Ухвала суду № 64517435, 25.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/54/17 Справа № 202/496/16-к Головуючий у 1 й інстанції - Мачуський О. М. Доповідач - Іванченко О.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Іванченко О.Ю.

суддів: - Мазниці А.А.,

- Мудрецького Р.В.

за участю секретаря - Пиріч Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 12015040000000436 за апеляційними скаргами прокурора який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції Манукян Г.Г., потерпілого ОСОБА_5, представника потерпілого - адвоката Боброва Вадима Олексійовича в інтересах потерпілого ОСОБА_7, представника цивільного відповідач КП «Автопідприємство Санітарного транспорту» ДМР ОСОБА_8 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2016 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Абазівка, Полтавського району, Полтавської області, працюючого водієм КП «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської ради, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого;

обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор - Філь О.І.,

обвинувачений - ОСОБА_9,

адвокат - Літвінова К.В.,

потерпілі - ОСОБА_11, ОСОБА_12,

представники потерпілих - ОСОБА_13., ОСОБА_14,

представник цивільного відповідача - ОСОБА_15,

ВСТАНОВИЛА :

Прокурор який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції Манукян Г.Г. подав апеляційну, в якій не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2016 року відносно ОСОБА_9 - скасувати та постановити по справі свій вирок, яким призначити основне покарання ОСОБА_9 за ч. 2 ст.286 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Зазначає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 судом не враховано, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_9 за класифікацією відноситься до категорії тяжких злочинів. Вважає, що суд не в достатній мірі обґрунтував прийняте рішення щодо незастосування додаткової міру покарання пославшись лише на те, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення не в стані алкогольного сп'яніння, працює водієм КП «Автопідприємство санітарного транспорту», що є єдиним джерелом його доходу.

Проте, судом при прийнятті рішення не враховано, що ОСОБА_9 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, а саме перевищення швидкості руху транспортного засобу.

Не погодившись з вказаним вироком потерпілий ОСОБА_12 подав апеляційну, в якій не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом і викладені у вироку, доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину і правильність кваліфікації його діяння, просить змінити вирок суду в частині вирішення цивільного позову, а саме розміру моральної шкоди та стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 296 528 гривен.

Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції, призначаючи розмір завданої йому моральної шкоди необґрунтовано задовольнив позов частково не в повній мірі врахував усі обставини справи та спричинених йому душевних страждань. До дорожньо-транспортної пригоди він навчався у вищому навчальному закладі «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» на п'ятому курсі. За місяць після пригоди він повинен був захищати дипломний проект, який готував на протязі шести місяців. У зв'язку з тяжкими травмами він не зміг цього зробити фізично, так як був прикований до ліжка.

З 2010 року він активно займався спортом, був неодноразовим чемпіоном України та світу з армліфтінгу і паверліфтінгу, що підтверджується відповідними нагородами та відзнаками є майстром спорту міжнародного класу.

Внаслідок спричинених йому тілесних ушкоджень він був вимушений відмовитись від намірів працювати в поліції, про що він мріяв.

Після дорожньо-транспортної пригоди, в зв'язку з тяжкими травмами потрапив до реанімації де знаходився з 06.05.2015року по 29.05.2015року. В час знаходження в реанімації не міг впізнати нікого з рідних та близьких та не міг контролювати природні потреби.

На протязі трьох місяців біля його ліжка постійно знаходилися батьки, які не могли залишити його ні на хвилину. На протязі чотирьох місяців з дня дорожньо-транспортної пригоди він втратив чутливість та не відчував ні запаху, ні смаку, в нього погіршився зір.

Зазначає, що після оновлення внаслідок отриманих тілесних травм, він не може займатися своїми звичними справами, перебуває в стані постійної важкої депресії, так як протягом довгого часу не може пересуватись самостійно, що говорить про ступінь тяжкості наслідків, його фізичні та душевні страждання.

Крім того, суд не врахував, що ані обвинуваченим, ані цивільним відповідачем не було відшкодовано навіть частини шкоди завданої ДТП.

Також не погодившись з вказаним вироком адвокат Бобров Вадим Олексійович в інтересах потерпілого ОСОБА_7 подав апеляційну, в якій не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом і викладені у вироку, доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину і правильність кваліфікації його діяння, просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову, а саме розміру моральної шкоди змінити та стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 150 000 гривен.

Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції, призначаючи розмір завданої моральної шкоди не в повній мірі врахував усі обставини справи та спричинених ОСОБА_7 душевних страждань.

Звертає увагу на те, що тілесні ушкодження, що спричинені ОСОБА_7, є тяжкими, та могли призвести до смерті внаслідок ДТП. В житті у ОСОБА_7 відбулась кардинальна зміна внаслідок погіршення стану здоров'я. Внаслідок отриманих тяжких травмам йому важко рухатись. По причині отриманих травм він з дня народження 20.07.2015 р. дитини, не міг брати участь у вихованні та догляді за дитиною та не мав можливості приймати участь у ведені господарства у власному будинку. Він перебував на лікарняному чотири місяці, півтора з яких - у стаціонарі. Він переніс дві операції із загальним наркозом. Звертає увагу на відсутність відшкодування шкоди з боку обвинуваченого та цивільного відповідача.

Також не погодившись з вказаним вироком представник цивільного відповідача КП «Автопідприємство санітарного транспорту» ДМР ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати та відмовити в задоволенні цивільних позовів пред'явлених ОСОБА_7, ОСОБА_12 до КП «Автопідприємство санітарного транспорту» ДМР.

Свої вимоги мотивує тим, що при задоволенні позову ОСОБА_7, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та не врахував заперечення відповідача з приводу позовних вимог.

Так в запереченнях на позов, відповідач зазначав, що він є автопідприємством та має на обслуговуванні автомобілі швидкої допомоги, більша частина з яких була задіяна у мобілізаційних планах з метою надання швидкої медичної допомоги військовим, в зв'язку з чим, саме відповідач поніс певні обмеження в господарській діяльності та в теперішній час має скрутне матеріальне становище. Тому відшкодування шкоди Позивачу вкрай негативно вплине подальшу господарську діяльність підприємства.

В якості обґрунтування часткового задоволення позову відносно відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_12, суд посилається на те, що потерпілим документально підтверджена матеріальна шкода, завдана майну у розмірі вартості пошкоджених: мотоциклетного шолому, мотоботів, комбінезону та мотоцикла.

Однак, відповідач вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції не врахував жодним чином, надані відповідачем заперечення відносно позовних вимог, не надав належної оцінки доказам по справі, наданим потерпілим в обґрунтування позову та навіть не зазначив про це у вироку.

Також відповідач зазначав, що в обґрунтування позовних вимог та посилаючись на спричинену матеріальну шкоду внаслідок ДТП, яка виразилась у пошкодженні автотранспортного засобу, а саме мотоциклу Suzuki GSХ R600, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (УШ) НОМЕР_2, позивач посилався на висновок експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_16 № 25/16 від 14.02.2016 року.

Вважає, що поданий до суду висновок не є висновком здійсненим за результатами проведення судової експертизи, призначено у відповідності до вимог чинного законодавства та відповідно не можуть бути належним доказом у справі.

До того ж, як зазначено у самому висновку спеціаліста, огляд транспортного засобу позивача проводився без присутності учасника ДТП, а саме водія відповідача ОСОБА_9 або ж представника відповідача. Таким чином, встановити чи проводився взагалі огляд пошкодженого транспортного засобу позивача встановити не можливо, враховуючи до того ж, ДТП відбулося 06.05.2015 р., а огляд транспортного засобу позивача проводився 2016 року. Тобто, встановити факт дійсно спричинення вказаних у висновку спеціаліста пошкоджень транспортного засобу позивача внаслідок саме ДТП, що відбулося 06.05.2015 року за участю водія саме відповідача не є можливим.

Суд при частковому задоволенні позову не надав оцінки та не прийняв до увага наведені доводи відповідача щодо наявності моральної шкоди ОСОБА_7, які останній ґрунтує виключно на висновку судово-медичного експерта. Жодних інших доказів, щодо неможливості вести в теперішній час нормальний спосіб життя та здійснювати все необхідне щодо підтримання та ведення домогосподарства до позовної заяви не надано.

Таким чином, суд першої інстанції на думку цивільного відповідача жодним чином не врахував надані відповідачем заперечення відносно позовних вимог, не надав належної оцінки доказам по справі, наданим потерпілим в обґрунтування позову та навіть не зазначив про це у вироку.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2016 року, ОСОБА_9 визнано винним у вчинені злочину передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання, та призначено 1 (один) рік іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 у виді особистого зобов'язання продовжено до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 - задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради (01995663) на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В іншій частині цивільного позову ОСОБА_7 - відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_12 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» (21870998) на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду, завдану майну в розмірі 50 000 грн., матеріальну шкоду завдану здоров'ю в розмірі 71 468,49 грн. та моральну шкоду в розмірі 3471,38 грн.

Стягнуто з Комунального підприємства "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради (01995663) на користь потерпілого ОСОБА_12 матеріальну шкоду завдану майну в розмірі 160 836,57 грн. та моральну шкоду у розмірі 36528,62 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_12 - відмовлено.

Вирішено питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.

Прийнято рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Згідно вироку суду ОСОБА_9 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин: 06 травня 2015 о 22.27 годині, він керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ- 27015» реєстраційний номер НОМЕР_3, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить КП «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської ради, рухався по пр. ім. Газети Правда, зі сторони вул. Байкальської в бік вул. Радгоспної, м. Дніпропетровськ.

У ході руху на зазначеній ділянці автодороги, водій автомобіля «ГАЗ-27015» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_9, повертаючись з виклику та рухаючись з вимкненими спеціальними світловими та звуковими пристроями не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, розпочав виконувати маневр повороту з пр. ім. Газети Правда ліворуч, на вул. Воронезьку м. Дніпропетровськ, не надавши переваги в русі водієві мотоцикла «Suzuki GSX-R» реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_12, який рухався у зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі, з пасажиром ОСОБА_7, внаслідок чого скоїв зіткнення правою передньою бічною поверхнею свого автомобіля з лівою передньою бічною поверхнею мотоцикла «Suzuki GSX-R» реєстраційний номер НОМЕР_1.

Своїми діями водій ОСОБА_9 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5., 2.3. (б), 16.3. Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3 б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 16.3 «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч. Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв.»

Порушення п. 16.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_9 перебуває в причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми голови, тулуба та нижніх кінцівок, з порушенням свідомості до коми 1-го ступеню та порушення зовнішнього дихання (трахеотомія); тяжкої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 3-го ступеню по типу дифузно-аксонального ушкодження, субарахноїдального крововиливу, контузійного вогнища забиття у правій скроневій долі, відкритого перелому кісток носу, забійної рани на спинці носу праворуч, стану після носової кровотечі, перелому виличної кістки праворуч, контузії обох очей з синцями в параорбітальних областях та субкон'ютивальних крововиливів, чисельних саден на обличчі; закритої тупої травми грудної клітини з підшкірною емфіземою м'яких тканин шиї і переломами 6-го, 7-го та 9-го ребер праворуч по лопатковій лінії зі зміщенням уламків, забію - шокових легень, гематом тканин обох легень, гемотораксу праворуч, з розвитком в посттравматичному періоді пневмонії; закритої тупої травми черева з ушкодженням внутрішніх органів - численних розривів селезінки (спленектомія), печінки - по діафрагмальній поверхні та у її воріт, позачеревними гематомами та внутрішньочеревної кровотечі; відкритого уламкового перелому правої великогомілкової кістки в середній третині зі зміщеннями уламків з рваною раною на межі середньої та нижньої третині правої гомілки; садна по зовнішній поверхні правого стегна у верхній третині; відкритих уламкових переломів лівої малогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третини та лівої великогомілкової кістки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків, рваної рани по зовнішній поверхні лівої гомілки та рваної рани по середній поверхні лівої гомілки у нижній третині.

Виявлені тілесні ушкодження спричинені від дії тупих твердих предметів, що діяли зі значною силою, якими могли бути виступаючі частини рухомих транспортних засобів з послідуючим падінням на дорожнє покриття за умов дорожньо-транспортної пригоди. За своїм характером виявлені у ОСОБА_12 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Потерпілому ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла та кінцівок: закритої тупої травми черева, забою обох нирок з гематомами в області обох лоханок, забійно-рваних шкіряних ран у правому підребер'ї та на череві праворуч; закритих переломів правої ліктьової та променевої кісток на межі середньої та нижньої третині зі зміщенням уламків та підшкірною гематомою м'яких тканин правого передпліччя; відкритого багато уламкового перелому правої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, рваної рани по зовнішній поверхні правого стегна в середній третині, численних шкіряних забійно-рваних ран по передньо-зовнішній поверхні правого стегна та підшкірної гематоми м'яких тканин правого стегна; відкритого поліфокального багатоуламкового перелому правої великогомілкової кістки від верхньої до нижньої третини зі зміщенням уламків, забійно-рваної рани по передній поверхні правої гомілки у верхній третині та підшкірної гематоми м'яких тканин правої гомілки.

Виявлені тілесні ушкодження спричинені від дії тупих твердих предметів, що діяли зі значною силою, якими могли бути виступаючі частини рухомих транспортних засобів з послідуючим падінням на дорожнє покриття за умов дорожньо-транспортної пригоди. За своїм характером виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

В ході апеляційного розгляду прокурор, підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити у повному обсязі. Заперечував проти задоволення апеляційних скарг - потерпілого ОСОБА_12, представника потерпілого адвоката Боброва В.О. в інтересах ОСОБА_7, представника цивільного відповідача КП «Автопідприємство Санітарного транспорту» ДМР ОСОБА_8

Потерпілий ОСОБА_12 та його представник підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_12, апеляційну скаргу прокурора та апеляційну скаргу представника потерпілого Боброва В.О. в інтересах ОСОБА_7 просили задовольнити їх у повному обсязі, заперечували проти задоволення апеляційної скарги цивільного відповідача представника КП «Автопідприємство Санітарного транспорту» ДМР ОСОБА_8

Представник потерпілого Бобров В.О. та потерпілий ОСОБА_7 підтримали свою апеляційну скаргу, апеляційну скаргу прокурора та апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_12, просили задовольнити їх у повному обсязі, заперечували проти задоволення апеляційної скарги цивільного відповідача представника КП «Автопідприємство Санітарного транспорту» ДМР ОСОБА_8

Представник цивільного відповідача КП «Автопідприємство Санітарного транспорту» ДМР ОСОБА_15 заперечувала проти задоволення апеляційних скарг прокурора, потерпілого ОСОБА_12, представника потерпілого Бобров В.О. в інтересах ОСОБА_7, підтримала свою апеляційну скаргу та просила задовольнити її в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників які приймали участь в ході апеляційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції Манукян Г.Г. та представника цивільного відповідача КП «Автопідприємство Санітарного транспорту» ДМР ОСОБА_8 задоволенню не підлягають.

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_5, адвоката Боброва Вадима Олексійовича в інтересах потерпілого ОСОБА_7 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за вказаних у вироку обставин, а також щодо кримінально-правової кваліфікації його дій, учасниками кримінального провадження не оспорюються, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Що стосується тверджень прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого то вони не заслуговують уваги виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України, може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та у відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, колегія суддів, з урахуванням поведінки обвинуваченого вважає, що призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального закону.

Призначене судом першої інстанції покарання відповідає п.п. 2, 3, 4 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року відповідно до яких - з урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину суди повинні виходити з класифікації злочинів встановленої ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_9 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до класифікації встановленої ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких.

Належно прийняв до уваги дані про особу ОСОБА_9, який раніше не судимий, скоїв злочин з необережності, на обліку у нарколога, психіатра не знаходиться, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, офіційно працевлаштований водієм КП «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської ради.

Доводи прокурора щодо необґрунтованого не призначення ОСОБА_9 судом першої інстанції додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений раніше притягався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, а саме перевищення швидкості, колегія суддів вважає, безпідставними. Так під час апеляційного розгляду прокурор не надав суду апеляційної інстанції доказів притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності, а лише послався на те, що останній притягався до неї.

Наряду з цим, колегія судів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував ті обставини, що обвинувачений має професію водія, яка є його єдиним джерелом його доходу, має на утриманні дружину, яка є інвалідом другої групи.

Врахована судом першої інстанції і віктимна поведінка потерпілого, а саме ті обставини, що дії потерпілого водія мотоцикла «Suzuki GSX-R 600» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_12 не відповідали вимогам п.п. 12.3. та 12.4. Правил дорожнього руху, а невідповідність дій водія ОСОБА_12 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з даною ДТП.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та вмотивовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування основного покарання у виді позбавлення волі. В зв'язку з чим вірно застосував ст. 75 КК України і звільнив ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з одночасним покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України та не застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Що стосується апеляційних вимог представника Комунального підприємства "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради про відмову в задоволенні цивільних позовів потерпілих, а саме вимог потерпілого ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП та збільшення розміру моральної шкоди та вимог представника потерпілого Боброва В.О. в інтересах потерпілого ОСОБА_7 про збільшення розміру моральної шкоди то вони на думку колегії суддів не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

При розгляді даного кримінального провадження у суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував в трудових відносинах з цивільним відповідачем КП "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради та керував автомобілем «ГАЗ-27015», державний номер НОМЕР_3, який належав КП "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради. Оскільки шкода завдана обвинуваченим у його робочий час, діями, які пов'язані з виконанням ним своїх трудових (службових) обов'язків у КП "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради, яке є власником джерела підвищеної небезпеки, то КП "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради повинно нести відповідальності за його дії та відповідати перед цивільним позивачем за спричинену шкоду.

Ствердження представника відповідача, що суд першої інстанції повинен був визнати як неналежний доказ - висновок експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_16 № 25/16 від 14.02.2016 року, яким було встановлено завдану потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоду, безпідставні. Експерт-автотоваровед ОСОБА_16 має свідоцтво НОМЕР_5 від 27.05.1999 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз, стаж роботи за спеціальністю з 1982 року. Експертне дослідження проведено у відповідності з вимогами Закону України «Про судову експертизу». Під час судового розгляду в суді першої інстанції та в ході апеляційного розгляду, представником відповідача не надано жодних доказів невідповідності висновків дослідження.

Необґрунтовані і доводи представника цивільного відповідач, про безпідставність стягнення матеріальної шкоди завданої потерпілому ОСОБА_12 внаслідок пошкодження: мотоциклетного шолому, мотоботів, комбінезону та мотоцикла, оскільки данні висновки суду першої інстанції базуються на дослідженому в ході судового розгляду висновку спеціаліста ОСОБА_18, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_6 від 30.06.2004 року.

Доводи представника цивільного відповідача про те, що огляд транспортного засобу позивача проводився без присутності учасника ДТП, а саме водія відповідача ОСОБА_9 або ж представника відповідача, внаслідок чого неможливо встановити чи проводився взагалі огляд пошкодженого транспортного засобу позивача та правильність встановлених технічних пошкоджень мотоцикла «Suzuki GSX-R 600» реєстраційний номер НОМЕР_1, надумані, та спростовуються протоколом огляду місця події, яким зафіксовані наявні пошкодження транспортних засобів спричинених внаслідок ДТП. Висновком експерта № 70/29/408 від 20.07.2015 року та висновком експерта № 70/28-407 від 07.07.2015 року в яких детально описані пошкодження мотоцикла «Suzuki GSX-R 600» реєстраційний номер НОМЕР_1.

Пошкодження мотоцикла «Suzuki GSX-R 600» реєстраційний номер НОМЕР_1 відображені в протоколом огляду місця події та у висновках експертів № 70/29/408 від 20.07.2015 року та № 70/28-407 від 07.07.2015 року не суперечать пошкодженням встановленим та описаним у висновку експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_16 № 25/16 від 14.02.2016 року.

Доводи представника цивільного відповідача, про те що суд першої інстанції не врахував заперечення на позов, в яких зазначено, що цивільний відповідач є автопідприємством та має на обслуговуванні автомобілі швидкої допомоги, більша частина з яких була задіяна у мобілізаційних планах з метою надання швидкої медичної допомоги військовим, в зв'язку з чим, саме відповідач поніс певні обмеження в господарській діяльності та в теперішній час має скрутне матеріальне становище, а тому відшкодування шкоди позивачам вкрай негативно вплине на подальшу господарську діяльність підприємства є безпідставні, необґрунтовані та таким що не базуються на законі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи цивільного відповідача і з приводу безпідставного часткового задоволення цивільних позовів потерпілих в частині стягнення на їх користь завданої моральної шкоди.

Суд першої інстанції врахував обставини ДТП, характер та обсяг душевних страждань потерпілих та цивільні позови потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_7 задовольнив частково, а саме: стягнув з Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень та на користь ОСОБА_12 моральну шкоду у розмірі 36528,62 гривень.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки суд при проведенні судового слідства поверхово дослідив розмір нанесеної злочином моральної шкоди, внаслідок цього прийняв необґрунтоване і несправедливе рішення.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілому ОСОБА_12 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. До дорожньо-транспортної пригоди він навчався у вищому навчальному закладі «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» на п'ятому курсі. За місяць після пригоди він повинен був захищати дипломний проект, який готував на протязі шести місяців. У зв'язку з тяжкими травмами він не зміг цього зробити фізично, так як був прикований до ліжка.

З 2010 року він активно займався спортом, був неодноразовим чемпіоном України та світу з армліфтінгу і паверліфтінгу, що підтверджується відповідними нагородами та відзнаками є майстром спорту міжнародного класу.

Внаслідок спричинених йому тілесних ушкоджень він був вимушений відмовитись від намірів працювати в поліції, про що він мріяв.

Після дорожньо-транспортної пригоди, в зв'язку з тяжкими травмами потрапив до реанімації де знаходився з 06.05.2015року по 29.05.2015року. В час знаходження в реанімації не міг впізнати нікого з рідних та близьких та не міг контролювати природні потреби.

На протязі трьох місяців біля його ліжка постійно знаходилися батьки, які не могли залишити його ні на хвилину. На протязі чотирьох місяців з дня дорожньо-транспортної пригоди він втратив чутливість та не відчував ні запаху, ні смаку, в нього погіршився зір.

Потерпілому ОСОБА_7 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження В житті у ОСОБА_7 відбулась кардинальна зміна внаслідок погіршення стану здоров'я. Внаслідок отриманих тяжких травмам йому важко рухатись. По причині отриманих травм він з дня народження 20.07.2015 р. дитини, не міг брати участь у вихованні та догляді за дитиною та не мав можливості приймати участь у ведені господарства у власному будинку. Він перебував на лікарняному чотири місяці, півтора з яких - у стаціонарі. Він переніс дві операції із загальним наркозом. Звертає увагу на відсутність відшкодування шкоди з боку обвинуваченого та цивільного відповідача.

Крім того, ані обвинуваченим, ані цивільним відповідачем не прийняті міри по відшкодуванню як матеріальної так і моральної шкоди.

Тому, в залежності від характеру кримінального правопорушення, фактичних обставин здійснення дорожньо-транспортної пригоди, ступеня вини обвинуваченого, з врахуванням матеріально стану цивільного відповідача, глибини фізичних та душевних страждань потерпілих, у зв'язку з отриманим ушкодженням, значним погіршенням можливостей потерпілих, порушенням життєвих зв'язків, колегія суддів вважає стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_12 моральної шкоди у розмірі 36528,62 гривень та стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_7 у розмірі 10 000 гривень таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості в частині відшкодування моральної шкоди

Враховуючи викладене, у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України, колегія суддів приймає рішення про збільшення суми моральної шкоди, завданої потерпілим, оскільки це не впливає на обсяг обвинувачення та правову кваліфікацію, і оцінює відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_12 в розмірі 60 000 гривень, на користь ОСОБА_7 в розмірі 25 000 гривень, які потрібно стягнути з Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської ради на користь потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_7

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає зміні в частині стягнення моральної шкоди з Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської ради, а апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_12 і представника потерпілого Боброва В.О. в інтересах потерпілого ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 408, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції Манукян Г.Г. та представника цивільного відповідача Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської радиОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_5, представника потерпілого Боброва Вадима Олексійовича в інтересах потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2016 року у кримінальному провадженні № 12015040000000436 щодо ОСОБА_9 змінити в частині стягнення моральної шкоди.

Стягнути з Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської ради (01995663) на користь ОСОБА_7 25 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди

Стягнути з Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської ради (01995663) на користь ОСОБА_12 56528,62 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

___ __ __

О.Ю.ОСОБА_19ОСОБА_20Мудрецький