Постанова № 6452382, 19.10.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2009 р. Справа № 44/9-466

за позовом відкритого акціонерного товариства «Ямпільський приладобудівний

завод», м. Ямпіль

до Крижопільської міжрайонної державною податковою інспекцією,

смт. Крижопіль

про визнання протиправними і скасування рішень.

Cуддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т.Кармаліта, за участю представників сторін:

позивача - В. Якимчук, Т. Слободянюк, С. Пилипчак, В. Лубковський за довіреностями;

відповідача - Ж. Мануілова, Л. Чернятинська за довіреностями .

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про визнання частково недійсними податкові повідомлення-рішення № 84-2301/3221 від 19.02.2002р., № 80-2301/3221 від 19.02.2002р., № 160-2301/4142 від 04.12.2002р. прийняті Ямпільською міжрайонною державною податковою інспекцією.

В процесі розгляду справи позивач заявою (вх. № 9334 від 26.06.2006р.) змінив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення в частині:

з податку на додану вартість: податкове повідомлення-рішення № 80-2301/3221 від 19.09.2002р. в сумі 8903,73 грн., в т.ч. основний платіж –3348 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 5555,73 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 160-2301/4142 від 19.02.2002р. в сумі 17701,42 грн., в т. ч. основний платіж –14054,42 грн. та штрафні (фінансові) санкції –3647 грн..

з податку на прибуток: податкову повідомлення-рішення № 84-2301/3221 від 19.02.2002р., в сумі 140846 грн., в т.ч. основний платіж –124990 грн. та штрафні (фінансові) санкції –15856 грн..

Позов із заявою мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 84-2301/3221 від 19.02.2002р., № 80-2301/3221 від 19.02.2002р., № 160-2301/4142 від 04.12.2002р. є неправомірним та не відповідають вимогам законодавства.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзивах № 4572/9/10 від 31.08.2009р., № 4775/9/10 від 15.09.2009р., № 4985/9/10 від 21.09.2009р. та запереченнях до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 1402 Е від 18.10.2006р., посилаючись на те, що винесені податкові-повідомлення рішення є законними та відповідають чинному законодавству України, окрім податкового повідомлення-рішення № 160-2301/4142 від 04.12.2002р. на суму 17701,42 грн..

При розгляді справи ухвалою від 04.07.2006р. була призначена судово-бухгалтерська експертиза за результатами якої Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок судово-бухгалтерської експертизи № 1402 Е від 18.10.2006 року.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, повно та всебічно з‘ясувавши обставини справи та оцінивши наявні у справі докази та висновок судової експертизи з урахуванням вказівок наданих в постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2004р., судом встановлено, що Ямпільською міжрайонною державною податковою інспекцією в період з 06.08.2002р. по 12.09.2002р. проведено комплексну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Ямпільський приладобудівний завод»за період 01.01.2000р. по 01.07.2002р., за наслідками якої складено акт № 226-23 від 12.09.2002р.

На підставі даного акту податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 84-2301/3221 від 19.09.2002р., № 82-2306/3221 від 19.09.2002р., № 80-3201/3221 від 19.09.2002р., № 81-2306/3221 від 19.09.2002р., № 83-2306/3221 від 19.09.2002р. якими позивачу визначені податкові зобов’язання по податку на прибуток в сумі 124990 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 19518 грн.; по прибутковому податку з громадян в сумі 32 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 17250,10 грн.; по податку на додану вартість в сумі 3348 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 10 173 грн.; за порушення готівкового обігу застосовано штрафні санкції в розмірі 7951,38 грн.; за порушення при проведенні господарської діяльності застосовано штрафні санкції в розмірі 833,36 грн..

В доповнення до акту № 226-23 від 12.09.2002р. Ямпільською МДПІ складно акт № 269-23 від 25.11.2002р. про результати зустрічної перевірки по питання проведення взаєморозрахунків між ВАТ «Ямпільський приладобудівний завод»та ТОВ «Шанс-ВС». За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №160-2301/4142 від 04.12.2002р. згідно з яким позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 17701,42 грн., з яких: 14054,42 грн. –основний платіж та 3647 грн. –штрафні санкції.

По податковому повідомленню-рішенню №80-2301/3221 від 19.09.2002 р. донарахована сума податку на додану вартість складає 13521,00 грн., в т.ч.: основний платіж - 3348,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –10173,00 грн.

Ямпільською МДПІ з посиланням на п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. не враховано у складі податкового кредиту податок на додану вартість по реактивній електроенергії в сумі 2588,00 грн.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному податковому періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а тому товариством не було допущено порушення порядку формування податкового кредиту, обов'язковою умовою застосування якого є врахування сплачених (нарахованих) платником податків сум ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких віднесена до складу валових витрат виробництва.

Відповідно до п.п.1.1. «Методики розрахунків плати за перетоки реактивної електроенергії», затвердженої наказом Міністерства палива і енергетики України № 37 від 14.11.1997р. плата за перетоки реактивної електроенергії є адресним економічним стимулом для зменшення негативного впливу реактивних потужностей конкретних споживачів на втрати активної електроенергії в основній та розподільчій електромережах і на якість напруги у відповідному енергорайоні.

Реактивна електроенергія є невід'ємною частиною фізичного процесу створення, передачі та споживання активної електроенергії, яка є предметом купівлі-продажу.

Тобто плата за перетоки реактивної електроенергії являє собою ні що інше, як компенсацію втрат активної електроенергії в мережах.

Оскільки плата за перетоки реактивної електроенергії є компенсацією втрат електроенергії, то споживач електроенергії має право на включення зазначеної суми до складу валових витрат та до складу податкового кредиту.

З підстав, що викладені вище відповідачем безпідставно зменшено валові витрати на вартість спожитої позивачем реактивної електроенергії в сумі 7,7 тис. грн..

В постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2004 року по справі №44/9-466 зазначено, що господарський суд Вінницької області дійшов вірного висновку щодо віднесення на валові витрати вартості реактивної електроенергії.

Поряд з цим, судом з’ясовано, що відповідачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» під час проведення перевірки не було враховано в складі податкового кредиту за наявності належно оформлених податкових накладних податок на додану вартість в сумі 17929,25 грн., в т.ч.:

·          1134,91 грн. (жовтень 2000 року) ПДВ із вартості штуцерів та прокладок (податкова накладна №624 від 12.10.2000р.), придбаних у ВАТ «Красилівський агрегатний завод»;

·          8333,34 грн. (листопад 2000 року) ПДВ із вартості стенду (податкова накладна №123 від 15.11.2000 року), придбаного у ВАТ «Красилівський агрегатний завод»;

·          5754 грн. (грудень 2000 року) ПДВ із вартості газових лічильників (податкова накладна № 243 від 26.12.2000р.), придбаних у ВАТ «Красилівський агрегатний завод»;

·          124,0 грн. (грудень 2000 року) ПДВ із вартості скла до лічильників (податкова накладна №158 за грудень 2000 року), придбаного у ВАТ «Красилівський агрегатний завод»;

·          2583 грн. (жовтень 2001 року) ПДВ із вартості газових лічильників (податкова накладна №1017 від 08.10.2001 року), придбаних у ВАТ «Красилівський агрегатний завод».

Зазначені факти підтверджені також висновком судово-бухгалтерської експертизи, проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за №1402Е від 18.10.2006р.

За таких обставин відсутні підстави для донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №80-2301/3221 від 19.09.2002р.

Відповідно до п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ платник податку зобов’язаний сплатити штраф у розмірі, визначеному в цій статті за умови донарахування йому податкового зобов’язання. Відтак, підстав для застосування штрафних санкцій за даним податковим повідомленням-рішенням не має.

По податковому повідомленню-рішенню №84-2301/3221 від 19.09.2002 р. донарахована сума податку на прибуток складає 140846,00 грн., в т.ч. основний платіж - 124990,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції –15856,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем в п.22 акту перевірки визначено відхилення з податку на прибуток, з якого випливає, що позивач протягом періоду, який підлягає перевірці допустив порушення з податку на прибуток:

- за ІV квартал 2000 року - занизив на 28,33 тис. грн.;

- за І квартал 2001 року –завищив на 52,3 тис. грн.;

- за ІІ квартал 2001 року - занизив на 3,2 тис. грн.;

- за ІІІ квартал 2001 року –завищив на 17,2 тис. грн.;

- за ІV квартал 2001 року - занизив на 15,26 тис. грн.;

- за І квартал 2002 року –завищив на 1,3 тис. грн.;

Як відображено податковим органом в акті перевірки, ВАТ «Ямпільський приладобудівний завод»безпідставно зменшив в І кварталі 2002 року суму нарахованого податку на прибуток на розмір внесеної інвестиції для будівництва та придбання житла для військовослужбовців та членів їх сімей в сумі 79,5 тис. грн. Тобто за даними перевірки відповідача занижена сума податку на прибуток складає 55,49 тис. грн. (- 24,01 + 79,5).

Під час розгляду справи з’ясовано, що позивачем правомірно віднесено на зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток за І квартал 2002 року кошти в розмірі 79,5 тис. грн. інвестовані в будівництво житла для військовослужбовців Служби безпеки України.

Відповідно до пункту 22.3 статті 22 «Прикінцеві положення»Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції від 22.05.1997 року), до 1 січня 2006 року 1,5 відсотка сплаченого до бюджету податку на прибуток зараховується органами державного казначейства на спеціальний рахунок бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів для фінансування житлового будівництва та придбання житла за ціною, що не може бути вищою середньої розрахункової вартості одного квадратного метра загальної площі житла у відповідному регіоні, яка визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, для військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членам сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання ними службових обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання.

Кошти, спрямовані платником податку на будівництво та придбання житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на отримання житла відповідно до законодавства України за укладеними до 1 липня 1997 року угодами про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, по яких на 1 липня 1997 року проведені фактичні витрати, враховуються у зменшення податкового зобов'язання такого платника податку у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування, протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року, але не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту. Кабінет Міністрів України встановлює порядок контролю за цільовим використанням таких коштів, а також порядок їх розподілу за узгодженням з Всеукраїнською спілкою безквартирних офіцерів.

У разі здійснення платником податку інвестування будівництва такого житла шляхом передачі матеріальних активів, його податкове зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних активів за цінами і процедурою, що визначаються за методологією встановленою Кабінетом Міністрів України, у сумі, яка не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування.

Як випливає з матеріалів перевірки, інвестування будівництва житла для військовослужбовців в І кварталі 2002 року здійснювалося позивачем шляхом передачі матеріальних активів, зокрема, газових лічильників на загальну суму 100,065 тис. грн. Нарахована сума податку на прибуток за даними декларації товариства за І квартал 2002 року склала 79,5 тис. грн. Оскільки сума внесеної інвестиції на будівництво житла перевищує нарахований податок на прибуток за цей квартал, тому платник податку правомірно зменшив податкове зобов’язання в межах нарахованого податку на прибуток –79,5 тис. грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2004 р. в даній справі зазначено, що суд першої інстанції правильно не застосував до спірних відносин постанову КМУ від 15.02.2002 р. і не взяв до уваги лімітів обсягів інвестицій в житло для військовослужбовців по Вінницькій області.

Однак зазначалося, що судом не було дано ніякої оцінки правомірності дій позивача по зменшенню податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств на суму внесених інвестицій у 2002 році (акт підписано в березні 2002 р.), враховуючи, що згідно п. 12 постанови КМУ N 568 від 27.04.1998 р. податкові зобов'язання інвесторів зменшуються на суму інвестицій внесених не пізніше 01.01.2002 р.,

Як випливає з п.1 Загальних положень цієї Постанови, методологія і порядок бюджетного контролю за використанням коштів, спрямованих на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, розроблені відповідно до пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено що в період з 1 липня 1997 року до 1 січня 2002 року податок на прибуток в розмірі 1,5 відсотка від суми нарахованого податку на прибуток зараховується на спеціальний рахунок бюджетів територіальних громад для фінансування житлового будівництва для військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членам сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання ними службових обов'язків. Однак, Законом України «Про внесення зміни до пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 20 вересня 2001 року N 2711-IIIтермін дії цієї норми продовжений до 01 січня 2006 року.

Відтак, позивач правомірно зменшив податок на прибуток на вартість внесеної інвестиції у будівництво житла для військовослужбовців на 79,5 тис. грн. в І кварталі 2002 року.

Судом встановлено, що відповідач необгрунтовано завищив валові доходи позивача на 101668,17 грн. включивши до їх складу вартість реалізованих основних фондів.

Відповідно до п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу включається лише перевищення продажної вартості основних фондів над балансовою вартістю відповідної групи основних засобів. Оскільки реалізовані основні фонди протягом І кварталу 2000 року –ІV кварталу 2000 року та ІV кварталу 2001 року не спричинили зазначеного перевищення у позивача не було необхідності відображати їх у відповідному рядку декларації.

Встановлені судом факти також підтверджені висновками судово-бухгалтерської експертизи за №1402Е від 18.10.2006р..

Таким чином, обставини викладені в акті перевірки щодо визначення податку на прибуток в сумі 124990,00 грн. не знайшли свого підтвердження, а відтак неправомірним є застосування штрафних санкцій в сумі 19518,00 грн..

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідачем безпідставно донараховано суми податків та застосовано штрафні санкції визначені в податкових податкових повідомленнях-рішеннях № 84-2301/3221 від 19.02.2002р., № 80-2301/3221 від 19.02.2002р..

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Як вбачається з ч. 3 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

          У даному випадку, констатуючи помилкове нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість через порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується , приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, у зв'язку з тим, що оспорювані податкові повідомлення - рішення № 84-2301/3221 від 19.02.2002р., № 80-2301/3221 від 19.02.2002р., прийняті на підставі акту перевірки № 226-23 від 12.09.2002р., в якому відповідачем допущено помилки, суд прийшов до висновку, що такі рішення підлягають скасуванню повністю у зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства.

По податковому повідомленні-рішенні № 160-2301/4142 від 04.12.2002р. донарахована сума податку на додану вартість складає 17701,42 грн., в т.ч.: основний платіж –14054,42 грн., штрафні (фінансові) санкції –3647 грн..

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції що діяла на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість , сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковуванні обороти протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

В силу підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); для бартерних (товарообмінних) операцій - дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася після першої з подій, обумовлених підпунктом 7.3.4 цієї статті.

В акті № 269-23 від 25.11.2002р. (доповнення до акту № 226-23 від 12.09.2002р.) про результати зустрічної перевірки по питанню проведення взаєморозрахунків між ВАТ «Ямпільський приладобудівний завод»та ТОВ «Шанс –ВС»зазначено, що з 17.03.2000р. ТОВ «Шанс –ВС»не зареєстровано як платник податків, в тому числі і ПДВ, тому не мало права виписувати податкових накладних, а ВАТ «Ямпільський приладобудівний завод»повинен був перевірити реєстрацію ТОВ «Шанс –ВС»як платника ПДВ і правомірність видачі податкових накладних.

З даним твердженням суд не може погодитись, оскільки чинним законодавством не передбачено зобов’язання чи вимоги перевіряти дійсність державної та податкової реєстрації одних контрагентів іншими.

Відтак позивачем було виконано всі вимоги щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з податкових накладних отриманих від ТОВ «Шанс –ВС», що визнано відповідачем у відзивах на позов та його представниками при розгляді справи.

Частиною 3 статті 72 КАС України визначено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Зважаючи, що правочини про проведення взаємних розрахунків укладені між ВАТ «Ямпільський приладобудівний завод»та ТОВ «Шанс-ВС»були предметом розгляду у справі № 11/178-05, провадження в якій закрито, є дійсними, суд приймає визнання відповідачем позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 160-2301/4142 від 04.12.2002р..

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з норм ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ч.1 ст. 71 КАС України містить положення, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Ч.2 ст.71 КАС України передбачає законодавчу норму в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач проти позову заперечував, проте правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суду не довів. Разом з тим, суд також вважає, що відповідач обставин на які посилається позивач належними доказами, що передбачені відповідним законодавством України не спростував.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Частина 3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених вище обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а отже позов підлягає задоволенню відповідно до повноважень суду визначених ст. 162 КАС України з відшкодуванням позивачу судових витрат понесених ним при зверненні до суду та оплатою експертизи.

Керуючись ст.ст. 11,70,71, 72, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Прийняти визнання Крижопільською міжрайонною державною податковою інспекцією позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 160-2301/4142 від 04.12.2002р..

3.          Вийти за межі позовних вимог.

4.          Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 84-2301/3221 від 19.09.2002р., № 80-2301/3221 від 19.09.2002р., № 160-2301/4142 від 04.12.2002р. прийняті Ямпільською міжрайонною державною податковою інспекцією.

5.          Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Ямпільський приладобудівний завод»(24500, Вінницька область, м. Ямпіль, вул. Ворошилова, 83А, код 14309729) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат зі сплати державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1200 (одну тисячу двісті) грн. витрат на оплату експертизи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 21.10.2009р.

Суддя В. Матвійчук