Рішення № 64525477, 31.01.2017, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1099/16-ц

№ 2/302/31/17

Номер рядка звіту 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2017 р. смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в

особі головуючого судді Гайдур А. Ю

з участю секретаря с/з ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в райсуді в смт. Міжгір'ї справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 сільської ради, ОСОБА_9, треті особи відділ Держгеокадастру в Міжгірському районі, Державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Міжгірської РДА про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акта на право власності на землю,-

В С Т А Н О В И В:

02.12.2016 р. ОСОБА_7 звернулася до суду з до ОСОБА_8 сільської ради, ОСОБА_9, треті особи відділ Держгеокадастру в Міжгірському районі, Державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Міжгірської РДА про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акта на право власності на землю.

Заяву обґрунтовувала тим, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою с. Пилипець, 103, Міжгірського району Закарпатської області та земельної ділянки, яка призначена для обслуговування цього житлового будинку. Між нею та власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_9 існує спір щодо частини земельної ділянки, яка перебуває у її власності, проте на думку ОСОБА_9 вказана частина належить йому на праві приватної власності. Під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_9 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою на стадії апеляційної інстанції їй стало відомо про те, що рішення 10 сесії 5-го скликання ОСОБА_8 сільської ради Міжгірського району від 11 вересня 2007 року без номера щодо передачі ОСОБА_9 земельних ділянок загальною площею 0,4702 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в урочищах «Ровінь» та «За дорогою», на підставі якого йому було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 454938 від 13.10.2008 року не приймалося, оскільки 10 сесія 5-го скликання ОСОБА_8 сільської ради Міжгірського району від 11 вересня 2007 року взагалі не розглядала заяву ОСОБА_9 щодо передачі йому у власність земельних ділянок площею 0,4702 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в урочищах «Ровінь» та «За дорогою». Також вона як суміжний землевласник, взагалі не зазначена в акті погодження меж та в акті перенесення меж на місцевість (в натурі), в документації із землеустрою, на підставі якої ОСОБА_9 було виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 454938 від 13.10.2008 року. Тому позивачка вважає незаконними та просить скасувати рішення 10 сесії 5-го скликання ОСОБА_8 сільської ради від 11 вересня 2007 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 454938 від 13.10.2008 виданий ОСОБА_9

В суді представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала повністю, просить такий задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов визнав.

Представники відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов заперечили.

Третя особа - відділ Держгеокадастру в Міжгірському районі просить даний позов вирішити на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали в справі суд вважає, що у позові слід відмовити виходячи з такого.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного прав у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків,встановлених ст.. 61 цього Кодексу.

Згідно припису ч.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим засіданням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що підставою для звернення до суду із позовом позивачки ОСОБА_7, як то зазначено в позовній заяві є спір між нею та власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_9 щодо частини земельної ділянки, яка перебуває у її власності, і що під час розгляду спору між нею і ОСОБА_9 щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за позовом ОСОБА_9 до неї у апеляційній інстанції їй стало відомо, що рішення, яке стало підставою для видачі державного акту на право власності на землю ОСОБА_9 від 11.09.2007 р. ОСОБА_8 сільською радою не приймалося. Тому вона просить визнати недійсним та скасувати рішення від 11.09.2007 р. та державний акт про право власності на землю, яким передано у власність ОСОБА_9 земельних ділянок в урочищах «Ровінь» та «За дорогою» для ведення особистого селянського господарства.

Зі змісту судових рішень, які набрали законної сили а саме: Міжгірського районного суду від 03.02.2014 р., залишено без змін ухвалами Апеляційного суду Закарпатської області від 07.05.2014 р. і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 23.07.2014 р. визнано недійсними технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_10 в с. Пилипець в ур. «Біля хати» в частині погодження межі земельної ділянки із землевласниками ОСОБА_9 в актах погодження меж земельної ділянки та встановлення в натурі, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 252569 виданий 23.03.2009 ОСОБА_10 ОСОБА_8 сільською радою на площу 0,25 в ур. «Біля хати» у частині погодження меж із суміжним землевласником ОСОБА_9 на плані державного акту від «Г» до «Д» і від «Д» до «Е».

Отже, судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_9 є власником земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка складається із двох окремих ділянок, розташованих у с. Пилипець: ділянки № 1 площею 0,1985 із кадастровим № 2122485201:01:009:0030 в ур. «Ровінь» і ділянки № 2 площею 0,2718 га із кадастровим № 2122485201:01:009:0027 в ур. «За дорогою» , що стверджується Державним актом серії ЯЕ № 454938 від 13.10.2008 на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі рішення ОСОБА_8 сільської ради Міжгірського району від 11.09.2007 р..

З вищенаведеного вбачається, що і рішення ОСОБА_8 сільської ради від 11.09.2007 р. яке стало підставою для видачі ОСОБА_9 Державного акту на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,4202 га в ур. «Ровінь» та «За дорогою» в с. Пилипець і сам Державний акт на право власності на землю оглядувалися у судових засіданнях, тобто були предметом огляду як належні і допустимі докази , їм давалася правова оцінка в рішеннях, які набрали законної сили і сумнівів з приводу їх достовірності та законності ні в кого не виникало.

Фізична особа, а саме відповідач по справі ОСОБА_9 не є відповідальним за дії чи то органу державної влади чи то органу місцевого самоврядування за неналежне виконання останніми своїх повноважень та обовязків щодо неналежного оформлення Державних актів на право власності на землю та прийнятих рішень.

Позивачем не надано доказів, що Державний акт на право власності на землю ОСОБА_9 та рішення ОСОБА_8 сільської ради від 11.09.2007 року є підробленим і встановлено винних осіб у підробленні цих документів.

З огляду на встановленне суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_7 є безпідставним, оскільки ні рішенням ОСОБА_8 сільської ради від 11.09.2007 р., ні Державним актом на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,4702 га в ур. «Ровінь» та ур. «За дорогою» виданим ОСОБА_9 не порушують її права як належного власника земельної ділянки в ур. «Біля хати» в с. Пилипець, вона не надала суду належних і допустимих доказів для підтвердження своїх позовних вимог.

Суд відхиляє визнання відповідачем ОСОБА_8 сільською радою вимог позивача ОСОБА_7, оскільки таке визнання порушує права та інтереси ОСОБА_9, не ґрунтується на законних підставах, спростовується вище встановленим і окрім цього суд вважає, що ОСОБА_8 сільська рада є зацікавленою у позитивному вирішенні даного спору на користь позивача ОСОБА_7 оскільки остання є дружиною землевпорядника ОСОБА_8 сільської ради ОСОБА_11.

Судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_7 у позові до ОСОБА_8 сільської ради та ОСОБА_9 про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акта на право власності на землю.

Судових витрат немає.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Закарпатської області через райсуд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 223 ЦПК України.

Суддя: ОСОБА_12