Рішення № 64520384, 24.01.2017, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/900/16-ц

Провадження № 2/392/26/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Березія Ю.А.,

при секретарі Красній Г.Г.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска справу

за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Березівська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області, про зобовязання вчинити певні дії,

та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, вимагаючи зобовязати відповідача ОСОБА_3 перенести гноянку та стічні нечистоти, господарську будівлю (сарай), в якій він утримує велику кількість свиней та птиці в інше місце в межах своєї земельної ділянки на відстань не менше 25 метрів від будинку позивача та садиби, що розташовані по вул. Щорса, 77 в с. Березівка Маловисківського району Кіровоградської області, посилаючись на те, що відповідач займається розведенням свиней у великій кількості. Відстань від сараю відповідача до жилого будинку позивача становить близько 2 метрів. Позивач стверджує, що за таких обставин життя його сімї стало нестерпним, їх постійно турбують і створюють незручності сморід, шумове забруднення, забруднення грунтових вод внаслідок потрапляння туди великої кількості сечі свиней. Позивач вважає, що відповідач порушує правила добросусідства і Державні санітарні правила, відмовляючись перенести свинарник за санітарно-захисну зону.

12 серпня 2016 року позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог, вимагаючи стягнути з відповідача 50000 гривень у відшкодування моральної шкоди та зобовязати відповідача ОСОБА_3 припинити діяльність, яка суперечить статті 103 ЗК України, Державним будівельним нормам та Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення».

30 листопада 2016 року представник позивача подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, наполягаючи на тому, щоб у судовому порядку зобовязати відповідача ОСОБА_3 перенести

господарські будівлі і споруди, а саме сарай, літній сарай, гноянку не менш як на 8 метрів від жилого будинку позивача, усунути перешкоди позивачеві ОСОБА_1 в користуванні власністю, а саме житловим будинком по вул. Щорса, 77 в с. Березівка Маловисківського району Кіровоградської області шляхом покладання на відповідача ОСОБА_3 припинити розведення, вирощування та відгодівлю свиней на свинофермі, яка розташована по вул. Щорса, 79 в с. Березівка Маловисківського району Кіровоградської області і стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 50000 гривень у відшкодування моральної шкоди та 10000 гривень витрат на правову допомогу.

17 серпня 2016 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, вимагаючи зобовязати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою та перенести його житловий будинок на відстань 3 метри від межі домоволодінь, а вбиральню та стічну яму не відстань не менше 7 метрів від межі домоволодінь, посилаючись на те, що він після смерті дружини самостійно утримував дітей, які навчались та потребували матеріальної допомоги, тому почав займатись вирощуванням свиней. Позивач за зустрічним позовом зазначив, що в селах усі люди тримають господарство, що не є загрозою для життя і здоровя людей. Позивач за зустрічним позовом вважає помилковим посилання відповідача на додаток № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, які не регулюють правовідносини, що склались між сторонами. Позивач вказує на неприязні відносини, які склались з відповідачем на протязі трьох останніх років. Позивач вважає, що відповідач за зустрічним позовом сам забруднює грунтові води та порушує право позивача вільно користуватись своїм майном та земельною ділянкою.

Позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали первісний позов, не визнали зустрічний позов, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 не виконує законодавство про санітарні норми і не дотримується правил добросусідства.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник не визнали первісний позов і підтримали зустрічний позов, посилаючись на те, що 08 серпня 2016 року за заявою ОСОБА_1 його домоволодіння обстежувала земельну ділянку та здійснювала заміри розташування надвірних будівель і споруд від межі домоволодінь. Гноянка розташована на уклоні до берега, тому нечистоти не можуть текти до садиби позивача.

Представник додатково у судовому засіданні пояснила, що вона особисто оглядала домоволодіння позивача і відповідача. На її думку вулиця стара, будинки розташовані боком з порушенням будівельних норм, тому, що забудова здійснювалась ще в 20-х роках минулого століття. Представник вважає, що переносити будівлі, які зведені шістдесят років тому не можливо. Відповідач у добровільному порядку зніс сарай, де тримались свині. Представник вважає, що свій колодязь засмічує сам позивач, тому що біля колодязя розташований туалет позивача. Представник вказує на те, що гноянка розташована до берега, тому позивачеві ніяких перешкод не може створювати. 04 серпня 2016 року була створена комісія, яка рекомендувала відповідачеві розібрати сарай. На теперішній час свині утримуються відповідачем на відстані 15 метрів від будинку, а гноянка розташована на відстані 25 метрів від будинку позивача.

Представник Березівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у судовому засіданні показала, що по заяві ОСОБА_1 комісія Березівської сільської ради проводила обстеження домоволодінь і заміри розміщення господарських будівель. ОСОБА_3 самостійно розібрав цегляний сарай, а в іншому замурував двері, які виходили в сторону домоволодіння ОСОБА_1. Під час обстеження в домоволодінні ОСОБА_3 виявлено 8 свиней.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що він входив в склад комісії, яка обстежувала земельні ділянки садиб, які належать ОСОБА_1 і ОСОБА_6. Під час обстеження було встановлено, що в дворі садиби ОСОБА_1 виявлено неприємні запахи, джерелом яких було домашнє господарство, яке утримувалось ОСОБА_6, а саме було виявлено запахи від свиней. Перший акт комісією було складено 18 липня 2016 року, комісія встановила невідповідність санітарним нормам домоволодіння ОСОБА_3 та розміщення споруд. Обстеженням було встановлено, що в сторону житлового будинку ОСОБА_1 стікали нечистоти від утримання свиней, а свинарник ОСОБА_3 був побудований поряд з межею домоволодіння ОСОБА_1. Двері сараю, в якому ОСОБА_3 утримував свиней, були відчинені в сторону домоволодіння ОСОБА_1. 04 серпня 2016 року комісія повторно оглядала домоволодіння ОСОБА_1 і ОСОБА_3 і наслідки огляду були ті ж, що і в перше обстеження. 30 серпня 2016 року комісія знову проводила огляд домоволодінь позивача і відповідача. Було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 розібрав один свинарник, який був побудований біля межі домоволодінь і прибрав стічні нечистоти.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він приймав участь у роботі комісії на запрошення Березівської сільської ради по вирішенню спору між громадянами ОСОБА_1 і ОСОБА_3. На території домоволодіння ОСОБА_1 було виявлено неприємні запахи від свиней, які тримались в сусідньому домоволодінні ОСОБА_3. Оглядом домоволодіння ОСОБА_3 було виявлено, що в господарстві утримувались 18-19 свиней; площадка для вигулу тварин була розташована поряд з огорожею домоволодіння. Стік нечистот в сторону домоволодіння ОСОБА_1 комісія не виявила, гноянка була розміщена за сараями більше 28 метрів. Нахил гноянки був в сторону річки. 18 липня 2016 року комісією був складений акт та рекомендовано ОСОБА_3 вигорнути площадку для вигулу тварин і перенести її вглиб своєї садиби, закласти двері сараю, які виходять в сторону домоволодіння ОСОБА_1. 30 серпня 2016 року комісія перевірила виконання своїх вказівок ОСОБА_3 і виявила, що сарай біля межі домоволодінь було знесено, а гноянка відповідала санітарним нормам.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, представників, представника третьої особи, показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а для задоволення зустрічного позову відсутні законні підстави.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається

найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Судом встановлено, що 30 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови Березівської сільської ради про недотримання сусідом ОСОБА_3 правил добросусідства, а саме розведенням домашніх тварин свиней, що викликає неприємні запахи і шум (а.с. 6).

Під час обстеження домоволодіння, що належить громадянину ОСОБА_3, комісією Березівської сільської ради було встановлено порушення даним громадянином правил добросусідства, запропоновано ОСОБА_3 прибрати свинарник від межі та зробити саж у сторону свого двору. ОСОБА_3 відмовився від пропозиції комісії до весни 2014 року

(а.с. 8-9).

Як вбачається з показань свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_7, а також актів обстеження земельної ділянки від 09 червня 2016 року, 04 серпня 2016 року та 30 серпня 2016 року відповідач ОСОБА_3 розібрав господарську будівлю для утримання свиней та літню площадку для вигулу тварин, які були розташована біля межі з домоволодінням позивача ОСОБА_1, лише станом на 30 серпня 2016 року (а.с. 10, 42-43, 58).

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні та листом-відповіддю Маловисківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, відповідно якого за період з 1.08.2015 року по 1.08.2016 року громадянину ОСОБА_3 було видано 16 ветеринарних документів на право продажу мяса (свинини, яловичини), відповідач ОСОБА_3 утримував в домашньому господарстві більше 10 голів свиней (а.с. 94).

Таким чином, судом достовірно встановлено порушення відповідачем ОСОБА_3 правил добросусідства з позивачем ОСОБА_1 шляхом неналежного утримання домашніх тварин - свиней у великій кількості, більше 10 голів, що створювало для позивача ОСОБА_1 незручності в користуванні належною земельною ділянкою, а саме неприємні запахи і шумове забруднення.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, системний аналіз вищезгаданих норм права дає підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 коштів у відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням правил добросусідства, які передбачені статтею 103 ЗК України.

Вирішуючи спір в частині розміру моральної шкоди, суд враховую наступні обставини.

Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено до стягнення моральної шкоди в сумі 50000 гривень, між тим наявність глибини моральних страждань на зазначену суму не підтверджено належними і допустимими доказами.

Як вбачається з епікризів перебування на стаціонарному лікуванні позивача ОСОБА_1 в неврологічному відділенні Маловисківської центральної районної лікарні, державному закладі «Український госпіталь для воїнів інтернаціоналістів «Лісова поляна» та державному закладі «СМСЧ № 17 МОЗУ» за період з березня 2015 року по липень 2016 року, лікування позивача повязане з отриманням ушкодження здоровя під час виконання військового обовязку та участі у бойових діях в 1983 році (а.с. 39-41).

В даних медичних документах відсутні посилання на наявність прямого причинного звязку між неправомірними діями відповідача ОСОБА_3, які повязані з порушенням правил добросусідства і погіршенням стану здоровя позивача ОСОБА_1 за період з 2013 року по день предявлення позову.

Тому, суд дійшов висновку про те, що розмір моральної шкоди в 50000 гривень, який визначено позивачем, є надмірним і не враховує вимоги розумності і справедливості.

Між тим, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує: характеру правопорушення у вигляді недотримання відповідачем правил добросусідства в період з жовтня 2013 року по серпень 2016 року, глибину душевних страждань позивача, які повязані з незручностями у користуванні належною земельною ділянкою у вигляді неприємних запахів і шумового забруднення, джерелом яких були свійські домашні тварини свині, які утримував відповідач в кількості більше 10 голів.

Тому, враховуючи наведені обставини та вимоги розумності і справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди в 3000 гривень.

Витрат позивача на правову допомогу слід віднести за рахунок відповідача.

Так, відповідно до частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 79 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних

вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Право осіб, які беруть участь у справі на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України.

Системний аналіз вищезазначених правових норм вказує на те, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, а саме складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів, тощо. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2016 року позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_2 (а.с. 73).

Позивач документально підтвердив витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, що підтверджується належною квитанцією № 05/09-1 від 05.09.2016 року на суму 10000 гривень, які слід стягнути на користь позивача

(а.с. 112).

Суд вважає помилковою думку представника відповідача про те, що позивач надмірно вимагає стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, граничний розмір яких встановлюється законом, враховуючи, що відповідно до пункту 2.1 укладеного договору на правову допомогу від 05.09.2016 року обовязки адвоката не обмежуються лише участю у судовому засіданні (а.с. 73).

Для задоволення іншої частини первісного позову суд не вбачає законних підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена статтею 211 ЗК України.

Вищезазначені закони не передбачають судовий захист у виді покладання обовязку на суміжного землевласника чи землекористувача припинити діяльність, яка суперечить чинному законодавству щодо розведення, вирощування чи відгодівлю свійських тварин чи птиці.

Як вбачається з технічного паспорта домоволодіння, належного відповідачеві ОСОБА_3, серед господарських будівель відсутні будівлі, які споруджені для вирощування і утримання свиней (а.с. 133-139).

Такі господарські будівлі, як сараї, можуть використовуватись з універсальною метою, тому вимоги позивача щодо їх знесень, суперечать положенням статті 41 Конституції України, відповідно яким кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як вбачається з показань свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_7, станом на 30 серпня 2016 року відповідачем ОСОБА_3 самостійно виконано рекомендації компетентної комісії щодо необхідності дотримання правил добросусідства.

Для задоволення зустрічного позову відсутні законні підстави.

Як вбачається з аналізу змісту зустрічної позовної заяви, позивач ОСОБА_3 посилається на Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 16.06.1996 року № 173 (а.с. 45-46).

Між тим, відповідно до частини 1 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Як вбачається з технічного паспорта на домоволодіння по вул. Щорса, 77 в с. Березівка Маловисківського району Кіровоградської області, що належить позивачеві ОСОБА_1, житловий будинок збудовано ще до 1917 року, а вбиральня у 1980 році (а.с. 91-93).

Тому, вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 суперечать положенням частини 1 статті 5 ЦК України.

Розподіл судових витрат слід провести з дотриманням вимог частини 1 статті 88 ЦПК України.

Керуючись статтями 213-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 гривень у відшкодування моральної шкоди та 10000 гривень витрат на правову допомогу, всього 13000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 551 гривню 20 копійок судового збору.

У задоволенні іншої частини первісного позову відмовити.

ОСОБА_3 відмовити у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання копії рішення.

Головуючий

суддя