Рішення № 6452271, 22.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2009Справа №2-15/4610-2009 За позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Суворова, 27) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (93168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) в особі 24 Управління начальних робіт Міністерства оборони України (99040, АР Крим, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 14 а, ідентифікаційний код 22998756). До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Партнер» (95047, АР Крим, м. Сімферополь. Миколаївське шосе, 3 км).

Про стягнення 147507, 23 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                                             представники:

Від позивача 24 Управління начальних робіт Міністерства оборони України – не з’явився. Від позивача Міністерства оборони України – не з’явився.

Від відповідача – Сокол А.Ф., довіреність № 88 від 21.09.09р. у справі., Ларин В.., керівник.

Від прокуратури - Пархоменко Д.П,, посвідчення № 325

Обставини справи: Військовий прокурор Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі 24 Управління начальних робіт Міністерства оборони України звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Партнер» про стягнення 147 507, 23 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті за виконані роботи за договором № 30 на капітальне будівництво від 07.05.2007р., в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 147507, 23 грн.

21.09.2009р. до канцелярії господарського суду АР Крим від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач просить суд у позові відмовити, оскільки сума заборгованості вже погашена відповідачем.

У судовому засіданні було оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, після перерви розгляд справи продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

07.05.2007 р. між 24 Управлінням начальних робіт Міністерства оборони України (Головний підрядник) ( позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Партнер» (Генеральний підрядник) ( відповідач) було укладено договір підряду на капітальне будівництво № 30 (а.с. 5-8).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Генеральний підрядник доручає, а Головний підрядник зобов’язується на свій ризик, власними або залученими силами виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи з капітального будівництва 9-ти поверхового 116 квартирного жилого будинку ( об’єкт) згідно проектно – кошторисній документації, затвердженій Генеральним підрядником.

Згідно пункту 2.1. Договору ціна договору визначається на кожний етап робіт окремим кошторисом, що є невід’ємлимою частиною договору та розробляється як динамічна договірна ціна згідно з ДБН 1.1 -2000.

Відповідно до пункту 4.2 Договору Генеральний підрядник забезпечує безперервне та своєчасне фінансування будівництва об’єкту, розрахунки з Головним підрядником за виконані роботи, згідно з графіком фінансування та актів виконаних робіт ( форми КБ -2, КБ-3).

Пунктом 15.1 договору передбачено, що, договір вступає з моменту підписання та діє до виконання сторонами своїх договірних обов’язків у повному об’ємі.

Сторонами не представлено суду доказів зміни умов договору, дострокового його розірвання або визнання його недійсним у судовому порядку.

Позивачем у виконання своїх зобов’язань за Договором були виконані роботи на суму 437834, 87 грн., про що свідчать акт прийому виконаних робіт за грудень 2008р. та довідка про вартість виконаних за грудень 2008р.( а.с 10-19).

Проте, відповідачем вказана заборгованість була сплачена частково, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 147 507, 23 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, Відкритим акціонерним товариством «Партнер» спірна сума заборгованості була погашена: 19.03.2009р. – 20000,00 грн., 20000, 00 грн. – 17.03.2009р. , 20000,00 грн. – 26.03.2009р., 10000,00 грн. – 01.04.2009р., 10000, 00 грн. – 13.04.2009р., 10000,00 грн. -15.04.2009р., 13000,00 грн. – 29.04.2009р., 16.04.2009р. – 40000,00 грн., 29.04.2009р. – 10000,00 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи копії платіжних доручень. (а.с 36-44).

Отже судом встановлено, що сума позовних вимог у розмірі 147 507, 23 грн. була оплачена відповідачем до звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку. (25.08.2009р., згідно із штампом вхідної кореспонденції Господарського суду АР Крим)

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду в нього було відсутнє право вимоги, оскільки вказана сума вже була сплачена відповідачем за період з 17.03.2009р. – по 29.04.2009р., згідно платіжними дорученнями доданими до матеріалів справи (а.с. 36-44).

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25.09.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.