Постанова № 64520638, 01.02.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

У.н. 415/6263/16-а

Н.п. 2-а/415/24/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.02.17 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі:головуючого судді Чернобривко Л.Б.,

за участю секретаря Дьоміновій О.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська адміністративнусправу за позовом ОСОБА_2 до інспектора взводу №2 роти №3 батальону УПП в м. Лисичанську, Сєвєродонецьку, Рубіжному Борецького Микити Михайловича про визнання протиправними дії та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

У с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора взводу №2 роти №3 батальону УПП в м. Лисичанську, Сєвєродонецьку, Рубіжному Борецького Микити Михайловича про визнання протиправними дії та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що постановою інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в м. Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжне ДПП ст. лейтенанта поліції Борецького Микити Михайловича від 14.11.2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП України, яке, полягає у тому, що водій, ОСОБА_2, 14.11.2016 року , керуючи транспортним засобом Volvo хс 90, о 18 годині 30 хвилин в м. Лисичанську , вул. Малиновського , на перехресті вул. Гарібальді-Гетьманська, з зазначеною вище адресою не виконав вимоги п.п. 9.2 (б). Правил дорожнього руху, а саме: не подав світловим покажчиком (правого) напрямку при повороті праворуч. Зразу ж після здійснення ним маневру був зупинений відповідачем, який пояснив, що він здійснив порушення ПДР та виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу в сумі 425грн. Просив визнати дії відповідача протиправними щодо порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, скасувати постанову серії АР № 153366 від 14.11.2016 року про адміністративне правопорушення та закрити справу.

У судове засідання позивач не з»явився, належним чином повідомлений про день і час розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав пред'явлений позов, просив його задовольнити. У своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у позовній заяві, про що надав суду відповідні докази.

Відповідач Борецький М.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив, що 14.11.2016 року він перебував на денному чергуванні на автомашині 3184 . Він бачив транспортний засіб під керуванням позивача на проспекті Перемоги. Потім водій повернув на вулицю Свердлова, і їхав в напрямку вул. Малиновського. Пересік перехрестя вулиць Гетьманська та Гарібальді і не ввімкнувши лівий поворот, повернув на вул. Малиновського. Дорога по якій він рухався головна зі зміною напрямку головної дороги. Таким чином він порушив п. 9.2 ( б) Правил дорожнього руху. Дане порушення було зафіксований бодікамерою. Позивачу ОСОБА_2, були роз'ясненні його права, при цьому ОСОБА_2 пояснив, що права йому зрозумілі, через що було складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, що зафіксовано на відео. Наполягав на тому, що він на місці скоєння правопорушення врахував всі необхідні обставини при розгляді справи, та виніс постанову відповідно до вимог чинного законодавства. Просив суд відмовити у задоволені позову повністю.

Судом досліджені наступні письмові докази:

копія паспорту позивача, копія постанови по справі про адміністративне правопорушення до протоколу серія АР № 153363 від 14.11.2016 року, диск відеозйомки.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП України, відповідно до якого : 14.11.2016 року, керуючи транспортним засобом Volvo хс 90, о 18 годині 30 хвилин в м. Лисичанську , вул. Малиновського, на перехресті вул. Гарібальді-Гетьманська з зазначеною вище адресою не виконав вимоги п.п. 9.2 (б). Правил дорожнього руху, а саме: не подав світловим покажчиком (правого) напрямку при повороті праворуч. ( а.с.6).

Задовольняючи позов, суд виходить з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП України порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутними транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз"їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку -тягне за собою накладення штрафу від 425 до 510 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 14-1 КУпАП до адміністративної вдповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники ( співвласники) транспортних засобів.

На перехресті вул.Гарібальді-Гетьманська в м. Лисичанську встановлені дорожні знаки 2.3 «Головна Дорога» та 7.8 «Напрямок головної дороги».

Відповідно до Міжнародної Конвенції про дорожній рух та Правил Дорожнього Руху України: автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, в тому числі в несеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу; головна дорога - дорога з покриттям відносно грунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 та 2.3 10.4.4 (ДСТУ 4100-2002 Дорожні знаки) Знак 2.3 «головна дорога» повинен застосовуватись для позначення ділянки дороги, під час руху якою, транспортні засоби мають переважне право проїзду перехрестя і установлюється на початку такої ділянки дороги; напрямок руху - означає напрямок у якому водій рухається прив'язано до дороги та її напрямку, а не напрямку руху автомобіля у просторі; поворот - у всіх розуміннях, це зміна напрямку руху.

Таким чином, згідно Міжнародної Конвенції про дорожній рух та ПДР України, водій ОСОБА_2 не здійснював повороту в розумінні п.п. 9.2 (б) на перехресті вул.Гарібальді-Гетьманська, оскільки не змінював напряму руху, а рухався за зміненим напрямком головної дороги, тому увімкнення ним покажчика правого напрямку, могло увести в оману інших учасників руху.

Із наданого відповідачем суду відеозапису вбачається, що проїжджаючи перехрестя вулиць Гетьманська та Гарібальді на вулицю Малиновського при проведенні повороту праворуч, позивач увімкнув сигнал повороту, що видно з проведеного запису на диску. Тому суд вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є не законною та підлягає скасуванню.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення за місцем вчинення правопорушення в контексті ч. 1 ст. 276 КУпАП необхідно розуміти як розгляд справ за місцем находження органу, повноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, юрисдикція якого поширюється на відповідну адміністративно-територіальну одиницю.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Оскаржувана постанова була складена відповідачем по справі, який в судовому засіданні пояснив, що 14 листопада 2016 року він знаходився на чергуванні. Водночас, з дотриманням вимог зазначеної інструкції, що передбачає ухвалення постанови поліцейським у разі виявлення правопорушення у сфері дорожнього руху, відповідач пояснив, що саме він виявив правопорушення з боку позивача та склав оскаржувану постанову.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова була складена відповідачем Борецьким М.М. з дотриманням вимог п. 4 Р. І Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року.

Відповідно до п. 2 Р. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Суд не погоджується з доводами позивача, що відповідач не мав права складати постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення, адже це протирічить приписам п. 2 Р. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, який передбачає складання постанови за ч. 2 ст. 122 КУпАп на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Втім, суд зауважує, що відповідачем в постанові не чітко визначено місце скоєння адміністративного правопорушення, що складає адміністративну сторону правопорушення: діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, місце, час, обставини, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку. В даному випадку місце скоєння проступку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, встановлені законом умови їх реалізації. Юридичне значення в межах спірних правовідносин для позивача має постанова серії АР № 153366 від 14.11.2016, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності, а не дії відповідача щодо її винесення.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовна вимога щодо визнання дій інспектора протиправними задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов ОСОБА_2 до інспектора взводу №2 роти №3 батальону УПП в м. Лисичанську, Сєвєродонецьку, Рубіжному Борецького Микити Михайловича про визнання протиправними дії та скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню частково.

Керуючись п.9.2 "б" Правил дорожнього руху, ст. 122ч.2 КУпАП, керуючись ст. ст. ст. 2, 11, 159-163, 171-2 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора взводу № 2 роти № 3 батальону УПП в м. Лисичанську, Сєвєродонецьку , Рубіжному Борецького Микити Михайловича про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково .

Скасувати постанову серія АР № 153366 від 14.11.2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 425 грн. та закрити провадження по справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.Б. Чернобривко