Ухвала суду № 64521447, 03.02.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 03.02.2017 Справа № 554/764/17

Справа № 554/764/17

Провадження № 1-кс/554/1156/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2017 року м. Полтава

Октябрський районний суд міста Полтави у складі:

слідчого судді - Шевської О.І.,

при секретарі - Козаренко М.А.

прокурора - Мішуровського В.В.

підозрюваного - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

розглянувши клопотання слідчого в ОВС другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Полтавської області, юриста 2 класу, ОСОБА_3 в рамках досудового розслідування, внесеного 02.11.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016170000000303., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця: ІНФОРМАЦІЯ_2 Якутія, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, офіційно не працюючий:

- який підозрюється в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичних засобів вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, які вчинені ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий в ОВС другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Полтавської області, юрист 2 класу, ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4, який підозрюється в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичних засобів вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

У клопотанні орган досудового розслідування необхідність прийняття такого рішення аргументував наступним.

ОСОБА_4, упродовж 2016 року, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою із своєю дружиною ОСОБА_1 та ОСОБА_5 придбавав, у невстановлених слідством місцях наркотичні засоби, які у подальшому зберігав за місцем своєї реєстрації у будинку 27 по провулку Кривий у місті Миргород Полтавської області з метою збуту, а також збував наркотичні засоби - опій ацетильований та концентрат з макової соломи наркозалежним особам.

Так, 13.01.2017, близько 18 год. 30 хв., за адресою свого проживання у ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 діючи умисно, за попередньою змовою з своєю дружиною ОСОБА_1, з метою незаконного збагачення за 2000 грн. збули ОСОБА_6 (дійсні анкетні дані змінено) особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, маса якого в перерахунку на суху речовину, згідно висновку №186 від 20.01.2016 за результатами судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, становить 0,551 г.

Вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними у справі доказами, а саме:

-Протоколами допиту ОСОБА_6;

-Протоколом огляду грошових коштів від 13.01.2017;

-Протоколом огляду покупця від 13.01.2017;

-Протоколом вилучення у покупця придбаного товару від 13.01.2017;

-Висновком за результатами судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів;

-протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

-іншими матеріалами в їх сукупності.

У слідства є підстави вважати, що ОСОБА_4, який є підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, може ухилитися від органів розслідування шляхом втечі.

Окрім цього, слід врахувати, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом знищення, приховування або спотворення документів або речових доказів, які ще не вилучені, і мають значення для доказування.

Прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, в повному обсязі, наголосив на наявності ризиків зазначених слідчим в клопотанні про обрання запобіжного заходу.

Підозрюваний вину не визнає, наголошує, що фактично проживає за іншою адресою та просить відмовити в задоволенні клопотання та призначити більш мякий запобіжний захід, не повязаний з триманням під вартою.

Захисник в судовому засіданні підтримала думку свого підзахисного та просила відмовити в задоволенні клопотання призначити більш мякий запобіжний захід, не повязаний з триманням під вартою з огляду на особистість підозрюваного та його міцні соціальні зв'язки.

Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного беручи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжких, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, може незаконно впливати на потерпілих, свідків, знищити докази, які ще є не вилученими.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує не доведеність на даний момент стороною обвинувачення наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, а відтак вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.

Враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 183, 193,196-197, 199, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого в ОВС другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Полтавської області, юриста 2 класу, ОСОБА_3 - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця: ІНФОРМАЦІЯ_7 Якутія, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, офіційно не працюючий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, який обчислювати з 18 год. 55 хв. 02.02.2017 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 03.04.2017 року, до 18 год. 55 хв.

Розмір застави визначити у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі, що становить 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач: ТУ ДСАУ в Полтавській області, р/р 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області протягом пяти днів з часу проголошення.

Слідчий суддя О.І. Шевська