Рішення № 64532419, 31.01.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 рокуСправа № 912/4721/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 912/4721/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНСЕР"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "ВК і К"

про стягнення 760 937,61 грн.

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 , довіреність № б/н від 18.01.17;

від відповідача - участі не брали;

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНСЕР" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимогу стягнути з ОСОБА_1 підприємства "ВК і К" суму основного боргу в розмірі 675 140,79 грн., пеню в сумі 52 423,44 грн., 3 % річних у сумі 5 206,78 грн., інфляційні втрати в сумі 28 166, 60 грн. Вказана надійшла до суду 19.12.2016, вх. № 4721/17.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем умов договору поставки № 18ВС від 18.03.15 в частині оплати товару.

Ухвалою від 20.12.16 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 19.01.17 об 11:00 год, від сторін витребувано необхідні для розгляду справи документи.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, витребуваних документів не подав. Крім того, як вбачається з Витягу з ЄДР №1002011041 від 18.01.17, Приватне підприємство "ВК і К" 28.12.16 змінило місцезнаходження на: 49125, АДРЕСА_1.

Господарський суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, якщо в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

З огляду на зазначене, господарський суд Кіровоградської області дійшов висновку, що правові підстави для передачі даної справи за підсудністю Дніпропетровському господарському суду відсутні.

Ухвалою суду від 19.01.17 розгляд справи відкладено до 31.01.2017 року на 15:00 год, від позивача витребувано нові докази по справі, від відповідача повторно витребувано необхідні для розгляду спору документи.

26.01.17 на адресу суду від позивача надійшло клопотання з додатками: реєстр розрахункових документів від банку та копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, будь яких документів до суду не подав, про причини неявки та неподання документів суд не повідомив. При цьому відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, свідченням чого є витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про вручення адресату ухвали господарського суду від 19.01.17, який долучено до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом повідомлення про час і місце розгляду справи судом в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За вимогами частини третьої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу положень ст. 75 названого кодексу якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 31.01.17 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІНСЕР» (далі - ТОВ «ВІНСЕР», постачальник) в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту та Приватне підприємство «ВК і К» (далі - ПП «ВК і К», покупець) в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, було підписано Договір поставки №18 ВС від 18 березня.2015 (дала Договір).

Відповідно до п.п. 1.1 Постачальник зобовязується в порядку та на умова, визначених цим Договором, поставити продукцію, (надалі «Продукція»), а Покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити таку продукцію. Відповідно до п. 1.2 Договору Поставка продукції здійснюється партіями за заявками Покупця на підставі цього договору та Специфікацій до нього.

Згідно пп. 5.4 В разі, якщо сторони не узгодили в Специфікації порядок оплати, оплата продукції проводиться по факту поставки, тобто Покупець проводить оплату поставленої партії продукції в день поставки. Якщо поставка проведена не у банківський день, оплата поставленої партії продукції повинна бути проведена Покупцем у перший банківський день наступний за днем поставки.

Умовами Договору передбачено, а саме пп. 7.1 у випадку порушення своїх зобовязань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством України та пп. 7.3 передбачено що в разі порушення умов цього договору щодо строків поставки та оплати, винна сторона сплачує другій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент її нарахування за кожень день прострочки від суми несплати або від суми непоставленої продукції.

Відповідно до п. 8.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018. Отже договір набув чинності 18.03.2015.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками. Отже, договір є укладеним.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є Договором поставки, а прововідносини, що виникли між сторонами регулються ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до норм ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За доводами позивача ним виконано зобов'язання за довговором у повному обсязі. Проте, несплаченими залишились останні поставлені партії товару, що підтверджується наступними документами: 1) поставка 25 липня 2016 року: - видаткова накладна № РН-250702 Ввід 25.07.2016 року на суму 129600,00 грн, - товарно-транспортна накладна №ВСЛ290 від 25.07.2016 року; 2) поставка 05 серпня 2016 року: - видаткова накладна №РН-050801 від 05.08.2016 року на суму 57615,00 грн, - товарно-транспотрна накладна №ВС327 від 05.08.2016 року; 3) поставка 20 серпня 2016 року: - видаткова накладна №РН-200804 від 20.08.2016 року на суму 78120,00 грн, - товарно-транспортна накладна №ВСЛ319 від 20.08.2016 року; 4) поставка 05 вересня 2016 року: - видаткова накладна №РН-050910 від 05.09.2016 року на суму 65505,00 грн, - товарно-транспортна накладна №ВСЛ337 від 05.09.2016 року; 5)поставка 06 вересня 2016 року: - видаткова накладна №РН-060910 від 06 вересня 2016 року на суму 62230,18 грн, - товарно-транчпортна накладна №ВС380 від 06 вересня 2016 року; 6) поставка 28 вересня 2016 року: - видаткова накладна №РН-280910 від 28.09.2016 року суму 383920,00 грн, - товарно-транспортна накладна №ВСЛ372 від 28.09.2016 року. Відповідач, порушуючи строки оплати, в період з 11.10.2016 по 15.11.2016 року частково погасив заборгованість за поставку від 25 липня 2016 року. Сума такого погашення склала 101849,39 грн. Однак, досі повної вартості за цю та інші вище перелічені поставки не сплатив, чим суттєво порушує умови договору. Станом на 05.112.2016 року загальна заборгованість Відповідача за поставлену продукцію складає 675 140,79 грн.

Також в матеріалах справи міститься належним чином завірена копія акту звірки від 16.11.2016, який підписана та скріплено печатками обох сторін з якого вбачається, що зазначені позивачем суми повністю підтверджує відповідач.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до норм ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За правилами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається .

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На день вирішення спору по суті відповідач не надав суду доказів на підтвердження оплати поставленого товару на загальну суму 675 140,79 грн, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку що позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач не провів розрахунки за поставлений товар в строки передбачені умовами договорів, позивач нарахував відповідачу 5 206,78 грн 3% річних , інфляційні втрати в сумі 28 166,60 грн, пеню в сумі 52 423,44 грн, проти данних нарахувань відповідач також не заперечив, власного контрозрахунку до суду не подав.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене нарахована позивачем суми пені та 3% річних за періоди з 26.07.16 по 05.12.16, інфляційних втрат за період з 26.07.16 по 30.11.16 року є обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 11 414,07 грн. покладаються на відповідача.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі та стягує з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 675 140,79 грн, пеню у розмірі 52 423,44 грн, 3% річних у сумі 5 206,78 грн, інфляційні втрати в сумі 28 166,60 грн, а також судовий збір в сумі 11 414,07 грн.

У судовому засіданні 31.01.17 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «ВК і К» (49125, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 13745730)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНСЕР» (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кірова, б. 73/1, оф. 215 та м. Дніпропетровськ, а/с 1526; ідентифікаційний код 38715388) суму основного боргу в розмірі 675 140,79 грн, пеню в сумі 52 423,44 грн, 3% річних у сумі 5 206, 78 грн, інфляційні втрати в сумі 28 166, 60 грн, а також судовий збір в розмірі 11 414, 07 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувану.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 06.02.2017

Суддя Т. В. Макаренко