Ухвала суду № 64520529, 02.02.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/37/17 Слідчий суддя Завгородній Є.В.

Доповідач в колегії апеляційного суду Бондарчук Р.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Бондарчука Р.А.,

суддів Ремеза П.М., Онуфрієва В.М.,

з участю: секретаря Ковальової Н.Д.,

прокурора Кас'янової І.В.

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровоград від 26 січня 2017 року,по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120020000912, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,якою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Катеринівка Кіровоградського району Кіровоградської області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1, одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз:

- вироком Подільського районного суду м. Києва від 11.02.2011 року за ч. 2, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до 7 років 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25.11.2015 року, звільнений від відбування покарання умовно-достроково, невідбутий строк покарання 2 роки 4 місяці 14 днів

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 03 години 15 хвилин 24 січня 2017 року до 03 годині 15 хвилин 24 березня 2017 року та визначено розмір застави у сумі 128000 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

26 січня 2017 року слідчий СВ Кропивницького відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області Балануца О.О. звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда із клопотанням, у кримінальному провадженні № 12017120020000912, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно підозрюваного ОСОБА_3 підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні СВ Кропивницького відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2011 року за № 12017120020000912, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Органом досудового розслідуванням ОСОБА_3 повідомлено про підозру в тому, що він 24.01.2017 року, приблизно о 03 годині 00 хвилин, разом із невстановленою особою поруч з бізнес центром «Ельворті», по вул. Чикаленка в м. Кропивницькому, повторно відкрито викрав - вирвав з рук ОСОБА_5 сумку з грошовими коштами та майном.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2017 рокузадоволено вищевказане клопотання слідчого та щодо підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а також визначено розмір застави у сумі 128000 грн.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що злочин, по якому пред'явлено особі повідомлення про підозру є: закінченим, корисливим, повторним, тяжким, умисним, за попередньою змовою групою осіб, посягає на суспільні інтереси - проти власності.

За попереднім вироком суду, підозрюваний визнаний винним у вчиненні тотожного злочину. Обвинувачується по двом іншим кримінальним провадженням за ч.2 ст. 185 КК України, всі ці події мали місце в період умовно дострокового звільнення від виконання покарання за попереднім вироком, що істотно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння.

Обвинувачений ОСОБА_3 не має достатнього рівня репутації, соціально не адаптований, тривалий час не має законного джерела одержання доходу чи/або заробітної плати. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним у вчиненні злочину,- до шести років позбавлення волі, може стати підставою для переховування від слідства і суду.

Прокурор довів, що ОСОБА_3 після подій, в яких він підозрюється, залишив місце пригоди, на власний розсуд розпорядився викраденим майном потерпілої і переховувався від слідства, тобто активно перешкоджав встановленню істини по справі, що значно підвищує ступінь його суспільної небезпеки, відтак щодо нього не може бути застосований менш суворий вид запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Відстоювання ОСОБА_3 власної правової позиції, є вагомою підставою для перешкоджання у встановленні чи перекручуванні визначальних обставин у справі, знищенню слідів злочину. Відсутність законного джерела доходу, повторність та обвинувачення в інших кримінальних провадженнях є передумовою для вчинення нових злочинів.

Підозра у вчиненні злочину у нічний час в іншому населеному пункті - свідчить про те, що останній не налагодив стійких соціальних відносин. Перебування на волі можливого співвиконавця може бути підставою для впливу на потерпілу.

Місце проведення досудового розслідування не співпадає з місцем проживання підозрюваного та стане умовою його неявок до слідчого.

Перераховані обставини унеможливлюють застосування відносно ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Ознака повторності свідчить про ігнорування ним принципу мирного володіння майном.

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_3 просить змінити ухвалу слідчого судді.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що є обставини які не вірно враховано судом, а саме те, що він з місця скоєння злочину не залишав, майно, яке було викрадене - повернуто потерпілій.

В скоєному зізнається та розкаюється.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно її підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчим суддею не було враховано обставини, наданих стороною захисту в своїх запереченнях, зміст яких полягає у тому, що ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, бажає давати показання, а також сприяти слідству в розкритті злочину. Крім зазначених обставин, має на утриманні дружину та трьох неповнолітніх дітей.

Стосовно двох обвинувальних актів, які знаходяться на розгляді в Олександрівському районному суді Кіровоградської області, підозрюваний сказав, що уклав угоду про примирення з потерпілим.

Разом з тим Конституційний суд України по справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу зробив категоричний висновок про те, що тяжкість злочину не є самодостатньою підставою для обрання запобіжного заходу.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні "Калашников проти Росії" категорично висловився, що сам по собі факт обвинувачення особи у вчиненні тяжкого злочину не може бути підставою для тримання особи під вартою у період досудового розслідування та судового слідства.

Вислухавши доповідача, думку захисника та підозрюваного, які апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Проте, враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому колегія суддів оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_3 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.

Під час апеляційного розгляду сторона захисту не заперечувала обґрунтованість повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.

Відмовляючи апелянтам у задоволенні їхніх апеляційних скарг колегія суддів враховує обставини, визначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього (заява про злочин ОСОБА_5, протоколами огляду місця події, протоколом допиту неповнолітнього потерпілого, протоколом пред'явлення особи для впізнання, протоколом допиту свідка, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину).

Так, відсутні дані про ступінь довіри до підозрюваного з боку громадськості, відсутній достатній рівень репутації, обвинувачений не працює, тобто не має засобів до існування, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. А тому, в разі обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою - може мати реальну можливість незаконно впливати на свідків, потерпілу, а також - переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, чим перешкоджатиме встановленню істини по справі.

Також, кримінальні правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України є тяжким злочином,посягає на право власності особи.

Таким чином, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності застосування по відношенню до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання його під вартою, так як наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім його процесуальних обов'язків і надасть йому змогу переховуватися від органів досудового розслідування та суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення якому підозрюється, обвинувачується.

Посилання підозрюваного про неналежний стан здоров'я не можуть бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи серйозність пред'явленої підозри та кількість ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що у судовому засіданні суду першої інстанції не було доведено наявність ризиків для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу вигляді тримання під вартою є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровоград від 26 січня 2017 року,якою щодо підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120020000912, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК Українистроком на 60 днів, а саме: з 03 години 15 хвилин 24 січня 2017 року до 03 годині 15 хвилин 24 березня 2017 року та визначено розмір застави у сумі 128000 грн.- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Бондарчук Р.А. Ремез П.М. Онуфрієв В.М.