Рішення № 64532126, 30.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017

Справа №910/22239/16

За позовом Публічне акціонерне товариство "Володимир-Волинська птахофабрика"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім харчових технологій"

про стягнення 115 875,23 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача не з?явився

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство “Володимир-Волинська птахофабрика” (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім харчових технологій" про стягнення 115 875,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22239/16 та призначено розгляд на 13.01.2017.

В судове засідання 13.01.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав додаткові матеріали по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини відсутності суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв’язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 13.01.2017 відкладено розгляд справи на 30.01.2017.

В судове засідання 30.01.2017 представники сторін не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 30.01.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Було винесено рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено Договір поставки №К (ВМС)-27, відповідно до якого постачальник зобов’язується передавати у власність покупцю товар (продукцію виробництва ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика»: м'ясо бройлера та субпродукти в асортименті та кількості) згідно накладних у відповідності до узгоджених сторонами замовлень, а покупець зобов’язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору. Товар передається покупцю – частинами (партіями). Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній.

Згідно п. 1.5 Договору, ціна за одиницю товару погоджується сторонами додатково та підтверджується видатковими документами на одержання товару. Ціна товару включає податки та обов’язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Вартість кожної партії, в т.ч. ПДВ -20% , що передається, узгоджується сторонами в кожному випадку додатково і підтверджується у виданому постачальником пакеті видаткових документів на товар. ( п. 1.6 Договору)

Сторони в пункті 3.2.3 Договору погодили, що покупець зобов’язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість товару згідно розділу 4 даного договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 3 календарних днів, з моменту завантаження товару в автотранспорт покупця або отримання на складі покупця. Розрахунки за товар здійснюються в українській національній валюті – гривнях. Вид розрахунків – безготівковий. Форма розрахунків – платіжне доручення. Датою оплати за товар визнається дата фактичного надходження коштів на рахунок постачальника.

Згідно п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється в строк, погоджений сторонами при прийняті замовлення. Доставка товару здійснюється транспортом постачальника або покупця за домовленістю сторін.

Датою поставки партії товару постачальником та датою отримання партії товару покупцем є дата підписання сторонами відповідної накладної про приймання-передачу. Перехід права власності н6а товар відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами накладних. ( п. 5.3 Договору)

Згідно п.6.1-6.2 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015, але в будь-якому випадку до моменту повного і належного його виконання. Дія Договору продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення дії договору.

Позивач відповідно до видаткових накладних №33487 від 23.06.2016 , №33146 від 22.06.2016, №32933 від 21.06.2016 передав товар, а представник відповідача прийняв, проте не було здійснено оплату вартості товару.

Позивач зазначив, що виконав зобов’язання за Договором належним чином, проте відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за Договором, оскільки не здійснив оплату .

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Крім суми основної заборгованості в розмірі 98780,45 грн. позивач просить стягнути із відповідача в зв’язку із неналежним виконанням зобов’язань за Договором інфляційні втрати в розмірі 4148,78 грн., пеню в розмірі 11119,24 грн. та 5% річних в розмірі 1826,76 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 3 календарних днів, з моменту завантаження товару в автотранспорт покупця або отримання на складі покупця.

Доказів оплати відповідачем поставленого товару матеріали справи не містять.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вище зазначене суд приходить до висновку що позовна вимога позивача стосовно стягнення основної заборгованості в розмірі 98780,45грн. підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов’язання взяті за Договором належним чином, оскільки не здійснив оплату в установлений строк, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Сторони погодили відповідно до п. 7.4 Договору, у випадку прострочення платежу за товар покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штрафну неустойку (пеню) в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки до моменту повного розрахунку за товар , але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку що вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 11119,24 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути 5% річних в розмірі 1826,76 грн., інфляційні втрати в розмірі 4148,78 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору , сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару постачальник має право вимагати від покупця оплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та сплати процентів за користування грошовими коштами в розмірі 5% річних, що нараховується на прострочену суму за кожен день прострочки, поряд із сплатою штрафних санкцій згідно розділу 7 даного договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1826,76 грн. – 5% річних (за обґрунтованими розрахунками) та 4148,78 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім харчових технологій» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 32597173) на користь Публічного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика» ( 44700, Волинська область, Володимир-Волинський район, с. Федорівка, ідентифікаційний код 00851376) 98780 (дев’яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 45 коп. основної заборгованості, 11 119 (одинадцять тисяч сто дев’ятнадцять) грн. 24 коп. пені, 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 76 коп. річних відповідно до пункту 4.2 Договору, 4148 (чотири тисячі сто сорок вісім) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 1879 (одну тисячу вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 60 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.02.2017

Суддя Мельник В.І.