Рішення № 64532432, 01.02.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 рокуСправа № 912/4306/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/4306/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровоград, м. Кропивницький

про стягнення 439 851,39 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 1079 від 08.08.2016.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровоград (надалі - КЕВ м. Кіровоград) заборгованості в сумі 439 851,39 грн, з якої: 387 798,20 грн інфляційних втрат, 26 363,35 грн - 3% річних, 25 689,84 грн пені, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Подання позову мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасного проведення розрахунків за природний газ, поставленого за договором купівлі-продажу природного газу №13/3573-БО-18 від 04.02.2013.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2016 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження в справі № 912/4306/16.

В судовому засіданні 01.02.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач в судове засідання 01.02.2017 не з'явився та витребувані документи не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідачем в судовому засіданні 14.12.2016 надано відзив на позовну заяву № 1772 від 14.12.2016, згідно якого позовні вимоги заперечено та повідомлено про те, що рішення господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/2366/14 про стягнення з відповідача заборгованості виконано, тоді як позивач таку сплату в періоді нарахування 3% річних, інфляційних та пені не враховує (а.с. 59-62).

В судовому засіданні 01.02.2017 представник відповідача підтримав поданий раніше відзив, а також подав письмове клопотання № 210 від 31.01.2017 про зменшення пені.

Позивач в судове засідання 01.02.2017 не з'явився, витребувані документи не подав, про причини вказаного суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника позивача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У зв'язку з наведеним господарський суд вважає можливим здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та за відсутності представника позивача.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані докази, наведенні в обґрунтування підстав позову, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КЕВ м. Кіровограда (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3573-БО-18 (далі по тексту - Договір, Договір № 13/3573-БО-18 від 04.02.2013), за умовами якого Продавець зобов'язався поставити Покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), далі - газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в пункті 1.2 цього Договору (а.с. 8-12).

В пункті 1.2. Договору сторонами узгоджено помісячні обсяги газу, що має бути переданий з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, який був змінений сторонами шляхом укладення додаткових угод №1 від 20.02.2013, № 2 від 23.12.2013, № 3 б/д (а.с. 16-18).

Додатковою угодою № 4 від 31.12.2013 сторони доповнили пункт 1.2. Договору об'ємами поставки газу в січні-березні 2014 та внесли зміни до Договору, встановивши термін поставки газу за Договором з 01.01.2013 по 28.02.2014 включно та передбачили наступний строк дії Договору - з 01 січня 2013 до 28.02.2014 включно у частині поставки газу, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (а.с. 19).

Згідно додатку до Договору № 13/3573-БО-18 від 04.02.2013 приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. (а.с. 13-15).

Договором встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1. Договору).

Зазначені вище та інші умови Договору № 13/3573-БО-18 від 04.02.2013 узгоджені між сторонами шляхом підписання останньої сторінки Договору та всіх його додатків і додаткових угод представниками Продавця і Покупця, які скріпленні печатками сторін Договору.

На виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач поставив на користь відповідача в період січень 2013-лютий 2014 газ на загальну суму 3 856 470,64 грн.

Викладені обставини встановлені рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.10.2014 у справі № 912/2366/14.

Як встановлено згаданим вище рішенням господарського суду Кіровоградської області, відповідач порушив зобов'язання з оплати вартості природного газу, поставленого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня 2013 - лютого 2014, здійснивши розрахунок за поставлений природний газ частково та з порушенням договірних строків розрахунку. Згідно вказаного рішення господарського суду основна заборгованість Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровоград перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" склала 572 775,15 грн, що є вартістю природного газу поставленого в зазначений вище період.

Окрім того, за вказаним вище рішенням господарського суду з КЕВ м. Кіровограда стягнуто на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 83 856,36 грн інфляційних втрат, 17 917,81 грн 3% річні та 89 103,63 грн пені, нарахованих станом по 25.06.2014 включно.

Вказане рішення набрало законної сили 24.10.2014 та на його виконання господарським судом 29.10.2014 видано відповідний наказ.

В силу приписів частини третьої ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Між тим, враховуючи те, що відповідачем порушено строки розрахунку, позивач нарахував пеню в розмірі 25 689,84 грн, 387 798,20 грн інфляційних втрат та 26 363,35 грн - 3% річних, які просить стягнути згідно поданого позову.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

При цьому, наявність судового рішення, яким вирішено питання про стягнення суми основного боргу, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, оскільки ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора законодавчо не визначено як правова підстава припинення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція неодноразово підтверджена судовою практикою Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України у справах: № 3-116гс11 від 14.11.2011, № 3-142гс/11 від 23.01.2012 та ін.).

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Крім того, сторонами в п. 7.3. Договору № 13/3573-БО-18 від 04.02.2013 передбачено, що у разі порушення Покупцем умов п. 4.1. цього Договору, який встановлює строки розрахунків за фактично переданий газ, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно поданого розрахунку позивач нараховує відповідачу пеню в загальному розмірі 25 689, 84 грн, яка становить:

- за зобов'язаннями січня 2014 за період з 26.06.2014 по 13.08.2014 на суму боргу 175 098,73 грн - 5 272,15 грн;

- за зобов'язаннями лютого 2014 за період з 26.06.2014 по 13.09.2014 на суму боргу 397 676,42 грн - 20 417,69 грн.

Вказаний розрахунок є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування 3% річних та інфляційних господарський суд господарський суд зазначає наступне.

Відповідачем, згідно поданого відзиву № 1772 від 14.12.2016 відповідач вказує, що рішення господарського суду у справі № 912/2366/14 ним виконано в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких надано для долучення до матеріалів даної справи (а.с. 59-62).

Як вбачається з наданих відповідачем платіжних доручень № 1398 від 11.11.2014 та № 1412 від 12.11.2014, КЕВ м. Кіровограда сплачено, зокрема, суму основного боргу в сумі 572 775,15 грн (а.с. 61). Вказані оплати проведено банком 17.11.2014.

Виконання відповідачем рішення господарського суду у справі № 912/2366/14 підтверджується також матеріалами виконавчого провадження № 45876713, наданих Фортечним ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області.

Однак, як слідує із наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних (а.с. 34-35), останній здійснює нарахування 3% річних з 26.06.2014 по 06.01.2016, а інфляційних з червня 2014 по листопад 2015, а отже при здійсненні вказаного розрахунку не врахував сплату боргу в повному обсязі, що згідно відмітки банку проведено 17.11.2014, тобто, включив в період часу, за який нараховано вказані нарахування, день фактичної сплати відповідачем заборгованості.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача та фактичну сплату відповідачем суми боргу, є правильним наступний розрахунок 3% річних:

- за зобов'язаннями січня 2014 - за період з 26.06.2014 по 17.11.2014 на суму боргу 175 098,73 грн - 3 % становлять 2 086,79 грн;

- за зобов'язаннями лютого 2014 - за період з 26.06.2014 по 17.11.2014 на суму боргу 397 676,42 грн - 3 % становлять 4 739,43 грн.

Всього згідно наведеного вище розрахунку загальний розмір 3% річних становить 6 826,22 грн.

У стягненні 3% річних в іншій частині господарський суд відмовляє.

Розглядаючи спір в частині стягнення інфляційних втрат господарський суд враховує норми статті 625 Цивільного кодексу України, роз'яснення, викладені у Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012, постанову пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у абзаці 3 пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (пункт 2 роз'яснення Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012).

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 387 798,20 грн, господарський суд враховує, що позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати по листопад 2015, тоді як правильним періодом нарахування є червень - листопад 2014, так як оплата проведена в листопаді 2015 після 15-го числа даного місяця.

Крім того, відповідачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за вказаний період на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередні місяць, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні".

Враховуючи викладене та рекомендації листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, є правильним наступний розрахунок інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача:

- за зобов'язаннями січня 2014 - інфляційні нарахування за період з червня 2014 по листопад 2014 на суму боргу 175 098,73 грн в розмірі 17 072,39 грн;

- за зобов'язаннями лютого 2014 - інфляційні нарахування за період з червня 2014 по листопад 2014 на суму боргу 397 676,42 грн в розмірі 38 774,06 грн.

Всього, згідно наведеного розрахунку інфляційні втрати становлять 55 846,45 грн.

Підстави для стягнення інфляційних втрат в іншій сумі відсутні.

Отже, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є правомірними в частині стягнення з КЕВ м. Кіровоград 25 689,84 грн пені, 6 826,22 грн 3% річних та 55 846,45 грн інфляційних втрат.

Разом з цим, відповідачем подано письмове клопотання про зменшення розміру пені з тих підстав, що згідно Положення КЕВ м. Кіровограда підпорядковується начальнику Південного Територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, фінансується за рахунок видатків Державного бюджету. Згідно вказаного Положення на КЕВ покладається проведення розрахунків за комунальні послуги, спожиті військовими частинами. Дані розрахунки здійснюються виключно за рахунок видатків із загального фонду Державного бюджету. Окрім того, заборгованість за відповідним договором виникла у відповідача внаслідок помилкового зазначення в платіжних дорученням іншого призначення платежу, про що відповідач дізнався лише під час розгляду справи № 912/2366/14. Також відповідач просить прийняти до уваги обставини проведення повного розрахунку та виконання рішення суду в зазначеній справі.

Дослідивши доводи відповідача щодо зменшення розміру пені, господарський суд вважає необхідним зменшити її розмір до 50 відсотків, враховуючи наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд враховує, що відповідач здійснює квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності останнього, та є державною військовою бюджетною установою і проводить розрахунки за комунальні послуги за рахунок видатків із загального фонду Державного бюджету. Як встановлено рішенням господарського суду від 06.10.2014 у справі № 912/2366/14, відповідач під час оформлення платіжних доручень при розрахунку за поставлений газ за договором № 13/3573-БО-18 від 04.02.2013 допустився помилки в зазначені призначень платежу, внаслідок чого відповідні грошові кошти було спрямовано ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на інші призначення, тоді як відповідач вважав, що розрахувався за договором. Виходячи із зазначених обставин, як зазначає відповідач, останній дізнався про наявність боргу лише під час розгляду справи № 912/2366/14 та, відповідно, не мав підтверджуючих документів для оплати боргу через Казначейську службу. Однак, після набрання рішенням господарського суду у справі № 912/2366/14 законної сили таке рішення було виконано майже в межах місячного строку, а саме платіжні доручення на його виконання оформлені 11.11.2014 та оплачені 17.11.2014.

Господарський суд вважає, що наведені вище обставини дають підстави для зменшення розміру пені, тим паче, що по рішенню господарського суду в іншій справі відповідачем сплачено не лише суму основного боргу, а й нараховані пеню, 3% річних та інфляційні втрати, а отже позивач фактично отримав певну компенсацію внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання. Тим більше, позивач не повідомляє суд про наявність будь-яких збитків внаслідок прострочення виконання зобов'язання та збільшив період нарахування 3% річних та інфляційних втрат до дати фактичної сплати, внаслідок чого компенсує прострочення оплати.

З огляду на викладене, господарський суд вважає наявними підстави для зменшення розміру пені на 50%, а отже з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 12 844,92 грн (50% від 25 689,84 грн.). У задоволені позову про стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

На підставі викладеного, розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача становить: 12 844,92 грн пені, 6826,22 грн 3% річних та 55 846,45 грн інфляційних втрат. Підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в іншій частині відсутні за наведених вище обставин.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, з огляду на положення наведеної норми та враховуючи пункт 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судовий збір покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровоград (25002, м. Кропивницький, пров. Училищний, 8, ідентифікаційний код 08541051) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 55846,45 грн інфляційних втрат, 6826,22 грн 3% річних, 12844,92 грн пені, а також 1325,44 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.02.2017.

Суддя В.В.Тимошевська