Постанова № 64533151, 02.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа№ 910/9327/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гаврилюка О.М.

Разіної Т.І.

При секретарі судового засідання - Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.02.2017 року по справі №910/9327/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року

у справі №910/9327/16 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський

металургійний комбінат імені Ілліча"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Донецька залізниця".

про стягнення 12 843,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) суми недостачі товару в розмірі 12 843,87 грн., яка зафіксована комерційними актами AQ654524/98/1619 від 23.12.2015 та БН 724626/1613 від 22.12.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 №910/9327/16 у задоволенні позовних вимог ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до ПАТ "Українська залізниця про стягнення збитків у розмірі 12 843,87 грн. - відмовлено, як заявлених необґрунтовано.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції від 30.06.2016, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись, при цьому на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно досліджено фактичні обставини справи.

Відповідач у відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 №910/9327/16 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

У судове засідання від 02.02.2017 представники позивача та третьої особи не з'явились, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про їх належне повідомлення свідчать зворотні поштові повідомлення.

Крім того, 16.01.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі за наявними матеріалами справи.

Відповідно до абз.3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За пунктом 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої постанови пленуму ВГСУ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку здійснювати апеляційний перегляд даної справи без участі представників позивача та третьої особи, які є належним чином повідомленні про дату та час судового засідання, без порушення вимог процесуального закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.12.2013 між ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та ТОВ "ДТЕК Трейдінг" було укладено Договір №УПр14/28/162, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію за марочним складом, цінам і у кількості, зазначеним у відповідних специфікаціях що є невід'ємною частиною цього договору й на умовах, передбачених цим договором.

25.07.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькіантрацит" здійснило відправлення вагонів №53115473 та №53626935 за накладною №50641489.

27.10.2012 на станції Волноваха Донецької залізниці був складений комерційний акт АQ654524/98/1619, який свідчить про недостачу вантажу в вагоні № 53115473 в кількості 2850 кг. про що в накладній № 50641489 зроблено відповідну відмітку. Вагон прибув за досилочною накладною №50821131 від 22.12.2015 і був прийнятий на комбінат 24.12.2015.

В комерційному акті зазначено, що у доповнення до акту ГУ-23 № 32432 від 22.12.2015 проводилось комісійне переважування вагону № 53115473 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акту.

За документом значиться: вантаж антрацит, навалом. Вага визначена відправником на електронних вагах і брутто - не вказано, тара - 23 000 кг, нетто - 70 000 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 90 150 кг, тара - 23 000 кг. нетто - 67 150 кг, що менше документа на 2850 кг.

Вантаження в вагоні нижче рівня бортів на 50 см, розрівнене. Вантаж маркований двома паралельними борознами вапном. Зліва над 1-2 люками по ходу потягу поглиблення довжиною 350 см, вглиб 80 см, на місці поглиблення маркування відсутнє, течії вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний.

22.12.2015 на станції Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці був складений комерційний акт БН 724626/1613' який свідчить про недостачу вантажу в вагоні № 53526935 в кількості 4300 кг. про що в накладній № 50641489 зроблено відповідну відмітку.

В комерційному акті зазначено, що на підставі акту загальної форми станції Маріуполь-Сорт. Дон.залізниці № 1-276 від 22.12.2015 проводилось комісійне переважування вагону № 53526935 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акту.

За документом значиться: вантаж антрацит, навалом. Вага визначена відправником на електронних вагах: брутто - не вказано, тара - 22 000 кг, нетто - 69 000 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 66 700 кг, тара з брусу - 22 000 кг, нетто - 64 700 кг, то менше документа на 4300 кг.

Вантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200-300 мм. Поверхня вантажу рівна, маркована двома паралельними борознами, з нанесеннями на них вапна. Над 4-7 люками є поглиблення 800 мм х 200 мм в глибину, маркування порушено. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На ст. Маріуполь-Сорт. течі вантажу немає.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачем зазначено, що у зв'язку з незабезпеченням схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, він просить господарський суд стягнути з ПАТ "Українська залізниця" вартість недостачі маси вантажу у розмірі 12 843,87 грн.

Суд першої інстанції, оцінюючи подані докази, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.12.2015 та 23.12.2015 ТОВ "ДТЕК Ровенькіантрацит" здійснило відправлення вагонів №53626935 та №53115473 відповідно за накладною №50641489 (антрацит, маса вантажу по 70000 кг у кожному з вагонів, визначена відправником на вагонних вагах) зі станції Фащевка на станцію Маріуполь - Сорт. Донецької залізниці одержувачу ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

27.10.2012 на станції Волноваха Донецької залізниці був складений комерційний акт АQ654524/98/1619, який свідчить про недостачу вантажу в вагоні № 53115473 в кількості 2850 кг. про що в накладній № 50641489 зроблено відповідну відмітку. Вагон прибув за досилочною накладною №50821131 від 22.12.2015 і був прийнятий на комбінат 24.12.2015.

В комерційному акті зазначено, що у доповнення до акту ГУ-23 № 32432 від 22.12.2015 проводилось комісійне переважування вагону № 53115473 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акту.

За документом значиться: вантаж антрацит, навалом. Вага визначена відправником на електронних вагах і брутто - не вказано, тара - 23 000 кг, нетто - 70 000 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 90 150 кг, тара - 23 000 кг. нетто - 67 150 кг, що менше документа на 2850 кг.

Вантаження в вагоні нижче рівня бортів на 50 см, розрівнене. Вантаж маркований двома паралельними борознами вапном. Зліва над 1-2 люками по ходу потягу поглиблення довжиною 350 см, вглиб 80 см, на місці поглиблення маркування відсутнє, течії вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний.

22.12.2015 на станції Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці був складений комерційний акт БН 724626/1613' який свідчить про недостачу вантажу в вагоні № 53526935 в кількості 4300 кг. про що в накладній № 50641489 зроблено відповідну відмітку.

В комерційному акті зазначено, що на підставі акту загальної форми станції Маріуполь-Сорт. Дон.залізниці № 1-276 від 22.12.2015 проводилось комісійне переважування вагону № 53526935 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акту.

За документом значиться: вантаж антрацит, навалом. Вага визначена відправником на електронних вагах: брутто - не вказано, тара - 22 000 кг, нетто - 69 000 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 66 700 кг, тара з брусу - 22 000 кг, нетто - 64 700 кг, то менше документа на 4300 кг.

Вантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200-300 мм. Поверхня вантажу рівна, маркована двома паралельними борознами, з нанесеннями на них вапна. Над 4-7 люками є поглиблення 800 мм х 200 мм в глибину, маркування порушено. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На ст. Маріуполь-Сорт. течі вантажу немає.

За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом) , а також "Спосіб визначення маси".

При цьому, правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Відповідно до п.1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України " 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

У вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона. (п.3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002).

Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов"язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв"язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Звертаючись з вказаним позовом, позивач зазначав, що відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого Статуту, публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" та підприємств залізничного транспорту, в тому числі й Державного підприємства "Донецька залізниця", яке здійснювало перевезення антрациту на адресу позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) як нова юридична особа утворена згідно із Законом України "Про особливості утворення публічно акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Статут ПАТ "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України ПАТ "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є й Державне підприємство "Донецька залізниця", яке є стороною в договорі перевезеннях, як виконавець таких послуг.

Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", реорганізовуються шляхом злиття.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців" на громадських формувань, тобто запису про припинення юридичної особи.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розміщеної на веб - сайті Міністерства юстиції України, станом на час розгляду даної справи Державне підприємство "Донецька залізниця" є діючою юридичною особою та свою господарську діяльність не припинила, а тому може виступати учасником судового процесу в загальному порядку.

Таким чином, слід відзначити, що відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи - попередника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться і в постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Таким чином, сама по собі вказівка в Законі та у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, а також Статуті про те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна, затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб та підприємств.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 23.02.2016 у справі № 905/2470/15, від 29.11.2016 у справі № 910/8081/16, від 15.12.2015 у справі № 34/16, від 06.06.2012 у справі № 5015/4612/11, від 11.02.2016 у справі № 904/3006/14, від 20.12.2016 №910/910/8325/16, від 24.11.2016 № 910/7780/16.

Господарським судам необхідно мати на увазі, що саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку (пп. 4.7 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Крім того, пунктами 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 визначено, що проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".

Разом з тим, у зазначеній вище постанові Кабінету Міністрів України і пункті 5 встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, і відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств і установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови КМУ від 12.11.2014 року № 604.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Вищенаведені нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України прямо вказують, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (в тому числі й Державного підприємства "Донецька залізниця"), їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не ввійшло до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця". При цьому, в балансі ПАТ "Українська залізниця" мають тимчасово відображатися тільки активи таких підприємств (зобов'язання в балансі не відображаються і до ПАТ "Укрзаліниця" не переходять).

Згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 визначено районами проведення антитерористичної операції, а Державне підприємство "Донецька залізниця" зареєстрована у м. Донецьку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ПАТ "Українська залізниця" не стало правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця", оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ "Українська залізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Крім того, передавальний акт між вказаними підприємствами не складався, що свідчить про те, що публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" не має відповідати за неналежне виконання своїх зобов'язань Державного підприємства "Донецька залізниця".

Згідно із ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до ПАТ "Українська залізниця про стягнення збитків у розмірі 12 843,87 грн. не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає не переконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 №910/9327/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9327/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.М. Гаврилюк

Т.І. Разіна