Рішення № 6453189, 03.09.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.09р. Справа № 9/322-08 За позовом Обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго", м.Дніпропетровськ до Відповідача -1- Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

до Відповідача -2- Дніпропетровська міська рада, м.Дніпропетровськ

про стягнення 2 962 894 грн. 92 коп.

Суддя Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання- спеціаліст Бобир Ю.В.

Представники:

Від позивача – Устименко Д.О., представник, довіреність № 01-09/06 від 19.01.09р.

– Хмара Є.А., представник, довіреність № 01-09/05 від 19.01.09р.

Від відповідача-1 – представник не з’явився

Від відповідача-2 – представник не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

ОКП "Дніпротеплоенерго" звернулось у жовтні 2008 року із позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та до Дніпропетровської міської ради, в якому просить господарський суд стягнути з обох відповідачів солідарно на свою користь суму різниці між установленими цінами (тарифами) для ОКП "Дніпротеплоенерго" на постачання теплової енергії для бюджетних установ та інших юридичних осіб та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво (надання) у розмірі 2962894,92 грн. за період з 01.01.2006р. по 01.03.2008р. В обґрунтування своїх вимог посилається на пп. 4, 5, 6 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ст. 20 Закону України „Про теплопостачання”, ст. 191 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України „Про ціни та ціноутворення”.

У додаткових поясненнях у справі від 22.01.2009р. Позивач вказує, що оскільки встановлення тарифів на теплову енергію для споживачів, які знаходяться у межах території певної територіальної громади, належить до повноважень виконавчих комітетів, які у свою чергу з виконавчими органами місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради), здійснюють функції від імені та в інтересах відповідної територіальної громади, тому, оскільки ОКП "Дніпротеплоенерго" надає послуги з теплопостачання тільки споживачам, розташованим на території територіальної громади міста Дніпропетровська, то саме Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради наділений повноваженням встановлювати тарифи на теплову енергію. Вказує, що за період з 2006 року по 2008 роки ОКП "Дніпротеплоенерго" неодноразово зверталось до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради щодо затвердження тарифів на послуги з теплопостачання, що підтверджується відповідним Переліком звернень в матеріалах справи, проте у зв'язку із зволіканням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради щодо прийняття рішення по підвищенню тарифів, ОКП "Дніпротеплоенерго" понесло зазначені збитки.

Заявою від 24.12.2008р. Позивач збільшив та уточнив свої позовні вимоги і просить стягнути на свою користь з Відповідачів солідарно збитки у загальній сумі 3304330,06 грн. за період з 01.01.2006р. по 01.11.2008р., яка складається із суми 510488,80 грн. збитків за період з 01.01.2006р. по 31.12.06р., суми 1499809,08 грн. збитків за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. та суми 1294032,16 грн. збитків за період з 01.01.2008р. по 31.10.2008р.

Заявою від 06.02.2009р. Позивач остаточно уточнив свої позовні вимоги (шляхом подання позовної заяви у новій редакції в порядку ст. 22 ГПК України). В обґрунтування змінених позовних вимог вказує, що підприємство ОКП „Дніпротеплоенерго” є природною монополією, тому ціна (тариф) на теплову енергію, що ним виробляється, транспортується і постачається є предметом регулювання відповідними органами, які мають на це відповідні повноваження. Вказує на те, що оскільки ОКП „Дніпротеплоенерго” надає послуги з теплопостачання тільки споживачам, розташованим на території територіальної громади міста Дніпропетровська, то саме Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради наділений повноваженням встановлювати тарифи на теплову енергію для цього підприємства. Вказує, що з 19.02.2002р. до 16.10.2006р. діяли тарифи, встановлені рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.02р. №2077. Посилається на те, що починаючи з 16.01.2006р. підприємство активно зверталось до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради з проханнями розгляду та встановлення нових тарифів на послуги з теплопостачання, що було обумовлено зростанням цін на газ та електроенергію протягом 2002-2006 років. (звернення від 16.01.2006р., від 21.04.2006р., від 11.05.2006р.), однак лише 16.10.2006р. Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради своїм рішенням за №3712 встановив та затвердив нові тарифи. Звертає увагу також на те, що нові тарифи, встановлені та затверджені рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.10.2006р. за №3712 не поширюються на минулий час, тому збитки, які зазнало підприємство за минулий час з 01.01.2006р. по 01.10.2006р. таким чином відшкодовані не були. Вказує, що в подальшому підприємство також зверталось до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (звернення від 09.01.2007р., 23.08.2007р., 29.11.2007р., 15.01.2008р.) з проханням переглянути та затвердити нові тарифи на послуги теплопостачання, відповідно до економічно обґрунтованих планових витрат підприємства на їх виробництво, що підтверджується відповідними висновками, зробленими Державною інспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.2006р. №955. Однак нові тарифи було встановлено лише рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 25.02.008р. №450. В подальшому Позивач також звертався до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (звернення від 13.05.2008р., 04.06.2008р., 11.08.2008р.) з проханням переглянути та затвердити нові тарифи на послуги теплопостачання, відповідно до змінених економічно обґрунтованих планових витрат підприємства на їх виробництво, але такі його вимоги були залишені без розгляду. У наведених в уточненій позовній заяві розрахунках Позивач обґрунтовує розмір різниці, яка виникла у спірному періоді між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами підприємства, загальний розмір якої складає 3304330,06 грн. Вважає, що у разі належного виконання зобов’язання виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради по своєчасному встановленню тарифів на теплопостачання Позивач, як управнена сторона не понесло би додаткових витрат, до складу яких входить додаткова вартість матеріалів (газ, електроенергія), витрат на збільшення мінімальної заробітної плати тощо, що відповідно не спричинило би збитків Позивачеві. Вказує, що відповідно до п. 8 ст. 78 Господарського кодексу України, збитки завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування , підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду. Просить стягнути на свою користь безпосередньо з Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради суму завданих збитків у розмірі 3304330,06 грн. за період з 01.01.2006р. по 31.10.2008р.

Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради (Відповідач-1) позовні вимоги Позивача відхиляє повністю. В обґрунтування своїх заперечень на позов Відповідач-1 вказує, що порядок формування та затвердження тарифів/цін на житлово-комунальні послуги, як це встановлено у п.п. 1, 2, 3, 4 та 8 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, визначає Кабінет Міністрів України. Зазначає, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку, а органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженими розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Звертає увагу на те, що у разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов’язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету. Щодо органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які своїми рішенням установлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), то згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, ці органи зобов’язані відшкодувати суб’єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених коштів за рахунок коштів відповідних бюджетів. Вважає, що відповідно до наведених вище норм чинного законодавства відшкодування різниці тарифу та економічно обґрунтованими витратами Позивача на виробництво теплової енергії може бути лише на тарифи, які були затверджені: по-перше, відповідно до Порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; по-друге, при умові затвердження тарифу, а не його погодження та по-третє, при умові затвердження тарифу нижчим від розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво цих послуг. Зазначає також, що Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. №955. Вказує що здійснені Позивачем на підставі вищевказаного Порядку розрахунки були надані на погодження 27.09.2006р. та були погоджені рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.10.2006р. за №3712. Звертає увагу, що тарифи були погоджені на підставі розрахунків, виконаних самим Позивачем, згідно з якими рентабельність виробництва передбачалась на рівні 12,12%, в тому числі для бюджетних споживачів рентабельність складала - 30,27%, а для інших споживачів – 23,15%. Вважає, що у разі, якщо після погодження тарифів у Позивача збільшилися витрати на виробництво зазначених послуг, що призвело до збитків, він мав можливість, відповідно до ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” здійснити розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подати їх на затвердження виконкомом в установленому законодавством порядку. Однак, Позивач надав розрахунки для коригування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії для бюджетних та інших споживачів лише 15.01.2008р. листом №0040, на підставі яких рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 25.02.2008 №450 нові тарифи були затверджені з 01.03.2008р. Крім того звертає увагу на те, що до непередбачуваних витрат Позивача призвели зміни цін/тарифів на газ та електроенергію, тобто ціни/тарифи змінені центральними органами виконавчої влади, а не виконкомом, а тому, відповідно до ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” відшкодування в повному обсязі збитків, зумовлених такими змінами, повинні здійснюватися центральні органи виконавчої влади протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету. Враховуючи вищевикладене просить у позові відмовити у повному обсязі.

Дніпропетровська міська рада (Відповідач-2) позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що не порушувала права Позивача в частині встановлення тарифів на постачання теплової енергії для бюджетних установ і інших юридичних осіб, так як рішення про погодження тарифів вказаному підприємству міською радою не приймалися. Вказує у відзиві на позов, що ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ст. 9 Закону України „Про ціни і ціноутворення” та ст. 13 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги здійснюється органами місцевого самоврядування. Зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Вказує, що згідно ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження в частині встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Звертає увагу на те, що відшкодування різниця між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з відповідного місцевого бюджету здійснює орган, що їх затвердив (п. 4 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ст. 9 Закону України „Про ціни і ціноутворення”) і лише у разі затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Просить у повному обсязі відмовити Позивачу в позові до Дніпропетровської міської ради зважаючи на те, що тарифи на постачання теплової енергії для бюджетних установ і інших юридичних осіб міською радою Позивачу не погоджувались.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 16.12.2008р. до 24.12.2008р., з 20.02.2009р. по 27.02.2009р., згідно ст. 77 Господарського процесуального України.

Розгляд справи зупинявся з 27.02.2009р. по 17.08.2009р. на час проведення у справі судової економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2009р. після повернення справи разом із висновком судової економічної експертизи провадження у справі було поновлено.

В судовому засіданні 02.09.2009р. за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, які були присутні у минулих судових засіданнях, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

На підставі рішення Дніпропетровської обласної ради „Про утворення обласного комунального підприємства „Дніпротеплоенерго” № 213-10/ХХІІІ від 31.03.2000р. було здійснено реорганізацію Дніпропетровського державного комунального підприємства „Облтепломережа” і виробничого підприємства по теплопостачанню Жовтневого району „Теплоенерго”, заснованих на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, шляхом їх злиття і утворено обласне комунальне підприємство „Дніпротеплоенерго” (надалі Позивач або ОКП „Дніпротеплоенерго”).

Основним видом діяльності Позивача є виробництво та розподілення теплової енергії, тому Позивач є суб’єктом правовідносин, на які поширюється положення Закону України "Про теплопостачання" як на теплогенеруючу, теплотранспортуючу та теплопостачальну організацію, статтею 1 якого встановлено, що теплопостачанням (постачанням теплової енергії) є сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Позивача було утворено на базі відокремленої частини комунальної власності, до якої відносяться наступні об’єкти, наявність та місцезнаходження яких підтверджується довідкою № 0061 від 22.01.2009р. та картою-схемою:

1.          Будова котельної по вул. Фучика, 30т;

2.          Будова котельної по вул. Фучика, 12;

3.          Будова котельної по вул. Робоча, 24

4.          Будова котельної по вул. Кірова, 2;

5.          Будова котельної по вул. Жовтнева, 14;

6.          Будова котельної по вул. Аеродром, 1;

7.          Будова котельної по вул. Аеродром, 2;

8.          Вбудована котельна по вул. Гончара, 23;

9.          Вбудована котельна по вул. Шевченко, 8;

10.          Вбудована котельна по вул. Гоголя, 17;

11.          Будова котельної по вул. Набережна Леніна, 6;

а також трубопровідні мережі.

Постачання теплової енергії Позивач здійснює на підставі цивільно-правових угод (договорів) укладених між ОКП „Дніпротеплоенерго” та споживачами теплової енергії: фізичними та юридичними особами, що підтверджується переліком житлових будинків, які отримують послуги з опалення та гарячого водопостачання від котелень ОКП „Дніпротеплоенерго” в матеріалах судової справи.

Отже, оскільки місцем знаходження споживачів Позивача та місцем розташування усіх його виробничих та транспортуючих об’єктів є територія територіальної громади міста Дніпропетровська, споживачами послуг з теплопостачання, що надаються Позивачем є територіальна громада міста Дніпропетровська.

Через технічні особливості вироблення, транспортування та постачання теплової енергії, які унеможливлюють створення конкуренції на території, на якій знаходиться вищезазначена відокремлена частина комунальної власності, на базі якої було утворено ОКП „Дніпротеплоенерго”, Позивач є природною монополією та відповідно підпадає під дію Закону України „Про природні монополії”.

Як вбачається із положень ст. 8 та ст. 9 Закону України „Про природні монополії” ціна (тариф) на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається є предметом регулювання відповідними органами, що мають на це відповідні повноваження.

Зазначена норма кореспондується із нормою ст. 9 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, відповідно до якої, державні регульовані ціни і тарифи, встановлюються на послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище.

Статтями 15, 20 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що державне регулювання діяльності в сфері теплопостачання провадиться у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії (та інші складові собівартості послуги з теплопостачання) та інших витрат.

На підставі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та Законами України.

Відповідно до п.1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” представницькими органами відповідних територіальних громад, які здійснюють від їх імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України, є органи місцевого самоврядування –сільські, селищні, міські ради.

Згідно до п.3 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених законодавством.

На підставі п.1 ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх виконавчі комітети.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про теплопостачання”, до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Отже, встановлення тарифів на теплову енергію для споживачів, які знаходяться у межах території певної територіальної громади належить до повноважень виконавчих комітетів, які у свою чергу є виконавчими органами місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради), які здійснюють функції від імені та в інтересах відповідної територіальної громади.

Як встановлено вище, Позивач надає послуги з теплопостачання тільки споживачам, розташованим на території територіальної громади міста Дніпропетровська, а тому саме Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради (далі –Відповідач) наділений повноваженням затверджувати тарифи на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається цим підприємством.

Так рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради „Про затвердження граничних рівнів тарифів на послуги з теплопостачання, які надаються комунальними підприємствами міста” від 19.02.2002р. за № 2077 було встановлено граничний рівень тарифів (як вводяться в дію з 15.10.2002р.) на послуги з теплопостачання на рівні 80 грн. за 1 Гкал теплової енергії для бюджетних організацій та 85 грн. за 1 Гкал теплової енергії для інших споживачів, які діяли до 16.10.2006р. –дати прийняття виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради рішення „Про тарифи на теплопостачання” від 16.10.2006р. за №3712.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради „Про тарифи на теплопостачання” від 16.10.2006р. за №3712, було встановлено тарифи на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається для підприємств, у тому числі для Позивача у розмірі:

-           171,00 грн. за 1 Гкал теплової енергії для населення;

-          251,77 грн. за 1 Гкал теплової енергії для бюджетних організацій

-          251,77 грн. за 1 Гкал теплової енергії для інших споживачів.

Ці тарифи у свою чергу діяли до 25.02.2008р. –до дати прийняття наступного рішення виконавчи комітетом Дніпропетровської міської ради „Про затвердження тарифів на теплову енергію” від 25.02.2008р. №450, яким було затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається підприємствами комунальної власності міста споживачам міста, у тому числі ОКП „Дніпротеплоенерго”.

Таким чином, тривалий час з 19.02.2002р. по 16.10.2006р. та по 25.02.2008р. тарифи на теплову енергію для Позивача залишались незмінними, у той час як на протязі спірного періоду вартість природного газу та електричної енергії неодноразово підвищувалась.

Відповідно до п. 12 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №955 від 10.07.2006р. (надалі також Порядок формування тарифів), використання природного газу (як палива) для виготовлення теплової енергії включається до складу прямих матеріальних витрат.

Крім використання палива (газу) до складу прямих матеріальних витрат включаються також витрати на використання електроенергії.

Отже, такі прямі матеріальні витрати як на закупівлю газу та оплату електроенергії, обов'язково входять до складу собівартості теплової енергії.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання”, тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання”, тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням установлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання”, у разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Починаючи з 16.01.2006р. Позивач неодноразово звертався до Відповідача-1 з проханням розгляду та встановлення йому нових тарифів на послуги з теплопостачання (копії листів № 18 від 16.01.2006р., № 221 від 21.04.2006р., № 240 від 11.05.2006р. в матеріалах судової справи). Ці звернення щодо перегляду тарифів на теплопостачання були обумовлені підвищенням цін на природний газ та електроенергію, оскільки чинні на час звернення тарифи на послуги з теплопостачання, які надає Позивач, були введені в дію в 2002 році та не враховували зростання цін на газ та електроенергію протягом 2002-2006 років.

До вказаних звернень Позивача додавались калькуляції для визначення ціни на теплову енергію по ОКП „Дніпротеплоенерго” відповідно до яких фактична собівартість 1 Гкал теплової енергії складає:

- за станом на січень 2006 року (відповідно до планової собівартості виробництва теплової енергії по договору з ДП „Газ-Тепло” НАК „Нафтогаз України”) на теплопостачання для бюджетних організацій –79,07 грн.; на теплопостачання для інших організацій –119,22 грн.;

- за станом на квітень 2006 року на теплопостачання для бюджетних організацій –120,86 грн.; на теплопостачання для інших організацій –194,65 грн.;

- за станом на травень 2006 року на теплопостачання для бюджетних організацій –122,50 грн.; на теплопостачання для інших організацій –196,29 грн.;

Однак, лише рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради „Про тарифи на теплопостачання” від 16.10.2006р. за №3712, було встановлено тарифи на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається для підприємств, серед яких є ОКП „Дніпротеплоенерго”, які для Позивача були затверджені у розмірі:

-          171,00 грн. за 1 Гкал теплової енергії для населення;

-          251,77 грн. за 1 Гкал теплової енергії для бюджетних організацій

-          251,77 грн. за 1 Гкал теплової енергії для інших споживачів.

Таким чином, згідно розрахунків Позивача, собівартість 1 Гкал теплової енергії, що вироблялась цим підприємством, на 2006 рік для всіх категорій споживачів була у більшому розмірі ніж встановлено вищевказаним рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2002р. за № 2077, що призвело до збиткової діяльності Позивача.

Прийнявши Рішення за № 3712 від 16.10.2006 року Відповідач-1 затвердив для Позивача тарифи на теплопостачання для споживачів, які будуть споживати теплову енергію та сплачувати за новими тарифами у майбутньому (після прийняття рішення), оскільки нові тарифи не поширюються на минулий час. При цьому збитки, які зазнав Позивач за минулий час з 01.01.2006р. по 01.10.2006р., Відповідачем-1 Позивачу відшкодовані не були.

Згідно з розрахунками Позивача, які подані до матеріалів справи, розмір понесених ним збитків за період з 01.01.2006р. по 16.10.2006р. становить 503203,77 грн., а за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. становить 510488,80 грн. та складається із суми різниць у витратах на природний газ на теплопостачання для бюджетних організацій та інших організацій та різниць у витратах на електроенергію на теплопостачання для бюджетних організацій та інших організацій.

Таким чином, з моменту прийняття Відповідачем-1 Рішення №2077 від 19.02.2002 року, враховуючи на наведені вище положення ч. 4 ст. 9 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, ч. 4 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ч. 6 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” у Позивача, з’явилось право на звернення до Відповідача-1, як до органу, який встановив вищезазначений тариф, з вимогою відшкодувати Позивачеві різницю між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з теплопостачання.

09.01.2007 року Позивач звернувся до Відповідача-1 з проханням переглянути та затвердити тарифи на послуги теплопостачання (копія листа № 15 від 09.01.2007 року в матеріалах судової справи). Це звернення щодо перегляду тарифів на теплопостачання було обумовлено підвищенням цін на природний газ та електроенергію з 01.01.2007 року (з січня по липень 2007 року ціна на природний газ складала 991,68 грн./тис. м куб.). До даного звернення Позивачем було додано калькуляцію для визначення ціни на теплову енергію по ОКП „Дніпротеплоенерго”, відповідно до якої з урахуванням усіх планових витрат на надання послуг з теплопостачання, собівартість 1 Гкал теплової енергії, при ціні на природний газ на рівні 991,68 грн./тис. м куб. та електричної енергії на рівні 0,3850 грн/кВт на теплопостачання для бюджетних інших організацій складає 255,21 грн. Однак це звернення Позивача Відповідачем-1 задоволено не було.

23.08.2007 року Позивач знову звернувся до Відповідача-1 з проханням переглянути та затвердити тарифи на послуги теплопостачання (копія листа № 750 від 23.08.2007 року в матеріалах судової справи). Це звернення щодо перегляду тарифів на теплопостачання від 23.08.2007 року також було обумовлено підвищенням цін на природний газ та електроенергію (з липня по грудень 2007 року ціна природного газу складала 1020,84 грн./тис. м куб). Враховуючи на вимоги ч.3 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання, при зверненні до Відповідача-1 Позивач надав розрахунок, виконаний за методикою, встановленою Порядком формування тарифів, а також додав Висновок №4/6-5/2174 від 22.08.2007р. щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, який був зроблений Державною інспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006р.). Крім того, до даного звернення було додано калькуляцію для визначення ціни на теплову енергію по ОКП „Дніпротеплоенерго”. Відповідно до цих документів собівартість 1 Гкал теплової енергії, що вироблялась Позивачем, при ціні на природний газ на рівні 1020,84 грн./тис. м куб. та електричної енергії на рівні 0,4194 грн./кВт складає: на теплопостачання для бюджетних організацій –243,37 грн.; на теплопостачання для інших організацій –249,25 грн. Однак і це звернення Позивача Відповідачем-1 задоволено не було.

29.11.2007 року Позивач в черговий раз звернувся до Відповідача-1 з проханням переглянути та затвердити тарифи на послуги теплопостачання (копія листа № 1005 від 29.11.2007р. в матеріалах судової справи). При цьому Позивачем був наданий розрахунок, а також було додано Висновок №4/6-5/3306 від 28.11.2007р. щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, який було зроблено Державною інспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 955 від 10.07.2006р.). Крім того, до даного звернення було додано калькуляцію для визначення ціни на теплову енергію по ОКП „Дніпротеплоенерго”. Відповідно до цих документів собівартість 1 Гкал теплової енергії, при ціні на природний газ на рівні 1020,84 грн./тис. м куб. та електричної енергії на рівні 0,4482 грн./кВт складає: на теплопостачання для бюджетних організацій –234,56 грн.; на теплопостачання для інших організацій –234,58 грн. Це звернення Позивача Відповідачем-1 також задоволено не було.

За розрахунками Позивача станом на 31.12.2007р. розмір збитків цього підприємства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. становить 1499809,08 грн. та складається із суми різниць у витратах на природний газ на теплопостачання для бюджетних організацій та інших організацій (1413993,24 грн.) та різниць у витратах на електроенергію на теплопостачання для бюджетних організацій та інших організацій (85828,84 грн.).

15.01.2008 року Позивач в черговий раз звернувся до Відповідача-1 з проханням переглянути та затвердити тарифи на послуги теплопостачання (копія листа № 0040 від 15.01.2008 року в матеріалах судової справи). При цьому, враховуючи на вимоги ч.3 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання”, при зверненні до Відповідача-1, Позивач надав розрахунок, до якого був доданий Висновок №4/6-5/100 від 15.01.2008р. щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, який було зроблено Державною інспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006р.). Крім того, до даного звернення Позивачем було додано калькуляцію для визначення ціни на теплову енергію по ОКП „Дніпротеплоенерго”. Відповідно до цих документів, з урахуванням усіх вищезазначених витрат на надання послуг з теплопостачання, собівартість 1 Гкал теплової енергії, при ціні на природний газ на рівні 1282,07 грн./тис. м куб. та електричної енергії на рівні 0,4684 грн/кВт складає: на теплопостачання для бюджетних та інших організацій –270,15 грн.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради „Про затвердження тарифів на теплову енергію” від 25.02.2008р. №450 було затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається підприємствами комунальної власності міста споживачам міста, у тому числі ОКП „Дніпротеплоенерго” (надалі Рішення №450 від 25.02.2008 року), згідно з яким тариф за 1 Гкал для бюджетних організацій та для інших споживачів становив 404,04 грн.

Однак за розрахунками Позивача розмір збитків цього підприємства за період з 01.01.2008р. по 25.02.2008р. становить 649380,49 грн. та складається із суми 642416,07 грн. різниці у витратах на природний газ на теплопостачання для бюджетних організацій та інших організацій та суми 6964,42 грн. різниці у витратах на електроенергію на теплопостачання для бюджетних організацій та інших організацій.

Таким чином, з моменту прийняття Відповідачем-1 Рішення від №3712 від 16.10.2006 року, враховуючи на наведені вище положення ч. 4 ст. 9 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, ч. 4 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ч. 6 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” у Позивача, з’явилось право на звернення до Відповідача-1, як до органу, який встановив вищезазначений тариф, з вимогою відшкодувати Позивачеві різницю між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з теплопостачання.

В подальшому Позивач ще декілька разів 13.05.2008р., 04.06.2008р. та 11.08.2008р. звертався до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради з проханням скорегувати тарифи на послуги теплопостачання (копії листів № 0312 від 14.05.2008р. та №350 від 04.06.2008 р. в матеріалах судової справи), до яких надавав відповідні розрахунки та висновки №4/6-5/1500 від 08.05.2008р., №4/6-5/1500 від 08.05.2008р. та №4/6-5/2327 від 08.08.2008р. щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, які було зроблено Державною інспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006р.). Ці звернення Позивача також були залишені Відповідачем-1 без задоволення.

За розрахунками Позивача розмір збитків цього підприємства за період з 01.01.2008р. по 31.10.2008р. становить 1294032,16 грн. та складається із суми 1319865,86 грн. різниці у витратах на природний газ на теплопостачання для бюджетних організацій та інших організацій та суми (-55833,70 грн.) різниці у витратах на електроенергію на теплопостачання для бюджетних організацій та інших організацій.

Таким чином, згідно з розрахунками Позивача загальний розмір його втрат за період з 01.01.2006р. по 31.10.2008р. складає 3304330,06 грн. (зазначений розмір збитків складається із суми збитків за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. та за період з 01.01.2008р. по 31.10.2008р.).

Для перевірки обґрунтованості розрахунків Позивача судом було призначено у даній справі судову економічну експертизу.

Згідно до Висновку №603/604-09 судово-економічної експертизи, яку було проведено Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено та документально підтверджується, що всі калькуляції підприємства за 2006 рік, за 2007 рік, за 10 міс. 2008р. та за 2008р. в цілому за наведеними статтями витрат відповідають Порядку формування тарифів, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. №955 та що, оскільки затвердженого порядку розрахунку збитків за послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії бюджетним організаціям та іншим споживачам не існує, хоча Законом України „Про теплопостачання” і „Про житлово-комунальні послуги” передбачено проводити відшкодування збитків (це також зазначено в Посібнику з бухгалтерського обліку для підприємств комунальної галузі”, який затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України від 02.02.2004 року №20), то експертами обчислений загальний обсяг заборгованості з різниці в тарифах за надані послуги для населення, бюджетних організацій, інших споживачів за аналогією з порядком, встановленим Постановою Кабінету Міністрів України №440 від 25.04.2008р. та у відповідності до метрологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства (ПСБО 16), з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006р., який склав за період 2006-10 міс. 2008р. –4141990,20 грн., за 2006-2008р. в цілому –3285760,18 грн.

Як вбачається із порівняльної таблиці у висновках зазначеної економічно-судової експертизи по п’ятому питанню, фактичні нарахування Позивача у спірному періоді становили 26467853,85 грн., фактичні витрати (повна собівартість) становила 32438414,03 грн., різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями становила 5970560,18 грн. (із від’ємним значенням), дотація місцевих бюджетів та фактично погашена заборгованість з різниці у тарифах, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006р. становила 2684800,00 грн., а обсяг заборгованості з різниці у тарифах становить 3285760,18 грн. (із від’ємним значенням).

Згідно ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб’єктами підприємництва, зобов’язані надати цим суб’єктам дотацію відповідно до закону.

Як свідчать дані наведені у дослідницькій частині та у висновках зазначеної судової економічної експертизи, за період 2006-2008 роки Позивачем було отримано грошові кошти у загальній сумі 2684800,00 грн., як дотацію з Державного бюджету України для місцевих бюджетів та фактично погашена заборгованість з різниці у тарифах для населення, згідно постанови Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006р. При цьому будь-якого відшкодування з різниці в тарифах, яка виникла внаслідок постачання теплової енергії для бюджетних організацій та інших споживачів Позивач не отримав.

Таким чином, висновком вищевказаної судово-економічної експертизи дійсно підтверджується обґрунтованість розрахунків Позивача щодо наявної заборгованості з різниці у тарифах для бюджетних організацій та інших споживачів, невідшкодований обсяг якої на час розгляду даної справи становить 3285760,18 грн. за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р.

Згідно положень ст.ст. 2; 3; 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” та ст.ст. 2; 6; 20 Закону України „Про теплопостачання”, державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на принципах забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій що виробляють, виконують, або надають житлово-комунальні послуги на умовах досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Суб’єктами цих законів є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі теплової енергії, як складової житлово-комунальних послуг. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Отже, вищенаведеними законодавчими актами прямо визначена правова природа збитків, які підлягають відшкодуванню, як різниця між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Як вбачається із вище встановлених обставин, усі рішення Відповідача-1, які були прийняті у період з 01.01.2006р. по 31.10.2008р., поширюються на встановлення тарифів на послуги з теплопостачання на майбутній час. При цьому, оскільки через певний та нетривалий період часу встановлені та затверджені Відповідачем-1 для Позивача нові тарифи переставали відповідати дійсній собівартості послуг теплопостачання, в силу приписів ч. 4 ст. 9 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, ч. 4 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ч. 6 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” у Позивача, з’явилось право на звернення до Відповідача-1, як до органу, який встановив вищезазначений тариф, з вимогою про відшкодування різницю між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з теплопостачання.

Таким чином, у разі належного виконання зобов’язання Відповідачем-1 по своєчасному затвердженню тарифів на теплопостачання для Позивача, останнім не були б понесені додаткові витрати, до складу яких входить, зокрема, додаткова вартість матеріалів (газ, електроенергія), що відповідно не спричинило би цьому підприємству збитків, які згідно з висновками зазначеної судової економічної експертизи, підтверджуються документально у розмірі 3285760,18 грн. за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р.

При цьому із розрахунків Позивача можна побачити, що також встановлено у висновку зазначеної судової економічної експертизи, розмір збитків Позивача за 2008 рік в цілому виявився меншим ніж за 10 міс. 2008 року, у зв’язку із чим суд вважає за необхідне обмежити розмір належної Позивачу до відшкодування суми до розміру 3285760,18 грн., з огляду на те, що спір між сторонами вирішується за станом на вересень 2009 року, а відтак має враховуватися дійсний розмір понесених Позивачем збитків з урахуванням усіх чинників, які склались в цілому за 2008 рік.

Відповідно до ч. 8 ст. 78 Господарського кодексу України, збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконанні рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених вище судом обставин, суд вважає позовні вимоги Позивача до Відповідача-1 про примусове стягнення грошових коштів на відшкодування зазначених збитків обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 3285760,18 грн., а у решті позовних вимог Позивача до Відповідача-1 про стягнення грошових коштів у сумі 18569,88 грн. - слід відмовити, як не підтверджених обґрунтованими розрахунками та документальними доказами.

Доводи Відповідача-1 відхиляються судом з вищенаведених підстав.

Відповідно до ст. 227 Господарського кодексу України, у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов’язаний відшкодувати збитки суб’єкту, якому завдано збитків, відповідно до вимог статті 196 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.2 ст. 196 Господарського кодексу України, у разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов’язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається із заяви Позивача про уточнення Позовних вимог, він не навів обставин та правового обґрунтування для підтвердження своїх первісних вимог до Відповідача-2 про його солідарну відповідальність перед Позивачем, у зв’язку із чим змінив свої вимоги таким чином, що вимагає їх задоволення лише за рахунок Відповідача-1. Такі процесуальні дії Позивача, вчинені в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним розцінити, як відмову Позивача від будь-яких вимог безпосередньо до Відповідача-2, тому суд приймає цю відмову, а відтак провадження у справі відносно Відповідача-2 підлягає припиненню, згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати у справі покладаються на Позивача та Відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45-49, 80 ч.1 п.4, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Обласного комунального підприємства „Дніпротеплоенерго” до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради солідарно на користь Обласного комунального підприємства „Дніпротеплоенерго” суму 3285760 грн. 18 коп. збитків, 25354 грн. 65 коп. витрат на держмито, 117 грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог Обласного комунального підприємства „Дніпротеплоенерго” до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради відмовити.

Провадження у справі за позовом Обласного комунального підприємства „Дніпротеплоенерго” до Дніпропетровської міської ради припинити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.М. Подобєд Рішення підписано-19.10.09р.