Рішення № 64519146, 30.01.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/4785/2012

Провадження № 22-ц/779/68/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Максюти І. О., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

з участю представника апелянта - ОСОБА_2, представника Банку - Мусієнко Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2012 року з позовом до суду звернувся представник ПАТ «Дельта Банк» та просив стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 1 153 181, 23 гривень нараховану на 24 лютого 2012 року.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 26 червня 2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 104 000 доларів США під 12,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 26 червня 2007 року по 20 червня 2032 року. 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та НБУ було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до якого АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору від 26 червня 2007 року. Позичальник умови кредитного договору не виконує належним чином, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору, однак зобов'язання не виконуються, у зв'язку з чим на 24 лютого 2012 року утворилась заборгованість в сумі 140310, 85 доларів США, що складає за курсом долара до гривні за даними НБУ 1 153 181, 23 гривень, з яких: тіло кредиту - 786304, 18 гривень, відсотки - 334 358, 58 гривень, комісія за ведення кредиту - 32 518, 53 гривень.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2012 року позов задоволено.

На дане рішення представник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Представник апелянта у скарзі зазначає, що рішення є неповним та необґрунтованим, суд не з'ясував, чи відповідають надані позивачем докази вимогам належності та допустимості, не дотримано вимог щодо повноти та всебічності розгляду справи.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що довідка про стан заборгованості від 26 червня 2007 року, яку позивачем подано до позовної заяви, не може бути належним та допустимим доказом розміру грошових вимог позивача до нього згідно вимог ст.ст. 57-59 ЦПК України. Довідка не містить будь-яких арифметичних розрахунків з вказівками про те, коли здійснювалося погашення заборгованості, яка частина сплачених коштів йде на погашення тіла кредиту, а яка на погашення відсотків та комісій. Дана довідка констатує тільки наявність розміру суми непогашеного кредиту. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, встановлювати розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, які фіксують здійснення господарських операцій та складені під час здійснення такої операції.

Крім того, жодних розрахунків, які підтверджують вимоги позивача, рішення суду першої інстанції не містить.

Також ні до позовної заяви, ні в процесі розгляду справи в суді першої інстанції будь-яких доказів повідомлення ОСОБА_5 про зміну кредитора на ПАТ «Дельта Банк» боржник не надав, тому не можна вважати, що боржник був належно повідомлений про зміну кредитора.

Зміна кредитора у зобов'язанні потягнула за собою фактичну зміну вказаних пунктів (умов) кредитного договору в частині реквізитів для повернення коштів.

На порушення умов кредитного договору позивач не лише не уклав з ОСОБА_5 додаткових договорів, а і не повідомив його в установлений договором спосіб про зміну умов (пунктів) договору стосовно реквізитів для сплати коштів. Таким чином, недотримання ПАТ «Дельта Банк» умов кредитного договору створило перешкоди ОСОБА_5 у виконанні взятих ним зобов'язань за цим договором. В даному випадку мало місце прострочення кредитора, а не боржника, тому на час розгляду справи були відсутні правові підстави для задоволення позову.

Позивачем не доведено факту отримання позичальником грошових коштів за договором. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивачем не підтверджено факт виконання умов кредитного договору, а саме факту надання грошових коштів позичальнику.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який вимоги скарги підтримав, представника позивача, яка вимоги скарги заперечила, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зобов'язання за договором не виконали, тому повинні виплатити кредитору нарахований розмір заборгованості за умовами кредитного договору.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили строк повернення кредиту до 20 червня 2032 року.

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором від 26 червня 2007 року ТзОВ «Український промисловий Банк» надав ОСОБА_5 кредитні кошти в розмірі 104 000 доларів США з розрахунку 12,5% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 26 червня 2007 року по 20 червня 2032 року.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено договір поруки від 26 червня 2007 року з ОСОБА_6

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та сплати неустойки (стаття 611 ЦК України). Крім того, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі зобов'язання за договором не виконали. Станом на 24 лютого 2012 року заборгованість відповідача становить 1 153 181, 23 гривень, з яких : тіло кредиту - 786 304, 18 гривень, відсотки - 334358, 58 гривень та комісія за ведення кредиту - 32 518, 53 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Встановлено, що з дня укладення договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку за кредитним договором, тобто з 30 червня 2010 року до нового кредитора ПАТ «Дельта Банк» перейшли всі права вимоги (замість первісного кредитора - ТОВ «Укрпромбанк») до відповідачів.

Таким чином, внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 26 червня 2007 року, позичальником згідно з яким є відповідач.

Отже, усі права кредитора за вищевказаним кредитним договором належать ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується договором про передачу активів та додатком до нього на а.с. 23-28.

Колегія суддів встановила необґрунтованими доводи апелянта, що розрахунок заборгованості, який є у матеріалах справи не відповідає фактичним обставинам справи, про зміну кредитора позичальник не повідомлявся та відсутні докази про отримання позики.

Представник позивача заперечила такі доводи апеляційної скарги та подала до справи розгорнутий розрахунок заборгованості позичальника, нараховану на 24 лютого 2012 року, відповідно до якого сума заборгованості за кредитом визначено 98 448 доларів США, що складає 786 304, 18 гривень, 41 862, 85 доларів США, що складає 334 358, 58 гривень та 32 518, 83 гривень заборгованої комісії. Зазначений розмір заборгованості підтверджує розрахунок поданий представником Банку до матеріалів справи на а.с. 22. Копіями позовної заяви ОСОБА_5 підтверджується, що у 2009-2010 роках він звертався до суду з позовними заявами про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва та про припинення нарахування відсотків та штрафних санкцій за кредитним договором від 26 червня 2007 року. У даних позовних заявах позичальник підтверджував факт отримання кредитних коштів від позичальника ТОВ «Український промисловий банк». Також відповідно до копії заяви про видачу готівки від 26 червня 2007 року позичальник ОСОБА_5 особисто розписався про отримання 104 000 доларів США згідно кредитного договору. Крім цього, відповідно до листа ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» позичальник та поручитель повідомлялись про необхідність сплати кредитної заборгованості та заміну кредитора із зазначенням рахунків АТ «Дельта Банк» для здійснення платежів.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги щодо розміру стягнення кредитної заборгованості не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Однак, визначаючи стягнення на користь Банку із позичальника та поручителя сплаченого судового збору у солідарному порядку суд першої інстанції не звернув уваги на те, що діючим законодавством не передбачено стягнення судових витрат у солідарному порядку. Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню та стягнення на користь позивача зазначених витрат з кожного відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2012 року в частині стягнення із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення у солідарному порядку на користь ПАТ «Дельта Банк» 3219 гривень судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк» по 1690, 50 гривень судового збору з кожного.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді І.О. Максюта

В.Д. Фединяк