Рішення № 64532456, 01.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017р. Справа№ 914/2919/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В.П.,

при секретарі судового засідання Краєвському І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,до відповідача:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів,про: стягнення заборгованості в розмірі 12.384,23 грн., з яких 7.903,64 грн. неустойка за період з 22.10.2015 р. по 28.01.2016 р.За участю представників:позивача:Процко Р.Б. - представник (довіреність від 11.01.2017 р.),відповідача:не з'явився.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою суду від 21.11.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.12.2016 р. Ухвалами Господарського суду Львівської області розгляд справи відкладався на 11.01.2017 р., на 25.01.2017 р. та на 01.02.2017 р.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-9265-14 від 05.12.2014 р., не сплачував орендних платежів за період з 01.07.2015 р. по 22.10.2015 р. (рішення суду про розірвання договору оренди, виселення та стягнення) та не повернув орендоване приміщення після припинення дії договору. Внаслідок чого позивачем нарахована відповідачу 12.384,23 грн. заборгованості, з яких: 4.103,59 грн. - борг по орендній платі та 8.280,64 грн. - неустойка.

25 січня 2017 року до суду за вх.№307/17 від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, згідно з яким позивач просить стягнути з відповідача 12.384,23 грн. заборгованості, з яких неустойка за період з 22.10.2015 р. по 28.01.2016 р. в сумі 7.903,64 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд роз'яснює позивачу, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливість подання до суду заяви про уточнення позовних вимог, відтак, суд розглянувши таку заява, прийшов до висновку, що дана заява є заявою про зміну предмету спору, а враховуючи те, що розгляд справи по суті не розпочато, господарський суд приймає вказане заяву до розгляду, та розглядає спір з її врахуванням.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зміну предмету спору (заяви про уточнення позовних вимог), також подав документи для долучення до матеріалів справи, та надав усні пояснення по суті справи. Додатково представник позивача повідомив суд про зміну найменування позивача, на підтвердження чого подав відповідні документи.

В судове засідання представник відповідача повторно не з'явився, причин повторного неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти позову не заперечив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями).

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-9265-14 від 05.12.2014 р. (надалі - Договір). За умовами цього Договору Орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 27.11.2014 р. №81-А передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП «Під Зуброю». Об'єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5,5 кв.м. (перший поверх).

Термін Договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 05.12.2014 р. до 04.12.2017 р. включно (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.6. Договору Орендну плату Орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок Орендодавця.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.10.2015 р. у справі №914/2709/15 позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 заборгованість за Договором оренди № С-9265-14 від 05.12.2014 р. у сумі 5808,72 грн. та судовий збір у розмірі 4263,00 грн. Розірвано Договір оренди № С-9265-14 від 05.12.2014 р. нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5,5 кв.м. Виселено ФОП ОСОБА_1 з нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5,5 кв.м.

Рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2015 р. у справі №914/2709/15 набрало законної сили 06.11.2015 р., на виконання якого було видано відповідні наказу.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 03.02.2016 р. відповідача згідно з актом державного виконавця від 28.01.2016 р., який долучено до матеріалів справи, виселено з нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5,5 кв.м.

Довідкою №4-2302-1496 від 04.11.2016 р. Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради встановило, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 12.384,23 грн., з яких: 4.480,59 грн. борг по орендній платі та 7.903,64 грн. неустойка, нарахована відповідачу у зв'язку з тим, що він добровільно та своєчасно не повернув орендоване приміщення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Приписами статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно з частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.10.2015 р. у справі №914/2709/15 позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 заборгованість за Договором оренди № С-9265-14 від 05.12.2014 р. у сумі 5808,72 грн. та судовий збір у розмірі 4263,00 грн. Розірвано Договір оренди № С-9265-14 від 05.12.2014 р. нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5,5 кв.м. Виселено ФОП ОСОБА_1 з нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5,5 кв.м.

Вказане рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2015 р. у справі №914/2709/15 набрало законної сили 06.11.2015 р.

В силу положень частини третьої 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно п. 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Належних та допустимих доказів звернення до позивача про повернення майна, доказів неможливості повернення майна протягом вказаного періоду відповідачем не надано, а судом не встановлено. Обставини справи свідчать проте, що орендоване майно до моменту його передачі орендодавцеві знаходилось у володінні і користуванні відповідача, (з врахуванням правової позиції, зазначено у Постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі №5015/4879/12 та від 02.09.2014 р. у справі №927/1215/13).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем передано позивачу орендоване приміщення, про що свідчить акт державного виконавця від 28.01.2016 р. Орендарем добровільно та своєчасно не повернуто орендоване приміщення у встановлений термін.

Довідкою №4-2302-1496 від 04.11.2016 р. встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 12.384,23 грн., з яких: 4.480,59 грн. борг по орендній платі за період з 01.07.2015 р. по 21.10.2015 р. та 7.903,64 грн. неустойка за період з 22.10.2015 р. по 28.01.2016 р.

Разом з тим, судом здійснено перевірку здійснених позивачем нарахувань та встановлено, що позивач нараховує неустойку починаючи з 22.10.2015 р. Проте, як вбачається з рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2015 р. (повний текст рішення складено 26.10.2014 р.) з відповідачем розірвано договір оренди та його виселено з об'єкту оренди не раніше ніж таке рішення набрало законної сили, зокрема 06.11.2015 р. Відтак, правомірним є нарахування неустойки починаючи з 06.11.2015 р. Таким чином, неустойка за період з 22.10.2015 р. по 05.11.2015 р. не може нараховуватись.

Отже, вимоги позивача про стягнення орендної плати за період з 01.07.2015 р. по 21.10.2015 р. в розмірі 4.480,59 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Додатково, суд роз'яснює позивачу, що Договір оренди діяв до 05.11.2015 р. включно, однак орендна плата у цьому позові підлягає стягненню лише за період 01.07.2015 р. по 21.10.2015 р., адже саме за вказаний період позивач просить стягнути орендну плату, вказане обґрунтовується тим, що суд не вправі виходити за межі періодів часу, які вказує позивач у позові.

Вимоги позивача про стягнення неустойки за період з 22.10.2015 р. по 28.01.2016 р. в розмірі 7.903,64 грн., є обґрунтованими частково, (за період з 22.10.2015 р. по 05.11.2015 р. повинна нараховуватись орендна плата, а позивач нараховує неустойку) та підлягають до задоволення частково в розмірі 5.766,05 грн. за період з 06.11.2015 р. по 28.01.2016 р.

Відповідно до статей 32, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: площа Галицька, будинок 15, місто Львів, Львівська область, 79008; ідентифікаційний код 25558625) 4.480,59 грн. - боргу по орендній платі, 5.766,05 грн. - неустойки та 1.140,15 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06 лютого 2017 року.

Суддя Трускавецький В.П.