Ухвала суду № 64532461, 31.01.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.01.2017 р. Справа№ 914/2931/15

За скаргою: Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Вишгород, Київська область

на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

по справі № 914/2931/15

за позовом: Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Вишгород, Київська область

до відповідача: Державного підприємства Львіввугілля, м. Сокаль, Львівська область

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

про стягнення 97417030,19 грн.

Cуддя Н.Мороз

при секретарі М.Бурак

за участю представників сторін:

від скаржника (стягувача) н/з

від органу державної виконавчої служби ОСОБА_1

від боржника н/з

Суть спору:

Державне підприємство Регіональні електричні мережі, м. Вишгород, Київська область звернулось до суду в порядку ст. 121-2 ГПК України, зі скаргою на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання до вчинення дій відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2016р. скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.12.2016р. Для всебічного, повного та обєктивного вирішення поданої скарги, зясування всіх обставин справи, розгляд скарги відкладався ухвалами суду від 06.12.2016р. та 20.12.2016р. та 17.01.2017р. Крім того, ухвалою суду від 17.01.2017р. продовжено строк вирішення скарги до 02.02.2017р.

В судове засідання 31.01.2017р скаржник (стягувач) явки повноважного представника не забезпечив, згідно клопотання від 05.12.2016р. просить суд розглядати скаргу без участі представника стягувача. В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України, неповноту вчинення усіх необхідних дій щодо перевірки майнового стану боржника в межах виконавчого провадження №51853440 та невжиття всіх заходів із примусового виконання рішення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016р. №1404, який набрав чинності 05.10.2016р. Просить суд визнати протиправною бездіяльність, якої допустився головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо перевірки майнового стану боржника в межах виконавчого провадження №51853440 згідно клопотання (уточнення) вимог скарги від 29.11.2016р. №02/1776, яке надійшло на адресу суду 05.12.2016р. та зобовязати відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити виявлення рахунків ДП «Львівугілля» та провести інші заходи, спрямовані на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2015р. по справі №914/2931/15.

Представник органу державної виконавчої служби в судове засідання зявився, проти скарги заперечив з підстав, зазначених в запереченні. Зазначив, що державним виконавцем вчинено всі дії згідно чинного законодавства у спосіб та порядок вказаний у виконавчому документі. В задоволенні скарги просить відмовити в повному обсязі.

Представник боржника в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив.

Згідно ч.2. ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.11.2015р. у справі №914/2931/15 позовні вимоги Державного підприємства Регіональні електричні мережі задоволено частково, стягнуто з ДП Львіввугілля на користь ДП Регіональні електричні мережі - 66759196,13 грн. заборгованості за активну електроенергію, 982786,53 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 986964, 92 грн. пені, 904607, 02 грн. - 3% річних, 15581698,68 грн. - інфляційних втрат та 73080, 00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

17.11.2015р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2015р., яке набрало законної сили 17.11.2015р. видано наказ по справі №914/2931/15.

Як вбачається з долучених до скарги документів, 05.08.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження ВП №51853440 з виконання наказу №914/2931/15 господарського суду Львівської області від 17.11.2015р.

31.10.2016р. листом №02/1605 «Про деякі обставини виконавчого провадження №51853440 та спосіб надсилання документів», ДП «Регіональні електричні мережі» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ з проханням припинити порушення прав і законних інтересів стягувача та надати стягувачу вмотивовану відповідь щодо повноти та достовірності обсягу інформації, що розміщена на сайті Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень стосовно ВП №51853440, оскільки за змістом Інформації про виконавче провадження, розміщеної на сайті Єдиного реєстру виконавчих проваджень, вбачається, що органом державної виконавчої служби вчинено лише одну виконавчу дію винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як зазначив державний виконавець та вбачається з долучених матеріалів виконавчого провадження №353/24, 28.11.2016р. дорученням щодо передачі виконавчих проваджень заступника директора департаменту начальника ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 доручено передати державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 виконавче провадження №51853440 з виконання наказу №914/2931/15р. виданого 17.11.2015р. господарським судом Львівської області

Постановою від 28.11.2016р. про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 приєднано виконавче провадження №51853440 з примусового виконання наказу №914/2931/15 виданого 17.11.2015р. господарським судом Львівської області до зведеного виконавчого провадження №37787924, яке веде Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

28.11.2016р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 в межах виконавчого провадження ВП №51853440 винесено постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт на кошти в межах суми 85288333,28 грн., що містяться на рахунках в банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Не погоджуючись з діями державного виконавця, стягувач подав скаргу до суду на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України, в порядку ст.121-2 ГПК України. В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на неповноту вчинення усіх необхідних дій щодо перевірки майнового стану боржника, зокрема, шляхом виявлення рахунків та невжиття органом державної виконавчої служби всіх заходів із примусового виконання рішення всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» №1404 від 02.06.2016р., який набрав чинності 05.10.2016р., а також безпідставне ухилення від вчинення дій та порушення прав та законних інтересів скаржника (стягувача) в рамках виконавчого провадження №51853444. Свою позицію обґрунтовує порушенням державним виконавцем норм ст. ст.ч.4. ст.24, ч.8. ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII, який набрав чинності 05.01.2016р. та розділу 8 п.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5 від 02.04.2012р. Скаргу просить задоволити та визнати протиправною бездіяльність, якої допустився головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо перевірки майнового стану боржника в межах виконавчого провадження №51853440 згідно клопотання (уточнення) вимог скарги від 29.11.2016р. №02/1776 та зобовязати відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити виявлення рахунків ДП «Львівугілля» та провести інші заходи, спрямовані на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2015р. по справі №914/2931/15.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентований Законом України «Про виконавче провадження».

05.08.2016р. відкрито виконавче провадження ВП №51853440 з виконання наказу господарського суду Львівської області №914/2931/15 від 17.11.2015р., тобто під час дії Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р.

05.10.2016р. набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII. Так, відповідно до п.7. Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Як випливає з вищенаведеного, виконавчі дії після 05.10.2016р. здійснюються відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, а відтак, в даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VII.

Так, відповідно до ч.1. ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобовязані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Відповідно до ч.1. ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Згідно ч.1. ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч.4.). У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч.5.).

Відповідно до п. п.1,2 Розділу 8. Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом МЮУ №512/5 від 02.04.2012р. (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. № 2832/5), виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому розділом VII Закону. У разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах. Розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобовязаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону (п.7. Інструкції).

Слід звернути увагу, що відповідно до ч.8. ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» №1404, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Крім того, в згідно ч.8. ст. 52 в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, який втратив чинність 05.10.2016р., державний виконавець зобовязаний був проводити перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №535/24 номер за ЄДРВП:51853440 долучених державним виконавцем, згідно відповіді Державної фіскальної служби від 08.08.2016р. №1019213871 на запит №20586457 від 08.08.2016р. ВП №51853440 надано інформацію про перелік рахунків, які відкриті боржником ДП «Львівугілля» у банківських установах. Проте, запит державного виконавця №20586457 від 08.08.2016р. щодо виявлення рахунків в матеріалах виконавчого провадження відсутній, на вимогу суду не наданий.

Відтак, як встановлено судом та не спростовано державним виконавцем, з 05.08.2016р. (відкриття виконавчого провадження ВП №51853440) по 28.11.2016р. (винесення постанови про арешт коштів боржника), державний виконавець, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» всіх передбачених законом дій щодо проведення перевірки майнового стану боржника у визначеному законом порядку та строки не вчинив, належних заходів щодо виявлення рахунків та розшуку майна державним виконавцем не вжито, постанову про арешт коштів боржника у визначені Законом строки державним виконавцем не винесено.

Такими чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника (стягувача) щодо протиправності бездіяльності, якої допустився головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо перевірки майнового стану боржника в межах виконавчого провадження №51853440, відтак в цій частині скарга підлягає до задоволення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно вимог ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Як випливає з вищенаведеного, рішення господарського суду є обов'язковим для виконання, а його виконання є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, невжиття належних заходів з примусового виконання рішення щодо перевірки майнового стану боржника в межах виконавчого провадження №51853440 всупереч порядку та строкам встановленим Законом України «Про виконавче провадження», є неправомірним та таким, що суперечить вищевказаним законодавчим вимогам та Конституції України.

Щодо заявленої вимоги зобовязати відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити виявлення рахунків ДП «Львівугілля» та провести інші заходи, спрямовані на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2015р. по справі №914/2931/15 суд зазначає.

Як встановлено судом, державним виконавцем здійснювались заходи по виявленню рахунків боржника в межах виконавчого провадження ВП №51853440, що вбачається з відповіді Державної фіскальної служби від 08.08.2016р. №1019213871 (ВП №51853440) згідно якої, надано інформацію про перелік рахунків, які відкриті боржником ДП «Львівугілля» у банківських установах. Відтак, враховуючи наявні в матеріалах справи докази виявлення рахунків боржника, суд дійшов висновку в цій частині скарги слід відмовити.

Суд звертає увагу державного виконавця на те, що статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом. При цьому, Закон України «Про виконавче провадження», зобов'язує державного виконавця вчиняти виконавчі дії у певній послідовності неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі та не допускати порушення прав та інтересів як стягувача так і боржника.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обовязки і права виконавців та обовязковість вимог виконавців. Так, згідно п.1. ч.2. ст. 18 Закону, виконавець зобовязаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Суд зазначає, що доказів, які б підтверджували вчинення передбачених законом заходів в межах виконавчого провадження №51853440, відділом примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України суду не надано, пояснень причин невиконання встановлених законом обов'язків у визначеному порядку та строк також не надано.

Відтак, суд дійшов висновку доводи скаржника визнати обґрунтованими і правомірними та зобовязати відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України провести заходи спрямовані на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2015р. по справі №914/2931/15 відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Крім того, згідно клопотання від 29.11.2016р. №02/1775, скаржник просить суд винести окрему ухвалу щодо порушень законності в діяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Щодо клопотання скаржника про винесення окремої ухвали суд зазначає.

Порядок винесення господарськими судами окремих ухвал регламентовано ст.90 ГПК України. Згідно зі ст.90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Відповідно до п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18, окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК України - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 3.12, 3.13 пункту 3 цієї постанови) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи (п. 5.2 Постанови). В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконанням (п.5.3. Постанови).

Враховуючи те, що судом при розгляді скарги на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України вимоги скаржника задоволено та визнано протиправною бездіяльність органу державної виконавчої служби, відтак суд не вбачає безумовного обовязку для одночасного вжиття заходів передбачених ст.90 ГПК України.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003р., за результатами розгляду скарги господарський постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам відповідно статей 86, 121-2 ГПК. Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються господарським судом мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 86, 121-2 ГПК.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст. 33 ГПК України)

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно норм ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що органом державної виконавчої служби не спростовано обставин та вимог, викладених у скарзі скаржником, не надано на вимогу суду жодних належних та допустимих доказів про інші обставини ніж ті, що встановлені в ході вирішення даної скарги, а відтак, вимоги викладені в скарзі підлягають задоволенню частково.

Згідно приписів п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 розяснено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, вимоги, викладені в скарзі є правомірними, доведеними матеріалами справи та з урахуванням законодавчих вимог підлягають до задоволення частково.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» з врахуванням уточнення від 05.12.2016р. вх. №5424/16 (10.11.2016р. вих. №02/1662) - задоволити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність, якої допустився головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо перевірки майнового стану боржника в межах виконавчого провадження №51853440.

3. Зобовязати відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходи спрямовані на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2015р. по справі №914/2931/15 відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

4. В решті заявлених по скарзі вимог відмовити.

Суддя Мороз Н.В.