Ухвала суду № 64522882, 31.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/949/17 Головуючий 1 інст. - Шиянова Л.О.

Справа № 639/10219/14-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» січня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1. В обґрунтування свого позову посилався на те, що 11 грудня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», назву якого перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490018535 з подальшим внесенням змін та доповнень, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 20284,16 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

Зазначив, що в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 11 серпня 2014 року має прострочену заборгованість за кредитом - 5171,98 доларів США, що еквівалентно 66335,70 грн., за відсотками 124,88 доларів США, що еквівалентно 1601,71 грн., пеня 250,43 доларів США, що еквівалентно 3212,01 грн.

Вказав, що на виконання умов договору ОСОБА_1 направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви заборгованість не погашено.

Просив стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість - 71149,42 грн., а саме: за кредитом - 66335,70 грн., за відсотками - 1601,71 грн., пеню - 3212,01 грн.; стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 711,49 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 січня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 490018535 від 11 грудня 2006 року в сумі 71149,42 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 66335,70 грн., відсотками - 1601,70 грн., пеню - 3212,01 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати у сумі 711,49 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 листопада 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення - скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог банку в повному обсязі. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що жодних касових документів, які б підтверджували виконання умов п.1.4.3 договору банком не надано; що жодних доказів про відкриття будь-якого особистого рахунку на ім'я позичальника банком не надано; що він грошових коштів в розмірі 20284,16 доларів США від банку не отримував; що банк переказав кредитні кошти в розмірі 102435,00 грн. на рахунок ТОВ «Техно-Арт», і саме така сума повинна вважатись розміром наданого кредиту, тому сума боргу повинна розраховуватися виключно в національній валюті; що в матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно права банку щодо валютних операцій.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, заочне рішення суду - залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обгрунтовано виходив з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установ (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 грудня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», назву якого перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490018535 з подальшим внесенням змін та доповнень (договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору від 05 травня 2009 року, 30 травня 2011 року) строком до 11 грудня 2016 року, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 20284,16 доларів США на придбання транспортного засобу, а ОСОБА_1 зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти в розмірі 12% річних за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

В порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 11 серпня 2014 року має прострочену заборгованість за кредитом - 5171,98 доларів США, що еквівалентно 66335,70 грн., за відсотками 124,88 доларів США, що еквівалентно 1601,71 грн., пеня 250,43 доларів США, що еквівалентно 3212,01 грн.

Посилання ОСОБА_1 на те, що оскільки він кредит в розмірі 20284,16 доларів США від банку не отримував, а кредитні кошти в гривневому еквіваленті в сумі 102435,00 грн. перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю «Техно-Арт» для придбання автомобіля, і банк не довів право на проведення валютних операцій, тому заборгованість повинна розраховуватися в гривнях є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Із пункту 1.4.4. кредитного договору вбачається, що сторони з метою дотримання положень пункту 1.1 цього Договору домовились, що у день видачі кредитних коштів позичальнику у валюті кредиту на суму отриманого кредиту в іноземній валюті позичальник здійснює купівлю національної валюти (гривні) через операційну касу банку по встановленому курсу банку на день здійснення операції та одразу перераховує виручені від продажу валюти кошти на рахунок продавця для придбання транспортного засобу, тобто кредитні кошти ОСОБА_1 видавалися в іноземній валюті. З умовами кредитного договору, договорів про внесення змін та доповнень ОСОБА_1 був згодний, про що свідчать його підписи на кожному аркуші договорів, (а. с. 5-9). Протягом цього часу ОСОБА_1 з позовами до банку про визнання правочинів недійсними не звертався.

Із графіку повернення кредитних коштів вбачається, що ОСОБА_1 не пізніше 11 числа кожного місяця повинен щомісячно погашати кредит в сумі еквівалентній 397, 00 доларів США.

Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитом останній платіж в еквівалентній сумі в розмірі 83, 40 доларів США ОСОБА_1 здійснив 24 червня 2014 року. Станом на 11 серпня 2014 року його прострочена заборгованість за кредитом склала 5171,98 доларів США, що еквівалентно 66335,70 грн., за відсотками - 124,88 доларів США, що еквівалентно 1601,71 грн., пеня - 250,43 доларів США, що еквівалентно 3212,01 грн.

30 вересня 2014 року на адресу ОСОБА_1 направлялася вимога про дострокове повернення кредиту.

Однак, заборгованість за кредитом до теперішнього часу не погашено.

Його заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором не погашено, суд правомірно стягнув її з боржника.

Посилання ОСОБА_1 на те, що банк не мав права на проведення валютних операцій є безпідставними, оскільки доказів того, що банк не мав права згідно статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"проводити операції з валютними цінностями матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано.

Ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції з додержанням вимог ст. ст. 213 - 215 ЦПК України, встановивши обставини справи повно, надавши їм належну оцінку, зазначив у заочному рішенні про доведеність позовних вимог позивача.

Доводи, які викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Питання щодо стягнення судових витрат вирішено відповідно до ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1.ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії