фінансовою діяльністю Першої Харківської філії АКБ «Базис» на підставі дозволу на право здійснення банківських та інших операцій. Для виконання цієї довіреності ОСОБА_5 наділяється наступними правами, зокрема, укладати, змінювати, припиняти і підписувати у встановленому законом порядку всі цивільно-правові договори з українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, передбачені законодавством України або хоча і не передбачені, але не суперечать законодавству України. Також зазначено, що довіреність видана терміном на три роки до двадцять третього квітня дві тисячі сьомого року без права передоручення. Дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 26.04.2004р. та зареєстрована в реєстрі за номером НГД-1649, бланк ВВС №183664 (т.1,а.с.159).

Згідно розділу 2 Положення про Єдиний реєстр довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.05.1999 р. N29/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999р.

за N 362/3655 (чинного на момент укладення спірного договору), реєстрація довіреностей здійснюється шляхом внесення до Єдиного реєстру довіреностей реєстраційного запису. Внесення реєстраційного запису до Єдиного реєстру довіреностей здійснюється Реєстратором або Адміністратором. Реєстратор здійснює реєстрацію в день посвідчення довіреності або отримання заяви про реєстрацію довіреностей в Єдиному реєстрі довіреностей від інших нотаріусів (додаток 1). Адміністратор здійснює реєстрацію в день отримання заяви про реєстрацію довіреностей в Єдиному реєстрі довіреностей. Реєстраційний запис має містити такі відомості: номер та серію спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст довіреності; дату посвідчення довіреності; строк дії довіреності; номер запису в реєстрі нотаріальних дій; посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який посвідчив довіреність.

Згідно скороченого витягу з Єдиного реєстру довіреностей від 12.12.2016р., сформованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, 26.04.2004р. приватним нотаріусом ОСОБА_6 посвідчено довіреність зі строком дії до 23.04.2007р. за номером у реєстрації нотаріальних дій: КПД-1649 та на бланку нотаріальних документів ВВС183664, що також підтверджується поясненнями приватного нотаріуса ОСОБА_6, наданими суду апеляційної інстанції 03.01.2017р. (т.2,а.с.4,18).

Позивачем не надано до матеріалів справи довіреності, яка посвідчена ОСОБА_6 26.04.2004р. та зареєстрована у реєстрі нотаріальних дій за №КПД-1649 та на бланку нотаріальних документів ВВС183664 терміном на один рік.

З наведеного в сукупності вбачається, що 26.04.2004р. АКБ «Базис» видана довіреність ОСОБА_5, яка посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_6, терміном на 3 роки, до 23.04.2007р., а не як зазначає позивач у позовній заяві - зі строком дії на 1 рік.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (п.2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на те, що довіреність, яка зареєстрована за реєстровим номером КПД-1649 від 26.04.2004р., видана АКБ «Базис» ОСОБА_5 строком на один рік, при цьому не надає суду, а ні цієї довіреності, а ні будь-яких інших належних доказів на підтвердження наведених тверджень.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутності у ОСОБА_5 повноважень на підписання оспорюваного договору на момент його укладення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент укладення спірного договору ОСОБА_5 був уповноваженою особою підписувати договір банківського рахунку від 18.08.2005р. №1272/3/4/18/08 від імені АКБ «Базис», оскільки термін вказаної в спірному договорі довіреності від 26.04.2004р. як підстави здійснення повноважень особою зі сторони банку не закінчився.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У пункті 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 1066ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Статтею 1070 ЦК України встановлено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Згідно із статтею 1067 ЦК України банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2012р. головним бухгалтером Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис» складено довідку №552, яка надана на запит АК «Харківобленерго» від 15.05.2012р. №01-36/3717, у якій зазначений поточний рахунок 260053011272, який відкритий на підставі оспорюваного договору, та вказано залишки на цьому рахунку, зокрема станом на 20.04.2012р. -5398304,04грн. (т.1,а.с.28).

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2016р. у справі №904/3713/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р., за позовом АК «Харківобленерго» до ПАТ «АКБ» Базис» про стягнення 5439327,15грн. за договором банківського рахунку №1272/3/4/18/08 позов задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "АКБ"Базис" на користь АК «Харківобленерго» грошові кошти в сумі 5439327грн.15коп. (т.1,а.с.208-215, т.2,а.с.23-28).

При цьому господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що згідно з довідкою відповідача - ПАТ «АКБ» Базис» від 17.09.2012р. вих. №1606 вихідні залишки грошових коштів, що знаходяться на рахунку АК "Харківобленерго", становлять 5430984,27грн., та за користування тимчасово вільними коштами 29.08.2012р. банком були нараховані за період з 31.07.2012. по 27.08.2012р. відсотки в сумі 8342,88 грн. Також зазначено, що наявність вказаних коштів в сумі 5430984,27грн. та нарахованих відсотків в сумі 8342,88 грн., підтверджується випискою з особового рахунку № 260043021272.

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3713/16, яке набрало законної сили, мають преюдиціальне значення та не потребують доказуванню.

З вищезазначеного вбачається, що позивач приступив до виконання договору банківського рахунку від 18.08.2005р. №1272/3/4/18/08, більш того виконував його умови протягом тривалого часу, зокрема, нараховував відсотки.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про недійсність договору банківського рахунку від 18.08.2005р. №1272/3/4/18/08, який підписаний ОСОБА_5 на підставі довіреності, строк дії якої не закінчився, та ПАТ «АКБ «Базис» своїми діями схвалено цей договір, що свідчить про його дійсність та про відсутність правових підстав для визнання його недійсним з підстав, визначених позивачем у позові.

Щодо поданого відповідачем клопотання про застосування позовної давності суд апеляційної інстанції зазначає, наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5 статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

У пункті 2.2 та п.п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням викладеного, встановивши відсутність правових підстав для визнання недійсним договору банківського рахунку від 18.08.2005р. №1272/3/4/18/08 та відсутність порушеного права ПАТ «АКБ «Базис», відсутні підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносинах.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 компанії «Харківобленерго» підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016р. у справі №904/5255/16 слід скасувати, через невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача ПАТ «АКБ «Базис».

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_3 компанії «Харківобленерго» задовольнити.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016р. у справі №904/5255/16 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «АКБ «Базис» до ОСОБА_3 компанії «Харківобленерго» про визнання недійсним договору банківського рахунку від 18.08.2005р. №1272/3/4/18/08.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" (84500, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 19358916) на користь ОСОБА_3 компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, ЄДРПОУ 00131954) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 515грн. 80коп.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складений 06.02.2017р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.