Постанова № 64520107, 03.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10194/16-п Головуючий у І інстанції Ткаченко Д. В.Провадження № 33/780/119/17 Доповідач у 2 інстанції СливаКатегорія 429 03.02.2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області СливаЮ.М., з участю представників особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представника митниці ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцьк, громадянина США, президента компанії «Nextgenen Enterprises», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0749/125/000016/16 від 26.11.2016 року, валюту у розмірі 2 452 доларів США конфісковано в дохід держави.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 26 листопада 2016 року о 20:15 год. у зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДПМА «Бориспіль» у ОСОБА_2, який прилетів до України з США, через Туреччину, м. Стамбул, літаком авіакомпанії «Турецькі Авіалінії», рейсом №459 та обрав за формою проходження митного контролю проходження (проїзд) через «зелений коридор», після перетину ним «білої лінії» було виявлено 13 000 доларів США, без ознак приховування. За протоколом вилучено 2 452 доларів США, решту грошових коштів у сумі 10 548 доларів США пропущено пасажиру.

На вказану постанову суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки вважає, що судом не з'ясовано усі фактичні обставина справи, не досліджено та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Апелянт стверджує, що ОСОБА_2 вчинив дане правопорушення з необережності, без умислу на приховування валюти, оскільки була відсутня інформація про порядок проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю, окрім цього він повідомив працівника ДФС про наявність у нього валюти, а також просив роз'яснити порядок провозу цінностей, надати декларацію та можливість задекларувати валюту, але йому такої можливості надано не було. Однак судом першої інстанції такі обставини враховані не були, разом з цим не враховано і характер вчиненого правопорушення та ступінь вини порушника, а також обставини, що пом'якшують відповідальність, враховуючи, що обставини, які обтяжують відповідальність, судом встановлені не були. Тому просить постанову скасувати в частині конфіскації вилученої валюти та повернути ОСОБА_2 конфісковані у нього грошові кошти у сумі 2 452 доларів США.

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з'явився, причин неявки не повідомив.

У судовому засіданні представники особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляцію підтримали, підтвердили викладені у ній доводи та просили апеляційну скаргу задовольнити.

Представник Київської митниці ДФС Захаров А.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 ніким не оспорюється.

Так, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується: протоколом про порушення митних правил №0749/125000016/16 від 26.11.2016 року; протоколом опитування в справі про порушення митних правил від 26.11.2016 року; доповідною запискою головного державного інспектора першого відділу аналітично-пошукової роботи УБ з МП Київської митниці ДФС Момота С.М.; переліком купюр затриманих по протоколу по порушення митних правил №0749/125000016/16 від 26.11.2016 року; іншими зібраними по справі доказами.

При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та правомірно призначив стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

При цьому, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Доводи апеляції про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 валюти суперечить висновкам та практиці Європейського Суду з прав людини, а саме: рішенню «Ізмайлов проти Росії», не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, зі змісту вказаного рішення вбачається, що Ізмайлов, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі, вирішив продати квартиру у м. Баку, яку успадкував від матері. Відсутність у нього коштів, на які він розраховував, ставить під загрозу його гідне людське існування.

Обставини порушення митних правил ОСОБА_2 не є аналогічними обставинам встановленим рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії». Крім того, Європейський суд у своєму Рішенні не вказує на те, що національне законодавство Російської Федерації в частині застосування конфіскації за порушення митних правил порушує права людини.

Навпаки, у п. 33 цього ж рішення Європейським Судом з прав людини зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Також, слід врахувати, що жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.

Однак, суду не надано доказів про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього індивідуальний надмірний тягар.

За даних обставин, Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього індивідуальний надмірний тягар та не може бути застосована у даному випадку.

Твердження апеляції про те, що у ОСОБА_2 не було умислу на вчинення даного правопорушення не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

Посилання на те, що ОСОБА_2 вчинив дане правопорушення оскільки не був обізнаний в правовому режимі декларування готівки, не можуть бути підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності. Кожна особа має можливість ознайомитися з митними правилами, що розміщені на інформаційних стендах ДП МА «Бориспіль» на українській на іноземній мовах, а також звернутись за відповідною консультацією до працівників митниці.

У зв'язку з викладеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2016 року без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива