Рішення № 64532097, 07.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016Справа №910/9840/16

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 50 874,76 грн

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Замкова М.О., за довіреністю;

від відповідача: Іванкіна Ю.Б., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про стягнення 50 874,76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2016 було порушено провадження у справі № 910/9840/16, розгляд справи призначено на 06.07.2016.

29.06.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 06.07.2016 представники сторін з'явились, представник відповідача суду відзив на позов.

У судовому засіданні 06.07.2016 судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 20.07.2016.

У судове засідання 20.07.2016 представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 20.07.2016 судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 31.08.2016.

11.08.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові заперечення на відзив відповідача.

У судове засідання 31.08.2016 представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 31.08.2016 судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 07.09.2016.

05.09.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 07.09.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 07.09.2016 з'явився, надав суду пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши у судовому засіданні 07.09.2016 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. п. 3.10, 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Проаналізувавши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов до висновку про те, що вказана заява не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2014 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (далі - позивач, газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір на розподіл природного газу № 14-113-ТБ (далі - Договір ), відповідно до умов якого газорозподільне підприємство зобов'язується у лютому 2014 року надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору він набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склались з 01 лютого 2014 року і діє в частині надання послуг до 28 лютого 2014 року, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим Договором. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В подальшому між сторонами були укладені 5 Додаткових угод до Договору, якими було визначено обсяг транспортування природного газу газорозподільними мережами за місяцями.

Позивач зазначає суду про те, що надав відповідачу послуги з розподільними мережами природного газу до межі балансової належності об'єктів відповідача, згідно з умовами Договору за період лютий 2014 - жовтень 2015, проте відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати за надані позивачем послуги виконував неналежним чином, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 6 289,81 грн, інфляційні втрати в розмірі 45 465,31 грн.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає суду наступне:

- кожного дня надходили кошти на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та відповідно встановленого НКРЕ алгоритму вони автоматично кожного дня розподілялись між учасниками дії господарських відносин;

- всі кошти, отримані від Компанії за послуги з транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зараховувалися в рахунок погашення існуючої заборгованості;

- НКРЕКП затверджувала відсоток розподілу коштів, контролювала їх надходження та розрахунки Компанії за надані їй послуги;

- Компанія не могла порушувати вимоги законодавства та вплинути на дію алгоритму;

- ПАТ "Чернівцігаз" не зверталося до НКРЕКП щодо застосування коригувального коефіцієнту до нормативу перерахування коштів ПАТ "Чернівцігаз" (п.2.23 та п.2.25 Постанови НКРЕ від 02.08.2012 № 1000);

- позивач не звернувся до позивача з претензією;

- свої зобов'язання відповідач виконав в повному обсязі.

При цьому, відповідач надав суду контррозрахунок позовних вимог, з яким фактично погодився позивач, зменшивши розмір позовних вимог.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. п. 5.3, 5.5, 5.6 Договору розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період переоплати, визначений сторонами в Договорі. Остаточний розрахунок за надані послуги у звітному місяці проводиться замовником до двадцятого числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Позивач в якості доказів наявності у відповідача заборгованості за спожиті за Договором послуги надав суду копії Актів наданих послуг з транспортування газу за спірний період, підписані обома сторонами Договору та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача, та належним чином засвідчені копії банківських виписок по особовому рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідач виконував умови Договору в частині оплати за спожиті послуги невчасно.

Підписані відповідачем Акти наданих послуг з транспортування газу за спірний період є доказом факту прийняття відповідачем послуг, наданих позивачем, а тому відповідач був зобов'язаний їх оплатити у відповідності до умов Договору, а саме п. п. 5.3, 5.5, 5.6.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по його особовому рахунку є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині сплати за надані позивачем послуги, в розумінні статей 33, 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, передбаченого для нього, як для замовника, за Договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова № 14) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Пунктом 1.3 Постанови № 14 передбачено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З аналізу вищезазначених положень Цивільного кодексу України та Постанови № 14, єдиною підставою для стягнення з відповідача 3% та інфляційних втрат є порушення ним грошового зобов'язання, таким чином, враховуючи те, що позивачем було належним чином доведено суду факт порушення відповідачем умов Договору в частині строків здійснення оплати за надані позивачем послуги, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Доводи відповідача щодо того, що позивач не звернувся до відповідача із претензією до уваги суду не беруться, з огляду на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином досудове врегулювання спорів, передбачене умовами Договору є лише правом позивача, в даному випадку, а не обов'язком, а тому невиконання ним даної умови Договору не тягне за собою жодних наслідків при розгляді даної справи судом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що позивачем вірно визначені розмірі вказаних показників.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 50 874,76 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код: 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (58009, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. Винниченка, будинок 9А; ідентифікаційний код: 03336166) 3% річних в розмірі 6 143 (шість тисяч сто сорок три) грн 93 коп., інфляційні втрати в сумі 44 730 (сорок чотири тисячі сімсот тридцять) грн 83 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Повне рішення складено 12.09.2016.

Суддя О.В. Нечай