Рішення № 6452708, 22.10.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 жовтня 2009 р. Справа 7/192-09

за позовом : Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Козятин, Вінницька область.

до : Виконавчого комітету Козятинської міської ради, м. Козятин, Вінницька область.

про стягнення 23200,59 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники:

позивача: ОСОБА_1- фізична особа підприємець, свідоцтво про державну реєстрацію ФОП серії НОМЕР_2, ОСОБА_2-адвокат, довіреність від 23.02.2007 року.

відповідача: Гуменюк С.Г.- спеціаліст 1-ої категорії юридичного відділу, довіреність від 17.09.2009 року.

В С Т А Н О В И В :

Надійшла позовна заява про стягнення з Козятинської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків понесених нею на виготовлення проектів землеустрою та будівництва торгового павільйону у розмірі 15200,59 грн., у т.р. 9260,00 грн. основного боргу, 5222,94 грн. індексу інфляції, 717,65 грн. 3% річних, а також 8000,00 грн. витрат понесених на оплату за надання юридичної допомоги.

Ухвалою від 24.07.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/192-09 та призначено до розгляду на 21.09.2009 року.

21.09.2009 року відповідач надав відзив в якому позов не визнає в частині заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних посилаючись на те, що позивач не звертався з вимогою про відшкодування витрат і як наслідок відсутність прострочення боржника. Також відповідач вказував на відсутність належних доказів в підтвердження заявленого розміру збитків, відсутність підстав для відшкодування витрат на оплату юридичних послуг і їх неспіврозмірність із сумою боргу, неправильне обчислення індексу інфляції.

В судовому засіданні, яке відбулось 21.09.2009 року судом встановлено, що сторони не в повному обсязі виконали вимоги ухвали суду від 24.07.2009 року. Крім того позивачем заявлено клопотання про витребування від відповідача в порядку ст.38 ГПК України інформації щодо отримання заяви ОСОБА_1 про стягнення боргу згідно рішення міської ради від 24.11.2006 року, як подавалась 25.06.2007 року та інформацію щодо розгляду зазначеної заяви ОСОБА_1 та виділення грошей виконкому для розрахунку з нею.

Враховуючи невиконання сторонами вимог ухвали суду та подане позивачем клопотання, а також зважаючи на необхідність у витребуванні нових доказів в порядку ст. 38 ГПК України, суд відклав розгляд справи до 22.10.2009 року.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 22.10.2009 року сторонами було подано ряд заяв.

Зокрема, позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог стосовно стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та юридичних послуг в розмірі 6500,00 грн..

В свою чергу відповідачем подано заяву про визнання позовних вимог в частині стягнення 9260,19 грн. основного боргу та 1000,00 грн. юридичних послуг.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

19.07.2005 року Козятинською міською радою було прийнято рішення № 225/05-МР згідно якого було погоджено місце будівництва магазину з автобусною зупинкою на земельній ділянці за адресою вул.Катукова, 35, площею 100 кв.м., а також дозволено підготувати проект відведення зазначеної земельної ділянки після виготовлення та погодження проекту магазину та автобусної зупинки.

14.12.2005 року позивачем було отримано дозвіл № 301 на складання проекту відведення земельної ділянки площею 100 кв.м..

Як вказує позивач, в зв'язку з наведеним вище ним було замовлено та оплачено проект магазину з улаштуванням автобусної зупинки, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для комерційної діяльності, висновки та дозвільні документи різних контролюючих органів.

За посиланням позивача загальна сума витрат понесених на оформлення документів становила 9260,00 грн..

Після оформлення всіх документів для проходження державної експертизи проекту землеустрою позивач звернувся до виконкому Козятинської міської ради за погодженням проекту, який відмовив в дачі дозволу.

Після цього позивач звернувся з відповідною заявою до Козятинської міської ради про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

24.11.2006 року рішенням 7 сесії 5 скликання № 345-V Козятинська міська рада вирішила відмовити в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для комерційної діяльності.

Пунктом 2 вказаного рішення передбачалось виконкому міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету відшкодувати матеріальні збитки понесені позивачем на виготовлення проектів землеустрою та будівництва торгового павільйону.

За посиланням позивача неодноразові звернення до виконкому Козятинської міської ради з вимогою повернути грошові кошти витрачені на оформлення документів залишились без задоволення.

Непроведення відповідачем розрахунків і виникнення спору з цих підстав і стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення збитків.

Досліджуючи обставини спору судом встановлено наступне.

25.06.2007 року до виконкому Козятинської міської ради надійшла заява СПД ФО ОСОБА_1 з вимогою відшкодувати 9260,19 грн. понесених витрат на оформлення документів.

23.07.2007 року в листі № Ц-373-2 міський голова Козятинської міської ради відповідаючи на вказане вище звернення позивача зазначив про те, що документи, які підтверджують понесені витрати не оформлені належним чином (не засвідчені належним чином фінансові документи, відсутність реквізитів на документах тощо). В зв'язку з наведеним СПД ФО ОСОБА_1 було запропоновано оформити належним чином документи та подати їх для розгляду (а.с.69, т.1).

В довідці Козятинської міської ради від 17.09.2009 року № 1404/09 зазначено про те, що розрахунки з СПД ФО ОСОБА_1 щодо відшкодування понесених нею витрат на виготовлення проекту землеустрою та проекту будівництва торгового павільйону згідно рішення Козятинської міської ради від 24.11.2006 року № 345-V не проводились (а.с.83, т.1).

Також судом було встановлено, що СПД ФО ОСОБА_1 понесено витрати за оформлення документів на загальну суму 9260,19 грн..

Так, позивачем було сплачено СО "Козятинські електричні мережі" за отримання технічних умов № 41 від 19.09.2005 року 153,98 грн., Козятинському міському відділу земельних ресурсів (відділу Держкомзему у м.Козятині) 85,00 грн., Козятинській районній санітарно-епідеміологічній станції за дачу висновку щодо відбору (відведення) земельної ділянки під забудову за № 67 74,19 грн., Козятинському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню за технічні умови на підключення магазину і автобусної зупинки до мереж водопостачання і каналізації в сумі 791,46 грн., районному комунальному підприємству "Проектно-виробничий архітектурно-планувальний центр" за висновок щодо відведення земельної ділянки для надання її в оренду 115,56 грн., за виготовлення проекту землеустрою СПД ФО ОСОБА_4 900,00 грн., за виготовлення проектно-кошторисної документації на прив'язку малої архітектурної форми з влаштуванням автобусної зупинки в м.Козятин по вул.1-го Травня 7140,00 грн..

Факт сплати вказаних коштів підтверджується документами наданими позивачем і оригінали яких оглядались в судовому засіданні, серед яких квитанції до прибуткових касових ордерів, квитанції, договори, акти здачі-прийняття робіт, висновки, технічні умови, довідка, проекти землеустрою, листами організацій, які надавали дозвільні документи тощо.

На підтвердження понесених витрат за юридичні послуги позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 37/06-09 від 15.06.2009 року, договір № 36/6 від 10.06.2009 року укладений з юридичною фірмою "Істина" предметом якого є захист інтересів позивача в господарському суді Вінницької області.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а також інші юридичні факти.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода , завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала . Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (презумпція вини завдавача шкоди).

Разом з тим, в ст.1173 ЦК України вказано, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Слід зазначити, що під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода ).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до приписів ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною ; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст.147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

В статті 20 ГК України та ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначено відшкодування збитків .

Відповідно до приписів п.4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором .

Виходячи з наведеного вище та того, що позивачем доведено належним чином факт реально понесених витрат в розмірі 9260,19 грн. на оформлення документації суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині. При цьому суд враховує, що відповідачем подано заяву про визнання позову в цій частині .

Як встановлено судом в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 9260,00 грн., тобто менше на 0,19 грн. ніж фактично ним було потрачено. Однак визначення ціни позову є прерогативою позивача, а тому суд задовольняє його вимогу в заявленому останнім розмірі - 9260,00 грн..

Також суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині понесених позивачем витрат на оплату юридичних послуг з врахуванням його заяви про відмову в цій частині від позовних вимог в сумі 6500,00 грн. (яка розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог) та поданої відповідачем заяви про визнання позову в цій частині в сумі 1000,00 грн.. При цьому суд задовольняючи вказану вимогу погоджується із відповідачем стосовно того, що розмір відшкодування таких витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Задовольняючи вимогу про стягнення витрат понесених на оплату юридичних послуг суд взяв до уваги кількість судових засідань в яких брав участь представник позивача, його місцезнаходження (м.Одеса), обсяг підготовлених представником документів, письмових пояснень тощо.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги щодо стягнення збитків понесених в зв'язку з оплатою юридичних послуг на суму 1000,00 грн. (в стягненні 500,00 грн. збитків понесених в зв'язку з оплатою юридичних послуг суд відмовляє).

Також судом розглянуто заяву позивача про відмову від позову в частині 3% річних, інфляційних втрат та 6500,00 грн. витрат на юридичні послуги в результаті чого суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від стягнення 3% річних та інфляційних приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову суд враховує те, що вона підписана представником позивача ОСОБА_2 у якого наявні повноваження на повну відмову від позову, що вбачається із довіреності від 23.02.2007 року (а.с.53, т.1). Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Стосовно заяви позивача про відмову від стягнення 6500,00 грн. юридичних послуг суд вважає необхідним зазначити, що приписи частини четвертої статті 22 ГПК, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключають можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку. Якщо ж позовна заява містить тільки одну вимогу, то відмова позивача від її частини має розглядатися як зменшення розміру позовної вимоги.

На вказаному вище наголошено в п.6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року".

Виходячи з наведеного заява позивача про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення витрат понесених на оплату юридичних послуг розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовної вимоги.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з матеріалів справи, наданих позивачем документів (квитанції до прибуткових касових ордерів, квитанції, договори, акти здачі-прийняття робіт, висновки, технічні умови, довідки, проекти землеустрою, листи організацій, які надавали дозвільні документи тощо) суд дійшов висновку про доведеність позивачем збитків в розмірі 10260,00 грн. (9260,00 грн. плата за дозвільну та проектну документацію і 1000,00 грн. за юридичні послуги).

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 24.07.2009 року, від 21.09.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення збитків, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із врахуванням припинення провадження в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, часткової відмови в стягненні витрат на юридичні послуги.

Задовольняючи позов на вказану суму суд враховує подачу відповідачем заяви про визнання позову в цій частині.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 233,00 грн. державного мита, що підтверджується квитанцією на переказ готівки № 66 від 13.07.2009 року. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 23200,59 грн.. Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 232,00 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.

За письмовим клопотанням сторін 22.10.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст.11, 16, 22, п.4 ст.611, ч.1 ст.612, ст.614, ч.ч. 1, 2 ст.623, ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, ст. 20, ч.ч.1, 3, 4 ст.147, ст.224, ч.1 ст.225 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, ч.2 ст.35, ст.ст.36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Козятинської міської ради, вул.Леніна, 20, м.Козятин, 22108 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03084799) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 22100 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) - 9260 грн. 00 коп. - збитків понесених при оформленні дозвільної та проектної документації, 1000 грн. 00 коп. збитків за оплату юридичних послуг, 102 грн. 60 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 52 грн. 18 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в стягнені 500 грн. 00 коп. витрат понесених на оплату юридичних послуг.

5. Прийняти відмову позивача від позовних вимог щодо стягнення 5222 грн. 94 коп. інфляційних втрат та 717 грн. 65 коп. 3% річних.

6. Припинити провадження в частині стягнення 5222 грн. 94 коп. інфляційних втрат та 717 грн. 65 коп. 3% річних відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

7. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 01 грн. 00 коп. Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 22100 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) - сплаченого за квитанцією від 13.07.2009 року № 66 оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 7/192-09 (а.с.7, т.1).

8. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 жовтня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - АДРЕСА_1, 22100.

3 - відповідачу - вул. Леніна, 20, м. Козятин, Вінницька область, 22108.