Постанова № 64533233, 31.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа№ 910/10627/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Никеруй Т.М.- представник;

Від відповідача: не з'явилися;

Від Департаменту ДВС МЮУ: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016

у справі № 910/10627/16 (суддя Домнічева І.О.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капромбуд"

про стягнення 11 412 941,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капромбуд" про стягнення 11 412 941,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капромбуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8 899 086 грн. 00 коп. основного боргу, 1 623 946 грн. 44 коп. пені, 889 908 грн. 60 коп. штрафу та 171 194 грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення видано відповідний наказ.

Стягувач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 09.11.2016 звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем незаконно винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. В зв'язку з чим, скаржник просить суд визнати незаконним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2016 №478/6. Визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2016 №478/6. Зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 № 910/10627/16 та відкрити виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено.

Визнано незаконним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2016 № 478/6.

Визнано недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2016 № 478/6.

Зобов'язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 25.08.16 № 910/10627/16 та відкрити виконавче провадження.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 та у задоволенні скарги відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи, які мають значення для справи.

Апелянт мотивував апеляційну скаргу тим, що 12.10.2016 старшим державним виконавцем Пироговською-Харитоновою Я.О. було розглянуто заяву про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва №910/10627/16 виданого 25.08.2016 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капромбуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" загальної суми боргу у розмірі 11 584 135, 16 грн. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено, що відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення за якими сума зобов'язання становить двадцять і більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Проте, згідно пред'явленого до виконання виконавчого документу сума стягнення становить 11 584 135, 16 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до п.10 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" - у разі невідповідності, виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.

Одночасно апелянтом подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у зв'язку з несвоєчасним отриманням оскаржуваної ухвали та клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №910/10627/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 поновлено строк на апеляційне оскарження, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду до прийняття рішення апеляційною інстанцією, апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.01.2017.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 27.01.2017 через відділ документального забезпечення суду подав заяву про надання доказів сплати судового збору, яку колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 31.01.2017 представник позивача надав свої пояснення по справі, заперечував проти доводів Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та представник відповідача в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копію ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 по справі № 910/10627/16 було надіслано учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2016 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало в канцелярію Міністерства юстиції України заяву від 30.09.16 № 14/2-1921В про відкриття виконавчого провадження та наказ №910/10627/16 від 25.08.2016.

Державним виконавцем винесено повідомлення від 12.10.16 № 478/6 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

В обгрунтування оскаржуваного рішення державним виконавцем зазначено, що відповідно до пункту 4 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.12 № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.16 № 2832/5) визначено, що відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; та 2) сума зобов 'язань становить двадцять та більше мільйонів гривень та еквівалентну суму в іноземній валюті.

Проте, відповідно до пред'явленого до виконання виконавчого документу сума стягнення складає 11 584 135,16грн.

Крім того, державний виконавець зазначив, що пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення скарги позивача, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги з огляду на наступне.

Заява від 30.09.16 № 14/2-1921В про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/10627/16 була подана позивачем до канцелярії Мін'юсту 30.09.2016, тобто в період дії Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 № 606-ХІУ (далі - Закон) (в редакції до 05.10.2016).

Станом на сьогодні Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є структурним підрозділом Мін'юсту.

Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 22 Закону "Про виконавче провадження" (в редакції до 05.10.2016) наказ господарського суду може бути пред'явлено до виконання протягом року.

Відповідно до статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Таким чином, в даному випадку державним виконавцем повинні були вчинятись виконавчі дії відповідно до Закону "Про виконавче провадження" в редакції до 05.10.2016, статтями 20 та 21 якого було визначено місце та підвідомчість виконання судового рішення.

Зазначена редакція Закону "Про виконавче провадження" не передбачала винесення державним виконавцем процесуального документу як повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Згідно передостанньої редакції Закону на вказаний орган ДВС покладалось виконання рішень, сума стягнення за якими перевищувала 10 млн.грн.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Актами вільного законодавства є також і інші Закони України, які приймаються відповідно до Конституції України.

Згідно із ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У рішенні від 5 квітня 2001 року N 3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що "Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи".

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/10627/16 від 30.09.2016 № 14/2-1921В була подана позивачем разом з наказом від 25.08.2016 № 910/10627/16 до канцелярії Мін'юсту 30.09.2016, тобто в період дії Закону "Про виконавче провадження" в редакції до 05.10.2016, виконавчі дії державним виконавцем повинні були вчинятись відповідно до положень Закону в редакції до 05.10.2016.

Крім того, при винесенні оскаржуваного рішення державний виконавець посилається на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 №512/5.

Зазначені положення були внесенні до Інструкції наказом Мін'юсту від 29.09.2016 № 2832/5 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України".

Відповідно до пункту 6 зазначеного наказу № 2832/5 визначено, що - цей наказ набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 02.06.2016 № 1404-УІІІ "Про виконавче провадження", але не раніше дня його офіційного опублікування.

Наказ № 2832/5 набрав чинності з 05.10.2016.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. (ч. 1 ст. 6 Закону).

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Інші доводи, наведені Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що ухвала у даній справі прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в ухвалі, дійсним обставинам справи, тому ухвала є законною та обґрунтованою. Підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі № 910/10627/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10627/16 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська