Рішення № 6452667, 20.10.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 жовтня 2009 р.           Справа 7/193-09

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м.Київ

до: Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації, м.Калинівка Вінницької області

про стягнення 77000 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

Представники :

позивача: Кащук О.С.-начальник юридичного сектору, довіреність № 2070-НЮ від 20.08.2009 року

відповідача: Шишман Л.М. - начальник відділу обслуговування інвалідів, довіреність № 01-14-1190 від 21.09.2009 року.

Грабар Р.М. - юрисконсульт, довіреність № 185 від 18.02.2009 року.

В С Т А Н О В И В :

Надійшла позовна заява про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м Київ 77000,00 грн. заборгованості за надані в 2008 році послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян.

Ухвалою від 24.07.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/193-09 та призначено до розгляду на 22.09.2009 року.

У відзиві на позовну заяву (від 11.09.2009 року № 01-14-1144) відповідач проти позову заперечує і просить суд відмовити у позові повністю посилаючись на те, що рішенням 12 сесії Калинівської районної ради 5 скликання від 11.04.2008 року № 154 "Про внесення змін до рішення 11 сесії районної ради 5 скликання від 18.01.2008 року № 138 "Про районний бюджет на 2008 рік" зменшено видатки по КФК 170302 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом " на 77000,00 грн. та збільшено на цю ж суму компенсаційні видатки по КФК 170102 на пільговий проїзд автомобільним транспортом. За посиланням відповідача в зв'язку з прийняттям такого рішення районною радою ним надсилався позивачу проект додаткової угоди про внесення змін до Договору № 3 від 10.01.2008 року. Також відповідач вказував, що він неодноразово звертався з листами до фінансового управління Калинівської районної державної адміністрації з клопотанням про виділення додаткових коштів по КФК 170302. Крім того відповідач зазначав, що питання щодо збільшення сум компенсацій за рахунок субвенцій з Державного бюджету по перевезенню окремих пільгових категорій громадян або проведення перерозподілу призначених коштів за видами транспорту здійснюється і затверджується рішенням сесії Калинівської районної ради. У відзиві відповідач посилався на ст.51 Бюджетного кодексу України вказуючи на те, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисами.

14.09.2009 року відповідачем подано клопотання № 01-14-1145 від 11.09.2009 року про залучення до розгляду справи в якості належного відповідача Калинівську районну раду відповідно до ст.24 ГПК України.

Позивач в усному поясненні заперечує проти вказаного клопотання, просить суд відхилити його вважаючи, що позовні вимоги заявлені до належного відповідача.

Розглянувши вказане клопотання суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Слід звернути увагу на те, що в п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

Частина 3 статті 24 ГПК України надає право суду замінити неналежного відповідача. Встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд може допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Така процесуальна дія суду обумовлена згодою позивача. Якщо ж позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може з власної ініціативи залучити цю особу як іншого відповідача. Суд також, у випадку незгоди позивача на заміну неналежного відповідача, може розглянути справу згідно з пред'явленим позовом.

Враховуючи те, що позов заявлено до управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації виходячи з укладеного з позивачем договору від 10.01.2008 року № 3, а також відсутність зобов'язальних правовідносин між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та Калинівською районною радою суд вважає подане відповідачем клопотання про залучення до участі у справі в якості іншого відповідача Калинівської районної ради безпідставним, а тому відхиляє його.

В зв'язку з неподанням сторонами витребуваних ухвалою від 24.07.2009 року документів та необхідністю витребування нових документів розгляд справи було відкладено до 20.10.2009 року.

Відкладаючи розгляд справи на іншу дату суд приймає до уваги обопільно підписане сторонами клопотання, подане в судовому засіданні в якому сторони висловили свою згоду на розгляд справи за межами строку встановленого ч.1 ст.69 ГПК України.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи відбувається без здійснення технічної фіксації судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.01.2008 року між Управлінням праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації (Платник) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (Перевізник) укладено договір № 3 про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян.

Предметом вказаного Договору сторони визначили регламентацію взаємовідносин сторін щодо відшкодування коштів за перевезення пільгових категорій громадян, які здійснюються Перевізником та покращення рівня обслуговування пасажирів у Калинівському районі Вінницької області (п.1.1 Договору).

Згідно п.2.2 Договору залізниця зобов'язувалась здійснювати пільгові перевезення передбачених законом України категорій громадян.

В свою чергу Платник зобов'язувався згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян та в межах суми бюджетних асигнувань виділених для Калинівського району на 2008 рік та затверджених рішенням Калинівської районної ради сплатити Перевізнику компенсацію в розмірі 237000,00 грн. до 31.12.2008 року за пільговий проїзд окремих категорій громадян по мірі надходження коштів Державного бюджету на підставі наданих Перевізником документів, передбачених цим Договором.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Перевізник подає щомісячно, до 25 числа наступного за звітним місяця, звіт установленої форми "2-Пільга" та розрахунки за надані пільги на проїзд окремих категорій громадян на підставі яких Платник перераховує Перевізнику суму відшкодування по пільговому перевезенню громадян по мірі надходження коштів субвенції у межах кошторисних призначень.

За посиланням позивача протягом 2008 року ним було надано послуг на загальну суму 399810,00 грн., а відповідачем було відшкодовано лише 160000,00 грн., що вбачається із довідки від 25.06.2009 року № 119/01-06-вих (а.с.191, т.1).

В підтвердження виконання зобов'язань за договором від 10.01.2008 року позивач надав суду звіти по перевезенню пасажирів, які мають право безкоштовного проїзду по пільгам в приміському сполученні Калинівського району Вінницької області за червень-липень 2008 року, рахунки на оплату наданих послуг по перевезенню пільгових категорій громадян, розрахунки витрат на відшкодування збитків пов'язаних із наданням пільг за червень-липень 2008 року (а.с.10, 12-93, 95-180, т.1).

16.10.2009 року позивачем надано розрахунки витрат на відшкодування збитків пов'язаних із наданням пільг, звіт по перевезенню пасажирів, які мають право безкоштовного проїзду по пільгам в приміському сполученні Калинівського району Вінницької області, рахунки на оплату наданих послуг по перевезенню пільгових категорій громадян за серпень 2008 року.

В письмовому поясненні від 17.09.2009 року наданому позивачем, з-поміж іншого, вказано про те, що розрахунки за надані відповідачу послуги проводились шляхом взаємозаліків за спожиту Південнно-Західною залізницею електроенергію про що складались відповідні протоколи (а.с.23, т.2 ).

На підтвердження проведених розрахунків позивач надав суду протоколи погодження про організацію проведення розрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 за електроенергію за лютий-липень та листопад 2008 року та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (а.с.74-105, т.2).

Динаміка проведення розрахунків із зазначенням суми проведення взаєморозрахунків, місяця, номера протоколу погодження також відображена в довідці позивача від 15.10.2009 року № 2057.

Також судом встановлено, що відповідно до п.7 рішення 12 сесії Калинівської районної ради 5 скликання від 11.04.2008 року № 154 "Про внесення змін до рішення 11 сесії районної ради 5 скликання від 18.01.2008 року № 138 "Про районний бюджет на 2008 рік" зменшено видатки по КФК 170302 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом " на 77000,00 грн. та збільшено на цю ж суму компенсаційні видатки по КФК 170102 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян".

Як вказує позивач, дізнавшись про вказане рішення він звернувся з листом від 05.06.2008 року № 91/1-юр до голови Калинівської районної ради та начальника управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації з проханням скасувати п.7 вказаного вище рішення (а.с.182-183, т.1). Вказана вимога, за посиланням позивача, залишилась без реагування зі сторони одержувачів листа.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.06.2008 року до позивача надійшла додаткова угода про внесення змін до договору № 3 від 10.01.2008 року від 16.05.2008 року (а.с.184, т.1).

Листом від 19.06.2008 року № 99/1 юр позивач повернув без підписання вказану вище додаткову угоду (а.с.185-186, т.1).

04.08.2008 року позивачем було заявлено претензію з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 74730,00 грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору № 3 від 10.01.2008 року (а.с.187-188, т.1).

У відповіді на вказану претензію відповідач вказував на неможливість задоволення претензійних вимог посилаючись на рішення сесії Калинівської районної ради від 11.04.2008 року, направлення проекту додаткової угоди від 16.05.2008 року про внесення змін до договору № 3 від 10.01.2008 року, звернення до фінансового управління райдержадміністрації з проханням про виділення додаткових коштів, недостатній залишок коштів тощо.

Відсутність проведення розрахунку відповідачем спонукала позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян у приміських поїздах залізниці.

Згідно ч.5 ст.9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" ( далі –Порядок), в тому числі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок державного бюджету.

Пунктами 3, 5-8 цієї Постанови головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Як вбачається із п.3 положення управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації, одним із завдань управління є виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету (а.с.9, т.2).

Відповідно до п.п. 2, 3, 5-8 цього Порядку фінансування провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, в межах обсягів, затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісячно готують дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд підприємствами-постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів районних держадміністрацій. Фінансові органи районних держадміністрацій на підставі отриманих актів щомісячно готують реєстри нарахованих сум щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та направляють їх фінансовим органам обласних держадміністрацій, які після отримання коштів субвенцій надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів, які здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних соціальних послуг.

Згідно п.8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання належним чином - щомісячно готувались та передавались відповідачу документи на підтвердження наданих послуг.

Однак, відповідачем було частково виконано свої зобов'язання передбачені договором від 10.01.2008 року - із 237000,00 грн. проведено розрахунок шляхом взаємозаліків на суму 160000,00 грн..

В зв'язку з наведеним за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 77000,00 грн..

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 цього ж Кодексу відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з матеріалів справи, наданих позивачем первинних документів суд дійшов висновку про доведеність позивачем боргу в розмірі 77000,00 грн..

Слід зауважити, що позивачем протягом 2008 року було надано послуг на значно більшу суму ніж встановлено договором (237000,00 грн.).

Розглянувши заперечення відповідача стосовно позовних вимог суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із відзиву відповідач в якості заперечення на позов вказує на прийняте 11.04.2008 року рішення Калинівської районної ради та надіслання проекту додаткової угоди позивачу.

Суд оцінює вказані посилання відповідача критично з огляду на наступне.

Так, рішенням Калинівської районної ради від 11.04.2008 року було фактично здійснено не затвердження розмірів обсягів субвенції з державного бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом, а здійснено його перерозподіл за рахунок зменшення на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що кошти призначені для компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом в розмірі 237000,00 грн. на 2008 рік були фінансово забезпечені.

Враховуючи вказане також оцінюється критично посилання відповідача на недостатність коштів та вказівка на ст.51 Бюджетного кодексу України.

При цьому слід вказати, що в листі від 05.10.2004 року № 07-06/2014-8670 "Про запровадження Порядку обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України" Державне казначейство України звернуло увагу на те, що погашення небюджетних фінансових зобов’язань не проводиться, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, зокрема, списання кредиторської заборгованості за рішенням судів.

Стосовно посилання відповідача на те, що ним направлялась позивачу додаткова угода від 16.05.2008 року про внесення змін до Договору від 10.01.2008 року № 3 суд погоджується із посиланням позивача на недосягнення між сторонами згоди з її укладення виходячи з наступного.

Порядок внесення змін до договору врегульовано в ст.188 ГК України в якій зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Крім того, частиною 1 ст.651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із аналізу норм законодавства наведених вище, матеріалів справи, змісту листів між сторонами з приводу укладення договору від 16.05.2008 року суд дійшов висновку про те, що договір від 16.05.2008 року між сторонами не було укладено (а.с.185-186, т.1).

Про наведене свідчить відсутність в матеріалах справи підписаного та скріпленого печатками двох сторін примірника договору, відсутність судового врегулювання розбіжностей між сторонами договору щодо внесення до останнього змін.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При цьому судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як вбачається із відбитку штемпеля на конверті в якому надійшла позовна заява до суду остання була здана для відправки на відділення поштового зв'язку 21.07.2009 року (а.с.193, т.1).

Разом з тим, згідно постанови КМУ від 08.07.2009 року № 693, яка набрала чинності з 14.07.2009 року відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 року № 361, тобто розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення становив з 14.07.2009 року 118,00 грн..

Внесення витрат на ІТЗ судового процесу у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення відповідно до п.13 ПКМУ від 21.12.2005 року № 1258, п.1ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", розділу IV Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, ст.47 ГПК України.

На можливості повернення надмірно сплачених сум витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також наголошено в п.16 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України".

За письмовим клопотанням сторін 20.10.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ч.5 ст.9 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 610, 611, ч.ч.1, 2 ст.614, ч.1 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації, вул.Дзержинського, 24, м.Калинівка, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03191880) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", вул.Лисенка, 6, м.Київ, 01034 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 04713033) - 77000 грн. 00 коп. боргу.

3. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації, вул.Дзержинського, 24, м.Калинівка, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03191880) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", вул.Лисенка, 6, м.Київ, 01034 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 04713033) - 770 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197 грн. 00 коп. Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-західна залізниця", вул.Лисенка, 6, м.Київ, 01034 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 04713033) сплаченого за платіжним дорученням від 10.07.2009 року № 3589 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/193-09 (а.с.7, т.1).

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 26 жовтня 2009 р.

віддрук.4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул.Лисенка, 6, м.Київ, 01034.

3 - позивачу - вул. Б.Олійника, 4, м.Жмеринка Вінницької області, 23100.

4 - відповідачу - вул. Дзержинського, 24, м.Калинівка Вінницької області, 22400.