Рішення № 64517165, 27.01.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 435/6728/12

2/214/365/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 січня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Попова В.В.,

при секретарі Ткаченко К.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

її представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної часткової власності, визнання договору купівлі-продажу гаражу недійсним, визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля та поділ спільно нажитого майна, третя особа ОСОБА_7, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з названим позовом, який неодноразово уточнювала та в останній редакції уточненого позову просить суд встановити факт проживання однією сім'єю відповідача ОСОБА_3 та її як чоловіка та жінки, що не перебувають в шлюбі між собою, в період з 29.08.1996 року по 23.04.2009 року, визнати договір купівлі продажу автомобіля Москвич М-412 ИЕ, 1989 року випуску, колір липа зелена, р/н НОМЕР_1, вчинений 14 червня 2005 року без нотаріального посвідчення між продавцем відповідачем ОСОБА_8 і відповідачем ОСОБА_9 дійсним та визнати право власності на цей автомобіль за відповідачем ОСОБА_9, визнати спільною сумісною власністю її та відповідача ОСОБА_3 зазначений автомобіль Москвич М-412 ИЕ та автомобіль ОСОБА_10 II, 2007 року випуску, колір сірий, р/н НОМЕР_2, визначивши їхні частки в цих автомобілях рівними та такими, що складають 1/2 частку кожного, оскільки ці автомобілі були придбані під час їхнього сумісного проживання, розділити ці автомобілі між нею та відповідачем ОСОБА_9 О.Я. наступним чином: автомобіль Москвич М-412 ИЕ залишити відповідачеві ОСОБА_3, стягнувши з нього на її користь половину вартості цього автомобіля в розмірі 3000 грн. (згідно висновку експерта автотоварознавця №250/13 від 01.10.2013 року загальна вартість автомобіля складає 6000 грн.), а також залишити відповідачеві ОСОБА_3 автомобіль ОСОБА_10 II, стягнувши з нього на її користь половину вартості цього автомобіля в розмірі 93604 грн., прийнявши до уваги висновок експерта автотоварознавця від 26.02.2015 року, коли загальна вартість автомобіля складала 187207 грн. 84 коп., визнати договір купівлі продажу металевого розбірного гаражу, вчиненого між відповідачем ОСОБА_9 О.Я. та покупцем відповідачем ОСОБА_6 15 лютого 2012 року недійсним та повернути сторони в первісний стан, оскільки цей правочин було вчинено без її згоди як співвласника, оскільки гараж було придбано в зареєстрованому шлюбі, і її частка як дружини складає 1/2 частку вартістю 4500 грн. (гараж було придбано за 9000 грн.), розділити цей гараж, залишивши його в користуванні відповідача ОСОБА_3 та стягнути з нього на її користь 1/2 частину вартості гаражу в розмірі 4500 грн., розділити залишок коштів для придбання бензину в розмірі 876,52 літра марки А-92 станом на 01.04.2012 року на суму 8325 грн. 46 коп. за карткою №1001309200116046, виданою ТОВ ВТФ « Авіас» на імя відповідача ОСОБА_3, стягнувши з нього 1/2 частину від суми залишку коштів в розмірі 4162 грн. 73 коп., а також стягнути з відповідача ОСОБА_3 понесені нею судові витрати в загальній сумі 7186 грн. 64 коп.

В обґрунтування уточнених вимог позивач послалась на те, що 03 вересня 1977 року відділом ЗАГС Саксаганського РВК м. Кривого Рогу за актовим записом №684 було зареєстровано шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_9, під час якого 14 вересня 1978 року народився син ОСОБА_7

Їхня сім'я від початку її створення і по теперішній час проживала і проживає в квартирі, розташованій за адресою: м. Кривий Ріг, м-р Гірницький, 7/101.

Перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, вона та відповідач ОСОБА_3 за сумісні кошти придбали зазначений вище автомобіль Москвич М-412 ИЕ шляхом укладення письмового договору купівлі-продажу у виді розписки, вчиненого 14 червня 2005 року без нотаріального посвідчення між продавцем відповідачем ОСОБА_8 та відповідачем ОСОБА_9

29 серпня 1996 року вона та відповідач ОСОБА_3 розлучились, про що було зроблено актовий запис №470 відділом РАЦС Саксаганської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу, однак після розірвання шлюбу залишилися проживати у вищевказаній квартирі, вели спільне господарства та спільний бюджет, їхні речі залишалися в квартирі.

У той час, коли вони проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, який тривав з 29.08.1996 року по 23.04.2009 року, 26 грудня 2008 року було придбано зазначений вище автомобіль ОСОБА_10 II, який було зареєстровано на імя відповідача ОСОБА_3, а в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу було вказано її як особу, що має право на керування автомобілем.

Надалі 24 квітня 2009 року їхній шлюб було вдруге зареєстровано згідно актового запису №155, вчиненого Саксаганським відділом РАЦС Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області та було видано свідоцтво про шлюб серії I-КИ №128562.

За час перебування в зареєстрованому шлюбі, а саме 15 жовтня 2009 року, у відповідача ОСОБА_5 за письмовим договором купівлі продажу від 15.10.2009 року за 9000 грн. було придбано гараж розбірний металевий, який відповідач ОСОБА_3 15 лютого 2012 року продав відповідачу ОСОБА_11 за 5000 грн., на що вона як дружина згоди не давала та не знала про існування цього правочину, у звязку з чим такий договір є недійсним.

Також під час їхнього шлюбу у ТОВ ВТФ «Авиас» було придбано зазначену вище картку №1001309200116046, видану на імя позивача ОСОБА_3, для придбання бензину марки А-92, на якій станом на 01.04.2012 року залишалось коштів в сумі 8325 грн. 46 коп. на отримання 876,52 літра бензину, тому вона як дружина має право на половину цих коштів.

У звязку з тим, що вона ніколи не мала посвідчення на право управління автомобілем і не має навиків їх в керуванні, тому автомобілі повинні бути залишені у власності відповідача ОСОБА_3 та стягнуто з нього на її користь половину вартості кожного з автомобілів.

Позивач та її представник у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі за підстав, у ньому викладених.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні проти задоволення уточненого позову заперечували, зокрема, за тих підстав, що після розлучення ОСОБА_3 та позивач не жили однією сім'єю, тому придбаний 23.04.2009 року автомобіль ОСОБА_10 II є його особистою власністю та розподілу не підлягає, оскільки був придбаний за гроші, отримані від продажу будинку померлої тітки, що картка на отримання бензину також є його особистою власністю, оскільки використовувалась для його особистих потреб, а на інше майно право власності у встановлений законом спосіб не оформлювалось, тому воно також розподілу не підлягає.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не зявились.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що сімю ОСОБА_9 знає давно, з позивачем знайома з 1972 року, що спілкувались сімями, що після того, як Яковці розійшлись, вони продовжили проживати разом та вести спільне господарство, що позивач у 2003 році була паралізованою, а ОСОБА_3 доглядав за нею.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що доводиться позивачу сестрою, що сімю ОСОБА_9 знає з 1976 року, що в них були добрі відносини, що в 1996-1997 році Яковці чомусь розірвали шлюб, однак продовжували проживати разом однією сімєю та вести спільне господарство, тому вона зробила висновок, що розірвання шлюбу було «несправжнім», що вони була у ОСОБА_9 в квартирі по кілька разів на рік, як і вони у неї в Києві, що в 2003 році позивача паралізувало, однак ОСОБА_3 її не залишив, вони разом до 2005 року виходили її та вилікували, що Яковці постійно жили та відпочивали у Криму разом і гроші у них були спільними.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що сімю ОСОБА_9 добре знає з 1980 року, що ОСОБА_3 дуже хороша людина і постійно піклувався за позивачем, що вона зустрічалась із сімєю ОСОБА_9 3-4 рази на рік, що вона впевнена, що позивач та відповідач ОСОБА_3 з 1980 року по 2012 рік жили справжньою сімєю, у них було спільне господарство, спільна дача, де вони разом працювали, що вони весь час проводили разом, однак після 2012 року їх відносини зіпсувались.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що сімю ОСОБА_9 добре знає з 1987 року, що була їхньою сусідкою до 2012 року, що вона впевнена, що позивач та відповідач ОСОБА_3 з 1987 року по 2012 рік жили справжньою сімєю, так як часто була у них в гостях в їхній квартирі, в якій вони разом робили ремонт, купували речі та вели спільне господарство.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що сімю ОСОБА_9 знає з 2001 року, однак сімєю їх назвати не може, хоча вони й проживали в одній квартирі, однак у свої показаннях плутався та поясняв, що більшість обставин знає зі слів Яковця.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Судом встановлено, що 03 вересня 1977 року відділом ЗАГС Саксаганського РВК м. Кривого Рогу за актовим записом №684 було зареєстровано шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_9, під час якого 14 вересня 1978 року народився син ОСОБА_7

29 серпня 1996 року шлюб між сторонами було розірвано, а 24 квітня 2009 року сторони вдруге зареєстрували свій шлюб.

Зазначені обставини визнані сторонами в судовому засіданні, а відтак в силу вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Отже, розглядаючи вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю відповідача ОСОБА_3 та позивача як чоловіка та жінки, що не перебувають в шлюбі між собою, в період з 29.08.1996 року по 23.04.2009 року, про визнання спільною сумісною власністю сторін автомобілю ОСОБА_10 II, придбаного відповідачем ОСОБА_9 26 грудня 2008 року, визнання, що частки сторін у цьому автомобілі є рівними та складаються з 1/2 його частки та про поділ автомобіля ОСОБА_10 II шляхом залишення його відповідачеві ОСОБА_3 та стягнення з нього користь позивача 1/2 частини вартості цього автомобіля, що становить 93604 грн., суд приходить до наступного.

Судом встановлено із пояснень самого позивача та показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, що, не зважаючи на розірвання шлюбу 29 серпня 1996 року, позивач та відповідач ОСОБА_3 продовжили спільне проживання однією сімєю до моменту повторної реєстрації шлюбу 24 квітня 2009 року, підтримували фактичні шлюбні стосунки, проживаючи разом в одному жилому приміщенні однією сімєю без реєстрації шлюбу, не перебуваючи в іншому шлюбі, мали спільний дохід та сімейний бюджет, взаємні права та виконували обов'язки один щодо одного як подружжя.

Вказаний факт проживання сторін однією сімєю з 29 серпня 1996 року по 29 серпня 1996 року в квартирі №101, розташованій в будинку №7 на м-р Гірницькому в м. Кривому Розі, також підтверджується актом від 26.06.2012 року, складеним сусідами та посвідченим начальником КП ЖЕО-35 (т. 1 а.с.6).

Частиною 1 ст. 60 СК України, передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відтак, суд приходить до висновку, що ця частина уточнених позовних вимог є обґрунтованою, однак бере до уваги вартість автомобіля ОСОБА_10 II відповідно до висновку експерта від 20.05.2016 року, визначена в розмірі 134465 грн. 90 коп., тому вважає про часткове задоволення цих вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача половини вартості зазначеного автомобіля, яка складає 67233 грн.

Суд не бере до уваги показань свідка ОСОБА_16, оскільки цьому свідку не були відомі відносини між позивачем та відповідачем ОСОБА_9 особисто, а також доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що кошти на придбання автомобіля ОСОБА_10 II він отримав від продажу будинку, який належав його померлій тітці, оскільки не підтвердив ці доводи належними і достатніми доказами.

Що ж до решти уточнених вимог про визнання договору купівлі продажу автомобіля Москвич М-412 ИЕ у виді розписки, вчиненого 14 червня 2005 року без нотаріального посвідчення між продавцем відповідачем ОСОБА_8 і відповідачем ОСОБА_9, дійсним та визнання права власності на цей автомобіль за відповідачем ОСОБА_9, визнання спільною сумісною власністю її та відповідача ОСОБА_3 зазначеного автомобіля Москвич М-412 ИЕ, визначення їхніх часток в цьому автомобілі рівними, розділу цього автомобіля між позивачем та відповідачем ОСОБА_9 шляхом залишення у власності останнього цього автомобіля та стягнення з нього на її користь половини вартості цього автомобіля в розмірі 3000 грн., про визнання договору купівлі продажу металевого розбірного гаражу у виді розписки, вчиненого між відповідачем ОСОБА_9 та покупцем відповідачем ОСОБА_6 15 лютого 2012 року, недійсним та повернення сторін у первісний стан, про розділ цього гаражу шляхом залишення його в користуванні відповідача ОСОБА_3 та стягнення з нього на користь позивача 1/2 частини вартості гаражу в розмірі 4500 грн., то такі вимоги суд уважає необґрунтованими, оскільки з боку позивача не надано доказів належності відповідачеві ОСОБА_3 на праві власності, оформленого в законний спосіб, автомобіля Москвич М-412 ИЕ та металевого розбірного гаражу, як це передбачено ч. 2 ст. 331 ЦК України, а визнання розписок договорами купівлі-продажу не передбачено нормами ЦК України.

Не підлягають задоволенню й вимоги про розділ залишку коштів для придбання бензину в кількості 876,52 л марки А-92 на суму 8325 грн. 46 коп. за карткою №1001309200116046, виданою ТОВ ВТФ «Авіас» на імя відповідача ОСОБА_3 та стягнення з нього на користь позивача 1/2 частини від суми залишку коштів в розмірі 4162 грн. 73 коп., оскільки така картка є річчю індивідуального користування відповідача ОСОБА_3 як водія, а відтак відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України не є обєктом права спільної сумісної власності його та позивача.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення уточненого позову.

На підставі положень ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог, що становить 4599 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 70, 71, 74 СК України, ст. ст. 15, 16, 365, 367, 372, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 6, 8, 10, 11, 15, 57-61, 88, 209, 212-215, 218, 256-258 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Уточнені вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як чоловіка та жінки, що не перебувають в шлюбі між собою, в період часу з 29.08.1996 року по 23.04.2009 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 автомобіль марки ОСОБА_10 II, 2007 року випуску, сірого кольору, р/н НОМЕР_2, визнавши, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в цьому автомобілі є рівними та складаються з 1/2 його частки.

Розділити автомобіль ОСОБА_10 II, 2007 року випуску сірого кольору, р/н НОМЕР_2, наступним чином: залишити ОСОБА_3 у власності зазначений автомобіль та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля, що становить 67233 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4599 грн. у відшкодування понесених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Попов.