Рішення № 64525922, 01.02.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/477/17

Справа №754/8350/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Галась І.А.

при секретарі - Ленській Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації громадян Деснянського району м. Києва, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власністю,

встановив:

Позивачем подано до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власністю. В позовній заяві позивач зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 в якій зареєстрований та проживає відповідач. ОСОБА_2 не є членом її сім'ї, користується її квартирою, не сплачує комунальні послуги, не допускає до квартири потенційних покупців для огляду квартири чим порушує права позивача як власника.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримала, просила її задовольнити.

Відповідач, представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомляли.

Представники третіх осіб Відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації громадян Деснянського району м. Києва, Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Зважаючи на викладене суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно Договору дарування від 28.12.2012р. позивач є власником квартири АДРЕСА_1.

З довідки КП "Центр комунального сервісу" від 25.05.2016р. вбачається, що у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_2

Відповідно до позовної заяви ОСОБА_3 є колишнім власником спірної квартири та з 2012 року проживає разом із позивачем через тяжкий стан здоров'я.

ОСОБА_2 з 2016 року проживає у спірній квартирі одноособово.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд.

Згідно вимог ст.ст.9 ч.З, 4, 98, 150 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як в порядку, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що до укладення Договору дарування від 28.12.2012р. відповідач був членом сім'ї власника квартири - ОСОБА_3, тобто, був тимчасовим мешканцем, а тому згідно вимог ст.ст. 98,99 ЖК України, ст.150 ЖК України, ст.319 ЦК України, громадяни, що мають у приватній власності квартиру або її частину, користуються нею для особистого проживання і проживання членів сім'ї і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд, користуватися і володіти нею.

В зв'язку з тим, що позивач є новим власником житла, відповідач у розумінні ст. ст. 156, 64 ЖК України не є членом її сім'ї як власника квартири, а є членом сім'ї колишнього власника квартири. Відповідач у справі порушує права позивача на право володіння, користування, розпорядження майном, а саме спірною квартирою, яка належить їй на праві власності, тому власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що передбачено ст. 391 ЦК України.

Однак, згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місяця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Аналіз вказаної норми закону «Про свободу пересування та вільний вибір місяця проживання в Україні», дає підстави вважати, що зняття з реєстрації місця проживання проводиться відповідним органом реєстрації на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, виселення, що набрало законної сили, а не судом. Тому зняття з реєстрації місця проживання відповідача не належить до компетенції суду. Крім того, орган реєстрації - Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію залучено до участі у справі у якості третьої особи, а не відповідача. В судовому засіданні представник позивача не надав суду докази, що відповідний орган реєстрації відмовив позивачу у задоволені його заяви про зняття з реєстрації відповідача у спірній квартирі.

Згідно ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 212-215, 223-226 ЦПК України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в установленому цивільним процесуальним кодексом України порядку.

Суддя:

.