Рішення № 64527334, 20.01.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1875/16-ц 2/335/71/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2017 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Барсуковій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини, призначення аліментів на її утримання та надання дозволу на здійснення реєстрації місця проживання дитини без згоди батька, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні, третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визначення місця проживання малолітньої дитини, призначення аліментів на її утримання та надання дозволу на здійснення реєстрації місця проживання дитини без згоди батька.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні (а.с. 68).

Ухвалою суду 04.05.2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 (а.с.80).

ОСОБА_1 у позовній заяві вказує наступне.

11.04.2007 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від шлюбу вони мають дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У вересні 2012 року, через погіршення взаємовідносин з відповідачем, спільне проживання однією сім'єю було припинено. За взаємною згодою з відповідачем дитина залишилася проживати разом з нею.

22.04.2012 року рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано.

У жовтні 2014 року, вона та її син оселилися в квартирі за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, з яким вона зареєструвала шлюб 30.05.2015 року.

В літку 2015 року між нею та відповідачем почали виникати суперечності з питань, які стосувались визначення та проведення реєстрації місця постійного проживання їхньої дитини. Зокрема, в період з червня по листопад 2015 року вона неодноразово в усній формі зверталась до відповідача з пропозиціями надати дозвіл на реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за місцем його фактичного проживання, однак відповідач всіляко ухилявся від оформлення на надання відповідної нотаріально посвідченої заяви.

19.11.2015 року вона направила на адресу відповідача письмову заяву, в якій наполягала на тому, щоб останній у строк до 07.12.2015 року надав дозвіл на реєстрацію дитини за місцем її реєстрації - у квартирі АДРЕСА_4 На заяву вона отримала відповідь, датовану 28.11.2015 року, якою відповідач безпідставно відмовив у задоволенні її законних вимог.

Таким чином, ОСОБА_3 фактично проживає разом з нею та її чоловіком за місцем її реєстрації всупереч вимог ст.6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не зареєстрований за жодною адресою.

Крім того, зважаючи на те, що домовленості про порядок і способи участі в утриманні ОСОБА_3 між нею та відповідачем досягнуто не було, а відповідач приймає участь у витратах на утримання дитини не систематично, вважає, що з відповідача необхідно стягувати на її користь на утримання дитини аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходу, однак не менше ніж 436 гривень 50 копійок на місяць. За інформацією, яку вона має, відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі.

На підставі викладеного, враховуючи заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, без зміни їхнього розміру та підстав позову (а.с.86), позивач ОСОБА_1 просить: визначити місце проживання спільної з відповідачем малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем власного проживання; надати дозвіл Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (його територіальним підрозділам) проведення реєстрації місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1, за відсутності згоди батька ОСОБА_2; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу відповідача, починаючи з дня звернення до суду і до настання повноліття дитини.

ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві вказує про необхідність визначення судом порядку його участі у вихованні дитини (ОСОБА_3.), яка постійно проживає разом з матір'ю (ОСОБА_1.), шляхом: встановлення запропонованого ним графіку зустрічей та спілкування з дитиною; зобов'язання відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 забезпечити безперешкодний зв'язок з дитиною за допомогою інтернет-ресурсів та телефонії, а також; зобов'язання відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 забезпечити доступ обраних батьком лікарів до дитини, у випадку її захворювання.

Обґрунтовуючи пред'явлені у зустрічному позові вимоги, ОСОБА_2 зазначав: що між сторонами у справі існує спір відносно порядку його участі у вихованні дитини, який вони не можуть вирішити у позасудовому порядку; що йому з боку ОСОБА_1 чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні, а отже він не може в повній мірі реалізувати свої батьківські права. Зважаючи на це, ОСОБА_2 наполягав на тому, що його порушені права та законні інтереси мають бути захищені (відновлені) судом у відповідності до вимог ст. 159 Сімейного кодексу України, обраними ним способами.

У зустрічному позові ОСОБА_2 просить наступне:

Визначити йому - ОСОБА_2 час спілкування з сином, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за наступним графіком:

- в період навчального року з 01 вересня по 31 травня - щотижня з 13 год. 10 хв. середи до 8 год. 00 хв. четверга та з 16 год. 00 хв. суботи до 16 год. 00 хв. неділі з правом забрати дитину зі школи;

- під час літніх канікул з 01 червня по 31 серпня - 45 календарних днів в будь-якій послідовності за погодженням між батьками для оздоровлення і відпочинку з правом вільного пересування батька з сином територією України (без права відвідання АР Крим).

- під час зимових та весняних канікул - по 7 діб відповідно за погодженням між батьками з правом вільного пересування з сином територією України (без права відвідання АР Крим);

- під час свят, карантинів та інших не навчальних днів - половину від кількості таких днів за погодженням між батьками;

- під час таких свят, як Новий рік, Різдво, Старий новий рік та всіх вихідних днів, пов'язаних з ними - в парні роки дитина знаходитиметься з батьком, а в непарні - з матір'ю;

- на День Конституції України та відповідні вихідні дні - дитина знаходитиметься з батьком;

- на День Незалежності України та відповідні вихідні дні - дитина знаходитиметься з матір'ю;

- 9 травня кожного року - дитина знаходитиметься з батьком з метою відвідання місць поховання родичів;

Зобов'язати ОСОБА_1, забезпечити безперешкодний зв'язок ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, засобами телефонного та Інтернет зв'язку, а також забезпечити безперешкодний доступ визначених ним лікарів у випадку хвороби дитини.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7, позов ОСОБА_1 підтримав, наполягаючи на підставах та обставинах викладених у позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання малолітньої дитини, призначення аліментів на її утримання та надання дозволу на здійснення реєстрації місця проживання дитини без згоди батька, визнав повністю та проти задоволення вказаних вимог не заперечував. В частині стягнення аліментів, позов визнав частково. Пояснив, що має постійного доходу, тому не заперечує проти стягнення з нього аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісяця.

Представник третьої особи органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в судовому засіданні пояснив, що комісія з питань захисту дитини районної адміністрації міської ради дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю. Також підтримує позовні вимоги в частині надання дозволу на реєстрацію дитини без згоди батька. В частині стягнення аліментів просив врахувати інтереси дитини.

ОСОБА_2 зустрічний позов підтримав, наполягаючи на підставах та обставинах викладених у позовній заяві. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7, зустрічний позов визнав частково. Суду пояснив, що вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 забезпечити безперешкодний зв'язок з дитиною за допомогою інтернет-ресурсів та телефонії, а також про зобов'язання забезпечити доступ обраних батьком лікарів до дитини, у випадку її захворювання, не відповідають способам захисту прав, встановленим законом - ст. 159 Сімейного кодексу України, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Більш того, наведені вимоги стосуються можливих порушень прав позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 з боку відповідача ОСОБА_1 у майбутньому, натомість ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України передбачено право будь-якої особи звернутися до суду, в порядку встановленому цим Кодексом, за умови якщо її цивільні права не визнаються, порушуються або оспорюються на момент звернення - тобто порушення вже відбулося (триває). Також надано власні пропозиції ОСОБА_1 графіку зустрічей батька з сином, який викладено у письмових запереченнях на зустрічний позов, та вказавши про те, що запропонований позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 порядок участі у вихованні дитини (графік зустрічей), не відповідає інтересам останньої, оскільки не враховує режиму дня дитини, її фізичних та розумових можливостей, здібностей, навантажень під час навчання та відпочинку, її особистої прихильності до кожного з батьків, психічного та емоційного стану. Письмові заперечення на зустрічну позовну заяву залучено до матеріалів справи (а.с.117).

Представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в судовому засіданні надав висновок про визначення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_3.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку про частково задоволення первісного та зустрічного позовів.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 11.04.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народилася дитина - ОСОБА_3 Протягом декількох років з моменту народження сина, батьки ОСОБА_3 через наявні фінансові складнощі декілька разів змінювали місце постійного проживання, однак в жодному з цих місць не мали змоги зареєструвати дитину, оскільки відповідне житло було найманим.

Наприкінці 2012 року, через погіршення взаємин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони припинили спільне проживання однією сім'єю, проте ОСОБА_3, за їх взаємною згодою, залишився проживати разом зі матір'ю. 22.04.2013 року рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 336/2454/13-ц (пров. № 2/336/1502/2013) шлюб між батьками ОСОБА_3 було розірвано.

З 2014 року та станом на час розгляду справи ОСОБА_3 виховується у повній та соціально благополучній родині, до складу якої, окрім його матері ОСОБА_1, входить її чоловік - ОСОБА_4, шлюб з яким було зареєстровано Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 30.05.2015 року. Родина, в якій виховується ОСОБА_3, постійно проживає у квартирі, що належить на праві власності ОСОБА_4 та розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Вказана вище квартира, знаходиться недалеко від навчального закладу, який дитина відвідує - Запорізької гімназії № 28, обладнана необхідними для повноцінного зростання та розвитку дитини меблями та побутовою технікою, містить окрему для дитини кімнату, в якій є зона для сну та відпочинку, зона дня розвитку і навчання, зона для зберігання особистих речей, а також зона для проведення дозвілля.

Мати дитини ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 мають вищу освіту, постійну роботу в ТОВ «УКРЕНЕРДЖИ ХОЛДИНГ», в цілому позитивні характеристики з місця роботи та проживання, а також стабільне джерело доходу - близько 7 000,00 на місяць, що дозволяє повністю забезпечити матеріальні та духовні потреби дитини. Графік роботи ОСОБА_1 дозволяє їй багато часу приділяти вихованню та розвитку ОСОБА_3 Дитина отримує необхідну та своєчасну первинну медичну допомогу в Дитячому медичному центрі «ГАММА».

У 2015 році між батьками ОСОБА_3 почали виникати суперечності з питань, які стосувалися визначення та проведення реєстрації місця його постійного проживання, які до цього часу не вирішені. Зокрема, батько дитини ОСОБА_2 ухиляється від надання згоди на реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 - за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_5. Вказане безумовно свідчить про наявність спору між сторонами у справі та про порушення у зв'язку із цим прав та інтересів дитини, що підлягають судовому захисту.

Наведені обставини, віднайшли власне підтвердження дослідженими в процесі розгляду справи письмовими доказами, копії яких містяться у матеріалах справи: паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_1, свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 15.11.2007 року, виданим Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 336/2454/13-ц від 22.04.2013 року, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 30.05.2015 року, виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, довідкою Центру обслуговування абонентів № 1 Єдиної абонентської служби МКП «ОСНОВАНІЄ» № 19015 від 30.11.2015 року, актом комісії Центру обслуговування абонентів № 1 Єдиної абонентської служби МКП «ОСНОВАНІЄ» б/н від 18.12.2015 року, довідкою Запорізької гімназії № 28 Запорізької міської ради Запорізької області № 102/01 від 29.12.2015 року, довідкою Дитячого медичного центру «Гамма» (Приватне підприємство «Євростом») № 1 від 18.01.2016 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26621828 від 10.09.2014 року, довідками (три одиниці) з адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Запорізькій області від 19.01.2016 року, листом ОСОБА_1 від 19.11.2015 року, направленим в адресу ОСОБА_2, листом ОСОБА_2 від 28.11.2015 року, направленим в адресу ОСОБА_1 , листом від 02.12.2015 року, повторно направленим в адресу ОСОБА_2 з Довідкою про повернення за закінченням терміну зберігання, актом обстеження умов проживання дитини від 11.02.2016 року, складеним комісією фахівців Відділу по Орджонікідзевському району Служби (Управління) у справах дітей Запорізької міської ради, характеристикою сім'ї ОСОБА_3 від 11.02.2016 року, наданою сусідами, посвідченою дільничним інспектором Орджонікідзевського ВП Ленінського ВП ГУНП у Запорізькій області, характеристикою ОСОБА_1 від 03.02.2016 року з ТОВ «УКРЕНЕРДЖИ ХОЛДИНГ», характеристикою ОСОБА_4 від 03.02.2016 року з ТОВ «УКРЕНЕРДЖИ ХОЛДИНГ», довідкою ТОВ «УКРЕНЕРДЖИ ХОЛДИНГ» вих. № 21 від 10.02.2016 року про нараховану заробітну плату (дохід) ОСОБА_1, довідкою ТОВ «УКРЕНЕРДЖИ ХОЛДИНГ» вих. № 22 від 10.02.2016 року про нараховану заробітну плату (дохід) ОСОБА_4.

Крім того, вказані обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а отже, відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України - не підлягають доказуванню.

Згідно положень ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України: позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У відповідності до приписів пункту 24 Постанови пленуму Верховного суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»: з'ясовуючи після доповіді про обставини справи, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду, головуючому необхідно уточнити, в якому обсязі та з яких підстав підтримується позов або в якій частині визнається позов; у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 7 Сімейного кодексу України: правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття ; малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років; сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами; кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист; дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Законами України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст. 14 Сімейного кодексу України: сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу; якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 12, 14 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 Сімейного кодексу України:

- сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього ; кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків;

- батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини;

- виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини; на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці ;

- діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили ; під час вчинення дій, пов'язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

У відповідності до ч. 1 ст. 160, ч. ч. 1, 2 ст. 161 Сімейного кодексу України: місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом; під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення; дитина не може бути передана для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Статтями 3, 9, 18 Міжнародної Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, передбачено:

- Стаття 3 (ч. 1) - в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини;

- Стаття 9 (ч. 1) - держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини;

- Стаття 18 (ч. 1) - батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини; найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У принципі № 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що - дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Приймаючи до уваги наведені вище положення чинного в України законодавства - в процесі розгляду та вирішення справи по суті орган, що вирішує спір, повинен керуватися, насамперед, якнайкращими інтересами дитини та враховувати ставлення кожного з батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, зокрема: наявність у батьків самостійного доходу, можливість забезпечити необхідні для зростання, виховання та розвитку дитини соціальні та житлово-побутові умови, відсутність шкідливих звичок, позитивні характеристики, рекомендації фахівців в області соціальної психології та педагогіки тощо.

Згідно висновку спеціаліста-психолога - кандидата психологічних наук, доцента, завідувача кафедри психології Запорізького Національного Університету ОСОБА_8 від 26.01.2016 року, складеного за результатами проведеного психологічного обстеження (тестування) ОСОБА_3 - враховуючи наявність тісного емоційного зв'язку дитини з мамою, його теплі і довірительні відносини з її чоловіком, а також той факт, що дитина більше року проживає з ними, з точки зору забезпечення почуття благополуччя та психологічного комфорту ОСОБА_3, збереження цілісності сприйняття ним структури власної родини та свого місця у системі сімейних взаємовідносин (а отже виходячи з інтересів дитини), зважаючи на його вікові особливості, інтереси, бажання та потреби, доцільним є визначити місце проживання дитини разом матір'ю (а.с.32).

Відповідно до наданого до суду висновку Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району (як органу опіки та піклування) № 01-10/0692 від 25.04.2016 року - за результатами розгляду питання комісія з захисту прав дитини районної адміністрації міської ради дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю (а.с.58).

Правовий режим реєстрації фізичних осіб під час зміни місця їх проживання або перебування регулюються Конституцією України Цивільним та Сімейним кодексами України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України - кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 29 Цивільного кодексу України визначено, що - місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово; місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Згідно приписів ч. 1 ст. 160 СК України - місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У відповідності до положень ст.ст. 3, 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрацією є - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції; щодо осіб, які не досягли 14-річного віку, обмежується вільний вибір місця проживання.

Положеннями ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що - громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: письмову заяву, паспортний документ (свідоцтво про народження дитини), квитанцію про сплату державного мита та ін. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. Від імені дітей, які не досягли 15 років така заява подається обома батьками.

Відповідно до приписів п.п. 1, 3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року - реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Враховуючи це, безпідставне ухилення батька від надання в реєстраційні органи згоди (дозволу) щодо реєстрації місця проживання власної малолітньої дитини - ОСОБА_3, порушує передбачене законом право такої дитини на реєстрацію місця проживання.

Зважаючи на зміст зазначених вище висновків, визнання ОСОБА_2 первісного позову в частині: визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1, а також надання дозволу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на здійснення реєстрації місця проживання дитини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, без згоди батька ОСОБА_3, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, вимоги первісного позову в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно положень ст. 141 Сімейного кодексу України - мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до вимог ст.ст. 180, 181 Сімейного кодексу України: батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину можуть визначаються за домовленістю між ними (в грошовій або натуральній формі), або за рішенням суду (у частці від доходу або у твердій грошовій формі).

У відповідності до приписів пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Аліменти на дитину присуджуються в частині від заробітку або в твердій грошовій сумі.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаних норм законів, обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття є абсолютним, безумовним та безспірним, - він не залежить від того чи має змогу батько/матір виконувати його.

Більш того, обов'язок утримувати дитину має виконуватися кожним із батьків систематично, що забезпечить можливість гідно та повноцінно виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний і моральний розвиток, навчання, дозволить створювати умови для розвитку її природних здібностей, готування її до самостійного життя та праці (ст.ст. 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Отже, зважаючи на те, що між сторонами у справі відсутні домовленості про порядок і способи участі батька, який проживає окремо від дитини, в утриманні малолітнього ОСОБА_3, суд приходить до висновку про необхідність призначення аліментів на його утримання.

Частиною 1 статті 184 Сімейного кодексу України передбачено, що - якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України - мінімальний розмір аліментів на оду дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З наданих до матеріалів справи доказів (довідки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 19.04.2016 року) судом встановлено, що на даний момент ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, займається приватною підприємницькою діяльністю та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя. З довідки також вбачається, що ФО-П ОСОБА_2 впродовж року подає до органів ДФС податкову звітність (декларацію про доходи) за підсумками кожного наступного кварталу.

Приймаючи до уваги вказане вище, розмір доходу ОСОБА_2 з об'єктивних причин може бути визначеним лише один раз на три місяці. За наведених умов, стягнення з ОСОБА_2 аліментів в частині від доходу є неможливим, у зв'язку із його отриманням нерегулярно. Отже, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі - у розмірі 1 000,00 (одна тисяча) гривень на місяць.

В процесі розгляду судом зустрічного позову було встановлено наступне.

Протягом всього часу окремого від дитини проживання - тобто з кінця 2012 року і до моменту ухвалення рішення у справі батько ОСОБА_2 мав можливість зустрічатися з сином ОСОБА_9, вільно наодинці спілкуватися, проводити час, здійснювати спільні походи, екскурсії, поїздки на відпочинок до моря та у гори, відвідувати розважальні заходи та дитячі заклади (театри, кінотеатри, виставки), спільно проводити святкові та вихідні дні (з залишенням дитини на ніч). Зустрічі з дитиною на одинці відбувалися регулярно - в середньому близько 8 - 10 разів на місяць, проти чого мати ОСОБА_1 не заперечувала.

Однак, з початку 2016 року ОСОБА_2 почав бачитися з сином рідше.

Сторони у справі визнали відповідні обставини, а отже, відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України - вони не підлягають доказуванню.

При цьому, з пояснень представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 вбачається, що кількість та тривалість зустрічей дитини з батьком скоротилася не в наслідок свідомих дій матері, направлених на умисне створення перешкод та обмеження участі ОСОБА_2 у вихованні сина, а у зв'язку із об'єктивними процесами, а саме: ОСОБА_3 став доросліше, вступив до престижного навчального закладу - гімназії № 28, що в свою чергу призвело до збільшення соціальних зв'язків та учбового навантаження, необхідності відвідування більшої кількості шкільних занять (уроків); необхідності здійснення позакласного навчання (відвідування групи продовженого дня у школі); необхідності витрачання більше часу на виконання домашніх завдань; необхідності відвідування додаткових позашкільних занять (факультативів, кружків, курсів); необхідності виділення часу для заняття самоосвітою. При цьому, скоротився вільний час дитини, який вона зазвичай витрачала, в тому числі, на зустрічі з батьком. До того ж, у зв'язку зі збільшенням навантаження, пов'язаного із навчанням, більш ретельна увага стала приділятися правильному та регулярному харчуванню, а також необхідності заняття фізкультурою та спортом (відвідування спортивних секцій), активному відпочинку в кругу сім'ї (домашнє читання, ігри, спільна участь у дитячих заходах).

Більш того, більш доросла дитина потребує більше часу на заняття особистими справами - в тому числі на спілкування з однолітками (друзями), відвідування різних закладів та/або заходів (шкільний табір, олімпіади, спільні поїздки на відпочинок, тощо). Отже, під час організації навчання та відпочинку (дозвілля) дитини, обов'язково враховується її особиста думка, вподобання та побажання.

Вказані обставини, віднайшли власне підтвердження дослідженими в процесі розгляду справи письмовими доказами, копії яких містяться у матеріалах справи, зокрема: довідкою класного керівника 2-А класу Запорізької гімназії № 28 від 23.05.2016 року; довідкою вихователя групи подовженого дня Запорізької гімназії № 28 від 18.04.2016 року; довідкою тренера Спортивного клубу «Клуб кіокушин карате «Борисфен»; листом з рекомендаціями лікаря-педіатра ОСОБА_10, та не були спростовані позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2.

Так, під час розгляду справи, ОСОБА_2 та його представник не навели жодної обставини, яка б свідчила про те, що права позивача за зустрічним позовом на участь у вихованні дитини порушуються чи були порушені в минулому, зокрема - що його було обмежено у спілкуванні з ОСОБА_3, що відповідні порушення відбуваються або відбулися внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, що обраний ОСОБА_2 спосіб захисту прав відповідає завданому порушенню (порушення може бути усунено або становище відновлено саме з використанням такого способу).

Більш того, ані ОСОБА_2 ані його представник не надали до суду впродовж розгляду справи жодного належного доказу на підтвердження наведених вище обставин, зокрема - до зустрічної позовної заяви батьком додано лише докази наявності власного житла, самостійного доходу та позитивних характеристик (копії 3 (трьох) характеристик, копія довідки ПП «Євростом», копії правовстановлюючих документів на квартиру).

Положеннями ст. 60 ЦПК України передбачено, що - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказами у справі, зважаючи на положення ст.ст. 57 - 59 ЦПК України - є будь-які фактичні дані щодо предмету спору, одержані у встановлений законом спосіб, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема - на підставі показань свідків, письмових доказів (документів), висновків експертів.

Допитані в процесі розгляду справи свідки: ОСОБА_11 (друг ОСОБА_3.), ОСОБА_12 (курсовий офіцер ОСОБА_3.), ОСОБА_13 (подруга ОСОБА_3.), ОСОБА_14 (інструктор ОСОБА_3 з катання на роликах), які були викликані в судове засідання за клопотанням ОСОБА_2, пояснили, що: позивач за зустрічним позовом (ОСОБА_3.) є доброю, порядною, вихованою людиною, що дуже любить свого сина (ОСОБА_3.) та піклується про нього, проявляючи безмежну батьківську турботу та опіку. Зі слів свідків, ОСОБА_3 також дуже любить батька, завжди корисно та цікаво проводить з ним час та нетерпляче чекає кожну наступну зустріч. Ніхто зі свідків жодного разу не бачив та не чув щоб ОСОБА_2 кричав, тиснув на свого сина або завдавав йому болю чи страждань. Вони зазначили, що ОСОБА_2 все своє життя позитивно характеризувався оточуючими, та приділяв вихованню дитини та піклуванню про неї багато часу, а саме: забирав з дитячого садочка, відвідував разом з нею медичні заклади, вчив її кататися на лижах, роликах, водив в кафе, кіно, у гості - під час святкування різних дат, грав в різні ігри, брав із собою на відпочинок. Всі свідки зазначали, що останній час (близько року) вони стали рідше бачити ОСОБА_2 разом із сином, та їм відомо з його слів про те, що причиною цього стали начебто дії відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, яка не додержується усталеного графіку побачень, конкретного змісту якого ніхто зі свідків не знає.

Суд приймає до уваги повідомлені свідками обставини, оскільки вони ні ким з учасників судового розгляду не заперечувались. Однак, суд критично ставиться до змісту пояснень зазначених свідків зважаючи на те, що всі свідчення були надані після попередньої розмови з позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2, який до того ж повідомляв про те, що його права порушуються або обмежуються колишньою дружиною ОСОБА_1.

У відповідності до положень ст. 159 Сімейного кодексу України : якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року) визначено, що - в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно положень ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України - регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

У відповідності до вимог ст.ст. 1, 2, 15 Закону України «Про охорону дитинства»:

- забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити;

- завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні;

- у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Із системного аналізу наведених вище приписів Конвенції про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства», а також ст.ст. 7, 141, 159 Сімейного кодексу України, випливає:

- що при вирішенні спору відносно участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, мають бути враховані передусім інтереси дитини;

- встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений в інтересах дитини.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року № 16 роз'яснено, що - суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей.

Таким чином, діюче законодавство України фактично зобов'язує того із батьків, який проживає окремо та звертається до суду за вирішенням спору відносно порядку участі у вихованні дитини, надати суду, окрім власних пропозицій щодо конкретного графіку зустрічей, також докази тих обставин, що відповідний графік складено з урахуванням її інтересів, тобто - з врахуванням режиму робочого та вихідного дня дитини, її фізичних та розумових можливостей, здібностей, навантажень під час навчання та відпочинку, її особистої прихильності до кожного з батьків, психічного та емоційного стану.

На думку суду запропонований у зустрічному позові порядок участі у вихованні дитини (графік зустрічей), не відповідає якнайкращім її інтересам, оскільки складений не з урахуванням об'єктивних потреб дитини, а виключно з огляду на можливості та побажання батька. Порядок участі батька у вихованні дитини, визначений органом опіки та піклування у Висновку від 30.09.2016 року, також не враховує режиму робочого та вихідного дня дитини, її фізичних та розумових можливостей, здібностей, навантажень під час навчання та відпочинку, взаємин дитини з кожним з батьків, а також її психічного та емоційного стану.

Зокрема, зі змісту довідки класного керівника 2-А класу Запорізької гімназії № 28 від 23.05.2016 року, довідки вихователя групи подовженого дня Запорізької гімназії № 28 від 18.04.2016 року, листа з рекомендаціями лікаря-педіатра ОСОБА_10 вбачається, що розклад занять ОСОБА_3 в гімназії, позакласного та домашнього навчання (самоосвіти), необхідність відвідування додаткових факультативів, спортивних секцій, кружків, а також організації правильного режиму відпочинку (сну) та харчування, практично не залишають йому вільного часу, фізичних і психічних можливостей для зустрічей (проведення часу) з батьком по буднях. При цьому, безпосередня участь батька у підготовці дитини до школи, зокрема - спільне виконання домашніх завдань, має негативний вплив на освітній процес в цілому та на самопочуття (стан) ОСОБА_3 під час шкільних занять.

Так, згідно рекомендацій лікаря-педіатра ОСОБА_10, викладених у відповіді на адвокатський запит представника ОСОБА_1: для підтримки та покращення фізичного та розумового розвитку дитини необхідна правильна організація режиму дня… особливу увагу необхідно приділяти додатковим заняттям спортом та фізичній активності дитини… сну - не менш ніж 9-10 годин на добу…правильній організації навчального процесу - інтелектуального навантаження і відпочинку… регулярному прийому їжі - 4-5 разів на день, а також правильному її раціону.

Як зазначено в Довідці від 18.04.2016 року, виданої вихователем групи подовженого дня, яку відвідує ОСОБА_3, Запорізької гімназії № 28: велика роль в навчальному процесі належить позакласному навчанню, оскільки це важливий елемент виховного процесу, саме тому, педагогічним колективом всім учням молодших класів гімназії № 28 наполегливо рекомендовано відвідувати групу подовженого дня, яка створена в навчальному закладі… ОСОБА_3, як учень молодшого класу, з 2015 року та до цього часу після уроків займається позакласним навчанням у групі продовженого дня, яка працює за наступним графіком: з понеділка по п'ятницю з 12 години до 18 години…слід зазначити, що безпосередньо про користь позакласного навчання свідчать досягнення ОСОБА_3 у 2015-му - 2016-му навчальному році, а саме: ОСОБА_13 має відмінні оцінки з дисципліни «Логіка», адже у групі подовженого дня систематично проходять заняття з логічного мислення; ОСОБА_13 успішно виступив у міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру», у природознавчій грі «Геліантус», в он-лайн змаганні Міксіке; ОСОБА_3 зайняв перше місце у олімпіаді з англійської мови на шкільному рівні…. позакласне навчання це можливість самостійного виконання домашнього завдання дитиною, що виховує організованість та відповідальність; позакласне навчання розвиває комунікативні навички учня, оскільки знаходячись в колективі, дитина спілкується не тільки з своїм сталим оточенням, але й заводить нових друзів серед своїх однолітків.

Відповідно до Довідки класного керівника навчального класу, в якому навчається ОСОБА_3, Запорізької гімназії № 28 від 23.05.2016 року: важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи, є залучення батьків учня до виховного процесу у позашкільний час… для якісного освоєння матеріалу та кращого запам'ятовування шкільної програми, я рекомендую батькам приділяти велику увагу виконанню домашнього завдання, а також повторенню вивченого на уроках… для якісного виконання домашнього завдання та додаткового опрацювання навчальних дисциплін, треба відводити не менш як 3 години з обов'язковими перервами на відпочинок та фізичні вправи; для формування комунікаційної компетентності дитини, тобто її здатності успішно користуватися мовою у ході пізнання світу, спілкування, взаємодії з іншими людьми, висловлювання власних думок в усній формі,я наполягаю на щоденному читанні літератури, як пізнавальної так і художньої… для формування та закріплення орфографічних і пунктуаційних умінь учня, я рекомендую додатково організовувати заняття з письма вдома, проводити списування тексту та тренувати каліграфічні навички… також, раджу всім батькам приділяти належну увагу збереженню та зміцненню фізичного здоров'я учнів, із цією метою важливо організувати дитині додаткові заняття фізичною культурою або відвідування спортивних секцій; з метою вдосконалення та подальшого розвитку навичок з логічного мислення та кмітливості у ОСОБА_3, я рекомендую батькам займатися з дитиною додатково….. Крім наведеного вище, вважаю за необхідне звернути Вашу увагу на те, що на протязі навчального 2015-2016 року, в ОСОБА_3 систематично спостерігалися моменти (дні) незадовільної підготовки до шкільних дисциплін після того як, з його слів, домашнє завдання він виконував сам або разом з батьком. Протягом таких днів я, а також інші вчителі гімназії, неодноразово помічали, що під час уроків ОСОБА_13 дещо розгублений, неуважний та не зібраний, іноді навіть стомлений. На мої питання, щодо власного стану (самопочуття) та поведінки, ОСОБА_3 відповідав, що напередодні знаходився з батьком, додому повернувся пізно і був змушений робити уроки вже майже вночі, оскільки дуже сумлінно ставиться до виконання домашнього завдання і не може прийти до школи не підготовленим. Зважаючи на це, я наполегливо прошу Вас вирішити питання щодо забезпечення ОСОБА_3 умов для якісного виконання домашнього завдання з навчальних дисциплін та повноцінного відпочинку та сну.

Зважаючи на це, суд приходить до висновку про доцільність обмеження зустрічей батька з сином по буднях в період навчання - тобто з 01 вересня до 31 травня кожного календарного року (за виключенням святкових днів та періодів осінніх, зимових і весняних канікул).

Лист завідувача Навчальної лабораторії соціальної педагогіки Запорізького національного університету ОСОБА_15 з квитанціями про оплату послуг Навчальної лабораторії, висновки лікарів: уролога від 16.05.2016 року, невролога від 13.06.2016 року, психолога від 21.06.2016 року, висновок спеціаліста-психолога, кандидата психологічних наук, доцента, завідуючого кафедрою психології Запорізького національного університету ОСОБА_8 від 24.06.2016 року, які були досліджені судом під час розгляду справи та копії яких були долучені до її матеріалів, свідчать про те, що тривалий час протягом 2016 року в ОСОБА_3 після зустрічей з батьком систематично спостерігалися емоційні розлади, причиною яких є авторитарно-домінантний стиль взаємодії дитини з батьком.

Зокрема, згідно Висновку спеціаліста-психолога ОСОБА_8 від 24.06.2016 року: ОСОБА_3 знаходився останній час (близько одного року) в стані сильного емоційного напруження (стресу), що було обумовлено авторитарним стилем взаємодії з батьком. Вірогідно, саме це спровокувало появу астено-невротичного синдрому, на фоні якого проявилася нейрогенна дисфункція сечового міхура (а.с.137).

Отже, враховуючи те, що тривалий безперервний контакт з батьком призводить до виникнення в дитини стану емоційної напруги (стресу), який, в свою чергу, може призвести до виникнення фізичних або психічних захворювань, на суд приходить до висновку про необхідність обмеження перебування ОСОБА_3 разом з батьком в період канікул, вихідних та святкових днів, кількома днями поспіль (з залишенням на ніч).

Під час вирішення питання щодо кількості та тривалості зустрічей (часу), відведених батьку ОСОБА_2 на спілкування з дитиною ОСОБА_3, на думку суду слід також виходити з рекомендацій фахівців-психологів, викладених у долучених сторонами до матеріалів справи письмових висновках, а також наданих в судовому засіданні в процесі допиту вказаних спеціалістів в якості свідків.

Зокрема, висновок спеціаліста-психолога, кандидата психологічних наук, доцента, завідуючого кафедрою психології Запорізького національного університету ОСОБА_8 від 24.06.2016 року, містить наступні рекомендації відносно порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3: найбільш сприятливим для ОСОБА_3 порядком (графіком) зустрічей з батьком буде той, за яким дитина під час учбового процесу по буднях постійно буде перебувати у звичних умовах та обстановці, що буде сприяти роботі та відпочинку - тобто у себе вдома (що обумовлено учбовим навантаженням); а у вихідні - один день буде проводити з батьком - без залишення на ніч, а інший з матір'ю. У святкові дні та на канікулах дитина може почергово знаходитися (проводити час) з мамою та батьком, однак виключно за умови попереднього з'ясування його думки та побажань. Безперервне перебування дитини з батьком протягом декількох днів підряд, за умови відсутності змін стилю взаємин з батьком, може негативно відобразитися на психіці дитини, в зв'язку із тривалим знаходженням у стані емоційної напруги (стресу).

Допитана в якості свідка кандидат психологічних наук, доцент, завідувача кафедри психології Запорізького Національного Університету ОСОБА_8, додатково зауважила, що у зв'язку із тим що ОСОБА_3 дорослішає та проходить черговий, більш тривалий, змістовний та складний етап соціалізації, йому необхідно виділяти додаткові час та простір для заняття особистими справами - для міркування, моделювання та аналізу власної поведінки, думок, вчинків, спілкування з друзями, можливо й подругами, а також обов'язково прислухатися до його думки та побажань, відносно організації власного дозвілля. Зважаючи на це, на думку психолога, неприпустимо «ділити» дитину за принципом увесь вільний час навпіл, як то пропонує зробити батько виходячи із власних авторитарно-егоцентричних міркувань.

Суд не приймає до уваги письмовий висновок, складений 18.12.2016 року за результатами проведення обстеження дитини ОСОБА_3 залученим батьком ОСОБА_2 спеціалістом-психологом - старшим викладачем кафедри психології Запорізького національного технічного університету ОСОБА_16, з огляду на те, що вказане обстеження (тестування) дитини, всупереч існуючим науково-методичним рекомендаціям в галузі психології, відбувалося в умовах та за обставин, що могли вплинути на результат, а саме - ОСОБА_3 під час обстеження був хворим на ГРИП та з 12.12.2016 року до 22.12.2016 року перебував на амбулаторному лікуванні.

При цьому, суд враховує письмові докази, долучені представником ОСОБА_1 до матеріалів справи на підтвердження вказаних вище обставин, зокрема: копію довідки Дитячої поліклініки № 2 Комунального закладу «ЦПМСД № 10» від 22.12.2016 року, відповідь третьої особи, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1; а також пояснення допитаного в якості свідка спеціаліста-психолога - кандидата психологічних наук, доцента, завідувача кафедри психології Запорізького Національного Університету ОСОБА_8, яка зазначила про те, що не допускається проведення обстеження (тестування) будь-якої особи, тим більше дитини, у стані стресу, втомленості, хвороби, оскільки це може вплинути на результати такого обстеження (тестування) та, як наслідок, призвести до помилкових висновків.

Суд також зважає на те, що під час допиту в судовому засіданні у якості свідка, спеціаліст ОСОБА_16 зауважила, що якби батько ОСОБА_3.) 18.12.2016 року повідомив її про стан здоров'я дитини ОСОБА_3, вона б відмовилася проводити її обстеження (тестування). Натомість візуально дитина виглядала нормально.

З наведених вище підстав суд критично ставиться і до пояснень допитаного у якості свідка спеціаліста-психолога ОСОБА_16, пояснення були надані з приводу результатів обстеження дитини ОСОБА_3, що відбулося 18.12.2016 року.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він знав про те, що дитина з початку тижня знаходилася на лікуванні з ГРИПом та не відвідувала школу, проте оскільки в неділю 18.12.2016 року в ОСОБА_3 не було підвищеної температури, він вирішив повести його для обстеження до психолога.

Приймаючи рішення у справі суд також враховує рекомендації фахівця психолога-психоаналітика ОСОБА_17, наведені у висновку від 19.12.2016 року, наданому на запит ОСОБА_2 за результатами обстежень ОСОБА_3, щодо великого значення батька в житті дитини та необхідності не перешкоджання взаєминам, що склалися між ними.

Вимоги зустрічного позову щодо зобов'язання ОСОБА_1 забезпечити безперешкодний зв'язок з дитиною за допомогою інтернет-ресурсів та телефонії, а також безперешкодний доступ обраних батьком лікарів до дитини, у випадку її захворювання, стосуються можливих порушень прав батька ОСОБА_2 з боку матері ОСОБА_1 у майбутньому, тоді як відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів - тобто щодо захисту від порушення яке вже відбулося (триває).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). При цьому слід зазначити, що всі способи судового захисту цивільних прав та інтересів, перелік яких наведений у ст. 16 Цивільного кодексу України, спрямовані передусім на припинення порушення, відновлення первісного стану та відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, зважаючи на те, що з поданого зустрічного позову та доданих до нього матеріалів не вбачається обставин, які свідчили б про наявність з боку відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 конкретних порушень прав позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, які вже мали місце (відбулися) та можуть бути припинені (усуненні) шляхом забезпечення зв'язку з дитиною за допомогою інтернет-ресурсів/телефонії та/або забезпечення доступу обраних Відповідачем лікарів до дитини, підстави для задоволення зустрічного позову в цій частині на теперішній час відсутні.

Крім того, приймаючи рішення в цій частині вимог суд враховує й те, що права позивача за зустрічним позовом, як батька, не є абсолютними, отже: праву батька на необмежене спілкування з дитиною засобами зв'язку, протиставляється можливість матері забезпечити таке спілкування (наявність в дитини відповідних засобів, бажання дитини тощо); а праву батька приймати рішення щодо залучення до лікування дитини певних медичних фахівців, протиставляється відповідна можливість їх допущення до лікування (наявність умов, правил, заборон в лікувальному закладі тощо).

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57 - 59, 60, 212 - 215, 218 224-227 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 33 Конституції України, ст.ст. 16, 29 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 7, 14, 18 - 20, 141, 150, 154, 157 - 161, 180 - 184 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 62, 209, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини, призначення аліментів на її утримання та надання дозволу на здійснення реєстрації місця проживання дитини без згоди батька- задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання його матері - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Дозволити Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (його територіальним підрозділам) проведення реєстрації місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_2, за відсутності згоди батька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі, у розмірі - 1000,00 (одна тисяча) гривень на місяць, починаючи з дня звернення з цим позовом до суду до настання повноліття дитини.

В іншій частині позову відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні - задовольнити частково.

Встановити наступний порядок участі батька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 у вихованні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Протягом періоду навчання - з 01 вересня до 31 травня кожного календарного року (за виключенням святкових днів та періодів осінніх, зимових і весняних канікул):

- по буднях, щосуботи та у випадку хвороби (до повного одужання) - дитина залишається з матір'ю;

- щонеділі с 09.00 год. ранку до 19.00 год. вечора - дитина перебуває з батьком.

Протягом періодів осінніх, зимових і весняних канікул:

- якщо інше не визначено за взаємною згодою (домовленістю) батьків з урахуванням думки та побажань дитини - дитина почергово знаходиться разом з мамою та батьком, перебуваючи в кожного з них у сукупності не більше половини відповідного періоду канікул (враховуючи святкові дні, що припадають на такий період, які дитина проводить з одним з них), без залишення в батька на ніч більш ніж протягом 3 (трьох) діб поспіль.

Протягом періоду літніх канікул - з 01 червня до 31 серпня кожного календарного року:

- якщо інше не визначено за взаємною згодою (домовленістю) батьків з урахуванням думки та побажань дитини - дитина почергово знаходиться разом з мамою та батьком, перебуваючи в останнього у сукупності не більше 1/3 частини періоду літніх канікул (враховуючи святкові дні, що припадають на такий період, які дитина проводить з батьком), з можливістю спільного виїзду на відпочинок к морю або залишення в батька на ніч на період не більш ніж протягом 7 (семи) діб поспіль.

Протягом днів, на які припадають державні, сімейні, церковні та інші свята:

- якщо інше не визначено за взаємною згодою (домовленістю) батьків: день народження батька (ІНФОРМАЦІЯ_5) - дитина проводить з батьком, день народження матері (ІНФОРМАЦІЯ_6) - дитина проводить з матір'ю; 09 травня - під час відвідування місць вшанування пам'яті загиблих дитина знаходиться з батьком, 08 березня (Міжнародний жіночий день) - дитина проводить з матір'ю; 7 січня (Різдво) - під час відвідування родичів для розносу куті дитина знаходиться з батьком; 01 січня (Новий рік) - дитина зустрічає та проводить з матір'ю; 28 червня (День Конституції України) - дитина проводить з батьком; день народження дитини (ІНФОРМАЦІЯ_7) - дитина проводить з матір'ю; 24 серпня (День Незалежності України) - дитина проводить з батьком; Великдень (Пасха) - дитина проводить з матір'ю;

- місце проведення (святкування) дитиною інших державних, сімейних та церковних свят, визначається з урахуванням її думки та побажань.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.В. Воробйов