Ухвала суду № 64524802, 01.02.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.

секретар Тодоряк Г.Д.

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі Чернівецького обласного управління до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 грудня 2016 року,

встановила:

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначав, що 5 грудня 2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк» та ОСОБА_3 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №909 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами №3 від 24 грудня 2007 року, №8 від 25 січня 2010 року, додатковим договором №11 від 23 липня 2010 року.

Згідно умов договору ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1 000 000 грн на споживчі потреби з терміном погашення не пізніше 28 листопада 2017 року з процентною ставкою 16,5% річних.

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 25 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме, трьохкімнатну квартиру НОМЕР_1 загальною площею 108.4 кв.м, житловою площею 56,2 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 належним чином умов договору про повернення кредиту не виконує, станом на 3 жовтня 2016 року заборгованість за кредитним договором складає 1 383 386 грн 83 коп., в т.ч. за кредитом - 521 573 грн 98 коп., за процентами - 84 312 грн 41коп., втрати від інфляції - 777 500 грн 44 коп, банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 1 грудня 2016 року позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №909 від 5 грудня 2007 року зі змінами в сумі 1 383 386 грн 83 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Визначено спосіб реалізації предмету застави - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» з початковою ціною 1 520 113 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, відсутності підстав для відмови у позові з підстав спливу позовної давності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

У справі встановлено, що 5 грудня 2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк» та ОСОБА_3 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №909 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами №3 від 24 грудня 2007 року, №8 від 25 січня 2010 року, додатковим договором №11 від 23 липня 2010 року.

Згідно умов договору ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1 000 000 грн на споживчі потреби з терміном погашення не пізніше 28 листопада 2017 року з процентною ставкою 16,5% річних.

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 25 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передано нерухоме

майно, а саме, трьохкімнатну квартиру НОМЕР_1 загальною площею 108.4 кв.м, житловою площею 56,2 кв.м, що та знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

За розрахунками банку, правильність яких апелянтом не оспорюєтьбся, станом на 3 жовтня 2016 року заборгованість за кредитним договором складає 1 383 386 грн 83 коп., в т.ч. за кредитом - 521 573 грн 98 коп., за процентами - 84 312 грн 41 коп., втрати від інфляції - 777 500 грн 44 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апелянт оскаржує рішення суду з підстав незастосування наслідків спливу позовної давності.

Такі доводи апелянта є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом указаної норми звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Статею 264 ЦК України визначено випадки переривання перебігу позовної давності.

Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5).

У справі встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором банк скористався правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, на дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Письмову вимогу про це відповідачі отримали 24 листопада 2011 року.

Апелянт вважає, що саме з цієї дати слід відраховувати перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки як додаткової до вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором (ст. 266 ЦК України).

Указана обставина встановлена рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 17 березня 2016 року та 5 березня 2015 року, яка відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Проте твердження апелянта про сплив позовної давності і наявність підстав для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки є помилковим.

У справі встановлено, що після настання строку виконання основного зобов'язання (який слід обчислювати з 24 листопада 2011 року) банком вживалися заходи для погашення суми боргу за кредитним договором, укладеним з відповідачем ОСОБА_3

Так, у травні 2013 року банк звертався з позовом до поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, як до осіб, які несуть солідарну відповідальність разом з боржником ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 грудня 2007 року, позичальником за яким є відповідач ОСОБА_3

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 серпня 2013 року цей позов було задоволено, а рішення звернено до виконання.

Тому, відповідно до правил ст. 264 ЦК України мало місце переривання перебігу позовної давності.

Указане рішення районного суду було скасовано апеляційним судом лише 29 червня 2016 року.

Про переривання позовної давності свідчить також звернення банку за видачею виконавчого напису про звернення стягнення на предмети іпотеки для погашення боргу за основним зобов'язанням, які були передані на примусове виконання до ВДВС.

Зокрема, встановлено, що 11 квітня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровими номерами 1282, 1283 вчинено виконавчі написи на договорах іпотеки нерухомого майна: нежилих приміщень підвалу, загальною площею 195,70 кв. м та квартири НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1.

8 липня 2015 року у рахунок виконання виконавчого напису нежитлове приміщення було передано банку на погашення основного зобов'язання, проте вартість предмета іпотеки не покрила вимоги банку.

Також встановлено, що рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 5 березня 2015 року виконавчий напис за №1283 був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Отже, у справі встановлено, що позовна давність до основної вимоги (про стягнення боргу за кредитним договором) не сплила, а відповідно не сплила і до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тому, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з мотивів пропущення позивачем позовної давності відсутні.

Суд першої інстанції помилково виходив з того, що початок позовної давності слід відраховувати з 5 березня 2015 року - дати ухвалення рішенням Апеляційного суду Чернівецької області, яким виконавчий напис за №1283 був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Проте це не вплинуло на правильність по суті вирішення спору.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий В.В. Яремко

Судді: І.М. Литвинюк

І.Б. Перепелюк