Постанова № 64531509, 31.01.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Справа № 916/2497/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: прокуратури Яговдік С.М. - прокурор відділу ГПУ, позивача Барда С.Ю. - дов. від 28.12.16 відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осіб не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України на постановувід 24.11.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі№916/2497/15 господарського суду Одеської області за позовомЗаступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" -Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району - Військової частини А2613 провитребування земельної ділянки з незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України із позовом до ТОВ "БТК АГРО" про витребування з незаконного володіння ТОВ "БТК АГРО" на користь держави в особі Міністерства оборони України земельної ділянки із земель військового містечка № 121 (земельна ділянка №1) площею 48 га, нормативно-грошовою вартістю 900330,72 грн., яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко № 121, на підставі статей 11, 210, 216, 235, 386, 387, 626, 792 Цивільного кодексу України, статей 18, 77, 78, 92, 116, 124, 125, 212 Земельного кодексу України та статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Білгород - Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району і Військову частину А2613.

Відповідач у відзиві на позов заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

У поясненнях на позовну заяву Міністерство оборони України просило задовольнити позовні вимоги, як обґрунтовані та доведені.

Білгород-Дністровська КЕЧ у додаткових поясненнях також просила позовні вимоги задовольнити та витребувати з незаконного володіння відповідача спірну земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2016 р. (суддя Літвінов С.В.) відмовлено в задоволенні позову через його недоведеність та необґрунтованість.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 р. (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Головей В.М.) рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016 р. скасовано. Позов задоволено. Витребувано з незаконного володіння ТОВ "БТК АГРО" на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку із земель військового містечка № 121 (земельна ділянка № 1) площею 48 га, нормативно-грошовою вартістю 900330,72 грн., яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко № 121. Стягнуто з ТОВ "БТК АГРО" в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 13504,96 грн. та 28194,92 грн. судового збору за подання апеляційних скарг. Стягнуто з ТОВ "БТК АГРО" на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району 14855,46 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка незаконно перебуває у володінні і користуванні відповідача, оскільки правові підстави для такого відсутні.

30.06.2016 р. на виконання зазначеної постанови господарським судом Одеської області видані відповідні накази.

ТОВ "БТК АГРО" 28.09.2016 р. звернулось до господарського суду Одеської області із заявою, в якій просило суд відстрочити виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 р. у цій справі в частині витребування земельної ділянки строком на один рік та шість місяців.

В обґрунтування заяви, заявник посилався на приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України та вказував на неможливість негайного виконання судового рішення у справі в частині повернення спірної земельної ділянки з огляду на необхідність здійснення комплексу заходів, спрямованих на приведення її у придатний для використання стягувачем стан, а саме: викорчувати багаторічні насадження, здійснити демонтаж системи меліорації та зрошення, демонтаж межових знаків, що використовувались для розмежування посівів різних сільськогосподарських культур, а також збір врожаю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2016 р. (суддя Літвінов С.В.) заяву ТОВ "БТК АГРО" про відстрочку виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 р. у цій справі задоволено частково, надано відповідачу строком на 8 місяців відстрочку виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 р. в частині витребування з незаконного володіння ТОВ "БТК АГРО" на користь держави в особі Міністерства оборони України, земельної ділянки із земель військового містечка №121 (земельна ділянка №1) площею 48 га, нормативно-грошовою вартістю 900330,72 грн., яка розташована за адресою: Одеська область, Белградський район, військове містечко №121.

Господарський суд дійшов висновку про наявність обставин, за яких можливе відстрочення виконання судового рішення у цій справі та керувався приписами статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 р. (судді: Савицький Я.Ф., Лисенко В.А., Головей В.М.) ухвалу господарського суду Одеської області від 10.10.2016 р. залишено без змін з тих же підстав.

Міністерство оборони України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 10.10.2016 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду, посилаючись на порушення господарськими судами приписів статей 33, 34, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вказує на недоведеність відповідачем виняткових обставин, за яких можлива відстрочка виконання судового рішення; що невиконання судового рішення відповідачем через неможливість використання спірної земельної ділянки завдає збитків позивачу, чого суди, на його думку, не взяли до уваги.

Скаржник зазначає, що на спірній земельній ділянці зрошувальні та меліоративні системи відсутні, а також відсутні і багаторічні насадження та посіви сільськогосподарських культур, що було виявлено під час огляду земельної ділянки представниками ВЧ А2613 та Білгород-Дністровської КЕЧ та зафіксовано у відповідному акті комісії, наявному у справі.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено принцип обов'язковості виконання судових рішень та передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "БТК АГРО" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою в порядку частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення виконання постанови Одеського апеляційного господарського суд від 14.06.2016 р. в частині витребування з незаконного володіння відповідача спірної земельної ділянки, посилаючись на неможливість негайного виконання судового рішення у справі у вказаній частині у зв'язку з необхідністю здійснення комплексу заходів, спрямованих на приведення спірної земельної ділянки у придатний для використання стан, як то викорчування багаторічних насаджень, здійснення демонтажу системи меліорації та зрошення, межових знаків, збір врожаю.

Ухвалюючи судові акти у справі та надаючи відповідачу відстрочку у виконанні постанови у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про доведеність відповідачем обставин, що ускладнюють виконання рішення у справі.

Проте, колегія суддів визнає такі висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

За приписами статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена за правилами статті 43 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проте, наведені приписи були залишені поза увагою господарських судів попередніх інстанцій, господарські суди достеменно не встановили тих виключних (виняткових) обставин, котрі унеможливлюють чи утруднюють вчасне виконання судового рішення боржником, та є підставою для відстрочки його виконання, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам обох сторін.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень з приводу надання відстрочки на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України, судами першої та апеляційної інстанцій була надана оцінка лише доводам відповідача щодо неможливого виконання ним судового рішення та доказам, наданим останнім на підтвердження такого.

Разом з цим, доводи позивача щодо безпідставності надання відповідачу відстрочки у виконанні судового рішення, які заявлялися ним під час судового розгляду, як того вимагають приписи статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, господарськими судами у повному обсязі оцінені не були.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач наголошував на тому, що на спірній земельній ділянці не знаходяться зрошувальні та меліоративні системи, які необхідно демонтувати, відсутні на ній і багаторічні насадження та посіви сільськогосподарських культур, і це було виявлено під час огляду земельної ділянки представниками ВЧ А2613 та Білгород-Дністровської КЕЧ та зафіксовано в спільному акті комісії; що надані відповідачем документи (серед іншого, договори про демонтаж труб системи зрошення та про виконання сільськогосподарських робіт по викорчуванню багаторічних насаджень від 14.09.2016 р., договір про виконання сільськогосподарських меліоративних робіт від 23.11.2014 р.) не підтверджують протилежного, що, в свою чергу, унеможливлює висновок про необхідність приведення спірної земельної ділянки у попередній стан шляхом виконання комплексу заходів з демонтажу системи зрошення та викорчування багаторічних насаджень, а відтак і надання у зв'язку з цим відстрочки у виконанні рішення суду. Позивач також зазначав, що судами не були враховані матеріальні інтереси стягувача - Міністерства оборони України, а також негативні наслідки для нього у затримці виконання судового рішення; що тривале невиконання судового рішення у справі призводить до понесення позивачем збитків через неможливість використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням (під полігон для проведення занять з бойової підготовки військовослужбовців). Як вже зазначалося, оцінка вказаним доводам у повному обсязі судами надана не була.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи викладене та зважаючи на приписи процесуального законодавства, висновок господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для надання боржнику відстрочки у виконанні судового рішення у справі визнається передчасним.

Відтак, господарському суду необхідно врахувати наведене, достеменно встановити наявність чи навпаки відсутність підстав, з якими законодавство пов'язує можливість надання відстрочки у виконанні судового рішення, надавши оцінку усім доказам та доводам у справі, взявши їх до уваги чи відхиливши такі.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Керуючись статтями 43, 1115, пунктом 6 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.16 у справі № 916/2497/15 та ухвалу господарського суду Одеської області від 10.10.16 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддяТ. Дроботова Судді:І. Алєєва Л. Рогач