Рішення № 64532193, 31.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2017Справа №910/21901/16За позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-НАФТОГАЗРЕСУРС»

2) Державного підприємства «Національні інформаційні системи»

про зобовязання вчинити дії

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Русскіна О.В. (дов. від 14.12.16);

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - Літовченко І.В. (дов. №1085/01-01 від 18.03.16).

встановив :

29.11.2016 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-НАФТОГАЗРЕСУРС» та Державного підприємства «Національні інформаційні системи», у якому просило:

- визнати недійсним, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «АС-НАФТОГАЗРЕСУРС», договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за №210;

- зобов'язати ДП «Національні інформаційні системи» здійснити державну реєстрацію відомостей про припинення обтяжень шляхом внесення запису про припинення обтяження рухомого майна, а саме: реєстраційний номер запису: №15078719 від 12.02.2015; об'єкт обтяження: майнові права за кредитним договором №49.8.2/38/2007-КЛТ від 23.08.2007, між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк», та ПП «Нікіта-Т»; кредитним договором №49.8.3/01/2009-КЛТ від 18.02.2009, між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк», та ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин»; кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007, між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк», та ТОВ «Рені-Лайн»; кредитним договором №420 від 29.11.2005, між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк», та ВАТ «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (ВАТ «ТОДАК») до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний договір застави є недійсним, оскільки порушує норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346, постанову Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2016 порушено провадження у справі №910/21901/16, розгляд справи призначено на 20.12.2016.

12.12.2016 представник відповідача-2 через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ДП «Національні інформаційні системи», як реєстратор Державного реєстру, виконує лише механічну функцію по внесенню та виключенню до/з Державного реєстру записів про обтяження на підставах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами. При цьому він не наділений повноваженнями щодо здійснення правової оцінки відомостей, що містяться у заявах.

20.12.2016 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.12.2016, судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.01.2017.

19.01.2017 відповідач-1 через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для визнання недійсним договору застави майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованого в реєстрі за №210.

В судовому засіданні 19.01.2017, судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.01.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2017 розгляд справи відкладено на 31.01.2017.

31.01.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 31.01.2017 прибули представники позивача та відповідача-2, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача-1 в судове засідання 31.01.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 31.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

05.02.2015 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - позивач, заставодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-НАФТОГАЗРЕСУРС» (далі - відповідач-1, заставодержатель) було укладено договір застави майнових прав. Предметом договору є майнові права за кредитними договорами, що укладені заставодавцем і юридичними особами (боржники), що є його невід'ємною частиною (надалі всі вищезазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - кредитний договір). Станом на 05.02.2015 заборгованість за кредитними договорами становить 96 380 916,83 грн, в тому числі:

- кредитний договір № 49.8.2./38/2007-KЛT від 23.08.2007, укладений між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець, та ПП «Нікіта-Т» - 66 346 646,41 грн;

- кредитний договір № 49.8.3./01/2009-КЛТ від 18.02.2009, укладений між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець, та ПП «Апельсин» - 10 213 282,20 грн;

- кредитний договір № 07/26/07-КЛТ від 26.11.2007, укладений між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець, та ТОВ «Рені-Лайн» - 559 763,79 доларів США, що еквівалентно 10 075 615,55 грн за курсом НБУ на 05.02.2015;

- кредитний договір від 29.11.2005 № 420, укладений ЗАТ «Тас-Інвестбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець, та відкритим акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» - 9 745 372,66 грн.

Згідно з п. 1.2 договору, майнові права сторони за домовленістю оцінюють у сумі 96 380 916,83 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору, майнові права за договором є засобом забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за договором банківського рахунку №01/2017010-16341 від 02.04.2013 та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умови якого заставодавець зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять заставодержателю, виконувати його розпорядження щодо перерахування відповідних сум з рахунку та проводити інші операції у межах законодавства України, а також сплатити відсотки за користування ними у розмірі, передбаченому договором банківського рахунку.

Згідно з договором банківського рахунку, відповідно до виписки заставодавця по особовим рахункам заставодержателя залишок коштів на дату підписання цього договору становить 79 013 016,87 грн.

Кінцевий термін виконання основного зобов'язання - 01.04.2015 (п. 1.5 договору).

Права та обов'язки сторін наведені в розділі 3 договору застави, згідно з п.п. 3.1.4 п. 3.1 якого заставодержатель має право звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за договором банківського рахунку у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань, серед іншого, у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до п. 4.1. договору застави у разі набуття заставодержателем підстав для звернення стягнення на предмет застави відповідно до цього договору та чинного законодавства України заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави шляхом уступки права вимоги за кредитними договорами у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з п. 4.6. договору застави звернення стягнення на предмет застави відбувається у порядку, передбаченому ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до п. 4.7. договору застави у випадку, якщо в термін, визначений у п. 1.5 договору, заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізація (злиття/приєднання/виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором.

В пункті 6.3. договору зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язання за договором банківського рахунку чи настання одного з випадків з яким чинне законодавство пов'язує припинення права застави.

Постановою Національного банку України № 560/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Дельта банк» шляхом призначення куратора» від 11.09.2014 призначено куратором ПАТ «Дельта банк» ОСОБА_5 для забезпечення виконання функцій згідно з повноваженнями, визначеними положенням № 346. Кураторові Банку ОСОБА_5 надано право користуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в пункті 4.9 глави 4 розділу 4 Положення № 346.

Відповідно до постанови Національного банку України № 692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» від 30.10.2014 АТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії проблемних до 180 днів; для стабілізації діяльності позивача та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений у пункті 1 цієї постанови, запроваджено для ПАТ «Дельта Банк» такі обмеження в його діяльності, зокрема, не передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором.

Постановою Національного Банку України № 150 від 02.03.2015 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних банків, у зв'язку з чим 03.03.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 463 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ «Дельта Банк». Тимчасову адміністрацію в банку було запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015, яку в подальшому згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 продовжено до 02.10.2015.

02.10.2015 Постановою Правління Національного банку України № 664 банківську ліцензію ПАТ «Дельта Банк» відкликано та розпочато процедуру його ліквідації, а виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що спірний договір застави є недійсним, оскільки порушує норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346, постанову Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до пункту 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК України господарський суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству.

У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Як зазначалося вище, Постановою Національного банку України № 560/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Дельта банк» шляхом призначення куратора» від 11.09.2014 призначено куратором ПАТ «Дельта банк» ОСОБА_5 для забезпечення виконання функцій згідно з повноваженнями, визначеними положенням № 346. Кураторові Банку ОСОБА_5 надано право користуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в пункті 4.9 глави 4 розділу 4 Положення № 346.

Відповідно до постанови Національного банку України № 692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" від 30.10.2014 АТ "Дельта Банк" було віднесено до категорії проблемних до 180 днів; для стабілізації діяльності позивача та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений у пункті 1 цієї постанови, запроваджено для ПАТ «Дельта Банк» такі обмеження в його діяльності, зокрема, не передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

В ст. ст. 2, 6 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема: віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв: 1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів; 2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк; 3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; 4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів; щодекади - два і більше разів; 4 1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України; 5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку; 6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов'язаними з банком особами.

Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов'язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до пунктів 4.8 та 4.9. Постанови Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 про застосування Національним банком України заходів впливу (в редакції чинній на момент призначення куратора) куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації, що надається банком до Національного банку, та/або перебуваючи безпосередньо в банку.

Відповідно до п.п.5.1, 5.3, 5.6 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України №346 від 17.08.2012 (в редакції від 26.01.2015 року, чинній на момент укладення оспорюваного договору), Національний банк має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, та/або в разі наявності хоча б однієї з ознак, перелічених в п. 5.1.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що постанови правління Національного банку України №560/БТ від 11.09.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом призначення куратора" та №692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом і є обов'язковими для виконання.

Отже на момент укладення оспорюваного правочину діяльність позивача була обмежена Національним банком України постановами №560/БТ від 11.09.2014 та №692/БТ від 30.10.2014 і укладення, зокрема, договорів застави після 30.10.2014 мали бути погоджені з куратором.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України в постановах від 04.05.2016 у справі № 910/21378/15, від 15.11.2016 у справі №910/1209/16 та від 08.12.2016 у справі №910/1208/16.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що оспорюваний правочин було погоджено з куратором банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію у позивача запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку

Згідно з ч. 2. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Таким чином, статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженій особі Фонду надано право перевіряти правочини (у тому числі договори), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, однак лише з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

На підставі наданих їй повноважень Уповноважена особа Фонду протоколом № 60 від 24.09.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" № 67 від 11.03.2015, виявила, що договір застави майнових прав від 05.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстрованим № 210, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «АС-НАФТОГАЗРЕСУРС», є нікчемним з підстав, передбачених п.п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

09.10.2015 позивач повідомив відповідача-1 про нікчемність договору застави майнових прав, укладеного 05.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «АС-НАФТОГАЗРЕСУРС».

Згідно з частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

В пункті 2.5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Таким чином, оскільки сам факт укладення договору застави майнових прав суперечить Постанові НБУ № 692/БТ, то в даному випадку наявні підстави для визнання укладеного між сторонами договору застави від 05.02.2015, як нікчемного правочину, недійсним, з урахуванням спору між сторонами щодо правомірності вчинення правочину без погодження з Національним банком України.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, визнано судом недійсним.

Відповідно до п. 12.3. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. № 346 (у редакції від 27.01.2015) рішення Правління НБУ про віднесення банку до категорії проблемних має містити, зокрема, обмеження у діяльності банку.

Оскільки під господарською компетенцією розуміється сукупність певних господарських прав та обов'язків, то обмеження права юридичної особи, яка є суб'єктом господарювання, на здійснення певної діяльності, зокрема, укладення певних договорів, з юридичної точки зору є обмеженням господарської компетенції такої юридичної особи.

Тобто, незалежно від того, чи вважати постанову Правління Національного банку України від 30.10.2015 №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, в п.1 цієї постанови було встановлене чітке обмеження господарської компетенції позивача, а саме неможливість укладати такі договори, як спірний Договір застави, без погодження з куратором банку.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не мав права укладати договір застави без погодження з куратором банку, такий договір слід вважати укладеним з порушенням банком його господарської компетенції, що є підставою для визнання його недійсним згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача-1, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-НАФТОГАЗРЕСУРС» (36020, Полтавська область, м. Полтава, вул. Жовтнева, буд. 19, код 37959056), договір застави майнових прав від 05.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за №210.

3. Зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вул. Артема (Січових Стрільців), 73, код 39787008) здійснити державну реєстрацію відомостей про припинення обтяжень шляхом внесення запису про припинення обтяження рухомого майна, а саме: реєстраційний номер запису: №15078719 від 12.02.2015; об'єкт обтяження: майнові права за кредитним договором №49.8.2/38/2007-КЛТ від 23.08.2007, між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк», та ПП «Нікіта-Т»; кредитним договором №49.8.3/01/2009-КЛТ від 18.02.2009, між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк», та ПП «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин»; кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007, між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк», та ТОВ «Рені-Лайн»; кредитним договором №420 від 29.11.2005, між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк», та ВАТ «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (ВАТ «ТОДАК») до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-НАФТОГАЗРЕСУРС» (36020, Полтавська область, м. Полтава, вул. Жовтнева, буд. 19, код 37959056) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020) 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 06.02.2017.

Суддя В.О. Демидов