Ухвала суду № 64527419, 12.01.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/2521/17

Справа 760/139/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали позовної заяви Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України"до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 малолітнього в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання договору найму житлового приміщення та визнання осіб такими, що втратили право проживання у гуртожитку, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом доОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 малолітнього в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та просить:

розірвати договір найму житлового приміщення в гуртожитку, укладеного 10 квітня 2000 року між ОСОБА_1 та Житлово-комунальним відділом МВС України №47,

визнати відповідачів такими, що втратили право проживати у відомчому гуртожитку МВС за адресою: АДРЕСА_1

стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 5129,49 грн.

Вивчивши позовну заяву та долучені до неї документи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві в тому випадку, якщо заява подана без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 цього Кодексу.

Відповідно ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у ч.1 ст. 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною третьою статті 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.

В свою чергу, вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, визначені ст. 96 ЦПК України, зокрема судовий наказ може бути видано, у разі якщозаявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Так, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 5129,49 грн., однак заявлені позовні вимоги з точки зору закону є вимогами, за якими може бути видано судовий наказ, виходячи з положень ч. 1 ст. 96 ЦПК України, тому подана позовна заява в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послугимає бути повернута позивачу.

Крім того, позовна заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України.

Так, ч. 5 ст. 119 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при пред`явленні позову в суд, в тому числі представлення оригіналу квитанції про сплату судового збору (ч.5 ст.119 ЦПК України) є імперативним правилом в тому числі і для суду.

Таким чином, наявність судового збору є передумовою відкриття провадження у справі враховуючи положення ч. 5 ст. 119 ЦПК України.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено на 2016 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривні.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана: юридичною особою 1 розмір мінімальної заробітної плати.

В п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

З поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено три самостійні немайнові вимоги: розірвання договору найму житлового приміщення в гуртожитку, визнання відповідачів такими, що втратили право проживати у відомчому гуртожитку, а також їх виселення згуртожитку, проте позивачем сплачено судовий збір лише в сумі 2756,00 грн., тобто за дві позовні вимоги, у зв'язку з чим позивачеві слід доплатити судовий збір ще за одну заявлену позовну вимогу.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 96, 118, 121, 210, 293 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України"до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 малолітнього в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання договору найму житлового приміщення та визнання осіб такими, що втратили право проживання у гуртожитку, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 5129,49 грн. - повернути.

Роз'яснити заявнику право на звернення до суду з відповідною заявою в порядку наказного провадження.

В частині розірвання договору найму житлового приміщення, визнання осіб такими, що втратили право проживання у гуртожитку та виселенняпозовну заяву Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України"до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 малолітнього в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання договору найму житлового приміщення та визнання осіб такими, що втратили право проживання у гуртожитку - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала в частині повернення позовної заяви може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п`яти днів з дня отримання її копії, в частині залишення позовної заяви без руху - ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: