Ухвала суду № 64520572, 01.02.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

Провадження № 11-кп/781/184/17 Головуючий у І інстанції: Бутельська Г.В.

Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач у ІІ інстанції: Бондарчук Р.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Бондарчука Р.А.,

суддів: Ремеза П.М., Ткаченко Л.Я.,

з участю: секретаря Ковальової Н.Д.,

прокурора Агеєва В.М.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження № 12015120020007009за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 грудня 2016 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кіровограда, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, пенсіонер, одружений, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень, без позбавлення права керувати транспортним засобом.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_2 72 133 грн. 29 коп. матеріальної шкоди та 5 тис. грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Кіровоградської обласної лікарні 9 485 грн. понесених витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 та на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта у розмірі 1382, 40 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим за вчинення порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження,за таких обставин. 30.07.2015 року близько 11.30 год. ОСОБА_5, керуючи автомобілем «ГАЗ 322132», д/н НОМЕР_1, порушуючи вимоги:

- п. 1.5 Правил дорожнього руху України, згідно з яким, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п.2.3 (б) ПДР України, згідно з яким, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п.2.3 (д) цих Правил, згідно з яким, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху,

проявив особисту неуважність і безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху.

В порушення вимог:

- п. 10.2 ПДР України, згідно з яким, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає;

- п.10.9 цих Правил, згідно з яким, відповідно до яких, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб,

рухаючись заднім ходом з дворової території від будинку № 17 в напрямку вул. Пашутінська в м. Кропивницький допустив наїзд, біля будинку №13 по вул. Пашутінська в м. Кропивницький, на пішохода ОСОБА_2, який рухався по тротуару по вул. Пашутінській від вул. Шевченка в напрямку вул. Гагаріна зліва на право по ходу руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді: вколоченого внутрішньо-суглобного перелому шийки лівого стегна, які згідно висновку експерта № 1409 від 18.09.2015 р. та №20 від 6.05.2016 р., відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить скасувати вирок районного суду та закрити кримінальне провадження відносно його підзахисного за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що при оцінки дій водія ОСОБА_5 суд допустиш помилку в частині оцінки фактичних обставин справи та при визначення наявності його діях об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Свої вимоги мотивує тим, що:

В матеріалах кримінального провадження відсутні беззаперечні докази того, що в даній дорожньо-транспортній ситуації стався - саме наїзд на пішохода, який супроводжувався безпосереднім контактування з ним транспортного засобу, яким керував обвинувачений. Ні криміналістичних даних (наприклад, слідів контактування на тілі, одежі, транспортному засобі), ні судово-медичних даних немає.

Суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність такого елементу об'єктивної сторони кримінального правопорушення, як необхідного причинно-наслідкового зв'язку між діями обвинуваченого та наслідками, у вигляді тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості.

Все це свідчить про-невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи (ст. 409 КПК), а висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду (ст. 411 КПК).

Також сукупність досліджених судом першої інстанції доказів свідчить про наявність лише випадкового причинного зв'язку.

Відповідно до ст. 23 КК України вина виражається у формі умислу або необережності. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, відноситься до правопорушень, вчинених з необережності.

За ст. 25 КК України, необережність, поділяється на злочинну самовпевненість, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення, та злочинну недбалість, якщо особа не передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Вважає, що в даному конкретному випадку обвинувачений ОСОБА_5 не міг передбачати, що у потерпілого є захворювання, яке впливає на можливість отримання тілесних ушкоджень - остеопороз, а тому в його діях відсутній обов'язків елемент суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, як вина.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав обвинуваченого

ОСОБА_5 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки вина останнього підтверджується доказами, які суд першої інстанції дослідив під час судового розгляду, а саме:

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 наданими у суді першої інстанції та в апеляційному суд, відповідно до яких попри невизнання своєї вини зазначив, що виїжджаючи з двору заднім ходом відчув удар. Вийшовши з машини побачив, що потерпілий лежав на боку впершись на лікоть.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 наданими у суді першої інстанції, відповідно до яких він 30.07.2015 року йшов на роботу по вул. Пашутінській, по пішохідному тротуару, пройшовши перехрестя з вул. Шевченко.

Підійшовши до буд. №13, на пішохідному тротуарі відчув удар в бік, від удару впав на ліву сторону, мабуть був без свідомості. Вказав, що після цього вибігли працівники з офісу та завели його в офіс, він відчував біль у лівому стегні. Потім працівники з офісу доставили його в травмпункт, там він назвав номер машини, яка його збила. Лікар сказав, що у нього перелом шийки стегна. У травмпункті йому порадили звернутись до обласної лікарні з можливістю поставити імплант, він так і зробив, 11 серпня йому зробили операцію, встановивши імплант.

Зазначив, що від операції ускладнилась аденома і він майже три місяці лікувався і ходив з катетером. Вказав, що на той час працював і отримував зарплату, але у зв'язку з травмою втратив роботу і додатковий заробіток. Ствердив, що автомобіль під час руху ніяких сигналів не подавав, перед тим, як виїхати з двору.

До часу ДТП транспортний засіб не бачив, вказав, що на праве око зовсім не бачить, ліве око бачить, але зір направлений в одну точку. Автомобіль побачив вже після того, як його підняли, після удару.

Зазначив, що в цей час на дорозі руху транспорту не було і стороннього шуму не було, а тому він почув би звук ввімкненого двигуна. Ствердив, що водій не пропонував йому викликати працівників міліції та швидку. Вважає, що травму отримав від падіння, в результаті удару автомобілем з правого боку. Пояснив, що тілесних ушкоджень на правій стороні тіла у нього не було. До цього переніс інсульт та інфаркт.

Показаннями свідка ОСОБА_6 наданими у суді першої інстанції, відповідно до яких вона 30.07.2015 року, була на роботі в «УТОС», який розташований на вул. Пашутінська, 13.

ОСОБА_2 є головою правління «УТОС», зранку він був у міськвиконкомі, приблизно в 11:00 год. в «УТОС» забігла незнайома жінка, яка повідомила що їхнього керівника збила машина. Почувши це, вона вибігла з офісу і побачила, що на тротуарі з лівого боку при виїзді із двору будинку №17 на тротуарі лежав ОСОБА_2, біля нього стояв водій, який його піднімав, вона стала йому допомагати.

Коли підняли ОСОБА_2, водій спитав чи можна йому їхати, ОСОБА_2 йому дозволив поїхати.

Зазначила, що автомобіль був з будкою, він знаходився на дорозі, яка є виїздом від будинку, на прохання ОСОБА_2 вона записала номер автомобіля.

Коли завела ОСОБА_2 в офіс то він сказав, що у нього болить нога і ліва рука, вона пішла в аптеку, де взяла ліки для нього. Оскільки ОСОБА_2 було боляче він поїхав до травмпункту.

ОСОБА_2 в офісі пояснив, що він ішов до офісу по тротуару від вул. Шевченка, коли дійшов до п'ятиповерхового будинку то з двору виїхала машина і його збила. Ствердила, що після пригоди ОСОБА_2 повідомив, що більше не зможе працювати.

Показаннями свідка ОСОБА_7 наданими у суді першої інстанції, відповідно до яких вона 30.07.2015 року, приблизно в 11 год. 45 хв. прийшла в «УТОС» на засідання правління і зайшла до ОСОБА_2. Він повідомив, що йшов на роботу і його збила машина, бачила у нього на столі ліки.

Через деякий час, дати не пам'ятає, її позвав ОСОБА_2, який знаходився біля «УТОСА», потім до них підійшов слідчий і став відмічати місце ДТП. ОСОБА_2 вказав, на місце, де його збила машина. Вказала, що це місце є в'їздом до будинку №17 по вул. Пашутіна. Те місце, де збили ОСОБА_2 є пішохідним тротуаром.

Показаннями свідка ОСОБА_8 наданими у суді першої інстанції, відповідно до яких він пояснив, що приблизно у травні місяці 2015 р., але точно не пам'ятає, разом з ОСОБА_5 виїжджали з двору будинку №17, по вул. Пашутіна.

Оскільки автомобіль «Газель» розвернутись у дворі не може, виїжджали з двору заднім ходом, за кермом був ОСОБА_5, він сидів на пасажирському сидінні.

При виїзді від будинку він побачив, що з правого боку біля дороги, яка є виїздом з двору, стояв чоловік. Зазначив, що побачивши чоловіка вони продовжили рух на задній передачі, проїхавши приблизно 7 метрів, ОСОБА_5 різко загальмував і вискочив з машини, він в цей час займався документами і не зрозумів, що трапилось.

Пояснив, що він теж вийшов за водієм і побачив, як ОСОБА_5 піднімав із землі чоловіка похилого віку. Потерпілий знаходився від транспортного засобу приблизно за метр. В цей час підійшла якась жінка, яка стала супроводжувати потерпілого. Ствердив, що потерпілий на пропозицію водія викликати швидку допомогу та міліцію відмовився. При цьому, потерпілий тримався за ногу, казав, що вона болить, також у потерпілого був зчесаний лікоть. Потерпілий їм повідомив, що працює в «УТОСі» і йшов на роботу.

Уточнив, що йому через дзеркало було погано видно, тому він виглядав через вікно. Про те, що біля виїзду з двору стояв потерпілий водію не говорив, тому що потерпілий не рухався, а стояв.

Показаннями експерта ОСОБА_9 наданими у суді першої інстанції який зазначив, що висновок судово-медичної експертизи № 20 проводився на підставі медичної документації потерпілого ОСОБА_2

Згідно медичної документації, інших тілесних ушкоджень у ОСОБА_2, ніж перелом шийки стегна, не описано. Цей висновок є уточнюючим до попереднього висновку експерта Устіловської.

У потерпілого мається тілесне ушкодження у виді вколоченого перелому шийки стегна, яке утворилось при падінні з положення стоячи. Об'єктивних медичних даних про те, що цей перелом виник при ДТП у експерта не було. Але такий перелом можливий при приданні прискорення, тобто від поштовху.

Пояснив, що якщо потерпілий упав від поштовху автомобіля то такий перелом можливий.

Такий вид перелому супроводжується гострим болем, настає тільки в результаті падіння на поверхню.

Зазначив, що у медичних документах потерпілого не описані тілесні ушкодження, які би вказували на контакт автомобіля з потерпілим.

По обставинах справи видно, що контакт був з правого боку і потерпілий упав на лівий бік.

Якщо контакт автомобіля з потерпілим був незначної дії то тілесних ушкоджень у потерпілого в результаті контакту могло і не бути. Але теоретично при контакті з автомобілем повинні бути тілесні ушкодження у виді синців, виливів або подряпин. Але таких крововиливів може і не бути, оскільки одяг міг захистити тіло.

Оцінка тілесних ушкоджень давалась на підставі комісії лікарів рентгенологів.

Те, що потерпілий отримав таку травму від удару автомобілем зробити беззаперечний висновок не можливо за недостатністю медичної документації. Якщо у потерпілого не було б хвороби на остеопороз то такого тілесного ушкодження могло би не бути. По механізму утворення цей перелом стався від падіння.

Крім даних показань, вина обвинуваченого підтверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами, а саме:

- Протоколом огляду місця події від 30.07.2015 р. за участю ОСОБА_5, згідно якого вказано, що місцем пригоди є виїзд з двору, біля буд. №13 по вул. Пашутінська в м. Кіровограді та схемою до протоколу (а.с.51-60 ).

- Висновком судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи №1534 від 18.08.2015 року, згідно якого гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля ГАЗ д.н. НОМЕР_1 на момент ДТП знаходилися в технічно справному стані (а.с. 66-68).

- Висновком судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи № 1686 від 17.09.2015 року, згідно якого встановлено, невідповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам пунктам 2.3(б) і (д), 10.2 та 10.9 ПДР України, які перебувають у причинному зв'язку з ДТП, що сталась. Водій ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода (а.с.74-76).

- Висновком судово-медичної експертизи № 1409 від 18.09.2015 року, згідно якого тілесне ушкодження у ОСОБА_2, у вигляді вколоченого внутрішньо суглобного перелому шийки лівого стегна, могло утворитись від травматичного контакту з тупим об'єктом, не виключається можливість його утворення в строк та при обставинах ДТП, вказаних у постанові, та відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості, яке викликало тривалий розлад здоров'я (а.с.79-80).

- Протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 від 9.09.2015 р. згідно до якого потерпілий відтворив обставини за яких він отримав тілесне ушкодження, в результаті удару в правий бік автомобілем ГАЗ та вказав на місце вчинення ДТП (а.с.82-84).

- Висновком судово-медичної експертизи № 20 від 6.05.2016 року, який проводився на підставі ухвали суду. Згідно вказаного висновку тілесне ушкодження у ОСОБА_2 у вигляді вколоченого внутрішньо суглобного перелому шийки лівого стегна виникло при падінні з положення стоячи на тверду плоску поверхню. Могло виникнути, як при самовільному падінні, так і при падінні з приданням прискорення(а.с.129-133).

Доводи захисту про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні беззаперечні докази того, що в даній дорожньо-транспортній ситуації стався саме наїзд на пішохода, який супроводжувався безпосереднім контактування з ним транспортного засобу, яким керував обвинувачений, не можуть бути враховані, оскільки сам обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що виїжджаючи з двору заднім ходом відчув удар. Вийшовши з машини побачив, що потерпілий лежав на боку опершись на лікоть. Також, судово-медичний експерт ОСОБА_9, у суді першої інстанції надав пояснення, що теоретично при контакті з автомобілем повинні бути тілесні ушкодження у виді синців, виливів або подряпин. Але таких крововиливів може і не бути, оскільки одяг міг захистити тіло.

Як зазначив судово-медичний експерт ОСОБА_9 - заподіяння тілесних ушкоджень у вигляді перелому можливе при приданні прискорення, тобто від поштовху.

Тобто механізм заподіяння тілесних ушкоджень про який зазначили потерпілий та судово-медичний експерта повністю узгоджується з обставинами заподіяння, викладеними в обвинуваченню.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями обвинуваченого та наслідками, а також відсутність вини в діях обвинуваченого ОСОБА_5, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявний висновок експерта № 1686 від 17.09.2015 року, згідно якого за умови виконання вимог п. 2.3(б) і (д), 10.2 та 10.9 ПДР України ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2, а також встановлено, невідповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам пунктам 2.3(б) і (д), 10.2 та 10.9 ПДР України, які перебувають у причинному зв'язку з ДТП, що сталась. Водій ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода (а.с.74-76 т.1).

Сам обвинувачений, допитаний в суді першої інстанції пояснив, що спитав у напарника, який сидів в машині чи стоїть чоловік, коли той відповів, що стоїть почав рухатись та відчув удар. Дані показання підтверджують, що автомобіль контактував з потерпілим, що повністю узгоджується з показаннями потерпілого. Крім того, водій скористався допомогою пасажира, кий сидів у автомобілі та мав обмежений огляд, в той час, як згідно п.10.9 ПДР України, у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб, які повинні перебувати за межами автомобіля та допомагати координувати рух транспортного засобу.

Крім того, колегія суддів не може погодитися з думкою захисту стосовно того, що наявність у потерпілого захворювання остеопороз впливає на можливість отримання ним тілесних ушкоджень, а тому відсутній необхідний причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками. Як вбачається з показань експерта наданих у районного суді, останній зазначає лише про імовірність того, що у разі відсутності хвороби у потерпіло могло б й не бути тілесного ушкодження. Проте ймовірність отримання тілесних ушкоджень у кожної людини є індивідуальною, навіть за умови повноцінного здоров'я особи, і може значно різнитися, навіть за однакових умов дії механічної сили. В той же час, в судовому засіданні першої інстанції достовірно встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями водія, падінням з прискоренням потерпілого та отриманням тілесних ушкоджень потерпілим.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме в такому розумінні вони повинні оцінюватися судами при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставин його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію.

Крім того, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» передбачає, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

В даному випадку показання судово-медичного експерта ОСОБА_9 не є категоричними, носять ймовірний характер та не є єдиним доказом по справі. Разом з тим, вина обвинуваченого повністю доведена, в тому числі, показаннями потерпілого, свідків, протоколом огляду місця події, даними слідчого експерименту проведеного за участю потерпілого ОСОБА_2, висновками інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи, які є узгодженими, мотивованими, послідовними та сумнівів у колегії суддів не викликають. Вказані показання потерпілого колегія суддів визнає достовірними, що є логічними та узгоджуються між собою та фактичними обставинами справи і іншими доказами по справі у їх сукупності, зокрема протоколу слідчого експерименту та висновками експертиз.

При цьому, колегія суддів ставиться критично до тверджень обвинуваченого про те, що потерпілий отримав тілесні ушкодження внаслідок своєї хвороби, оскільки обвинувачений зацікавлений в результатах розгляду кримінального провадження. Вказані показання обвинуваченого ОСОБА_5, є нелогічними і непослідовними та спростовуються, як показаннями потерпілого, свідків, висновками експертиз, так і сукупністю інших доказів, які надані стороною обвинувачення та належно досліджені в судовому засіданні, тому колегія суддів розцінює їх як спосіб захисту.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку або перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено. Також не встановленого упередженого ставлення суду до обвинуваченого ОСОБА_5 під час розгляду справи. Тому, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого з приводу його незаконного засудження є безпідставною.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України є правильною, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який ст. 12 КК України віднесений до злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який як особа характеризується позитивно, раніше не судимий, є пенсіонером. Обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є вчинення злочину з необережності вперше, відсутність обставин що обтяжує покарання обвинуваченого.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді штрафу, в розмірі визначеного судом першої інстанції в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 грудня 2016 року стосовно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Р.А. Бондарчук П.М. Ремез Л.Я.Ткаченко