Рішення № 64522193, 03.02.2017, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/977/16-ц

провадження: 2/614/9/17

категорія: 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

01.02.2017 року Борівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого Гуляєвої Г.М.

при секретарі Євтіхієвій С.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Борова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 13.12.2016р. звернувся до Борівського районного суду Харківської області з вказаною заявою, в якій вказав, що 23.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та позичальником ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2000239110, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 4016,20 грн., а відповідно до п. 2.1. данного кредитного договору, банк та позичальник підтвердили факт укладення між ними Договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) на підставі Правил користування кредитною карткою Master Card Standard, що розміщені на Інтернет сайті банку (www.otpbank.com.ua) (надалі-«Правила») та на умовах викладених в цьому розділі (надалі -«Угода»).

Згідно п.2.2.2. Договору «в порядку передбаченому Угодою надає Позичальнику Кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку у розмірі, що передбачений Угодою, а позичальник приймає кредит і зобов'язується повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені Угодою.

Відповідно до п. 2.9 за користування кредитом, в тому числі простроченим Овердрафтом, банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку.

22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н, згідно з яким ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг» прийняло на себе зобов'язання та право вимоги до боржника за кредитним договором №2000239110 від 23.07.2012 року.

Однак взятих на себе зобов'язань за кредитним договором відповідач не виконує, в зв'язку з чим, станом на 14.11.2016р. виникла заборгованість у розмірі 23913,85грн., яка складається:

-20014,90 грн. - заборгованість по сплаті кредиту,

-3898,95 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом.

Тому, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № 2000239110 від 23.07.2012 року у розмірі 23913,85 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Представник позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ОСОБА_3 надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а в додаткових поясненнях зазначила, що розрахунок заборгованості за кредитним договором надано в додатках до позовної заяви, та посилаючись на ст.10 ЦПК України, вказала, якщо відповідач не згоден з даним розрахунком, то має право надати докази на спростування існуючої заборгованості, надати альтернативний розрахунок заборгованості.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заяву про застосування строків позовної давності, в якій вказав, що позов не визнає з підстав, зазначених у запереченні на позов, а також вказав, що позивач звернувся до суду 28.11.2016р. - після спливу позовної давності, так як позовна давність на вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені) сплила 23.02.2014р., а на вимогу про стягнення основної суми боргу - 23.02.2016р.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, вказавши, що позивачем не надано до суду жодних доказів отримання відповідачем кредиту від ПАТ «ОТП Банк»; не надано до суду розрахунку заборгованості за кредитним договором, де, окрім кінцевих сум заборгованості, містились би відомості про розрахунок і нарахування за певний період; не надано доказів належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про відступлення права грошової вимоги факторові, крім того, позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, зважаючи на те, що повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов'язання відповідач зобов'язується не пізніше 23.02.2013р., в зв'язку з чим просить відмовити ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.07.2012 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір №2000239110 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк, для придбання товару та послуг, надає позичальнику споживчий кредит у сумі 4016,20 грн. у відповідності до умов договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним Договором та Додатком №1 «Графік платежів», що є його невід'ємною частиною, а також виконувати інші умови Договору. (а.с. 4-6)

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором 2000239110 від 23.07.2012р. станом на 14.11.2016р., у якому зазначено лише залишок заборгованості за кредитом в сумі 20014,90грн., та сума відсотків за користування кредитом на суму 3898,95 грн., при цьому підстави такого нарахування у позові не наведено, не зазначено також періоду та часу нарахування, складові вказаної загальної суми заборгованості (у тому числі помісячні) заявленої до стягнення, не надано виписки по рахунку, що позбавляє суд можливості перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку боргу, що є предметом спору.

Запит суду про надання розрахунку по кредитному договору 2000239110 від 23.07.2012р. позивачем по суті не було виконано, лише надано пояснення, що розрахунок заборгованості за кредитним договором надано в додатках до позовної заяви, та посилаючись на ст.10 ЦПК України, вказано, якщо відповідач не згоден з даним розрахунком, то має право надати докази на спростування існуючої заборгованості, надати альтернативний розрахунок заборгованості.

У відповідності до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК ).

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявність доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року в справі № 6-190цс15.

А згідно ч. ч. 1, 3ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Вищезазначене вказує на недоведеність позивачем належними доказами розміру існуючої заборгованості.

Крім того, 22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н, згідно з яким ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг» прийняло на себе зобов'язання та право вимоги до боржника за кредитним договором №2000239110 від 23.07.2012 року.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а відповідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

В судовому засіданні встановлено, що відповідача ОСОБА_2 жодним чином не повідомили про відступлення права грошової вимоги факторові, отже, відсутня умова, за якою відповідач ОСОБА_2, як боржник зобов'язаний здійснити платіж позивачу ТОВ «ОТП Факторинг Україна», як факторові.

Окрім іншого, у відповідності до п. 2.1. данного кредитного договору, банк та позичальник підтвердили факт укладення між ними Договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) на підставі Правил користування кредитною карткою Master Card Standard, що розміщені на Інтернет сайті банку (www.otpbank.com.ua) (надалі-«Правила») та на умовах викладених в розділі 2 Договору (надалі -«Угода»). Пунктом 2.4. Договору зазначено, що розмір кредитного ліміту складає 1000,00 грн та в будь який час строку дії договору банк має право змінити розмір кредитного ліміту (зменшити або збільшити) без зазначення причин такої зміни (а.с. 5), але в матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження факту видачі відповідачу ОСОБА_2 вказаної кредитної картки, зняття з неї певної грошової суми та наявності у відповідача заборгованості.

Крім того, згідно п. 1.4.1. кредитного договору №2000239110 від 23.07.2012р. позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов'язання встановлені договором не пізніше 23 лютого 2013 року.

Положеннями ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 256, 257, 258 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

В ч.1 ст. 261 ЦК України вказано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Статтею 262 ЦК України передбачено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Ч.3,4 ст. 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовна давність на вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені) сплила 23.02.2014p., а на вимогу про стягнення основної суми боргу - 23.02.2016р., а позивач звернувся до суду 13.12.2016 року, тобто вже після спливу строку позовної давності, клопотання про поновлення строку позовної давності чи його переривання, позивачем та його представником до суду не подавалось, до суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що строк для звернення до суду з позовом пропущено з поважних причин.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3,4, 8, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 208-209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, на підставі ст. ст. 256-258, 261-262, 267, 512, 514, 516, 526, 530, 1054, 1077, 1082 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Борівський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03.02.2017р.

Суддя Гуляєва Г. М.